Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №320/40218/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/40218/24 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги Військової частини НОМЕР_1 та ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просила: визнати протиправними дії відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця індексації - січня 2008 року; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за цей період з урахуванням базового місяця - січня 2008 року; визнати протиправними дії відповідача щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, при нарахуванні та виплаті індексації за період з 01 березня 2018 року по 15 грудня 2022 року; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, у розмірі 4053,17 грн на місяць за період з 01 березня 2018 року по 15 грудня 2022 року.

В обґрунтування позову позивачка зазначала, що проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 і за час служби індексацію грошового забезпечення їй нараховано та виплачено не в повному обсязі, чим порушено гарантоване статтею 43 Конституції України право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення в повному обсязі з визначенням місяця підвищення посадових окладів військовослужбовців - січня 2008 року, та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити цю індексацію із застосуванням базового місяця - січня 2008 року з урахуванням раніше виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність відповідача за період з 01 березня 2018 року по 15 грудня 2022 року щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення в повному розмірі відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити цю індексацію. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, обидві сторони подали апеляційні скарги.

Військова частина НОМЕР_1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення про відмову в позові. На обґрунтування скарги апелянт посилається на: неправильне застосування судом норм матеріального права при визначенні січня 2008 року базовим місяцем для розрахунку індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, що, на його думку, суперечить статті 58 Конституції України щодо незворотності дії нормативно-правових актів у часі; пропуск позивачкою строку звернення до суду щодо вимог за період з 01 березня 2018 року по 15 грудня 2022 року, оскільки про розмір нарахованого та виплаченого забезпечення позивачка дізналася з грошового атестата від 15 грудня 2022 року, а до суду звернулася лише 24 серпня 2024 року; істотне порушення судом норм процесуального права, яке полягає у ненаправленні відповідачу копії позовної заяви з доданими документами всупереч частині 2 статті 174 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить змінити резолютивну частину рішення в частині визначення суми індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 15 грудня 2022 року, зафіксувавши її у розмірі 4053,17 грн на місяць відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078. Обґрунтовуючи скаргу, позивачка зазначає, що суд першої інстанції визнав її право на індексацію-різницю та встановив усі складові розрахунку, однак не визначив конкретної суми у резолютивній частині, наділивши відповідача дискреційними повноваженнями щодо виконання рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 військова частина НОМЕР_1 просить залишити цю скаргу без задоволення, наголошуючи, що позивачку виключено зі списків особового складу з 15 грудня 2022 року, а тому покладення обов`язку виплати індексації суперечило б Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, за яким грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. Крім того, відповідач посилається на частину 7 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою висновок суду не може залежати від настання або ненастання певних обставин.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи апеляційних скарг, колегія суддів встановила таке.

ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 320 від 15 грудня 2022 року її виключено зі списків особового складу у зв`язку з переведенням до нового місця служби; у день виключення їй видано грошовий атестат від 15 грудня 2022 року. Позивачка звернулася до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, у відповідь на яку військова частина НОМЕР_1 листом (довідкою) від 04 березня 2024 року № 266/148 повідомила, що індексація за спірні періоди служби проводилася в повному обсязі відповідно до вимог чинного законодавства. З адміністративним позовом до суду позивачка звернулася 24 серпня 2024 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Спірні правовідносини стосуються реалізації права військовослужбовця на індексацію грошового забезпечення. Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Згідно зі статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка; для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Відповідно до абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків; обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Згідно з пунктом 10-2 Порядку № 1078 для військовослужбовців, яких переведено на інше місце проходження служби, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги військової частини НОМЕР_1 , колегія суддів виходить із такого.

На обґрунтування скарги апелянт посилається на: безпідставність визначення січня 2008 року базовим місяцем для розрахунку індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року; пропуск позивачкою строку звернення до суду; порушення судом першої інстанції норм процесуального права через ненаправлення копії позовної заяви. Колегія суддів оцінює ці доводи послідовно.

Щодо базового місяця індексації. Зі змісту пункту 5 та пункту 10-2 Порядку № 1078 випливає, що підставою для встановлення базового місяця індексації (місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін) є підвищення посадового окладу особи. Схеми посадових окладів військовослужбовців було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294, яка набрала чинності 01 січня 2008 року і діяла до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, тобто до 01 березня 2018 року. У період з 01 січня 2008 року по 28 лютого 2018 року розміри посадових окладів військовослужбовців не змінювалися. А отже, останнім підвищенням посадового окладу, що передувало спірному періоду, було саме підвищення, запроваджене постановою № 1294 з 01 січня 2008 року, у зв`язку з чим січень 2008 року правильно визначений судом першої інстанції базовим місяцем для розрахунку індексації за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Такий підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду. У постанові від 25 лютого 2026 року у справі № 420/4319/23 Верховний Суд зазначив: "Беручи до уваги те, що з 01 січня 2008 року затверджені постановою КМУ №1294 посадові оклади військовослужбовців до 01 березня 2018 року (дата набрання чинності постановою КМУ №704) не змінювалися, то відповідно до приписів Порядку №1078, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року". Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21.

Доводи апелянта про порушення принципу незворотності дії нормативно-правових актів у часі (стаття 58 Конституції України) колегія суддів відхиляє. Визначення січня 2008 року базовим місяцем не є застосуванням до спірних правовідносин нечинної редакції Порядку № 1078. До правовідносин застосовано саме чинну з 01 грудня 2015 року редакцію пункту 5 Порядку № 1078, яка для визначення початку обчислення індексу споживчих цін відсилає до фактичного місяця останнього підвищення посадового окладу. Встановлення того факту, що таке підвищення відбулося у січні 2008 року, є констатацією обставини, а не наданням нормативному акту зворотної дії. Таким чином, довід апеляційної скарги в цій частині є безпідставним.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Оскільки спірні правовідносини пов`язані з виплатою належного військовослужбовцю грошового забезпечення, строк звернення до суду визначається за приписами статті 233 Кодексу законів про працю України, які мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року № 2352-IX, було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом № 2352-IX, який набрав чинності 19 липня 2022 року, частину першу статті 233 цього Кодексу викладено в редакції, за якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Порядок дії цих редакцій у часі визначено практикою Верховного Суду. За правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 та судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, якщо тривалі правові відносини виникли під час дії статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції до 19 липня 2022 року та частково існували після цієї дати, то правовідносини за період до 19 липня 2022 року регулюються статтею 233 у попередній редакції (без обмеження строку звернення), а за період з 19 липня 2022 року - статтею 233 у редакції Закону № 2352-IX. Отже, вимоги позивачки за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року жодним строком звернення до суду не обмежені.

Безпідставним є й посилання апелянта на те, що перебіг строку звернення до суду розпочався з дати вручення позивачці грошового атестата від 15 грудня 2022 року. У постанові від 11 червня 2026 року у справі № 240/15791/25 Верховний Суд зазначив: "грошовий атестат не містить інформацію про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення з розшифровкою за його складовими за минулі періоди служби", а тому "отримання грошового атестату не забезпечувало позивачу можливості отримати повну, достовірну та зрозумілу інформацію про склад і розмір грошового забезпечення за зазначений період, у зв`язку з чим позивач об`єктивно не міг на підставі цього документа дізнатися про можливе порушення свого права". У цій же постанові Верховний Суд наголосив, що виплата щомісячного грошового забезпечення, розмір якого є предметом спору, не належить до виплат, на отримання яких військовослужбовець має право при звільненні, а тому початок строку звернення до суду не може пов`язуватися з днем виключення зі списків особового складу та врученням грошового атестата. Ця обставина є особливо очевидною у цій справі, оскільки позивачку виключено зі списків особового складу не у зв`язку зі звільненням з військової служби, а у зв`язку з переведенням до нового місця служби.

