Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №320/21630/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/21630/24 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , якому призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII), звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії у зв`язку з її індексацією на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 та щодо обмеження пенсії максимальним розміром, а також щодо застосування обмеження розміру збільшення пенсії граничною межею 1500 грн, передбаченою постановами Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року № 168 і від 23 лютого 2024 року № 185; зобов`язати відповідача перерахувати і виплатити йому пенсію з урахуванням індексації з 1 березня 2023 року із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197 та з 1 березня 2024 року із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0796 без обмеження максимальним розміром пенсії і без обмеження розміру збільшення граничною межею 1500 грн, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року з врахуванням індексації, нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 "Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", без обмеження пенсії максимальним розміром;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року з врахуванням індексації, нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 "Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", без обмеження пенсії максимальним розміром;

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року з врахуванням індексації, нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 "Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", без обмеження пенсії максимальним розміром;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2024 року з врахуванням індексації, нарахованої у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року №185 "Про індексацію та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році", без обмеження пенсії максимальним розміром;

в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, сторони звернулись з апеляційними скаргами.

ОСОБА_1 оскаржує рішення в частині відмови у задоволенні його вимог і просить скасувати рішення в цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги він посилається на те, що: розмір індексації грошових доходів встановлюється виключно законами України (статті 18, 19 Закону № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", стаття 2 Закону № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення"), а Кабінет Міністрів України уповноважений визначати лише порядок індексації, тому встановлена постановами № 168 і № 185 гранична межа збільшення пенсії 1500 грн суперечить закону і Конституції України та призводить до додаткового обмеження максимального розміру його пенсії; суд першої інстанції не надав мотивованої оцінки кожному його аргументу, обмеживши мотиви відмови двома абзацами; на підтвердження позиції апелянт посилається на практику Верховного Суду щодо заборони обмеження пенсії максимальним розміром (постанови від 9 лютого 2021 року у справі № 640/2500/18, від 10 вересня 2021 року у справі № 300/633/19, від 24 вересня 2021 року у справі № 370/2610/17, від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19), постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 200/4702/23.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області оскаржує рішення в частині задоволення позову і просить скасувати рішення в цій частині та відмовити у позові в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги воно посилається на те, що: відповідно до абзацу третього пункту 2 постанови № 168 (і абзацу третього підпункту 1 пункту 2 постанови № 185) коефіцієнт збільшення не застосовується у разі перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, а зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб має наслідком підвищення посадового окладу, тому виплата індексації пенсії з моменту такого перерахунку не нараховується, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 400/6254/24; крім того, вимога позивача щодо необмеження пенсії максимальним розміром є передчасною, оскільки рішення про перерахунок пенсії на виконання судового рішення відповідачем ще не ухвалено.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків.

Позивач отримує пенсію за Законом № 2262-XII, і її розмір з надбавками становить 45 812,31 грн, що суттєво перевищує максимальний розмір пенсії - десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність (у 2024 році - 23 610 грн). Відповідач обрахував позивачу індексацію за 2023 рік (коефіцієнт 1,197) і за 2024 рік (коефіцієнт 1,0796), обмеживши розмір збільшення за кожен рік граничною сумою 1500 грн, однак фактично цієї індексації позивачу не виплачує: обрахований розмір пенсії 48 812,31 грн зменшено до 45 812,31 грн, тобто на 3000 грн, що відповідає утриманій індексації за два роки (по 1500 грн).

Спірні правовідносини та предмет апеляційного перегляду рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року зводяться до таких питань: чи правомірно обмежено розмір збільшення пенсії граничною межею 1500 грн (предмет апеляційної скарги позивача); чи підлягає виплаті індексація за постановами № 168 і № 185 з огляду на застереження абзацу третього пункту 2 цих постанов (основний довід апеляційної скарги відповідача); чи правомірно відмовлено позивачу в індексації з підстав перевищення його пенсією максимального розміру (предмет задоволеної частини рішення).

Щодо обмеження розміру збільшення пенсії граничною межею 1500 грн колегія суддів зазначає таке.

Обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром та визначення граничного розміру збільшення пенсії в результаті її індексації є різними за змістом правовими інститутами. Повноваження визначати розмір, умови та порядок індексації пенсій, у тому числі граничний розмір збільшення в результаті перерахунку, надано Кабінету Міністрів України частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", статтею 64 Закону № 2262-XII, а також частиною п`ятою статті 2 Закону № 1282-XII у редакції Закону № 2040-IX, згідно з якою індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення. Реалізуючи ці повноваження, Кабінет Міністрів України абзацом другим пункту 10 постанови № 168 і абзацом другим пункту 3 постанови № 185 встановив, що розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500 грн. Така гранична межа не виходить за межі делегованих повноважень і не є тотожною встановленню максимального розміру пенсії.

У постанові від 25 червня 2024 року у справі № 420/25467/23 Верховний Суд зазначив, що посилання на висновки Верховного Суду та Конституційного Суду України щодо обмеження загального розміру пенсії максимальним розміром на підставі частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII не є релевантними до питання визначення розміру індексації пенсії, оскільки визначення розміру індексації не є тотожним встановленню максимального розміру пенсії. У постанові від 27 січня 2025 року у справі № 160/2039/24 Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки пенсіонеру підвищено пенсію на коефіцієнт збільшення в межах граничної суми 1500 грн, відсутні правові підстави вважати такі дії пенсійного органу неправомірними. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 7 червня 2024 року у справі № 420/25804/23 та від 13 червня 2024 року у справі № 120/14637/23.

