Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №320/42010/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/42010/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 932300133970 від 12.08.2024 про відмову в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням наданих довідок про заробітну плату, а також зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести перерахунок та виплату пенсії за віком, призначеної на умовах статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII, з врахуванням відомостей довідки Управління Державної казначейської служби України в Іванківському районі Київської області від 23.05.2024 № 03-06-08/263 та довідки від 23.05.2024 № 03-06-08/262.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 932300133970 від 12.08.2024 про відмову ОСОБА_1 в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням наданих довідок про заробітну плату; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з врахуванням відомостей довідок від 23.05.2024 № 03-06-08/263 та № 03-06-08/262, починаючи з дня звернення за перерахунком пенсії, а саме з 05 серпня 2024 року; в іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення № 932300133970 від 12.08.2024 є законним та обґрунтованим, оскільки Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII не передбачає перерахунку раніше призначених пенсій державним службовцям. Апелянт зазначає, що за заявою від 08.08.2016 позивачку переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 889-VIII, а з 01.10.2017 - на пенсію за віком відповідно до пункту 4-7 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, що підтверджується даними підсистеми «Призначення та виплати пенсій». Також апелянт вказує на відсутність технічної можливості надати розпорядження про переведення позивачки на пенсію державного службовця, оскільки паперова пенсійна справа не оцифрована та перебуває у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області. Крім того, вимоги позивачки, на думку апелянта, є передчасними, оскільки за наданими довідками рішення про перерахунок не приймалося, на підтвердження чого наведено постанову Верховного Суду від 19.12.2023 у справі № 600/947/23-а. Апелянт також зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не має можливості здійснювати виплату пенсії, оскільки позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, до якого відповідно до пункту 4.10 Порядку № 22-1 має бути передана електронна пенсійна справа за місцем фактичного проживання особи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегією суддів встановилено такі обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV.

Відповідно до запису в трудовій книжці 06.02.2024 позивачку звільнено з посади головного спеціаліста відділу обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів Управління Державної казначейської служби України в Іванківському районі Київської області на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України, пункту 7 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" у зв`язку з досягненням 65-річного віку. Отже, станом на 01.05.2016 і безперервно до 06.02.2024 позивачка займала посаду державної служби.

23.05.2024 Управління Державної казначейської служби України в Іванківському районі Київської області видало довідку № 03-06-08/262 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, за якою станом на 25.03.2024 посадовий оклад становить 13 633,00 грн, надбавка за 7 ранг - 400,00 грн, надбавка за вислугу років 30 відсотків - 4 089,90 грн, усього 18 122,90 грн, за стаж державної служби 21 повний рік, та довідку № 03-06-08/263 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, за якою за лютий 2024 року вихідна допомога при виході на пенсію становить 19 740,52 грн, компенсація за невикористані відпустки - 40 836,70 грн, разом 60 577,22 грн. На всі види оплати праці, включені до довідок, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Обидві довідки відповідають формам, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3.

05.08.2024 позивачка звернулася із заявою № 1899 про переведення з пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону № 1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке 12.08.2024 прийняло рішення № 932300133970 про відмову. Єдиним мотивом відмови є те, що в ході аналізу пенсійної справи встановлено отримання ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону № 889-VIII, а з 01.10.2017 - пенсії за віком згідно із Законом № 1058-IV.

Питання наявності в позивачки віку, страхового стажу і стажу державної служби, а також оцінка поданих довідок про складові заробітної плати і визначення розміру пенсії в спірному рішенні не вирішувалися.

Переглядаючи справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 цього ж розділу для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Частиною сьомою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що пенсія державним службовцям у період роботи на посадах державної служби виплачується у розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 3-1 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622, передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом № 889-VIII, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.

Апелянт наполягає на тому, що право на пенсію державного службовця позивачка реалізувала ще у 2016 році, а тому заява від 05.08.2024 спрямована на повторне призначення такої пенсії, чого закон не передбачає. Колегія суддів оцінює цей довід таким чином.

Дійсно, у практиці Верховного Суду сформовано підхід, за яким повернення до пенсії державного службовця після переходу на інший вид пенсійного забезпечення не допускається.

У постанові від 03 червня 2026 року у справі № 400/8750/24 Верховний Суд зазначив, що наведені положення регулюють питання первинної реалізації права на призначення пенсії державного службовця особами, за якими таке право було збережено після набрання чинності Законом № 889-VIII, проте не передбачають можливості повернення до того самого виду пенсії державного службовця, який уже був призначений та виплачувався особі, із визначенням нового розміру такої пенсії за новими показниками заробітної плати.

Проте такий підхід застосовується за умови, що пенсія державного службовця особі не лише призначалась, а й фактично виплачувалась, і що зворотний перехід на інший вид пенсії відбувся за волевиявленням самої особи.

Жодної з цих двох умов у цій справі не встановлено.

Позивачка станом на 08.08.2016 і до 06.02.2024 працювала на посаді державної служби. За частиною сьомою статті 37 Закону № 3723-XII у період роботи на посадах державної служби пенсія державним службовцям виплачується у розмірі, обчисленому за Законом № 1058-IV. Отже, у період з 08.08.2016 по 01.10.2017 пенсія державного службовця в розмірі 60 відсотків заробітної плати позивачці виплачуватись не могла в силу прямої заборони закону, а виплата провадилась за правилами Закону № 1058-IV.

У постанові від 10 вересня 2025 року у справі № 380/3966/24 Верховний Суд зазначив, що отримання позивачкою у цей період пенсії, обчисленої за правилами Закону № 1058-IV, не може розцінюватися як переведення її на інший вид пенсії. Це не прояв дискреції органу чи реалізація вибору самої особи між різними видами пенсійного забезпечення, а виключно правовий наслідок спеціального регулювання. У цій же постанові Верховний Суд дійшов висновку: "Це не є переведенням на інший вид пенсії та не виключає право на обчислення після звільнення відповідно до Порядку № 622".

