Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №320/6001/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 20 серпня 2026 р.

Справа: №320/6001/24

Суддя: Кравченко Євген Дмитрович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/6001/24 Суддя першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Кравченка Є.Д.,

суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо відмови позивачу у здійсненню перерахунку пенсії згідно п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» відповідно до наданих довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.10.2023 №134, 135 від 11.10.2023 з урахуванням надбавки за спеціальне звання (РМС Ш рангу) у розмірі 500 грн до посадового окладу; посадовий оклад - 12 300 грн; надбавки за вислугу років - 50% (стаж державної служби - 29 років 02 місяця) - 6150 грн; усього - 18 950 грн із розрахунку 60 % відповідних сум грошового забезпечення;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно п. 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» відповідно до наданих довідок про розмір грошового забезпечення станом на 01.10.2023 №134, 135 від 11.10.2023 з урахуванням надбавки за спеціальне звання (РМС Ш рангу) у розмірі 500 грн до посадового окладу; посадовий оклад - 12 300 грн; надбавки за вислугу років - 50% (стаж державної служби - 29 років 02 місяця) - 6150 грн; усього - 18 950 грн із розрахунку 60 % відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01.11.2023 як такому, що має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і на момент звернення з заявою до ПФУ не займав посади державної служби.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в у Київській області. Позивач у жовтні 2023 року звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про перехід на пенсію за віком згідно зі статтею 37 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу». Проте, відповідач відмовив у проведенні перерахунку пенсії та переході на пенсію як держслужбовцю згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю правових підстав, а саме оскільки у позивача відсутній стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, який необхідний для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Позивач наголошує, що він працював у митних органах на різних посадах понад 20 років, а тому має право на зарахування вказаного періоду до стажу державної служби та до стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу». Відтак, на переконання позивача, відповідачем необґрунтовано відмовлено у переведені його на пенсію за віком на підставі Закону України «Про державну службу».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року суд залучив до участі у справі як співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.10.2023 №101650001629 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком, що призначена відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» та п.12 Прикінцевих положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.10.2023 №4222 про переведення з пенсії за віком, що призначена відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» та п.12 Прикінцевих положень Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу» із зарахуванням до стажу його державної служби періоду роботи з 09.07.1996 по 30.04.2016.

В решті позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 700, 00 гривень (сімсот гривень).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що статтею 25 Закону № 3723 визначено сім категорій посад державної служби, а також посади, які належать до кожної із цих категорій. Також цією статтею визначено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом. Апелянт зазначив, що дія статті 3 Закону №889 не поширюється на працівників митної служби, а отже періоди роботи посадових осіб в органах митної служби на посадах в період перебування на яких були присвоєні персональні чи спеціальні звання не зараховуються до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

З цих підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просив залишити рішення Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2020 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. На думку позивача суд першої інстанції вивчив повно та всебічно матеріали справи і прийняв законне рішення, оскільки відповідач при розгляді його заяви не досліджував належним чином надані документи та періоди роботи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 травня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження та продовжено строк розгляду справи.

Згідно частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області як отримувач пенсії за віком з 17.05.2020.

Відповідно до відомостей копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.02.1979 та вкладиша до неї від 22.07.2003, позивач працював у митних органах на різних посадах, а саме:

09.07.1996 - призначений на посаду інспектора Державного митного комітету України Київської митниці;

09.07.1996 - прийняв присягу державного службовця

04.04.1997 - звільнений з посади у зв`язку з ліквідацією Київської митниця;

05.04.1997 - призначений на посаду інспектора митного поста «Обухів» Державної митної служби України Київської регіональної митниці;

20.03.1999 - звільнений по переводу для подальшої роботи в Київській обласній митниці;

22.03.1999 - прийнятий на посаду інспектора митного поста «Обухів» по переведенню;

18.05.1999 - присвоєно персональне звання «інспектор митної служби 2 рангу»;

14.06.2000 - звільнений по переведенню до Північної регіональної митниці;

15.06.2000 - прийнятий на посаду інспектора митного поста «Обухів» Північної регіональної митниці по переведенню;

13.07.2001 - присвоєно персональне звання «Інспектор митної служби І рангу»;

16.07.2002 - переведений на посаду провідного інспектора митного поста «Обухів»;

25.02.2003 - призначений на посаду головного інспектора митного поста «Обухів»;

02.07.2003 - присвоєно персональне звання «Радник митної служби ІІІ рангу»;

01.04.2004 - присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби ІІІ рангу»;

06.10.2005 - призначений на посаду начальника сектору «Трипілля»№

30.12.2005 - звільнений у порядку переведення до Центральної регіональної митниці;

02.01.2007 - призначений на посаду начальника сектору митного оформлення «Трипілля» Центральної регіональної митниці;

30.04.2008 - звільнений у порядку переведення;

01.05.2008 - призначений на посаду начальника сектору митного оформлення №1 відділу митного оформлення №5 Київської митниці;