Доводи апелянта про те, що розмір індексації встановлюється виключно законом, а не актом Кабінету Міністрів України, є помилковими, оскільки стаття 64 Закону № 2262-XII і частина п`ята статті 2 Закону № 1282-XII прямо делегують Кабінету Міністрів України визначення порядку індексації та коефіцієнта збільшення, у межах якого діє і гранична межа розміру збільшення. Посилання апелянта на практику щодо заборони обмеження пенсії максимальним розміром (справи № 640/2500/18, № 300/633/19, № 370/2610/17, № 400/2085/19) та на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а стосуються іншого правового питання - обмеження загального розміру пенсії, а не граничного розміру її індексації, тому до спірних правовідносин у цій частині не застосовуються. Постанова Першого апеляційного адміністративного суду у справі № 200/4702/23 не є джерелом обов`язкових правових висновків, тоді як наведена касаційна практика Верховного Суду є послідовною і протилежною позиції апелянта.

А отже, гранична межа збільшення пенсії 1500 грн застосована відповідачем правомірно, з огляду на що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Щодо доводу відповідача про незастосовність індексації з огляду на застереження абзацу третього пункту 2 постанов № 168 і № 185 з посиланням на зразкову справу № 400/6254/24 колегія суддів зазначає таке.

Застереження абзацу третього пункту 2 постанови № 168 (і абзацу третього підпункту 1 пункту 2 постанови № 185) виключає застосування коефіцієнта збільшення лише у разі перерахунку пенсії у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

У зразковій справі № 400/6254/24 (зразкове рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 грудня 2024 року, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2025 року) висновок про припинення виплати індексації сформульовано саме для випадку, коли пенсію було фактично перераховано у зв`язку зі зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що мало наслідком зміну розміру грошового забезпечення (посадового окладу), і таке підвищення замінило собою індексацію.

Обставини цієї справи є іншими. Так, відповідач самостійно обрахував і нарахував позивачу індексацію за 2023 і 2024 роки в розмірі 1500 грн за кожен рік, що ставить під сумнів твердженням про виключення індексації на підставі абзацу третього пункту 2 постанов, оскільки в такому випадку, індексація не нараховувалася б взагалі. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що пенсію позивача перераховано у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення (посадового окладу) у 2023 чи 2024 роках. За частиною другою статті 77 КАС України обов`язок довести правомірність свого рішення покладається на відповідача як суб`єкта владних повноважень, і саме лише посилання в апеляційній скарзі на можливе підвищення окладу цей обов`язок не виконує. Разом з тим, фактичною підставою неотримання позивачем індексації стало не застосування зазначеного застереження, а обмеження його пенсії максимальним розміром, унаслідок чого обрахований розмір пенсії зменшено на 3000 грн.

А отже, висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі № 400/6254/24 стосуються відмінних фактичних обставин і до спірних правовідносин не застосовуються, а довід відповідача про незастосовність індексації є безпідставним.

Щодо відмови у виплаті індексації з підстав перевищення пенсією максимального розміру колегія суддів зазначає таке.

Обмеження максимального розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, передбачалося частиною сьомою статті 43 цього Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 ці положення визнано неконституційними, і вони втратили чинність з дня ухвалення цього Рішення - 20 грудня 2016 року. Конституційний Суд України виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян, які перебувають на військовій службі, мають пріоритетний і безумовний характер, а тому обмеження максимального розміру пенсії таких осіб порушує суть конституційних гарантій.

Колізію між положеннями Закону № 2262-XII (з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016) і положеннями Закону № 3668-VI у частині обмеження пенсії максимальним розміром належить вирішувати на користь особи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а та у постанові від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18 викладено висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи. Закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду України на власний розсуд визначати підстави для обмеження пенсійних виплат, тому відмова у виплаті індексації з підстав перевищення пенсією максимального розміру вчинена всупереч частині другій статті 19 Конституції України.

Довід відповідача про передчасність вимоги щодо необмеження пенсії максимальним розміром відхиляється, оскільки таке обмеження вже фактично застосовано: саме з підстав перевищення пенсією максимального розміру позивачу не виплачено індексацію в сумі 3000 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність відмови у виплаті позивачу індексації пенсії за постановами № 168 і № 185 без обмеження максимальним розміром , зобов`язавши відповідача виплатити таку індексацію (у межах граничної суми 1500 грн за кожен рік), а також відмовив у задоволенні вимоги про виплату індексації без обмеження граничною межею 1500 грн.

Щодо доводу апеляційної скарги ОСОБА_1 про ненадання судом першої інстанції мотивованої оцінки кожному його аргументу колегія суддів зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обов`язок суду мотивувати рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, а недоліки мотивування суду першої інстанції, якщо такі мали місце, усунуто під час апеляційного перегляду шляхом надання оцінки всім доводам сторін.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів обох апеляційних скарг, колегія суддів встановила, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 20 серпня 2026 року)