Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №580/9700/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/9700/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо ненарахування та невиплати за період з 01 липня 2021 року ОСОБА_1 пенсії згідно вимог Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06 червня 1996 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 25 серпня 2022 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06 червня 1996 року в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 25 серпня 2022 року відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 та відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР від 06 червня 1996 року у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та виплачувати щомісячно ОСОБА_1 основну пенсію у розмірах не менше шести мінімальних пенсій за віком, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року позовну заяву в частині позовних вимог за період з 25.08.2022 до 24.02.2025 повернуто позивачу на підставі до пункту 9 частини 1 статті 169 КАС України.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 2 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, установлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для залишення позову без руху стало, зокрема, пропуск позивачкою строку звернення до суду з даним позовом, що встановлений ст. 122 КАС України.

На виконання ухвали суду позивачем подано клопотання в якому позивачем зазначено, що з Рішень Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 та від 03.04.2024 №4-р(І)/2024 вбачається, що порушення права позивача на отримання пенсії у розмірі, передбаченому статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було порушено з 01.07.2021. На думку позивачки, ключовим для розуміння поняття щодо відшкодування в даному випадку ядерної шкоди, заподіяної її здоров`ю є норма частини першої статті 1189 Цивільного кодексу України, про те, що особливості відшкодування ядерної шкоди встановлюються законом. Тобто, зміст статті 1189 ЦК України носить відсильний характер. Відносини щодо відповідальності за ядерну шкоду регулюються Законом України "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення", а також Законом України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" і Віденською конвенцією про цивільну відповідальність за ядерну шкоду. Відповідно до статті 76 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров`ю особи, не обмежується строком давності. Зазначає, що у даній категорії справ процесуальні правовідносини, що їх передбачено статтею 122 КАС України, мають застосовуватися з врахуванням норм матеріального права, зокрема крім вже згаданих, також з огляду на норму пункту 3 частини 1 статті 268 ЦК України (на вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю особи, строк звернення до суду (позовна давність) не поширюється. У зв 'язку з цим ключовою є та обставина, що Конституційний Суд України в Рішенні №4-р(І)/2024 від 03 квітня 2024 року дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форми відшкодування завданої їм шкоди. Таким чином за даних обставин, на думку позивачки, строк звернення до суду нею не пропущено, а тому питання про його поновлення не може ставитися. Також, вказує, що суд своєю ухвалою спонукає її відмовитися від частини позовних вимог.

Разом з тим, суд першої інстанції, з урахуванням викладених позивачкою доводів, дійшов висновку про неповажність пропуску строку звернення до суду з огляду на те, що пенсія є щомісячним платежем, а отже позивач мала знати про порушення її права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для поновлення строку на звернення до суду та повернення позовних вимог в частині з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У постанові від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19, Верховний Суд відступив від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, а саме що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18). Отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд згідно з ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зазначене є обов`язком, а не правом суду. Оскільки висновок у зазначеній справі стосується ст.122 КАС України та сформульовано для застосування судами у всіх категоріях соціальних спорів, обставини ухвалення рішення Верховним Судом у справах, що мали інші, аніж у цій, фактичні обставини, не мають правового значення. Тож відсутні підстави не враховувати актуальні висновки Верховного Суду щодо застосування ст.122 КАС України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Отже, Верховний Суд, відступаючи від правової позиції, викладеної в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду, може не вказувати усі такі рішення, оскільки суд відступає від правової позиції, а не від судових рішень.

В апеляційній скарзі, скаржник зазначає, що вважала, що на вимоги, які стосуються виплати пенсії, не розповсюджуються строки звернення до суду та послалась на рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013, а також на Конституцію України.

Окрім того, позивач зазначила, що суд першої інстанції не застосував ч. 2 ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки саме з вини пенсійного органу нею не було своєчасно одержавно пенсійне забезпечення, і, окрім того, пенсія призначається або виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Колегія суддів вважає, що такі доводи скаржника є помилковими.

Так частина 2 статті 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачає, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Отже, у даному випадку, законодавець чітко зазначив, що не обмежуються будь-яким строком нараховані і не виплачені пенсії з вини пенсійного органу, тоді як у даній справі питання стосується звернення позивачки до суду з адміністративним позовом про нарахування і виплату пенсію.

Порядок звернення до суду з адміністративним позовом та строки звернення регулюються чинним Кодексом адміністративного судочинства, а не Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, а тому вважає ухвалу законною і не вбачає підстав для її скасування.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з достатнім обґрунтуванням нормами процесуального права необхідності зупинення провадження у справі, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 236, 308, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя А. Б. Парінов

Суддя В. Ю. Ключкович

(Повний текст постанови складено 21.08.2026)