05.03.2009 - призначений на посаду головного інспектора відділу митного оформлення №5;

22.05.2009 - призначений на посаду начальника сектору митного оформлення №1 відділу митного оформлення №5;

21.06.2010 - призначений на посаду начальника сектора митного оформлення №1 відділу митного оформлення №4;

28.12.2010 - призначений на посаду головного інспектора відділу митного оформлення №4;

20.01.2012 - переведений на посаду головного інспектора митного поста «Обухів» у зв`язку з реорганізацією;

14.11.2012 - переведений на посаду головного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Святошин» у зв`язку з реорганізацією;

01.06.2013 - призначений на посаду провідного інспектору відділу митного оформлення №5 митного поста «Святошин» у порядку переведення;

01.07.2013 - присвоєно 12 ранг державного службовця;

01.11.2013 - переведений на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного посту «Святошин»;

01.01.2014 - присвоєно спеціальне звання «Радник податкової ти митної справи ІІІ рангу»;

22.12.2014 - переведений на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №5 митного поста «Святошин»;

04.01.2016 - переведений на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Вишневе»;

30.09.2016 - переведений на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення митного поста «Південний термінал»;

28.12.2018 - переведений на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Південний»;

04.12.2019 - звільнений у порядку переведення до Київської митниці Держмитслужби;

05.12.2019 - призначений на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Калинівка» у порядку переведення з Київської митниці ДФС;

05.12.2019 - присвоєно 6 ранг державного службовця;

26.06.2020 - переведено на рівнозначну посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Київ-південний»;

01.07.2020 - присвоєно спеціальне звання «Радник митної служби ІІІ рангу»;

02.11.2020 - переведений на рівнозначну посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Південний»;

30.06.2021 - звільнено із займаної посади в порядку переведення для подальшої служби в Київській митниці;

01.07.2021 - призначений на рівнозначну посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Південний» у порядку переведення з Київської митниці;

29.09.2023 - припинено державну службу та звільнено із займаної посади за власним бажанням.

13.10.2023 ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України з заявою про перехід на пенсію за віком згідно зі статтею 37 Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII «Про державну службу».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.10.2023 №101650001629 позивачу відмовлено у переведенні на інший вид пенсії, адже статтею 25 Закону України від 16.12.1993 року № 3723-XII «Про державну службу» визначені категорії посад державних службовців. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Посади працівників митниці даною статтею не передбачені. Порядок обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 втратили чинність. Станом на 01.05.2016 заявник не займав посади державного службовця.

З огляду на вказане, прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в переведенні з пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу».

Листом ГУ ПФУ у Київській області від 05.01.2024 №1000-0202-8/2847 повідомлено позивача про відсутність правових підстав для переведення позивача з пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно Закону України «Про державну службу».

Не погоджуючись із діями Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, позивач з метою захисту своїх прав та законних інтересів, звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що посадові особи митної служби, яким присвоєно спеціальне звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, тому період проходження служби в митних органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058-ІV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV обумовлено, що Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Приписами ч.1 ст. 10 Закону №1058-ІV унормовано, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначив про наявність у нього права на перехід на пенсію за віком згідно із Законом України «Про державну службу», при цьому у скарзі апелянт вказує на відсутність у позивача права на перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», оскільки у нього відсутній необхідний стаж державної служби.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначалися Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі по тексту - №3723-ХІІ).

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначається Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі по тексту - Закон №889-VІІІ).

Згідно із ч.1 ст. 1 Закону № 889-VІІІ державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо: 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби (ч.1 ст.5 Закону №889-VІІІ).

Статтею 90 Закону № 889-VІІІ обумовлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п.2 розд. ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 цього розділу.

Згідно із пунктами 10 - 12 розділу ХІ Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами частини першої статті 37 Закону №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону 3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі № 822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі № 466/6057/17, від 16.12.2021 у справі № 538/804/17, від 22.06.2021 у справі № 308/67/17, від 29.09.2022 у справі № 234/6967/17, від 29.11.2022 у справі № 431/991/17 та від 12.09.2023 у справі № 560/8328/22.

Підставою для відмови позивачу у переведенні на пенсію відповідно до Закону № 3723-ХІІ згідно з оскаржуваним рішенням слугувала відсутність у позивача необхідного стажу державної служби, у зв`язку з тим, що посадовим особам митних органів присвоюються спеціальні звання і, відповідно, ці посади не належить до посад, віднесених до категорій посад державної служби.

Зокрема, Головне управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області відмовляючи у перерахунку пенсії позивачу зазначило, що до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 з 09.07.1996 по 30.04.2008, з 01.05.2008 по 01.05.2016.

Таким чином, спірним в у цій справі є питанням зарахування до стажу державної служби періоду перебування позивача на посадах в митних органах.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.02.1979 та вкладиша до неї від 22.07.2003, позивач працював у митних органах на різних посадах, а саме: