Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №320/39900/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/39900/24 Суддя (судді) першої інстанції: Леонтович А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження його пенсії максимальним розміром та скасування щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000 грн, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", а також зобов`язати відповідача здійснити перерахунок і виплатити йому пенсію з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 з урахуванням індексації, передбаченої відповідно постановами Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118, від 24 лютого 2023 року № 168 та від 23 лютого 2024 року № 185, без обмеження максимальним розміром і з урахуванням щомісячної доплати в сумі 2000 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та скасування щомісячної доплати до його пенсії в сумі 2000 грн; зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу пенсію з 01.03.2022, з 01.03.2023 і з 01.03.2024 з урахуванням індексації згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 118, № 168 і № 185 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням щомісячної доплати в сумі 2000 грн.

Ухвалюючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що перерахунок пенсії позивача проведено на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права на належний розмір пенсії, право на отримання якого виникло до 01.03.2018, а тому такий перерахунок не є перерахунком у зв`язку зі зміною складових грошового забезпечення і не позбавляє позивача права на доплату за постановою № 713. Щодо обмеження максимальним розміром суд першої інстанції зазначив, що з 20.12.2016 стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Не погодившись із цим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві подало апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

На обґрунтування скарги апелянт зазначає, що після визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 нормативно-правових актів, які б визначали умови, порядок та розміри нового перерахунку пенсій, не приймалося, у зв`язку з чим проведення нового перерахунку пенсії позивачу є неможливим. Також апелянт посилається на положення статті 43 Закону № 2262-XII у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, якими з 01 січня 2018 року встановлено обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність, та зазначає, що встановлене Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII обмеження діяло до 31 грудня 2017 року, а Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 його не скасовує та, з огляду на статтю 58 Конституції України, не має зворотної дії в часі. Крім того, апелянт вважає, що зміна прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік, сама по собі є правовою підставою для зміни розміру грошового забезпечення військовослужбовців та отримання нової довідки для перерахунку пенсії, а тому здійснений перерахунок є належною підставою для невиплати позивачу доплати у розмірі 2000 грн та індексації пенсії за 2022 і 2023 роки. На підтвердження цієї позиції апелянт посилається на висновок Верховного Суду у зразковій справі № 400/6254/24.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною першою статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів встановила, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року у справі № 640/39680/21 відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі довідки від 24 вересня 2021 року № 10602, а з 01.07.2021 щомісячної доплати в сумі 2000 грн, передбаченої постановою № 713, не встановив.

Зазначену довідку сформовано у зв`язку з набранням законної сили судовим рішенням у справі № 826/12704/18, яким визнано протиправним та скасовано пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

25 червня 2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок і виплату пенсії з включенням щомісячної доплати за постановою № 713 та з урахуванням індексацій за постановами № 118, № 168 і № 185. Листом від 22 липня 2024 року відповідач у задоволенні заяви відмовив. Індексацію пенсії за постановами № 118, № 168 і № 185 відповідач нарахував, проте виплату обмежив максимальним розміром пенсії.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у редакції, чинній на час проведення перерахунку, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Згідно з частиною четвертою статті 63 цього Закону усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Абзацом третім пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" установлено, що у разі, коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 р., щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень.

Оцінюючи довід апелянта про те, що проведений позивачу перерахунок пенсії зумовлений зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб і тому припиняє виплату доплати, колегія суддів виходить з того, що абзац третій пункту 1 постанови № 713 пов`язує припинення доплати не з будь-яким перерахунком, а лише з тим, який зумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців на підставі нормативно-правового акта компетентного органу. У постанові від 08 листопада 2022 року у справі № 420/2473/22 Верховний Суд зазначив: "Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи виникло до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв`язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії".

Перерахунок пенсії позивача проведено на підставі довідки від 24 вересня 2021 року № 10602, сформованої внаслідок скасування пункту 3 постанови № 103, яким звужувалися складові грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні пенсії. Набуття позивачем права на такий перерахунок є наслідком втрати чинності положеннями постанови № 103, тобто усунення в судовому порядку порушеного права на належний розмір пенсії, яке виникло до 01.03.2018. У постанові від 05 березня 2026 року у справі № 320/47143/24 Верховний Суд зазначив: "перерахунок пенсії здійснений на виконання рішення суду у справі № 640/7823/22 на підставі довідки про грошове забезпечення (з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії) станом на 05.03.2019, яка видана у зв`язку зі скасуванням пунктів 1, 2, 3 Постанови № 103, пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45, якими було встановлено відсоткове зменшення виплати пенсії військовослужбовцям та звужувались складові грошового забезпечення, які підлягають врахуванню при обрахунку пенсії".

