Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №320/40548/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/40548/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Ключкович В.Ю.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року позов задоволено частково:

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, що полягають у відмові ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на підставі заяви від 21 вересня 2023 року та скасувати відповідне рішення від 28.09.2023 року №262740010157;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , спірні періоди роботи з 26.08.1980 по 30.11.1981, з 01.08.1987 по 17.10.1996, з 15.10.1999 по 14.09.2000, з 01.10.2000 по 31.10.2000, з 17.05.2001 по 31.12.2003 та навчання з 27.11.2000 по 27.02.2001;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 21 вересня 2023 року, з урахуванням висновків суду;

у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову в позові повністю.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що позовна заява на адресу управління не надходила та у підсистемі «Електронний суд» відсутня, що, на його думку, не узгоджується з вимогами статей 174, 251 Кодексу адміністративного судочинства України. Унаслідок цього управління було позбавлене можливості подати відзив на позовну заяву, чим, як зазначає апелянт, порушено засади змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі. Крім того, апелянт вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про відсутність клопотань сторін, оскільки 21 листопада 2023 року управлінням за № 2400-0802-7/48306 було подано клопотання про надіслання позовної заяви та продовження строку для подання відзиву. Також апелянт не погоджується з висновками суду щодо зарахування спірних періодів до страхового стажу ОСОБА_1 , зазначаючи, що її страховий стаж становить 14 років 6 місяців 3 дні за необхідних 30 років, а спірні періоди не підлягають зарахуванню з огляду на наявність незавірених виправлень у датах, нечіткий відтиск печатки, відсутність відомостей про сплату страхових внесків та присвоєння кваліфікації. Окрім того, апелянт зазначає, що задоволення позовних вимог матиме наслідком безпідставне витрачання коштів державного бюджету.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . У травні 2023 року їй виповнилося 60 років, 21 вересня 2023 року вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності заяву передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, яке рішенням від 28 вересня 2023 року № 262740010157 відмовило у призначенні пенсії, визначивши страховий стаж заявниці у 14 років 6 місяців 3 дні за необхідних на дату досягнення пенсійного віку 30 років. До стажу управління не зарахувало періоди роботи з 26.08.1980 по 30.11.1981 - через незавірене виправлення в даті звільнення; з 01.08.1987 по 17.10.1996 - нечіткий відтиск печатки при звільненні; з 15.10.1999 по 14.09.2000 - незавірене виправлення в даті наказу про прийняття; з 01.10.2000 по 31.10.2000 та з 17.05.2001 по 31.12.2003 - відсутність інформації про сплату страхових внесків; з 27.11.2000 по 27.02.2001 - відсутність інформації про присвоєння кваліфікації; з 21.11.2006 по 08.02.2010 - відсутність у Реєстрі застрахованих осіб відомостей про сплату внесків.

Записи про роботу в спірні періоди містяться у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , а проходження курсів підвищення кваліфікації з 27.11.2000 по 27.02.2001 підтверджується Свідоцтвом про підвищення кваліфікації серії СПК НОМЕР_2 , виданим 27 лютого 2001 року Інститутом підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частина друга цієї статті встановлює, що страховий стаж обчислюється за даними системи персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження цієї системи - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження стажу за її відсутності або відсутності відповідних записів у ній встановлює Кабінет Міністрів України.

Процесуальні доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє, оскільки про відкриття провадження у справі управління було повідомлено належно: копію ухвали від 10 листопада 2023 року надіслано на електронну адресу управління, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 13 листопада 2023 року. Управління про справу знало і реалізувало свої процесуальні права, подавши 21 листопада 2023 року клопотання за № 2400-0802-7/48306. Тож випадку розгляду справи за відсутності сторони, не повідомленої про час і місце засідання, який є безумовною підставою для скасування рішення за частиною третьою статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, у цій справі немає.

Клопотання управління від 21 листопада 2023 року стосувалося надіслання позову та продовження строку на відзив, а не розгляду справи в судовому засіданні. Тому твердження суду першої інстанції про те, що учасники з клопотанням про розгляд у судовому засіданні до суду не зверталися, відповідає дійсності.

ОСОБА_1 оскаржувала рішення суб`єкта владних повноважень, а за частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок довести правомірність свого рішення покладається саме на відповідача. Усі документи пенсійної справи перебували в розпорядженні управління, а зміст його позиції вичерпно викладений у самому рішенні про відмову від 28 вересня 2023 року. Ненадіслання копії позову за таких умов не позбавляло управління можливості доводити правомірність відмови і об`єктивно не могло вплинути на правильність вирішення спору по суті.

