Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №320/44331/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/44331/23 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Ключкович В.Ю.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо неврахування при обрахунку пенсії заробітної плати за період з 01 січня 1984 року по 31 грудня 1988 року відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства "Будшляхмаш" № 11/1612 від 12 серпня 2013 року;

зобов`язано Головне управління провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 17 квітня 2018 року з урахуванням цієї заробітної плати та раніше виплачених сум;

у задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві посилається на те, що довідка про заробітну плату не підтверджена первинними документами, а тому згідно зі статтею 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" підстав для її врахування немає, при цьому завірені в установленому порядку копії первинних документів, на підставі яких складено довідку, позивачем не надано, тому провести перевірку достовірності видачі довідки неможливо через ненадання документів. Крім того зазначає, що публічне акціонерне товариство "Будшляхмаш" ліквідоване, тому довідку має видавати правонаступник, вищестояща організація або державний архів.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилаючись на безпідставність доводів апелянта просить залишити апеляційну скаргу пенсійного органу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 17 квітня 2018 року отримує пенсію за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 09 вересня 1975 року ОСОБА_1 у період з 1979 по 1994 рік працював фрезерувальником на Київському заводі "Будшляхмаш", який згодом перейменовано на Київський завод інженерних машин, Відкрите акціонерне товариство "Будшляхмаш" та на Публічне акціонерне товариство "Будшляхмаш".

12 серпня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Будшляхмаш" видало ОСОБА_1 довідку про заробітну плату для обчислення пенсії № 11/1612 за період роботи з 01 січня 1984 року по 31 грудня 1988 року, тобто за 60 календарних місяців за вибором пенсіонера. У довідці зазначено, що відомості про заробітну плату перенесені з оригіналів особових рахунків, які зберігаються в архіві підприємства; це джерело окремо засвідчене довідкою цього ж підприємства № 11/1613 від 12 серпня 2013 року.

При призначенні пенсії Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві цю довідку не врахувало й обчислило пенсію із заробітної плати за період з 01 липня 2000 року по 28 лютого 2018 року.

31 травня 2018 року Головне управління направило Публічному акціонерному товариству "Будшляхмаш" лист № 10911/18 щодо узгодження термінів зустрічної перевірки первинних документів, на підставі яких видано довідку, проте заходів для проведення такої перевірки, доки підприємство існувало, не вжило.

29 грудня 2021 року Публічне акціонерне товариство "Будшляхмаш" припинило існування у зв`язку з банкрутством.

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, до Державного архіву Сумської області та до Архівного відділу Сумської міської ради, з запитом на отримання документів про заробітну плату, проте кожна з установ повідомила, що документи особового складу Публічного акціонерного товариства "Будшляхмаш" до них не передавалися.

04 жовтня 2023 року позивач звернувся до Головного управління щодо перерахунку пенсії, та листом від 25 жовтня 2023 року відповідач відмовив, рекомендувавши замовити довідку в архівних установах.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з такого.

Право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості, гарантовано статтею 46 Конституції України.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей. Отже, обов`язок перевірки достовірності виданих для призначення пенсії документів закон покладає саме на пенсійний орган, а не на пенсіонера.

Довід відповідача про непідтвердження довідки первинними документами спростовується її змістом.

Так, Довідка № 11/1612 від 12 серпня 2013 року прямо посилається на особові рахунки за 1984- 1988 роки як на первинні документи, на підставі яких її складено, а довідка № 11/1613 від тієї ж дати окремо засвідчує перенесення сум заробітної плати з оригіналів особових рахунків. Вимога надати ще й завірені копії самих особових рахунків покладає на ОСОБА_1 обов`язок зберігати документацію підприємства, тоді як жоден нормативний акт такого обов`язку на працівника не покладає, оскільки зберігання первинних документів і передача їх до архіву належать до обов`язків роботодавця. А отже, відсутність у позивача завірених копій особових рахунків не свідчить про недостовірність наданої ним довідки.

Не заслуговує на увагу і довід про неможливість перевірки довідки через ліквідацію підприємства. На 12 серпня 2013 року, коли видано довідку, Публічне акціонерне товариство "Будшляхмаш" діяло й перебувало на обліку, а припинило існування лише 29 грудня 2021 року, тобто через вісім років. Неможливість перевірки, що виникла внаслідок ліквідації підприємства поза волею позивача, не може покладати на нього несприятливих наслідків, тим більше що Головне управління, маючи з 2018 року відповідні повноваження і направивши 31 травня 2018 року лист № 10911/18, реальної перевірки первинних документів так і не провело.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2021 року у справі № 219/4550/17: посилання пенсійного органу на неможливість врахування заробітної плати у зв`язку з неможливістю проведення перевірки обґрунтованості її видачі є безпідставним, оскільки надана довідка містила посилання на особові рахунки як на первинні документи, підприємство, яке її видало, на той час перебувало на обліку, а тому підстави для проведення перевірки були відсутні.

Цей правовий висновок підтверджений постановами Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17, від 29 липня 2020 року у справі № 341/1132/17, від 24 червня 2021 року у справі № 233/179/17 та від 26 жовтня 2022 року у справі № 808/1735/18.

У постанові від 04 липня 2023 року у справі № 560/123/21 Верховний Суд зазначив, що навіть відсутність можливості перевірити видані документи сама по собі не може бути підставою для відмови у врахуванні заробітної плати, а постановою від 29 січня 2024 року у справі № 560/5001/21 підтвердив незмінність цього підходу.

Довід про те, що після ліквідації підприємства довідку про заробітну плату має видавати правонаступник, вища організація або державний архів, встановленими обставинами не підтверджується: на звернення ОСОБА_1 . Шевченківська районна в м. Києві державна адміністрація, Державний архів Сумської області та Архівний відділ Сумської міської ради повідомили, що документи особового складу Публічного акціонерного товариства "Будшляхмаш" до них не передавалися, тобто установи, спроможної видати таку довідку замість ліквідованого підприємства, не існує. При цьому, ОСОБА_1 вичерпав доступні йому способи отримання первинних документів, що підтверджують його заробіток, тоді як покладення на нього обов`язку надати документи, яких об`єктивно немає в доступі, позбавляє його гарантованого статтею 46 Конституції України права на соціальний захист, що включає забезпечення у старості. Право на пенсію охоплюється статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як майнове право, і за наявності передбачених законом умов орган влади не може відмовити у його реалізації. Період роботи позивача за 1984- 1988 роки підтверджується записами трудової книжки, а спірна довідка містить відомості про розмір отриманої ним у цей період заробітної плати.

Колегія суддів погоджується і з обраним судом першої інстанції способом захисту. Відмовивши у визнанні протиправними дій відповідача та визнавши протиправною його бездіяльність щодо неврахування довідки, суд першої інстанції діяв у межах частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, яка дозволяє суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав особи у спорі із суб`єктом владних повноважень. Такий спосіб захисту відповідає змісту порушеного права та є ефективним, оскільки спрямований на реальне поновлення права позивача на отримання пенсії в належному розмірі.

Таким чином, рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року ґрунтується на правильно встановлених обставинах, відповідає нормам матеріального права та сталій практиці Верховного Суду, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 77, 242, 311, 315, 316, 321, 325, 328 - 331 КАС, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: В.Ю. Ключкович

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 20 серпня 2026 року)