Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №320/50916/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/50916/24 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправними дії Державної прикордонної служби України з відмови у звільненні з військової служби за контрактом, зобов`язати повторно розглянути рапорт та прийняти рішення про звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку дії контракту, зобов`язати виплатити на день звільнення належні грошові компенсації за невикористані відпустки та вартості неотриманого речового майна, а також направити документи для взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Державної прикордонної служби України щодо винесення наказу від 08 червня 2023 року № 145-ОС в частині продовження строку дії контракту ОСОБА_1 з річного до закінчення воєнного стану; зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону з урахуванням висновків, викладених у рішенні; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги, відповіді на відзив та додаткових пояснень апелянт зазначає, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права. Зокрема, відповідачами у справі помилково визначено суб`єктів, які, на думку апелянта, не мають адміністративної процесуальної правоздатності, а клопотання про заміну неналежного відповідача безпідставно залишено без задоволення. Крім того, позовну заяву прийнято до розгляду з порушенням вимог статей 18, 160, 169, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема без її надходження до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 .

Апелянт також зазначає про суперечність резолютивної та мотивувальної частин оскаржуваного рішення. Так, у резолютивній частині визнано протиправними дії щодо винесення наказу від 08 червня 2023 року № 145-ОС, тоді як мотивувальна частина містить обставини щодо перерахунку пенсії та доплати, які не стосуються предмета спору.

Крім того, апелянт вказує, що наказ від 17 травня 2024 року № 117-ОС у частині продовження контракту понад установлені строки на період дії воєнного стану винесено відповідно до вимог абзацу четвертого частини восьмої статті 23 Закону, яка є імперативною. При цьому, на думку апелянта, формальне недотримання вимог щодо оформлення наказу про внесення змін не може бути безумовною підставою для визнання такого наказу протиправним.

Також апелянт зазначає, що станом на 17 травня 2024 року ОСОБА_1 не звертався з рапортом про небажання продовжувати військову службу, а відповідний рапорт подав лише 09 жовтня 2024 року. Водночас, на думку апелянта, підпункт «ж» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону в редакції, чинній з 18 травня 2024 року, застосовується виключно до контрактів, укладених під час дії воєнного стану після набрання чинності цією нормою, тоді як первинний контракт із позивачем було укладено до 2022 року.

На підтвердження своєї позиції апелянт посилається на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі № 580/6654/24.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти її задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Голови Державної прикордонної служби України від 26 липня 2017 року № 777-ОС ОСОБА_1 зараховано у списки особового складу. На підставі рапорту ОСОБА_1 від 02 червня 2023 року про продовження військової служби за новим контрактом терміном на один рік між ним та Головою Державної прикордонної служби України укладено контракт про проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу строком на один рік з 09 вересня 2023 року по 08 вересня 2024 року, у зв`язку з чим видано наказ від 08 червня 2023 року № 145-ОС.

Наказом Голови Державної прикордонної служби України від 17 травня 2024 року № 117-ОС пункт наказу від 08 червня 2023 року № 145-ОС щодо продовження військової служби за новим контрактом майору ОСОБА_1 змінено зі строку на один рік з 09 вересня 2023 року на період дії воєнного стану.

09 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з небажанням продовжувати військову службу за контрактом. Листом від 15 жовтня 2024 року ОСОБА_1 повідомлено про відсутність правових підстав для звільнення у зв`язку із закінченням строку дії контракту, що й стало підставою для звернення до суду.

Колегія суддів, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї громадян України, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частини перша, друга статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; далі - Закон).

Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, наведені у частині п`ятій статті 26 Закону.

За приписами підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану у зв`язку із закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

За правилами абзаців другого і третього пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону (у редакції, чинній на дату прийняття наказу від 08 червня 2023 року про продовження військової служби за новим контрактом), що відповідає нормам абзаців другого і четвертого пункту 2 частини восьмої статті 23 Закону (у редакції, чинній на час звернення позивача з рапортом від 09 жовтня 2024 року), під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період проведення мобілізації та на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Зазначеним положенням кореспондує абзац дев`ятий пункту 41 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі - Положення № 1115/2009).

Водночас, за абзацом шостим пункту 20 Положення № 1115/2009 під час дії особливого періоду для військовослужбовців за їх бажанням строк проходження військової служби за новим контрактом може бути продовжено на строк від 1 до 10 років, але не більше ніж до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, а Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено проведення загальної мобілізації; станом на час виникнення спірних правовідносин та розгляду цієї справи воєнний стан та загальна мобілізація тривають.

Колегія суддів встановила, що контракт із ОСОБА_1 строком на один рік з 09 вересня 2023 року по 08 вересня 2024 року укладено на підставі його рапорту від 02 червня 2023 року, а виданий у зв`язку з цим наказ від 08 червня 2023 року № 145-ОС відповідав приписам абзацу шостого пункту 20 Положення № 1115/2009, який допускав продовження військової служби за новим контрактом на визначений строк, а не лише до закінчення воєнного стану. Інше тлумачення нівелювало б передбачену підпунктом "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону підставу звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку дії контракту.

