Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №320/21772/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/21772/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за прийняття безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи в Дніпропетровській області, м. Першотравенськ, Донецькій області, м. Покровськ, Харківській області, м. Лозова, за період з 15.08.2022 по 02.03.2023, у розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням раніше проведених виплат, а також зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити цю винагороду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 адміністративний позов задоволено: визнано протиправною бездіяльність Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 зазначеної додаткової винагороди за період з 15.08.2022 по 02.03.2023 та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити її в розрахунку до 100000 грн на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням раніше проведених виплат. Суд першої інстанції виходив з того, що позивач набув право на збільшену до 100000 грн додаткову винагороду, оскільки його участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, підтверджена довідкою відповідача № 184 від 19.05.2023 та листом відповідача № 14/2154-23-Вих від 19.05.2023, а території, на яких він перебував, віднесені до тих, на яких велися бойові дії.

Не погодившись із цим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на таке: основною умовою виплати збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди є вогневе ураження або безпосереднє зіткнення з противником, і кожен такий епізод фіксується окремо в журналі бойових дій; за витягом із журналів бойових дій інвентарний № 202дск бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення та бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником позивач не виконував; позивач здійснював лише заходи щодо всебічного забезпечення діяльності їдальні Зведеного медичного загону Державної прикордонної служби України (Мобільного польового госпіталю); населені пункти ОСОБА_2 , Покровськ і Лозова не належали до районів ведення активних воєнних (бойових) дій ні за Переліком територіальних громад, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75, ні за пунктом 2 розділу І Переліку територій, затвердженого наказом цього ж Міністерства від 22.12.2022 № 309, ні згідно з наказами Головнокомандувача Збройних Сил України; довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, за формою додатка 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, видається для отримання статусу учасника бойових дій і не є визнанням права на збільшену винагороду; наказами Адміністрації Держприкордонслужби встановлено єдиний вичерпний механізм нарахування і виплати, а виплата у випадках, не передбачених наказами, заборонена; безумовне отримання позивачем винагороди в розмірі 30000 грн не породжує обов`язку автоматично нарахувати збільшену до 100000 грн винагороду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 9 цього Закону порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема Державної прикордонної служби, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, "а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників)".

Пунктом 2-1 постанови № 168 установлено, що "порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів".

На виконання цього припису Адміністрація Державної прикордонної служби України видала наказ від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ, уведений у дію з 01.08.2022, та наказ від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ, уведений у дію з 01.12.2022; з 01.02.2023 застосовується Порядок та умови виплати на період дії воєнного стану додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 36. Спірний період з 15.08.2022 по 02.03.2023 послідовно охоплюється дією всіх трьох актів.

Абзацом другим пункту 1 наказу № 392/0/81-22-АГ передбачено, що додаткова винагорода збільшується до 100 тисяч гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Підпунктом 8 пункту 2 цього наказу до таких заходів віднесено виконання військовослужбовцем "бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником".

Аналогічне за змістом положення міститься у підпункті 2 пункту 2 наказу № 628/0/81-22-АГ, а також у підпункті 2 пункту 3 Порядку та умов виплати, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 36, який відносить до безпосередньої участі виконання "бойових (спеціальних) завдань з усебічного забезпечення органів (підрозділів) Держприкордонслужби, угруповань військ, інших складових сил оборони згідно з бойовим розпорядженням в умовах вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником".

Пунктом 4 наказу № 392/0/81-22-АГ визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: бойового наказу (бойового розпорядження); журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості; рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Пунктом 11 наказу № 392/0/81-22-АГ установлено, що склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначається щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України. Пунктом 7 Порядку та умов виплати, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 36, визначено, що "райони ведення воєнних (бойових) дій визначаються рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України".