А отже, довід апелянта про зростання прожиткового мінімуму як причину перерахунку спростовується встановленими обставинами. Механізм, на який посилається апелянт, а саме визначення посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, відновлено лише з 29.01.2020, коли набрало законної сили судове рішення у справі № 826/6453/18 про скасування пункту 6 постанови № 103. Перерахунок пенсії позивача проведено з 01.04.2019, тобто з дати, станом на яку цей механізм не діяв. Зростання прожиткового мінімуму не могло бути причиною перерахунку.

Посилання апелянта на висновок Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2025 року у зразковій справі № 400/6254/24 колегія суддів відхиляє. Цей висновок сформульовано щодо перерахунку пенсії з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, тоді як у цій справі перерахунок зумовлений відновленням складу грошового забезпечення після скасування пункту 3 постанови № 103. У постанові від 03 червня 2026 року у справі № 420/13331/25 Верховний Суд зазначив: "посилання суду апеляційної інстанції на правовий висновок Верховного Суду у зразковій справі № 400/6254/24 є помилковим, оскільки правовідносини не є подібними". Такий самий висновок Верховний Суд зробив у постанові від 09 березня 2026 року у справі № 320/11018/25.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про право позивача на щомісячну доплату в сумі 2000 грн за постановою № 713 є правильним.

Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром колегія суддів встановила таке. Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" частину сьому статті 43 Закону № 2262-XII викладено в редакції, за якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим самим Законом статтею 2 встановлено тотожне за змістом обмеження для пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до переліку законів, до якого включено і Закон № 2262-XII.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України. Конституційний Суд України виходив з того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, є пріоритетними і мають безумовний характер, а тому заходи соціального захисту цієї категорії осіб не можуть бути скасовані чи звужені.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже, частина сьома статті 43 Закону № 2262-XII втратила чинність з 20.12.2016.

Положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII і положення статті 2 Закону № 3668-VI у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII ухвалені одночасно, для регулювання одних і тих самих правовідносин і є однаковими за змістом. Конституційний Суд України оцінив саме це правове регулювання, тому стаття 2 Закону № 3668-VI, яка дублює зміст скасованої норми, самостійної підстави для обмеження пенсії військовослужбовця не створює. У постанові від 10 червня 2026 року у справі № 420/30259/24 Верховний Суд зазначив: "обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на осіб, яким пенсія виплачується відповідно до Закону № 2262-XII".

Довід апелянта про те, що стаття 43 Закону № 2262-XII у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII встановлює обмеження з 01.01.2018, колегія суддів відхиляє. Зміни, внесені до норми, яка визнана неконституційною і втратила чинність 20.12.2016, її дії не відновлюють. Ця сама логіка стосується і змін, унесених Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII щодо періоду дії обмеження.

Не заслуговує на увагу і посилання апелянта на статтю 58 Конституції України. Рішення Конституційного Суду України діє на майбутнє, а спірні періоди у цій справі, тобто 2022, 2023 і 2024 роки, настали після 20.12.2016, коли норма про обмеження максимальним розміром уже не існувала. А отже, застосування апелянтом цієї норми до спірних періодів позбавлене правової підстави.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 передбачено, що з 1 березня 2022 р. розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Аналогічні застереження містять пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 і пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185. Оскільки для пенсій, призначених за Законом № 2262-XII, законом максимального розміру не визначено, це застереження не могло слугувати підставою для обмеження виплати нарахованих позивачу сум індексації.

Довід апелянта про неможливість провести новий перерахунок пенсії після скасування пунктів 1, 2 постанови № 103 перебуває поза межами предмета цього спору. Перерахунок основного розміру пенсії відповідач провів самостійно на виконання судового рішення у справі № 640/39680/21, а позивач нового перерахунку за новою довідкою про грошове забезпечення не вимагав. Таким чином, цей довід висновків суду першої інстанції не спростовує.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Доказів правомірності відмови у виплаті щомісячної доплати в сумі 2000 грн і правомірності обмеження пенсії максимальним розміром відповідач не надав.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку доводам сторін та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 20 серпня 2026 року)