Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: зупинення, відмова в реєстрації податкових накладних
Дата: 19 серпня 2026 р.
Справа: №320/31917/23
Суддя: Парінов Андрій Борисович
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/31917/23 Суддя (судді) першої інстанції: Терлецька О.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий суддя Парінов А.Б.,
судді: Беспалов О.О.,
Кравченко Є.Д.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма «Сінтез» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Сінтез" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України, в якому просило визнати протиправними і скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 22 травня 2023 року, № 6 від 26 червня 2023 року, № 7 від 27 червня 2023 року та № 8 від 28 червня 2023 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувані рішення прийнято з порушенням принципу правової визначеності, оскільки вони не містять чіткого визначення правової підстави відмови; на підтвердження інформації, зазначеної у спірних податкових накладних, позивач подав контролюючому органу пояснення та копії необхідних документів, проте орган цих документів не врахував і не зазначив, яких саме документів, на його думку, не вистачає для реєстрації.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року позов задоволено:
визнано протиправним та скасувати Рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 08.06.2023 р. № 8955701/23518308;
зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати Податкову накладну № 1 від 22.05.2023 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних;
визнано протиправним та скасувати Рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.08.2023 р. № 9380760/23518308;
зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати Податкову накладну № 6 від 26.06.2023 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних;
визнано протиправним та скасувати Рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.08.2023 р. № 9380763/23518308;
зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати Податкову накладну № 7 від 27.06.2023 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних;
визнано протиправним та скасувати Рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 21.08.2023 р. № 9380758/23518308;
зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати Податкову накладну № 8 від 28.06.2023 р. в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Суд першої інстанції виходив із того, що рішення комісії не містить чіткого визначення підстав для відмови в реєстрації, а квитанції про зупинення реєстрації не визначили вичерпного переліку документів, надання яких дало б позивачу можливість зареєструвати податкові накладні. Позивач добросовісно подав контролюючому органу письмові пояснення з доданими документами, натомість орган не пояснив, чому подані документи є недостатніми, і не надсилав додаткових запитів щодо їх недостатності.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, у якій просить це рішення скасувати і ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин справи, чим, на його думку, порушив принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, закріплений у частині четвертій статті 9 та пункті 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апелянт вказує, що позивач не надав первинних документів на підтвердження постачання товару, а подані ним копії документів складено з порушенням вимог законодавства. При цьому господарський договір, як зазначає апелянт, не є первинним обліковим документом, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 листопада 2018 року у справі № 820/17987/14.
Крім того, апелянт вважає, що реальність господарської операції, за якою складено спірні податкові накладні, належними та допустимими доказами не підтверджена.
Також апелянт зазначає, що зобов`язання контролюючого органу зареєструвати податкові накладні фактично є втручанням у його дискреційні повноваження.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Колегія суддів, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги - стаття 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що 10 травня 2023 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРІНЕЗ ГРУП" (код 43800197) укладено договір поставки № 190523-Е23-КМ1. На виконання господарських операцій позивач склав і подав на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 1 від 22 травня 2023 року, № 6 від 26 червня 2023 року, № 7 від 27 червня 2023 року та № 8 від 28 червня 2023 року.
Квитанціями від 31 травня 2023 року № 9127302178, від 6 липня 2023 року № 9161987855, № 9162163569 та № 9165082459 контролюючий орган повідомив про зупинення реєстрації зазначених податкових накладних із посиланням на відповідність пункту 1 Критеріїв ризиковості; конкретного переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію, квитанції не містили. У відповідь позивач подав контролюючому органу письмові пояснення та копії документів.
Рішеннями комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 8 червня 2023 року № 8955701/23518308, від 21 серпня 2023 року № 9380760/23518308, № 9380763/23518308 та № 9380758/23518308 у реєстрації податкових накладних № 1, 6, 7 і 8 відмовлено. Єдиною підставою відмови в кожному з рішень зазначено надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства (пункт 11 Порядку № 520). У чому саме полягає порушення і яких конкретно документів бракує, рішення не розкривають.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165, встановлено, що у квитанції про зупинення реєстрації зазначаються номер та дата складення податкової накладної / розрахунку коригування; критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію, з розрахованим показником за кожним критерієм; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів.