Питання застосовності зазначених актів Адміністрації Держприкордонслужби вирішено касаційним судом. У постанові від 22.10.2025 у справі № 360/562/23 Верховний Суд зазначив: "перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн на місяць, передбаченої Постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів". У цій же постанові Верховний Суд визнав помилковими висновки про незастосовність наказів № 392/0/81-22-АГ і № 628/0/81-22-АГ до спірних правовідносин та вказав, що "відповідно до пункту 4 Наказу №392/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 Наказу №628/0/81-22-АГ перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності".

А отже, предметом дослідження у цій справі є не сам факт перебування позивача на певній території і не сам факт отримання ним довідки, а те, які конкретні завдання він виконував, де і на підставі яких розпорядчих актів, та чи підтверджено це документами, передбаченими пунктом 4 наказу № 392/0/81-22-АГ.

Матеріалами справи встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на посаді кухаря їдальні відділу забезпечення відділення матеріально-технічного забезпечення Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України.

Відповідно до довідки Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) № 184 від 19.05.2023 старший солдат ОСОБА_1 у період з 15.08.2022 по 02.03.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Дніпропетровській області, м. Першотравенськ, Донецькій області, м. Покровськ, Харківській області, м. Лозова. Підставами видачі довідки зазначено чотири документи: бойовий наказ (бойове розпорядження) Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13.08.2022 № 140-(гриф); наказ (розпорядження) командира (начальника) військової частини НОМЕР_1 від 15.08.2022 № 233-АГ; запис журналу бойових дій від 15.08.2022 № 202дск; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу від 01.04.2023.

Листом № 14/2154-23-Вих від 19.05.2023 відповідач підтвердив участь позивача у зазначених заходах у період з 15.08.2022 по 02.03.2023 і повідомив, що документи, які підтверджують таку участь, не підлягають розповсюдженню, оскільки містять грифи "ТАЄМНО" та "ДСК".

Разом з апеляційною скаргою відповідач подав витяг із журналів бойових дій інвентарний № 202дск мобільного польового госпіталю Головного військово-медичного клінічного центру (Центрального клінічного госпіталю) Державної прикордонної служби України, засвідчений начальником Головного центру полковником медичної служби ОСОБА_3 і заступником начальника Головного центру - начальником мобільного польового госпіталю підполковником медичної служби ОСОБА_4 .

Цей витяг засвідчує, що 16.08.2022 відповідно до бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 13.08.2022 № 140т, з метою виконання службових (бойових) завдань за призначенням, а саме лікувально-евакуаційного забезпечення поранених та надання їм екстреної та (або) спеціалізованої медичної допомоги в межах областей України, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій, позивач у складі Мобільного польового госпіталю прибув до АДРЕСА_1 і був включений до складу Сил і засобів Зведеного медичного загону Державної прикордонної служби України оперативно-стратегічного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Відповідно до бойового наказу командувача цього угруповання від 23.08.2022 № БР-ОСУВ/П1051дск Зведений медичний загін під час свого функціонування здійснює заходи з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, виконує бойові (спеціальні) завдання (заходи) із всебічного (медичного) забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що діють безпосередньо в районах ведення бойових дій угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", на фондах комунального некомерційного підприємства "Першотравенська центральна міська лікарня" Дніпропетровської області. Відповідно до поставлених завдань позивач здійснював заходи щодо всебічного забезпечення діяльності їдальні Зведеного медичного загону (Мобільного польового госпіталю) і забезпечував безперервне її функціонування.

Далі за витягом 15.01.2023 на виконання бойового розпорядження командира Сил і засобів угруповання Медичних сил "СЛОВ`ЯНСЬК" від 12.01.2023 № БР-1756/43дск позивач у складі Зведеного медичного загону виконував ті самі завдання на базі комунального некомерційного підприємства "Покровська лікарня" Донецької області; 25.02.2023 на виконання бойового розпорядження командувача Медичних сил від 16.02.2023 № БР-262/БРдск - на базі комунального некомерційного підприємства "Лозівська ТМО" м. Лозова Харківської області; 02.03.2023 відповідно до бойового розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 28.02.2023 № 7т позивач вибув зі складу Зведеного медичного загону і був виключений зі складу Сил і засобів угруповання Медичних сил "СЛОВ`ЯНСЬК".

