Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №320/22919/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/22919/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАПОЛІС" до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Акваполіс" звернулось до суду з позовом до Київської митниці, у якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA100000/2023/000060/2 від 19 квітня 2023 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100230/2023/000339 від 19 квітня 2023 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час митного оформлення декларант надав усі необхідні документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, які підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, а митниця безпідставно застосувала другорядний (резервний) метод визначення митної вартості.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року позов задоволено, рішення про коригування митної вартості та картку відмови скасовано. Суд першої інстанції виходив з того, що подані декларантом документи містили всі відомості на підтвердження числових значень складових митної вартості, а митниця не довела наявності підстав для застосування резервного методу та не обґрунтувала числового значення скоригованої вартості.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Київська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неповне дослідження судом матеріалів справи та неналежну оцінку доказів митного органу, що, на думку апелянта, порушує принципи рівності та змагальності сторін і вимоги до вмотивованості судового рішення; невідповідність зазначеного у CMR № 1116 від 13 квітня 2023 року місця завантаження товару (м. Прушкув) порту Гданськ та відсутність пояснень декларанта щодо маршруту; залучення до перевезення SLT Trans Logistic Sp. z o.o. та ФОП ОСОБА_1 , що свідчить про додаткові транспортні витрати у розумінні статті 58 Митного кодексу України; ненадання транзитної декларації Т1 та супровідних документів, передбачених Конвенцією про процедуру спільного транзиту; невідповідність транспортних витрат, зазначених у довідці № 2310193 від 13 квітня 2023 року (158 091,01 грн), сумам за актами та рахунками (219 457,63 грн) і ненадання документа про оплату транспортно-експедиційних послуг до митного оформлення; а також визначення пунктом 5.5 контракту базису поставки CIF Одеса, а не CIF Гданськ, який додатками № 1, 2 не змінювався, що впливає на маршрут, відстань та розрахунок митної вартості. На підтвердження доводів апелянт також посилається на практику суду апеляційної інстанції у справі № 160/11915/24.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 05 грудня 2019 року між позивачем як покупцем та компанією Shanghai Openchem Co., Limited (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 014/2019/UA, найменування продавця згодом змінено на SHANGHAI KEMSPEC LIMITED. В інвойсі № OPC2022112 від 15 лютого 2023 року сторони погодили поставку трихлороізоціанурової кислоти 90 % та 84 % (товар, призначений для догляду за водою в плавальних басейнах) загальною кількістю 21 000 кілограмів за ціною 1,51 долара США за кілограм.

19 квітня 2023 року декларант подав до Київської митниці електронну митну декларацію № 23UA100230008439U8.001, визначивши митну вартість за першим (основним) методом - за ціною договору, та надав документи, перелік яких наведено у статті 53 Митного кодексу України.

За результатами перевірки Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості № UA100000/2023/000060/2 від 19 квітня 2023 року, яким визначила митну вартість товару за шостим (резервним) методом на рівні 2,954 долара США за кілограм; унаслідок цього загальна митна вартість зросла до 62 034,00 долара США, що за курсом 36,5686 грн за долар США становить 2 268 496,53 грн. Прийняття цього рішення стало підставою для оформлення картки відмови № UA100230/2023/000339 від 19 квітня 2023 року.

Керуючись пунктом 7 статті 55 Митного кодексу України, декларант оформив товар за новою митною декларацією із наданням фінансових гарантій сплати митних платежів на суму 264 326,62 грн та звернувся до суду з цим позовом.

У графі 33 рішення про коригування митної вартості митний орган навів такі підстави неможливості визначення вартості за ціною договору: за умовами поставки CIF Гданськ витрати на транспортування товару з порту Гданськ до місця призначення несе покупець, проте відповідні транспортні документи до митного оформлення не надано; платіжні доручення від 13 січня 2023 року № 221 та від 27 березня 2023 року № 233 не відповідають вимогам постанови Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року № 216; наданий прайс-лист виробника виставлено лише на умовах CIF Гданськ, тоді як у митниці наявна інформація про попередні поставки ідентичного товару на умовах FOB Qingdao за вищими цінами; в експертному висновку Торгово-промислової палати не здійснено аналізу цін світового ринку, а використані джерела не відображені у звіті.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відносини, пов`язані з визначенням митної вартості товарів, регулюються Митним кодексом України.

