Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №320/46753/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/46753/24 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Ключкович В.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Об`єднання футбольних клубів "Професіональна футбольна ліга України" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Об`єднання футбольних клубів "Професіональна футбольна ліга України" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2024 року № 00645670701. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є неприбутковою організацією з 1999 року і повторно підтвердив цей статус у 2016 році, що засвідчено Рішенням від 08.08.2016 № 3/26-55-12-03 про присвоєння ознаки неприбутковості, а тому обов`язку подавати декларації з податку на прибуток за період з 2017 по 2023 роки не мав; призначення перевірки за підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України позивач вважав безпідставним.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 01.07.2024 № 00645670701, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 2380 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що за наявності не скасованого Рішення від 08.08.2016 № 3/26-55-12-03 про присвоєння позивачу ознаки неприбутковості та за відсутності доказів того, що позивач є платником податку на прибуток, оскаржуване рішення є протиправним.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування скарги апелянт посилається на неналежну оцінку судом доказів та невідповідність його висновків фактичним обставинам справи; правомірність проведеної перевірки, зазначаючи, що відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду не кожне порушення процедури перевірки є підставою для скасування рішення контролюючого органу, а лише те, яке вплинуло на правильність його висновків; відсутність підстав для дослідження Рішення від 08.08.2016 № 3/26-55-12-03, оскільки предметом спору є податкове повідомлення-рішення, прийняте у зв`язку з неподанням податкових декларацій, а не рішення щодо включення позивача до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Крім того, апелянт зазначає, що установчі документи позивача не містять заборони розподілу доходів та не відповідають вимогам підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим рішення про присвоєння позивачу ознаки неприбутковості було сформовано неправомірно, не опрацьовано, а позивача до Реєстру не внесено. На думку апелянта, про обізнаність позивача з відсутністю його в Реєстрі свідчить також подання ним у жовтні 2023 року заяви за формою № 1-РН саме про включення до Реєстру.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу від 13.05.2024 № 3247-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2023, за результатами якої складено акт від 30.05.2024 № 56969/Ж5/26-15-07-01-05-20/24089944. Перевіркою встановлено неподання позивачем податкових декларацій з податку на прибуток за 2017- 2023 роки; підставою такого висновку контролюючий орган визначив відсутність позивача в Реєстрі неприбуткових установ та організацій у перевіреному періоді, з чого вивів, що позивач є платником податку на прибуток на загальних підставах. На підставі акта прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.07.2024 № 00645670701, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 2380 грн.

Спір зводиться до того, чи мав позивач у 2017- 2023 роках статус неприбуткової організації, і, як наслідок, чи виник у нього обов`язок подавати декларації з податку на прибуток за ці періоди.

Відповідно до підпункту 14.1.121 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України неприбуткові підприємства, установи та організації - це неприбуткові підприємства, установи та організації, які не є платниками податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 133.4 статті 133 цього Кодексу. Згідно з пунктом 133.4 статті 133 Податкового кодексу України не є платниками податку неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України встановлено, що неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація, що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб; установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи; внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 2016 року № 440 затверджено Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру. Відповідно до пункту 8 цього Порядку контролюючий орган відмовляє неприбутковій організації у включенні до Реєстру в разі подання неповного пакета документів, визначених пунктом 6 цього Порядку, або невідповідності неприбуткової організації вимогам, встановленим пунктом 133.4 статті 133 Кодексу. Згідно з пунктом 15 цього Порядку під час повторного включення неприбуткової організації до Реєстру ознака неприбутковості та дата її присвоєння не змінюються.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання пункту 35 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України позивач привів установчі документи у відповідність із нормами цього Кодексу та 25.07.2016 звернувся до контролюючого органу із заявою за формою 1-РН з доданими документами. За результатами розгляду цієї заяви Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві 08.08.2016 прийняла Рішення № 3/26-55-12-03 про присвоєння позивачу ознаки неприбутковості. Цим рішенням встановлено ознаку неприбутковості 0048, дату присвоєння ознаки неприбутковості 08.08.2016, дату включення до Реєстру, з якої визначається строк безперервної реєстрації, - 28.05.1999; графа "дата скасування ознаки неприбутковості" не заповнена. Доказів прийняття рішення про відмову позивачу у включенні до Реєстру за пунктом 8 Порядку № 440 контролюючий орган не надав, як і доказів скасування чи визнання нечинним Рішення від 08.08.2016 № 3/26-55-12-03.

А отже, з 08.08.2016 позивач мав бути включений контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. Відсутність позивача в Реєстрі у 2017- 2023 роках спричинена невиконанням Головним управлінням ДПС у м. Києві обов`язку щодо внесення позивача до Реєстру, тобто зумовлена поведінкою самого контролюючого органу. Неналежне виконання контролюючим органом покладеного на нього обов`язку не може мати наслідком покладення на позивача негативних наслідків у вигляді штрафних санкцій за неподання декларацій з податку на прибуток.

Наявність у позивача не скасованого Рішення від 08.08.2016 № 3/26-55-12-03 сформувала у нього легітимні очікування щодо перебування в Реєстрі неприбуткових установ та організацій. На підтвердження цього позивач протягом 2017- 2023 років подавав Звіти про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, прийняття яких контролюючим органом підтверджено квитанціями, наявними в матеріалах справи, при цьому будь-яких зауважень до цих звітів контролюючий орган не висловлював. У постанові від 18 січня 2023 року у справі № 580/1300/22 Верховний Суд зазначив, що правовим підґрунтям для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути норма права, усталена практика правозастосування, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору.