Переведення позивачки з 01.10.2017 на пенсію за віком за пунктом 4-7 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV також не є її волевиявленням. Ця норма прямо встановлює, що особам, пенсії яким призначені відповідно до перелічених у ній законів, у тому числі Закону України "Про державну службу", розмір яких, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, "проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ". Апелянт сам наводить цю норму в апеляційній скарзі і сам зазначає, що переведення здійснено саме за пунктом 4-7. А отже механізм, який спрацював 01.10.2017, є не вибором позивачки між видами пенсійного забезпечення, а автоматичною дією закону.

Крім того, позивачка станом на 01.05.2016 займала посаду державної служби і пенсії за Законом № 3723-XII до цієї дати не отримувала: за матеріалами електронної пенсійної справи з 27.01.2004 вона отримувала пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII. Отже, після звільнення з державної служби 06.02.2024 вона належить до кола осіб, які мають право на обчислення пенсії на умовах Порядку № 622 за пунктом 3-1 цього Порядку.

Не підтверджено апелянтом і сам факт фактичної виплати позивачці пенсії державного службовця.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд першої інстанції встановив, що заяви ОСОБА_1 від 08.08.2016 у наданих апелянтом документах з пенсійної справи немає, а сам факт написання заяви про переведення з одного виду пенсії на інший не є доказом фактичного отримання пенсії державного службовця. Скріншоти з інформаційно-комунікаційної інтегрованої системи Пенсійного фонду України, долучені до апеляційної скарги, до суду першої інстанції не подавалися.

Відповідно до частини четвертої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апелянт таких доказів не надав, а зазначені скріншоти сформовані з власної інформаційної системи Пенсійного фонду України і були доступні йому впродовж усього розгляду справи в суді першої інстанції. Посилання на те, що паперова пенсійна справа не пройшла сканування, стосується іншого носія інформації і неможливості подання скріншотів не пояснює. Таким чином, підстав для прийняття цих доказів на стадії апеляційного перегляду немає.

Довід апелянта про відсутність технічної можливості надати розпорядження про переведення позивачки на пенсію державного службовця через те, що паперова пенсійна справа перебуває в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, колегія суддів відхиляє. Технічний стан внутрішнього документообігу органу не входить до переліку підстав, з яких закон дозволяє відмовити особі в реалізації права на пенсійне забезпечення, і не звільняє орган, який прийняв заяву до розгляду за принципом екстериторіальності, від обов`язку розглянути її по суті з витребуванням потрібних документів. А отже цей довід правового значення для оцінки правомірності рішення № 932300133970 від 12.08.2024 не має.

Таким чином, мотив, покладений апелянтом в основу спірного рішення, є помилковим, і суд першої інстанції правильно визнав рішення № 932300133970 від 12.08.2024 протиправним та скасував його. У цій частині рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Водночас довід апелянта про передчасність вимоги про перерахунок і виплату пенсії за конкретними довідками заслуговує на увагу.

Відмова від 12.08.2024 має пороговий характер: орган не перевіряв ані наявності в позивачки віку, страхового стажу і стажу державної служби станом на 01.05.2016, ані відповідності поданих довідок вимогам законодавства, ані не визначав розміру пенсії за правилами Порядку № 622. Ці питання належать до компетенції органу, що призначає пенсію, і суд не вправі вирішувати їх замість нього. У постанові від 19 грудня 2023 року у справі № 600/947/23-а, на яку обґрунтовано посилається апелянт, Верховний Суд зазначив: "відповідачем відомості, наведені у вказаних довідках не оцінювались, а тому така вимога є передчасною та задоволенню не підлягає".

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд; у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Оскільки повний розгляд заяви від 05.08.2024 органом не здійснювався, належним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке розглянуло заяву за принципом екстериторіальності і прийняло спірне рішення, повторно розглянути цю заяву з урахуванням висновків суду.

А отже суд першої інстанції, зобов`язавши апелянта провести перерахунок та виплату пенсії саме з врахуванням довідок від 23.05.2024 № 03-06-08/263 та № 03-06-08/262 починаючи з 05 серпня 2024 року, вийшов за межі судового контролю і поклав на орган обов`язок з наперед визначеним результатом, який органом не розглядався.

Обґрунтованим є і довід апелянта про неможливість здійснення ним виплати пенсії. Відповідно до пункту 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи для здійснення виплати пенсії. Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області, і саме цей орган здійснює виплату призначеної пенсії. Отже, обов`язок виплати не міг бути покладений на апелянта; за наслідками повторного розгляду заяви і прийняття рішення виплата провадиться органом за місцем обліку в порядку, встановленому пунктом 4.10 Порядку № 22-1.

Дата, з якої підлягає вирішенню питання про переведення, спору не становить: відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Заяву подано 05.08.2024, і цю дату орган зобов`язаний врахувати під час повторного розгляду.

Таким чином, права позивачки порушено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняттям рішення № 932300133970 від 12.08.2024, яким їй безпідставно відмовлено в розгляді заяви по суті. Спосіб відновлення цих прав, обраний судом першої інстанції, є надмірним, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині зобов`язання провести перерахунок та виплату пенсії з ухваленням у цій частині нового рішення про зобов`язання повторно розглянути заяву; в іншій частині рішення є законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною першою статті 316 цього Кодексу суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року - скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з врахуванням відомостей довідок Управління Державної казначейської служби України в Іванківському районі Київської області від 23.05.2024 № 03-06-08/263 та від 23.05.2024 № 03-06-08/262, починаючи з 05 серпня 2024 року, та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 05 серпня 2024 року № 1899 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 20 серпня 2026 року)