За статтею 49 цього Кодексу митною вартістю товарів є вартість, що використовується для митних цілей і базується на ціні, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості є перший метод - за ціною договору; кожний наступний метод застосовується лише за умови, що митну вартість не може бути визначено шляхом застосування попереднього, а резервний метод - тоді, коли неможливо застосувати жоден із попередніх методів. Митний орган має право витребувати додаткові документи й застосувати другорядний метод лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, причому витребовуються тільки ті документи, що дають змогу пересвідчитися у правильності визначення вартості, а не весь перелік, наведений у статті 53 Кодексу.

Визначальною підставою для скасування рішення про коригування є відсутність у ньому обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості. У графі 33 рішення митний орган обмежився посиланням на наявну в нього цінову інформацію, не навівши пояснень щодо коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладних джерел, які використовувалися при визначенні вартості за резервним методом.

Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, вимагають наведення таких пояснень, а саме лише зазначення номера й дати митної декларації, узятої за основу, належним обґрунтуванням не є.

У постанові від 15 лютого 2024 року у справі № 640/29559/20 Верховний Суд зазначив, що, приймаючи рішення про коригування митної вартості за резервним методом, митний орган не вказав, яким чином митну вартість визначено саме в такому розмірі та які складові вплинули на її формування, а зазначення в рішенні лише номера та дати митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування, "прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування".

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов і в постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 300/784/24, вказавши на необхідність наведення в рішенні пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов та докладної інформації і джерел визначення вартості.

А отже висновок суду першої інстанції про невідповідність спірного рішення наведеним вимогам є правильним, і цього висновку апелянт по суті не спростовує.

Доводи апелянта про неповне дослідження доказів і врахування лише позиції позивача колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції оцінив підстави, покладені митним органом в основу рішення про коригування, - щодо транспортних витрат, платіжних доручень та експертного висновку, - і навів мотиви їх відхилення. Обов`язок суду обґрунтовувати рішення не означає необхідності надати докладну відповідь на кожен аргумент сторони; обсяг цього обов`язку залежить від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, на яке послався і суд першої інстанції). Здійснюючи перегляд справи в повному обсязі за статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів надає оцінку всім доводам апеляційної скарги, чим забезпечується дотримання принципів рівності та змагальності сторін.

Доводи апеляційної скарги щодо транспортної складової митної вартості ґрунтуються на обставинах, які не були покладені в основу спірного рішення, так, у графі 33 рішення про коригування митний орган послався на ненадання договору на транспортування, заявки на перевезення та рахунку на перевезення - натомість в апеляційній скарзі митниця наводить нові обставини - завантаження товару в місті Прушкув, залучення третіх перевізників, розбіжність сум у транспортних документах, ненадання транзитної декларації Т1 та невідповідність базису поставки за пунктом 5.5 контракту - проте жодна з цих обставин у спірному рішенні не зазначена. Правомірність індивідуального акта суб`єкта владних повноважень перевіряється виключно на підставі мотивів, покладених у його основу на момент прийняття, і суб`єкт владних повноважень не може доповнювати ці мотиви новими обставинами під час судового оскарження.

Подібну правову позицію щодо оцінки обґрунтованості індивідуального акта викладено у постановах Верховного Суду від 5 березня 2020 року у справі № 640/467/19 та від 2 квітня 2019 року у справі № 822/1878/18, на які послався і суд першої інстанції.

Незалежно від наведеного, доводи апелянта не свідчать про неправильність визначення декларантом митної вартості. За базисом поставки CIF, погодженим сторонами в інвойсі № OPC2022112, вартість товару разом із витратами на його страхування та перевезення до названого порту вже включені у фактурну вартість і повторно до митної вартості не додаються. У постанові від 15 лютого 2024 року у справі № 640/29559/20 Верховний Суд, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходив з того, що за умовами поставки групи "С" за правилами "Інкотермс" вартість перевезення до порту призначення включено у фактурну вартість товару, що не потребує додаткового документального підтвердження. Витрати на перевезення товару від порту Гданськ до митного кордону України, які несе покупець, декларант підтвердив заявкою-додатком № 2310193 від 12 квітня 2023 року, рахунками та актами здачі-приймання робіт, що встановив суд першої інстанції.