Доводи апелянта про невідповідність установчих документів позивача підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України спростовуються матеріалами справи. Пунктами 1 і 2 статті 27 Статуту Об`єднання футбольних клубів "Професіональна футбольна ліга України" (нова редакція 2016 року) прямо встановлено, що доходи (прибутки) використовуються виключно для фінансування видатків на утримання об`єднання, реалізації мети та напрямів його діяльності, та забороняється розподіл отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед членів об`єднання, працівників, членів органів управління та інших пов`язаних з ними осіб. Крім того, службовим листом Управління податкового аудиту у сфері матеріального виробництва від 17.04.2025 № 6586/26-15-04-14-10 сам контролюючий орган підтвердив, що Статут позивача не суперечить вимогам підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України. Таким чином, твердження апелянта про невідповідність установчих документів позивача вимогам законодавства для неприбуткових організацій не відповідає дійсності.

Крім того, обставини, пов`язані з наявністю у позивача статусу неприбуткової організації з 08.08.2016, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі № 320/57159/24 залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року, яким визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві щодо невнесення Об`єднання футбольних клубів "Професіональна футбольна ліга України" до Реєстру неприбуткових установ та організацій з 08 серпня 2016 року та зобов`язано Головне управління ДПС у м. Києві внести (включити) позивача до цього Реєстру датою присвоєння ознаки неприбутковості 08 серпня 2016 року. Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Оскільки у справі № 320/57159/24 та у цій справі беруть участь ті самі особи, установлений у ній факт протиправності невнесення позивача до Реєстру з 08.08.2016 та наявності підстав для його включення з цієї дати повторному доказуванню не підлягає.

На виконання зазначеного судового рішення Головне управління ДПС у м. Києві листом від 16.04.2026 повідомило про поновлення Об`єднання футбольних клубів "Професіональна футбольна ліга України" у Реєстрі неприбуткових установ та організацій з 08.08.2016. Цей доказ, який виник після ухвалення рішення суду першої інстанції та об`єктивно не міг бути поданий раніше, колегія суддів приймає в порядку частини четвертої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України. Наведене підтверджує, що у перевіреному періоді 2017- 2023 років позивач мав статус неприбуткової організації.

Таким чином, позивач у 2017- 2023 роках не був платником податку на прибуток підприємств і не мав обов`язку подавати декларації з податку на прибуток за ці періоди, а тому притягнення його до відповідальності за неподання таких декларацій є безпідставним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - протиправним.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Головне управління ДПС у м. Києві правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення належними та достатніми доказами не довело. Подібний підхід застосовано у постанові Верховного Суду від 11 квітня 2025 року у справі № 813/3523/17, у якій Верховний Суд, розглядаючи спір щодо статусу організації в Реєстрі неприбуткових установ та організацій, виходив з того, що контролюючий орган, який за результатами розгляду поданих організацією документів повідомив лише про неможливість сформувати рішення про присвоєння ознаки неприбутковості та внести до нового Реєстру, "не зазначивши про те, що установчі документи позивача не відповідають вимогам Податкового кодексу України", правомірності свого рішення не довів, а тому таке рішення підлягає скасуванню. Наведене застосовне і до цієї справи, у якій контролюючий орган невідповідності установчих документів позивача вимогам підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України не довів.

Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують. Довід про ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки доказам у справі та про невідповідність висновків суду фактичним обставинам є похідним і зводиться до незгоди апелянта з оцінкою доказів: обставини присвоєння позивачу ознаки неприбутковості Рішенням від 08.08.2016 № 3/26-55-12-03, невнесення його до Реєстру неприбуткових установ та організацій контролюючим органом і подання позивачем протягом 2017- 2023 років Звітів про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації встановлені судом першої інстанції правильно і апелянтом не спростовані.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції скасував податкове повідомлення-рішення без урахування правомірності перевірки, а також на практику Великої Палати Верховного Суду щодо наслідків порушень під час перевірки, є безпредметними. Суд першої інстанції не клав в основу скасування податкового повідомлення-рішення порушення процедури перевірки, - навпаки, доводи позивача про незаконність призначення та проведення перевірки суд визнав необґрунтованими. Підставою скасування слугувала наявність у позивача статусу неприбуткової організації, а не дефекти перевірки.

Твердження апелянта про те, що Рішення від 08.08.2016 № 3/26-55-12-03 не належить до предмета позову, також відхиляється. Це рішення оцінене судом не як предмет спору, а як доказ юридичного факту наявності у позивача ознаки неприбутковості, який входить до предмета доказування у справі про правомірність податкового повідомлення-рішення, прийнятого за неподання декларацій з податку на прибуток.

Доводи апелянта про невідповідність установчих документів позивача підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України спростовані вище змістом Статуту та власним службовим листом контролюючого органу від 17.04.2025.

Посилання апелянта на подання позивачем у жовтні 2023 року заяви за формою 1-РН про включення до Реєстру не свідчить про відсутність у позивача статусу неприбуткової організації у попередні періоди, оскільки цей статус присвоєно Рішенням від 08.08.2016 № 3/26-55-12-03, а подання заяви було зумовлене невиконанням контролюючим органом обов`язку щодо внесення позивача до Реєстру.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

В.Ю. Ключкович

(Повний текст постанови суду виготовлено 20 серпня 2026 року)