Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №320/51611/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/51611/24 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Енергетичної митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Будпостач" до Енергетичної митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Будпостач" з позовом до Енергетичної митниці Державної митної служби України в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Енергетичної митниці від 30.07.2024 №UA903020/2024/000044/l про коригування митної вартості товарів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року адміністративний позов Приватного підприємства "Будпостач" до Енергетичної митниці задоволено:

визнано протиправним та скасовано рішення Енергетичної митниці від 30.07.2024 № UA903020/2024/000044/1 про коригування митної вартості товарів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що декларант надав усі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору, а митний орган не довів наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої вартості та не обґрунтував застосування резервного методу.

Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року, Енергетична митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апелянт вважає висновки суду першої інстанції помилковими, а рішення - ухваленим із порушенням норм матеріального і процесуального права.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що рахунок-фактура від 01 липня 2024 року № 5653377522 містить посилання на договір про надання послуг № 298194696, який до митного оформлення не надавався, а банківські документи, що підтверджують оплату транспортних послуг, відсутні. Також апелянт вказує, що до митного оформлення не було надано відомостей про вартість навантаження та вивантаження товару в Гданську та на пунктах пропуску, а також товаротранспортних документів на ділянці Гданськ - Славкув. При цьому рахунок перевізника, як зазначає апелянт, виставлено раніше дати фактичного відвантаження товару. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що сума платежів, зазначена у платіжних інструкціях, становить 145 503,54 доларів США, що перевищує вартість товару за інвойсом у розмірі 121 111,20 доларів США, та, на його думку, свідчить про наявність розбіжностей щодо фактично оплаченої вартості товару. Також апелянт зазначає, що митну декларацію країни відправлення подано без перекладу. Апелянт також посилається на спрацювання системи управління ризиками, проведення процедури взяття проб (зразків) товарів та витребування оригіналів документів. Окрім того, апелянт стверджує, що суд першої інстанції врахував лише позицію позивача, надав перевагу одним доказам над іншими та неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, чим, на його думку, порушив вимоги статей 90, 211, 242, 246 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Приватне підприємство "Будпостач" подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, наголошуючи, що апелянт лише повторив обставини, викладені у графі 33 спірного рішення, які вже отримали оцінку суду першої інстанції, при цьому не зазначивши в чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Приватне підприємство "Будпостач" на підставі прямого контракту від 26.06.2023 № 1560, укладеного з виробником - компанією DINGZHOU CITY GREAT WALL DAILY CHEMICAL FACTORY (Китай), імпортувало газ зріджений (суміш бутану й пропану) у балонах для побутового та туристичного використання (код товару 2711190000 згідно з УКТ ЗЕД) на умовах поставки FOB порт YANTIAN (Китай) за правилами Інкотермс-2020. 29 липня 2024 року декларант подав митному органу митну декларацію № 24UA903020005917U3, у якій визначив митну вартість товару за основним методом - за ціною договору (контракту) - на рівні 121 111,20 доларів США.

На підтвердження заявленої митної вартості декларант подав митному органу контракт від 26.06.2023 № 1560, прайс-лист продавця, комерційний інвойс від 21.03.2024 № CC24ZH012, банківські платіжні інструкції в іноземній валюті від 29.04.2024 № 177 та від 03.05.2024 № 181, коносамент, договір транспортного експедирування від 24.02.2020 № UA00072711, договір на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 14.02.2022 № UA00072649, рахунок-фактуру експедитора та інвойс перевізника від 01.07.2024, довідку про транспортні витрати від 05.07.2024 № 41, сертифікат походження товару, копію митної декларації країни відправлення, а також інші документи, перелічені у графі 44 митної декларації.

30 липня 2024 року Енергетична митниця витребувала у декларанта додаткові документи, а за наслідками їх ненадання прийняла рішення від 30.07.2024 № UA903020/2024/000044/1 про коригування митної вартості товарів, визначивши її за резервним методом на рівні 1,8100 доларів США за кілограм, із зазначенням як джерела інформації митної декларації від 31.10.2023 № 23UA903110005559U2. На підставі цього рішення оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів.

Переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Отже, саме на Енергетичну митницю покладено обов`язок довести наявність підстав для витребування додаткових документів і коригування митної вартості.

За змістом статей 53, 54 МК України митний орган має право витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей; при цьому він зобов`язаний витребувати не всі передбачені статтею 53 МК України документи, а лише ті, що дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої вартості, та зазначити конкретні обставини, які викликали такі сумніви.

У постанові від 15 лютого 2024 року у справі № 640/29559/20 Верховний Суд зазначив, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів, а самі сумніви є обґрунтованими лише тоді, коли надані декларантом документи містять розбіжності, ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті.

Доводи апелянта про ненадання банківських документів на підтвердження оплати транспортних послуг та про перевищення суми платежів над вартістю товару за інвойсом стосуються виключно умов і порядку розрахунків, а не складових митної вартості.

У постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 300/784/24 Верховний Суд зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються.

Розбіжність між сумою платежів за платіжними інструкціями та вартістю товару за інвойсом не змінює погодженої сторонами ціни товару й не є складовою митної вартості, а тому не може бути підставою для висновку про наявність розбіжностей у відомостях про митну вартість. Так само ненадання банківських платіжних документів за наявності інших документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, не є підставою для її коригування. Рахунок-фактуру № 5653377522 виписано на виконання договору транспортного експедирування від 24.02.2020 № UA00072711, який було подано митному органу. Відтак, колегія суддів зазначає, що зазначені доводи апелянта не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду рішення.

Стосовно тверджень про відсутність відомостей про вартість вантажно-розвантажувальних робіт та про відсутність товаротранспортних документів на окремих ділянках маршруту колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат на перевезення декларант подав довідку експедитора від 05.07.2024 № 41, у якій вартість послуг транспортування товарів за межами території України визначено в розмірі 552 855,92 грн та 7 461,05 доларів США, а складові цих витрат, зокрема операційні послуги терміналу в Гданську, розкрито в інвойсі перевізника.

Суд першої інстанції обґрунтовано визнав довідку про транспортні витрати допустимим доказом розміру таких витрат, що відповідає сталій практиці Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14, згідно з якою Митний кодекс України не визначив виду доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, тож такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

Відповідно до пункту 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

За погодженими сторонами умовами поставки FOB порт YANTIAN завантаження товару в порту відправлення покладено на продавця, а відповідні витрати вже включені до ціни товару, тому окремого додавання за наведеною нормою вони не потребують. Виставлення рахунку перевізника раніше за дату фактичного відвантаження на числові значення складових митної вартості не впливає. Водночас, Енергетична митниця не висловила жодного сумніву щодо самого розміру транспортних витрат і не зазначила, що він є заниженим чи недостовірним. Таким чином, доводи апелянта не доводять неповноти відомостей про складові митної вартості.

Посилання апелянта на подання митної декларації країни відправлення без перекладу також не може бути підставою для витребування додаткових документів і коригування митної вартості, оскільки така декларація не входить до визначеного частиною другою статті 53 МК України переліку документів, які підтверджують митну вартість. На це звертав увагу Верховний Суд, зокрема у постанові від 4 листопада 2020 року у справі № 815/648/17, зазначивши, що декларація країни відправлення не є документом, який підлягає обов`язковому поданню при митному оформленні товарів. А отже відсутність її перекладу не свідчить про наявність розбіжностей у документах у розумінні частини третьої статті 53 МК України.

Окремо колегія суддів наголошує на тому, що спірне рішення про коригування митної вартості не відповідає вимогам частини другої статті 55 МК України та пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598. Визначаючи митну вартість за резервним методом на рівні 1,8100 доларів США за кілограм, Енергетична митниця обмежилася зазначенням у графі 33 лише дати та номера митної декларації від 31.10.2023 № 23UA903110005559U2 як джерела цінової інформації, проте не навела пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, умови поставки та комерційні умови, не порівняла характеристик оцінюваного товару з характеристиками товару, ціну якого взято за основу, і не навела обґрунтованого математичного розрахунку ціни за одиницю.

У постанові від 15 лютого 2024 року у справі № 640/29559/20 Верховний Суд указав, що зазначення в рішенні про коригування лише номера та дати митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування, прямо суперечить наведеним положенням законодавства та є самостійною підставою для скасування такого рішення.

Аналогічну за змістом позицію викладено й у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 300/784/24.

Колегія суддів наголошує, що самого лише дефекту обґрунтування графи 33 достатньо для висновку про протиправність спірного рішення.

Наведені в апеляційній скарзі загальні посилання на спрацювання системи управління ризиками, на процедуру взяття проб (зразків) товарів та на витребування оригіналів документів цього висновку не змінюють, оскільки правомірність рішення про коригування митної вартості оцінюється виключно за тими мотивами, які покладені в його основу на момент прийняття - митний орган не може доповнювати зміст графи 33 новими обставинами на стадії апеляційного перегляду.

Безпідставними є й доводи апелянта про неповноту дослідження обставин справи та надання судом першої інстанції переваги одним доказам над іншими. Суд першої інстанції дослідив і вмотивовано спростував кожну з підстав, наведених у графі 33 спірного рішення. Натомість апеляційна скарга фактично відтворює зміст графи 33 та не містить обґрунтування того, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин справи.

Таким чином, Енергетична митниця не довела наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої декларантом митної вартості та правомірності її коригування за резервним методом, тоді як декларант надав усі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи та узгоджуються зі сталою практикою Верховного Суду, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Енергетичної митниці - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 січня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 20 серпня 2026 року)