Таким чином, сукупність документів, передбачена пунктом 4 наказу № 392/0/81-22-АГ, у справі наявна в повному обсязі: бойовий наказ Адміністрації Держприкордонслужби від 13.08.2022 № 140-(гриф) і наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 15.08.2022 № 233-АГ, записи журналу бойових дій інвентарний № 202дск, рапорт начальника підрозділу від 01.04.2023. Для періоду з 01.12.2022, коли діяв наказ № 628/0/81-22-АГ з альтернативним переліком підтверджувальних документів, ця вимога тим більше дотримана.

Щодо доводу апелянта про те, що збільшена винагорода можлива лише за умови вогневого ураження або безпосереднього зіткнення з противником і що витяг із журналів бойових дій таких обставин не фіксує, колегія суддів зазначає таке. Наданий самим апелянтом витяг містить записи лише за чотири дати - 16.08.2022, 15.01.2023, 25.02.2023 і 02.03.2023, тобто за дати прибуття, зміни пунктів розгортання і вибуття, тоді як спірний період становить понад двісті діб. Витяг за своєю природою є вибіркою із журналу, а не повним хронологічним описом усіх подій періоду, і відсутність у ньому запису про конкретний епізод вогневого контакту не є доказом того, що такий епізод не мав місця. Журнал бойових дій ведеться самим відповідачем, і саме він відповідає за повноту та достовірність фіксації в ньому дій особового складу. Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України "в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача". Жодного документа, який спростовував би виконання позивачем зафіксованих у витягу завдань, відповідач не надав.

Більше того, зміст витягу спростовує довід апеляційної скарги по суті. Апелянт стверджує, що бойових (спеціальних) завдань із усебічного забезпечення позивач не виконував, проте сам витяг у своєму заголовку прямо кваліфікує зафіксовані дії як виконання бойових (спеціальних) завдань з всебічного (медичного) забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, а бойовий наказ командувача угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 23.08.2022 № БР-ОСУВ/П1051дск засвідчує, що Зведений медичний загін виконував ці завдання безпосередньо в районах ведення бойових дій угруповання. Позивача включено до складу Сил і засобів цього загону, а його завдання визначалися бойовими розпорядженнями Адміністрації Держприкордонслужби, командира Сил і засобів угруповання Медичних сил "СЛОВ`ЯНСЬК" і командувача Медичних сил. Отже, апелянт заперечує саме ті обставини, які власними розпорядчими та обліковими документами засвідчив.

А отже, довід про відсутність вогневого ураження, побудований виключно на неповноті вибірки з документа, який веде сам відповідач, не може бути покладений в основу відмови військовослужбовцю у виплаті.

У постанові від 22.10.2025 у справі № 360/562/23 Верховний Суд зазначив: "порушення порядку обміну документами, рапортами та іншою інформацією між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів із національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не може мати негативні наслідки для такого військовослужбовця, а отже, й не може нівелювати його право на отримання спірної додаткової винагороди, за умови фактичного дотримання ним вимог для її отримання, що підтверджується належними доказами".

Щодо доводу про те, що позивач здійснював лише заходи із забезпечення діяльності їдальні, колегія суддів виходить з того, що оцінка виконуваних військовослужбовцем завдань не може бути формальною і зводитися до найменування посади. Їдальня, про яку йдеться, є елементом Мобільного польового госпіталю, розгорнутого на фондах цивільних лікарень у Першотравенську, Покровську і Лозовій та включеного бойовим наказом командувача угруповання до Сил і засобів "ХОРТИЦІ" для лікувально-евакуаційного забезпечення поранених. Безперервне функціонування харчування такого госпіталю є складовою його бойової спроможності, а не побутовою послугою поза межами бойових завдань. Подібний підхід до змістовної, а не формальної оцінки характеру завдань викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2025 у справі № 620/18189/23.

