Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №320/18904/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/18904/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Ключкович В.Ю.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчання та сервіси" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 13 лютого 2023 року № 8252182/41349273 про відмову в реєстрації податкової накладної; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю "Навчання та сервіси" № 2 від 01 січня 2023 року датою її подання - 31 січня 2023 року.

Не погодившись із цим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції однобоко розглянув справу, безпідставно відхилив доводи контролюючого органу без наведення мотивів, а дослідження судом документів, які не подавалися на розгляд комісії, порушує принцип офіційного з`ясування обставин справи, визначений пунктом 4 частини третьої статті 2 КАС України, та надає позивачу необґрунтовані переваги у доказуванні. Апелянт зазначає, що платник не надав достатніх первинних документів, акти приймання-передачі не містять підпису та печатки, а господарський договір не є первинним обліковим документом, на підтвердження чого посилається на постанову Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 820/17987/14. Крім того, апелянт вважає, що зобов`язання зареєструвати податкову накладну є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу, а належним способом захисту є зобов`язання повторно розглянути питання її реєстрації.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на правомірність рішень податкового органу та безпідставність доводів апелянта.

Колегія суддів встановила такі обставини справи.

01 січня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Навчання та сервіси" склало податкову накладну № 2 на суму 220 848 грн (у тому числі податок на додану вартість 36 808 грн) за операцією з постачання програмної продукції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТУР СОФТ" і 31 січня 2023 року подало її на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

31 січня 2023 року реєстрацію цієї накладної зупинено за пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 до Порядку № 1165) у зв`язку з тим, що обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку; у квитанції наведено показники "D"=1021,2554 % та "Р"=44154 і запропоновано надати пояснення й копії документів.

02 лютого 2023 року Товариство надало контролюючому органу пояснення та копії документів, зокрема договори постачання програмної продукції, акти приймання-передачі в електронній формі, банківську виписку, протоколи створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису.

13 лютого 2023 року Головне управління Державної податкової служби у м. Києві ухвалило рішення № 8252182/41349273 про відмову в реєстрації податкової накладної з підстави ненадання копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, складських документів, рахунків-фактур, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг); у графі "Додаткова інформація" орган зазначив, що акти приймання-передачі програмної продукції в електронному вигляді не містять підпису та печатки виконавця і замовника. 07 березня 2023 року скаргу Товариства на це рішення залишено без задоволення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.

Спірні правовідносини виникли до 08 березня 2023 року, тож застосуванню підлягають Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (далі - Порядок № 1165), та Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (далі - Порядок № 520), у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1165 у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної зазначаються, зокрема, критерій ризиковості з розрахованим показником за кожним критерієм та пропозиція щодо надання платником пояснень і копій документів, необхідних для розгляду питання про реєстрацію.

Загальними вимогами до акта індивідуальної дії як акта правозастосування є його обґрунтованість і вмотивованість - наведення конкретних фактичних та юридичних підстав, а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Доводи апеляційної скарги - про однобокість розгляду та недостатність первинних документів - не знаходять підтвердження. Зупиняючи реєстрацію за пунктом 1 Критеріїв ризиковості, контролюючий орган зобов`язаний навести обґрунтований розрахунок відповідності операції цьому критерію та чітко визначити перелік документів, надання яких уможливить реєстрацію. У квитанції від 31 січня 2023 року такого обґрунтування немає - зазначено лише числові показники "D" і "Р" без розкриття порядку їх обчислення, а перелік необхідних документів не конкретизовано. Рішення про відмову від 13 лютого 2023 року відтворює загальний перелік документів із пункту 5 Порядку № 520, проте не зазначає, яких саме документів забракло і в чому полягає недостатність наданих.

У постанові від 29 жовтня 2025 року у справі № 140/6679/22 Верховний Суд за тотожних обставин (зупинення за пунктом 1 Критеріїв ризиковості та відмова за загальним переліком первинних документів) зазначив, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. А отже відмова, що не містить конкретного переліку документів і мотивів неврахування поданих платником пояснень, є протиправною.

Закид органу про відсутність на актах приймання-передачі підпису та печатки спростовується змістом частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", за якою первинні документи, створені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умови накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи. Договори між Товариством та його контрагентами прямо передбачали обмін документами в електронному вигляді без підписання паперових примірників, а на підтвердження дійсності електронного підпису платник надав протоколи його створення та перевірки.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі № 820/17987/14 щодо договору як не первинного документа не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки той оцінив не самі лише договори, а сукупність наданих документів, а відмову визнав протиправною насамперед через її невмотивованість. Таким чином, надані Товариством документи підтверджують зазначені в них дані та є достатніми для реєстрації накладної.

Довід апелянта про неприпустимість дослідження судом документів, які комісії не подавалися, - у цій справі позбавлений фактичного підґрунтя. Матеріалами справи підтверджено, що пояснення та копії документів Товариство подало саме комісії регіонального рівня 02 лютого 2023 року на виконання квитанції про зупинення, а також під час адміністративного оскарження. Суд першої інстанції оцінював той самий пакет документів, що перебував у розпорядженні контролюючого органу, а не нові докази. За таких обставин посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 826/15560/15 та від 21 травня 2019 року у справі № 0940/1240/18 є нерелевантними; останню з них суд першої інстанції обґрунтовано навів на користь висновку про невмотивованість акта індивідуальної дії.

Посилання апелянта про втручання в дискреційні повноваження також відхиляється. Реєстрація податкової накладної за наявності всіх передбачених законом документів не належить до сфери адміністративного розсуду: контролюючий орган не має права обирати між реєстрацією та відмовою, якщо підстав для відмови немає. Установивши протиправність відмови та відсутність законодавчих перешкод для реєстрації, суд першої інстанції правомірно зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати накладну датою її подання. Цей підхід відповідає усталеній і підтвердженій у 2026 році практиці Верховного Суду. У постанові від 30 квітня 2026 року у справі № 160/21238/24 Верховний Суд зазначив, що предметом розгляду таких справ є виключно правомірність зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність господарських операцій, і що "належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є саме зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні датою їх подання на реєстрацію". А отже обраний судом першої інстанції спосіб захисту є належним.

Колегія суддів зважає й на те, що на стадії реєстрації податкової накладної контролюючий орган не здійснює оцінки реальності та товарності господарської операції - її змістовна оцінка можлива лише за результатами податкової перевірки. Тому доводи апелянта про необхідність підтвердження реальності операції сукупністю документів виходять за межі предмета цього спору.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Контролюючий орган цього обов`язку не виконав: ні в суді першої інстанції, ні доводами апеляційної скарги він не спростував висновку про невмотивованість і протиправність спірного рішення.

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального і процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: В.Ю. Ключкович

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 20 серпня 2026 року)