Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №320/14090/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/14090/23 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо неврахування до загального страхового стажу періодів його роботи з 16 лютого 1981 року по 15 травня 1981 року, з 16 травня 1983 року по 19 жовтня 1983 року, з 08 червня 1987 року по 04 листопада 1992 року, з 10 січня 1992 року по 29 грудня 1995 року, з 02 січня 1996 року по 12 травня 1997 року, з 13 травня 1997 року по 10 січня 1999 року та періоду проходження військової служби з 18 травня 1981 року по 06 травня 1983 року, а також зобов`язати зарахувати ці періоди згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 до загального страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року позов задоволено:

визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо незарахування ОСОБА_1 період роботи з 16.02.1981 по 15.05.1981; з 16.05.1983 по 1910.1983; з 08.061987 по 04.11.1992; з 10.01.1992 по 29.12.1995; з 02.01.1996 по 12.05.1997; з 13.05.1997 по 10.01.1999 та період проходження військової служби з 18.05.1981 по 06.05.1983 до загального страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 16.02.1981 по 15.05.1981; з 16.05.1983 по 1910.1983; з 08.061987 по 04.11.1992; з 10.01.1992 по 29.12.1995; з 02.01.1996 по 12.05.1997; з 13.05.1997 по 10.01.1999 та період проходження військової служби з 18.05.1981 по 06.05.1983 до загального страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи, а відсутність на її титульній сторінці печатки підприємства, що її видало, не є підставою для незарахування підтверджених нею періодів, звернувши увагу, що тягар доведення достовірності даних трудової книжки на позивача перекладено бути не може.

Не погоджуючись із цим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування скарги апелянт посилається на те, що загальний страховий стаж позивача складає 20 років 00 місяців 23 дні, що є недостатнім, оскільки для призначення пенсії за віком особі, яка звернулася у період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, необхідний страховий стаж становить не менше 29 років. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що періоди роботи та військової служби за трудовою книжкою серії НОМЕР_1 зарахуванню не підлягають, бо на титульній сторінці книжки відсутня печатка підприємства, яке її видало.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є громадянином України (паспорт серії НОМЕР_2 ). У жовтні 2022 року він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 5804 від 04 листопада 2022 року, прийнятим за принципом екстериторіальності, у призначенні пенсії відмовлено через відсутність необхідного страхового стажу. Єдиною підставою для незарахування спірних періодів пенсійний орган визначив відсутність на титульній сторінці трудової книжки серії НОМЕР_1 печатки підприємства, яке її видало. Період проходження військової служби з 18 травня 1981 року по 06 травня 1983 року підтверджено довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 грудня 2022 року № 01/266 та довідкою Державного архіву Донецької області від 07 грудня 2022 року № 01-31/441. Період роботи з 02 липня 1999 року по 31 грудня 2021 року пенсійний орган зарахував до страхового стажу на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з такого.

Право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості, гарантовано статтею 46 Конституції України.

Принципи, засади та механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення і виплати пенсій визначені Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини другої статті 24 цього Закону страховий стаж обчислюється за даними системи персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження такого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою тієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом № 1058-IV, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Згідно зі статтею 62 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічне правило закріплене у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Усі спірні періоди мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до впровадження системи персоніфікованого обліку. Відтак, їх зарахування до страхового стажу здійснюється на підставі документів, насамперед трудової книжки, за правилами законодавства, що діяло раніше, тоді як сплата страхових внесків умовою такого зарахування не є.

Колегія суддів відхиляє довід пенсійного органу про те, що відсутність на титульній сторінці трудової книжки печатки підприємства унеможливлює зарахування спірних періодів, оскільки відсутність такої печатки є дефектом первинного оформлення трудової книжки, допущеним підприємством при її заведенні, і не спростовує достовірності внесених до неї записів про періоди роботи. Обов`язок належного ведення та заповнення трудової книжки покладено на роботодавця, а не на працівника, який не має можливості контролювати дотримання роботодавцем порядку її оформлення.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17: "на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком".

У постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 677/831/17 Верховний Суд також зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Колегія суддів враховує, що за частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей. Відсутність печатки на титульній сторінці книжки давала пенсійному органу право витребувати додаткові документи та перевірити спірні відомості, проте таким правом він не скористався, а відмову побудував виключно на формальному дефекті оформлення. Факт невикористання пенсійним органом права на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації її конституційного права на соціальний захист. Подібний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 31 січня 2025 року у справі № 120/8471/23.

Колегія суддів враховує, що відмова у зарахуванні періоду роботи можлива за наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності внесених до трудової книжки відомостей, на чому наголошено у постанові Верховного Суду від 28 січня 2025 року у справі № 300/8132/23. Втім, у тій справі сумніви ґрунтувалися на сукупності конкретних обставин - невідповідності періоду роботи "життєвому циклу" підприємства, дефекті печатки в частині відсутності коду ЄДРПОУ за час, коли його зазначення вже було обов`язковим, та відсутності підтвердження сплати страхових внесків. У справі що розглядається - такі обставини відсутні: пенсійний орган обґрунтованих сумнівів у реальності роботи позивача не наводив, спірні періоди мали місце до 01 січня 2004 року, коли сплата внесків не була умовою зарахування стажу, а реальність трудової діяльності позивача підтверджується й тим, що період з 02 липня 1999 року по 31 грудня 2021 року пенсійний орган зарахував самостійно.

Окремо суд зазначає, що період проходження військової служби з 18 травня 1981 року по 06 травня 1983 року, крім запису у трудовій книжці, підтверджено двома незалежними документами - довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05 грудня 2022 року № 01/266 та довідкою Державного архіву Донецької області від 07 грудня 2022 року № 01-31/441, а тому будь-які сумніви щодо нього виключаються.

Безпідставним є довід апеляційної скарги про неможливість стягнення з Головного управління судового збору з огляду на цільовий характер коштів Пенсійного фонду. За частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, що підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, який виступав відповідачем. Цільовий характер коштів Пенсійного фонду значення для вирішення цього питання не має.

Довід апелянта про недостатність страхового стажу позивача, який за його підрахунками становить 20 років 00 місяців 23 дні, є похідним від позиції про неможливість зарахування спірних періодів і за встановленого обов`язку зарахувати ці періоди самостійного значення не має.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідає усталеній практиці Верховного Суду, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують і зводяться до незгоди з оцінкою судом обставин справи.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 34, 77, 242, 311, 315, 316, 321, 325, 328 - 331 КАС, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 20 серпня 2026 року)