Щодо доводу про те, що населені пункти ОСОБА_2 , Покровськ і Лозова не належали до районів ведення активних воєнних (бойових) дій, колегія суддів зазначає, що постанова № 168 і видані на її виконання акти Адміністрації Держприкордонслужби оперують поняттям районів ведення бойових дій, які згідно з пунктом 11 наказу № 392/0/81-22-АГ і пунктом 7 Порядку та умов виплати, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.01.2023 № 36, визначаються рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України. Переліки, затверджені наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75 і від 22.12.2022 № 309, мають інше цільове призначення і не є актами, якими визначаються райони ведення бойових дій для цілей постанови № 168. Жодного наказу Головнокомандувача Збройних Сил України чи наказу Адміністрації Держприкордонслужби, ухваленого на його підставі, який виключав би Зведений медичний загін зі складу підрозділів, що брали участь у бойових діях або заходах у відповідних районах у спірний період, відповідач не надав. Натомість власні документи відповідача засвідчують протилежне: бойове розпорядження від 13.08.2022 № 140т прямо визначає завдання в межах областей України, окремі території яких визначені районами ведення воєнних (бойових) дій, а бойовий наказ від 23.08.2022 № БР-ОСУВ/П1051дск - виконання завдань безпосередньо в районах ведення бойових дій угруповання " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Довід апелянта про те, що довідка за формою додатка 6 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, видається для набуття статусу учасника бойових дій і сама по собі не є визнанням права на збільшену винагороду, є обґрунтованим. Право на додаткову винагороду і право на статус учасника бойових дій - різні юридичні факти з різним доказовим складом, і сама лише така довідка підставою для виплати за постановою № 168 не є. Проте цей довід не спростовує висновку по суті спору. Право позивача підтверджується не довідкою № 184 від 19.05.2023 як такою, а тими чотирма документами, які зазначені в ній як підстави видачі і які відповідають переліку пункту 4 наказу № 392/0/81-22-АГ, а також змістом витягу з журналів бойових дій, поданого відповідачем до суду апеляційної інстанції. Таким чином, помилковість акценту суду першої інстанції на довідці не впливає на правильність вирішення справи по суті.

Обґрунтованим є і довід про те, що безумовне отримання позивачем додаткової винагороди в розмірі 30000 грн не породжує автоматичного обов`язку нарахувати збільшену до 100000 грн винагороду. Однак право позивача ґрунтується не на факті виплати йому 30000 грн, а на документально підтвердженому виконанні бойових (спеціальних) завдань із всебічного (медичного) забезпечення діючих угруповань військ безпосередньо в районах ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями.

Довід про те, що наказами Адміністрації Держприкордонслужби встановлено єдиний вичерпний механізм нарахування і виплат, колегія суддів приймає, і саме за цим механізмом участь позивача у справі й перевірено. Обов`язок оформлення документів, необхідних для нарахування винагороди, ведення обліку військовослужбовців, які беруть безпосередню участь у бойових діях або заходах, і підготовки проєкту наказу про виплату пунктами 4, 10 і 11 наказу № 392/0/81-22-АГ покладено на штаб органу Держприкордонслужби та відповідні підрозділи, а не на військовослужбовця. Позивач не має і не може мати у своєму розпорядженні бойових наказів, журналів бойових дій і рапортів командирів, а тому неповнота власного документообігу відповідача не може бути звернута проти нього.

Таким чином, у спірний період позивач брав безпосередню участь у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення таких заходів, що підтверджено сукупністю документів, передбачених пунктом 4 наказу № 392/0/81-22-АГ, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах є протиправною. Правомірності своєї бездіяльності відповідач у порядку частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного військово-медичного клінічного центру (Центральний клінічний госпіталь) Державної прикордонної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 20 серпня 2026 року)