За частиною другою статті 317 цього Кодексу порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення лише тоді, коли воно призвело до неправильного вирішення справи. А отже, процесуальні заперечення управління не дають підстав для скасування рішення.

Безпідставним є і довід про правомірність незарахування періодів роботи через недоліки заповнення трудової книжки - незавірені виправлення в датах та нечіткий відтиск печатки.

Порядок ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок визначений законодавством, а відповідальність за його дотримання покладена на посадових осіб роботодавця, а не на працівника. ОСОБА_1 на жодному з підприємств не була особою, відповідальною за ведення трудових книжок, тому не може відповідати за неточності, виправлення чи якість відтиску печатки, допущені під час оформлення записів. Тягар доведення достовірності даних трудової книжки не може перекладатися на її власника.

Записи у трудовій книжці серії НОМЕР_1 дають змогу встановити періоди перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах, місце роботи, посади, підстави прийняття, переведення та звільнення з посиланням на конкретні накази. Самі факти роботи управління не спростувало і не зазначило, які заходи воно вживало для перевірки своїх сумнівів, хоча наділене правом здійснювати запити та уточнювати подані документи.

Цей висновок узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду. У постанові від 17 вересня 2024 року у справі № 440/4164/23 Верховний Суд виснував, що недоліки оформлення трудової книжки не можуть бути підставою для виключення періодів роботи зі стажу, оскільки відповідальність за порядок її ведення покладено безпосередньо на посадових осіб роботодавця, а тягар доведення достовірності даних не покладається на працівника.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а та від 6 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а.

Таким чином, формальні неточності записів не позбавляють ОСОБА_1 права на зарахування підтверджених трудовою книжкою періодів роботи.

Не заслуговує на увагу і довід про незарахування періодів з 01.10.2000 по 31.10.2000 та з 17.05.2001 по 31.12.2003 через відсутність відомостей про сплату страхових внесків.

У ці періоди ОСОБА_1 працювала найманим працівником - касиром обмінного пункту валют МПП "Багрянець" та менеджером з продажу ТОВ "Електроніка-Центр", а не страхувальником. Обов`язок нараховувати і сплачувати страхові внески закон покладає на роботодавця-страхувальника, а за несвоєчасну чи неповну їх сплату відповідальність несуть страхувальник та його посадові особи. Працівник на виконання цього обов`язку впливати не міг, тому несплата чи неналежне відображення внесків роботодавцем не може позбавляти його стажу.

У постанові від 8 жовтня 2025 року у справі № 400/2492/24 Верховний Суд прямо зазначив, що працівник не повинен нести негативні наслідки невиконання роботодавцем обов`язку зі сплати внесків, а відсутність відомостей у реєстрі чи заборгованість страхувальника не може бути самостійною підставою для відмови у зарахуванні періоду роботи, якщо факт трудових відносин підтверджений належними доказами.

Робота ОСОБА_1 у вказані періоди підтверджена трудовою книжкою з посиланням на накази про прийняття та звільнення, а доказів того, що страхувальником була саме вона, управління не надало.

А отже, ці періоди суд першої інстанції зарахував обґрунтовано.

Правильно вирішено й питання про зарахування періоду навчання з 27.11.2000 по 27.02.2001. Згідно з пунктом "д" статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується час навчання на курсах підвищення кваліфікації та перекваліфікації. ОСОБА_1 проходила таке навчання до 1 січня 2004 року - тобто до впровадження системи персоніфікованого обліку, коли стаж обчислювався за законодавством, що діяло раніше. Цей період підтверджений Свідоцтвом про підвищення кваліфікації серії СПК НОМЕР_2 від 27 лютого 2001 року, а тому підлягає зарахуванню.

Обраний судом першої інстанції спосіб захисту - зобов`язання управління повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду - відповідає частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України і є ефективним, оскільки не підміняє пенсійний орган, а відновлює право заявниці на правильне обчислення стажу та розгляд її заяви. Саме такий спосіб захисту застосовував Верховний Суд у наведених вище справах № 440/4164/23 і № 400/2492/24.

Посилання апелянта на можливі витрати державного бюджету колегія суддів до уваги не бере, оскільки право особи на соціальний захист не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань пенсійного органу, а законність відмови у призначенні пенсії перевіряється за критеріями правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, а не його фінансових наслідків.

Підсумовуючи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та повному з`ясуванні обставин справи, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, фактично повторюючи мотиви скасованого рішення про відмову.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 77, 242, 311, 315, 316, 321, 325, 328 - 331 КАС, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: В.Ю. Ключкович

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 20 серпня 2026 року)