Норми абзаців другого, третього пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону, і приписи абзацу шостого пункту 20 Положення № 1115/2009 були чинними станом на 08 червня 2023 року. А отже посилання апелянта на те, що прийняття наказу від 17 травня 2024 року № 117-ОС було зумовлене необхідністю приведення наказу від 08 червня 2023 року № 145-ОС у відповідність до вимог Закону, є безпідставним: потреби у такому приведенні не існувало, а зміна строку дії контракту з річного на період дії воєнного стану здійснена без достатніх правових підстав.

У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини наголосив на особливій важливості принципу "належного урядування", за яким державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки державного органу покладається на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються; потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційно втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.

Таким чином, наказ від 17 травня 2024 року № 117-ОС не змінив правомірно встановленого річного строку дії контракту, який закінчився 08 вересня 2024 року.

Станом на дату закінчення строку дії контракту (08 вересня 2024 року) та на дату звернення ОСОБА_1 із рапортом про звільнення (09 жовтня 2024 року) була чинною норма підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону. Контракт із позивачем укладено під час дії воєнного стану, його строк закінчився, а позивач не висловив бажання продовжувати військову службу: рапорт від 02 червня 2023 року реалізований укладенням контракту, а іншого волевиявлення про продовження служби позивач не подавав. А отже сукупність умов, за яких військовослужбовець підлягає звільненню на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону, є наявною.

Довід апелянта про те, що підпункт "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону застосовується виключно до контрактів, укладених під час дії воєнного стану після набрання чинності цією нормою, колегія суддів відхиляє, оскільки наведена норма пов`язує право на звільнення із закінченням строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану, і не містить застереження щодо укладення такого контракту саме після 18 травня 2024 року. Контракт від 09 вересня 2023 року укладено в період дії воєнного стану, а тому підстава звільнення, передбачена підпунктом "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону, поширюється на спірні правовідносини.

Посилання апелянта на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі № 580/6654/24 є неприйнятним, оскільки обставини зазначеної справи відмінні від обставин цієї справи: у справі № 580/6654/24 військовослужбовець звернувся з рапортом про звільнення до закінчення строку дії контракту та станом на дату видання спірного наказу мав чинне волевиявлення про продовження служби, тоді як у цій справі рапорт про звільнення подано після закінчення строку дії контракту, а волевиявлення про продовження служби відсутнє.

Відповідно до підпункту 1 пункту 270 Положення № 1115/2009 звільнення військовослужбовців у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно здійснюється начальниками органів, які мають право видання наказів по особовому складу. ОСОБА_1 має військове звання "майор", а тому повноваженнями щодо вирішення питання про його звільнення наділений начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , до якого позивач і звертався з рапортом. Таким чином, відмова у розгляді рапорту по суті із посиланням на закінчення строку дії контракту є передчасною, а висновок суду першої інстанції про зобов`язання повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону є правильним.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, належить зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; спосіб відновлення порушеного права має виключати подальші протиправні рішення суб`єкта владних повноважень та необхідність повторного звернення до суду. А отже зобов`язання повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні, є належним способом захисту.

Щодо доводів апелянта про порушення норм процесуального права колегія суддів зазначає таке. За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за кодом ЄДРПОУ НОМЕР_2 зареєстровано юридичну особу - Військову частину НОМЕР_1 , а згідно з витягом із Положення про ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 23 листопада 2023 року № 85ДСК, Головний центр є юридичною особою та бюджетною установою. А отже ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) має адміністративну процесуальну правоздатність у розумінні статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України, а допущена позивачем описка в найменуванні відповідача не свідчить про визначення іншого відповідача, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано залишив клопотання про заміну неналежного відповідача без задоволення.

Доводи апелянта щодо порушення порядку реєстрації та вручення процесуальних документів не вплинули і об`єктивно не могли вплинути на правильність вирішення спору по суті, а апелянт реалізував право на апеляційний перегляд справи та брав участь у її розгляді судом першої інстанції, подавши відзив на позовну заяву. За приписами частини другої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних міркувань. Таким чином, зазначені доводи відхиляються.

Разом з тим колегія суддів погоджується з доводом апелянта про невідповідність резолютивної частини рішення суду першої інстанції встановленим у справі обставинам. Визнаючи протиправними дії щодо винесення наказу від 08 червня 2023 року № 145-ОС, суд першої інстанції не врахував, що саме цей наказ про продовження військової служби за новим контрактом строком на один рік відповідав закону, тоді як поза межами правового поля перебував наказ від 17 травня 2024 року № 117-ОС, яким змінено строк дії контракту. Крім того, вимоги про визнання протиправними дій щодо винесення наказу від 08 червня 2023 року № 145-ОС позивач не заявляв. А отже рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні зазначеної позовної вимоги.

Наведення у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції обставин щодо перерахунку пенсії та доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України, які не стосуються предмета цього спору, на правильність висновку суду по суті заявлених вимог не вплинуло.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню: рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій щодо винесення наказу від 08 червня 2023 року № 145-ОС підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги, а в іншій частині рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим та підлягає залишенню без змін.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 315 за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін;

2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення;

3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково;

4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині;

5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю

Відповідно до частини першої статті 316 цього Кодексу суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року - скасувати в частині визнання протиправними дій Державної прикордонної служби України щодо винесення наказу від 08 червня 2023 року № 145-ОС в частині продовження строку дії контракту ОСОБА_1 з річного до закінчення воєнного стану та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зазначеної позовної вимоги відмовити.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 20 серпня 2026 року)