Відповідно до пункту 4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання про реєстрацію.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (пункт 3), та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення (пункт 9). Загальними вимогами до акта індивідуальної дії є його обґрунтованість і вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних фактичних та юридичних підстав його прийняття, а також зрозумілих мотивів, з яких орган дійшов відповідного висновку.
Оскаржувані рішення комісії цим вимогам не відповідають. Зазначивши єдиною підставою відмови надання копій документів, складених із порушенням законодавства, контролюючий орган не вказав, який саме документ і в чому суперечить законодавству, а також не навів, чому подані позивачем пояснення і документи є недостатніми для реєстрації. Квитанції про зупинення реєстрації вичерпного переліку необхідних документів також не містили. За таких обставин платник податку був позбавлений можливості усунути недоліки, а стан правової невизначеності виключає висновок про правомірність відмови.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; цього обов`язку відповідач не виконав.
Доводи апеляційної скарги наведених висновків не спростовують.
Посилання апелянта на порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи є безпідставним. Документи, на які посилається позивач, подавалися саме контролюючому органу під час адміністративної процедури, і суд першої інстанції дослідив їх у тому обсязі, в якому вони подавалися органу. Принцип офіційного з`ясування обставин не покладає на суд обов`язку відшукувати докази на користь суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від тягаря доказування правомірності свого рішення.
Доводи про ненадання первинних документів та про те, що господарський договір не є первинним обліковим документом, стосуються реальності господарської операції. Проте реальність (товарність) господарської операції на стадії розгляду питання про реєстрацію податкової накладної предметом доказування не є. Автоматизований моніторинг податкових накладних є превентивним заходом і не замінює податкову перевірку; він не може бути підставою для відмови в реєстрації без належної оцінки поданих платником документів. Наявні дефекти конкретних документів контролюючий орган мав відобразити в самому рішенні, чого не зроблено. А отже, ці доводи, як і довід про непідтвердженість реальності операції, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Безпідставним є й довід про втручання у дискреційні повноваження. Відповідно до підпункту 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна, реєстрацію якої було зупинено, реєструється, зокрема, у день набрання законної сили рішенням суду про її реєстрацію. Згідно з пунктом 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, датою реєстрації податкової накладної на підставі рішення суду вважається день, зазначений у такому рішенні, або день набрання ним законної сили. За встановлених у справі обставин, а саме подання позивачем документів, достатніх для реєстрації, і протиправності відмови, у контролюючого органу залишився єдиний правомірний варіант поведінки: зареєструвати податкові накладні. Тому зобов`язання зареєструвати їх датою фактичного подання є належним і ефективним способом захисту, а не втручанням у дискрецію.
У постанові від 05 червня 2026 року у справі № 380/17115/24 Верховний Суд зазначив, що після отримання поданих платником документів "саме контролюючий орган як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти не формально, а обґрунтовано: оцінити подані документи та вказати, чому вони є недостатніми або неналежними", і що суб`єкт владних повноважень "не може під час судового розгляду підміняти або доповнювати мотиви власного індивідуального акта новими аргументами, які не були зазначені у такому акті". Верховний Суд також указав, що зобов`язання зареєструвати податкові накладні "не є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу, оскільки за встановлених обставин у суб`єкта владних повноважень залишився лише один правомірний варіант поведінки - зареєструвати податкові накладні". Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 30 квітня 2026 року у справі № 160/21238/24.
Таким чином, суд першої інстанції повно встановив обставини справи та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення не дають.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи та узгоджуються зі сталою практикою Верховного Суду, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді: О.О. Беспалов
Є.Д. Кравченко
(Повний текст постанови суду виготовлено 20 серпня 2026 року)
Оригінал: reyestr.court.gov.ua