Посилання апелянта на ненадання транзитної декларації Т1 за Конвенцією про процедуру спільного транзиту є безпідставним. Зазначена Конвенція визначає порядок переміщення товарів під митним контролем у режимі транзиту, проте не встановлює транзитну декларацію Т1 як документ, що підтверджує числові значення складових митної вартості у розумінні статті 53 Митного кодексу України. Перелік документів, які підтверджують митну вартість, наведено в частині другій статті 53 Кодексу і є вичерпним, а частиною п`ятою цієї статті заборонено вимагати від декларанта будь-які інші документи; транзитної декларації Т1 цей перелік не містить. Посилання апелянта на практику суду апеляційної інстанції у справі № 160/11915/24 для колегії суддів обов`язкового значення не має та стосується інших фактичних обставин, зокрема іншого базису поставки.

Невідповідність базису поставки, на яку посилається апелянт (CIF Одеса за пунктом 5.5 контракту замість CIF Гданськ), на правильність визначення митної вартості за цією поставкою не впливає. За умовами контракту ціна та умови поставки кожної партії товару визначаються у відповідному інвойсі, а в інвойсі № OPC2022112 від 15 лютого 2023 року сторони погодили базис CIF Гданськ і ціну 1,51 долара США за кілограм саме в порту Гданськ. А отже базис поставки конкретної партії визначено документами, наданими до митного оформлення, і ця обставина не утворює розбіжності, що унеможливлює визначення митної вартості за ціною договору.

Колегія суддів окремо зазначає, що стосовно платіжних доручень від 13 січня 2023 року № 221 та від 27 березня 2023 року № 233 митний орган не вказав, у чому конкретно полягає їх невідповідність вимогам, на які він послався. Як встановив суд першої інстанції, ці платіжні доручення містять відомості про одержувача платежу та його реквізити, що відповідають додатковій угоді № 2 до контракту, а також про призначення платежу на виконання контракту № 014/2019/UA, причому сума перерахованих коштів відповідає сумі інвойсу. У постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 300/784/24 Верховний Суд зазначив: "Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються". Документи щодо оплати товару безпосередньо на його ціну не вплинули, а отже не можуть бути підставою для висновку про наявність розбіжностей у відомостях про митну вартість.

Посилання митного органу на наявність інформації про вищу митну вартість ідентичних товарів за попередніми оформленнями також не є достатньою підставою для коригування. У постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 300/784/24 Верховний Суд зазначив, що формально нижчий рівень митної вартості товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є самостійною підставою для відмови у митному оформленні за першим методом, а відомості автоматизованої системи аналізу та управління ризиками мають лише допоміжний інформаційний характер.

Доводи митного органу щодо експертного висновку Торгово-промислової палати України спростовуються його змістом: всупереч твердженню митниці, висновок № Ц-548 від 18 квітня 2023 року стосується аналізу вартості товарів, призначених для догляду за водою в плавальних басейнах, а не будівельних чи оздоблювальних матеріалів, що правильно встановив суд першої інстанції.

За частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Київська митниця не довела, що подані декларантом документи є недостатніми чи містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості.

Таким чином, рішення про коригування митної вартості № UA100000/2023/000060/2 від 19 квітня 2023 року не містить обґрунтування числового значення скоригованої вартості, ґрунтується на обставинах, що не свідчать про неможливість визначення митної вартості за ціною договору, а доводи апеляційної скарги переважно стосуються обставин, не покладених в основу цього рішення. А отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність зазначеного рішення та похідної від нього картки відмови № UA100230/2023/000339 від 19 квітня 2023 року.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи та узгоджуються зі сталою практикою Верховного Суду, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 20 серпня 2026 року)