Достовірну та документально підтверджену інформацію про характер нарахованої їй індексації позивачка отримала з листа (довідки) військової частини НОМЕР_1 від 04 березня 2024 року № 266/148, а з позовом звернулася 24 серпня 2024 року. З урахуванням того, що вимоги за період до 19 липня 2022 року строком звернення не обмежені, а щодо решти вимог перебіг строку не міг розпочатися з дати вручення грошового атестата, колегія суддів дійшла висновку, що позивачкою строк звернення до суду не пропущено. А отже, відповідний довід апеляційної скарги відхиляється.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів виходить із такого.

Порядком № 1078 запроваджено можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, а саме поточної індексації та індексації-різниці. Відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Згідно з абзацом шостим пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділену на 100 відсотків.

Змінами грошового забезпечення військовослужбовців, запровадженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 з 01 березня 2018 року, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивачки. Для вирішення питання про наявність у позивачки права на індексацію-різницю та про її розмір необхідно встановити розмір підвищення доходу позивачки у березні 2018 року та суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, і порівняти їх. Суд першої інстанції ці обставини встановив: грошове забезпечення позивачки у лютому 2018 року становило 8201,92 грн, у березні 2018 року - 8611,90 грн, а тому розмір підвищення доходу становив 409,98 грн; величина приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації у березні 2018 року становила 253,3 відсотка; прожитковий мінімум для працездатних осіб у березні 2018 року становив 1762,00 грн, а сума можливої індексації - 4463,15 грн (1762,00 х 253,30 / 100). Оскільки розмір підвищення доходу (409,98 грн) є меншим за суму можливої індексації (4463,15 грн), позивачка має право на отримання індексації-різниці, розмір якої становить 4053,17 грн на місяць (4463,15 - 409,98).

Встановивши всі необхідні складові розрахунку та наявність у позивачки права на індексацію-різницю, суд першої інстанції водночас відмовив у визначенні її конкретного розміру, пославшись на те, що розрахунок є дискреційним повноваженням відповідача. Такий висновок суперечить нормам матеріального права та практиці Верховного Суду. Обчислення суми індексації-різниці здійснюється за імперативними правилами Порядку № 1078 і не залежить від розсуду відповідача. У постанові від 25 лютого 2026 року у справі № 420/4319/23 Верховний Суд зазначив, що абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 передбачають правила нарахування й виплати сум індексації-різниці, "що мають щомісячний фіксований характер", та вказав на "необхідність визначення у судовому рішенні загальної суми індексації грошового забезпечення належної до виплати". Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21.

На відміну від суду касаційної інстанції, який не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи, суд апеляційної інстанції за приписами статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України переглядає справу з можливістю встановлення обставин на підставі наявних доказів.

Оскільки всі складові розрахунку індексації-різниці судом першої інстанції встановлені і сторонами по суті не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни резолютивної частини рішення шляхом визначення конкретного розміру індексації-різниці, що підлягає нарахуванню та виплаті позивачці за період з 01 березня 2018 року по 15 грудня 2022 року. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , колегія суддів відхиляє. Визначення конкретної суми індексації-різниці за завершений період з 01 березня 2018 року по 15 грудня 2022 року не ставить висновок суду в залежність від настання або ненастання майбутніх обставин, а тому не суперечить частині 7 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України. Посилання відповідача на Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, є безпредметним, оскільки індексацію-різницю визначено за період саме до дня виключення позивачки зі списків особового складу.

Слід також зазначити, що обов`язок доведення правомірності своєї бездіяльності у цьому спорі покладено на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Належних доказів проведення позивачці індексації грошового забезпечення в повному обсязі, зокрема виплати індексації-різниці за спірний період, відповідач не надав.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив спір у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення, а тому апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 задоволенню не підлягає, а рішення в оскарженій нею частині залишається без змін. Водночас рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання за період з 01 березня 2018 року по 15 грудня 2022 року підлягає зміні шляхом визначення конкретного розміру індексації-різниці, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 317 цього Кодексу зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року змінити, виклавши абзац 5 його резолютивної частини в наступній редакції:

"Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01 березня 2018 року по 15 грудня 2022 року у фіксованому розмірі 4053,17 грн на місяць відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум."

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 20 серпня 2026 року)