Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №320/10069/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/10069/24 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо незарахування до стажу, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду роботи на посадах помічника та старшого помічника прокурора Орджонікідзевського району міста Маріуполя Донецької області з 26 травня 1994 року до 11 травня 2004 року, а також стажу роботи в галузі права на посадах юрисконсульта та стажиста прокуратури з 31 травня 1993 року до 25 травня 1994 року; скасувати рішення відповідача від 8 січня 2024 року № 262440021549, яким стаж судді розраховано лише зі стажу роботи на посаді судді тривалістю 19 років 6 місяців 16 днів і визначено розмір грошового утримання 50 відсотків; зобов`язати відповідача зарахувати зазначені періоди до стажу та з 20 грудня 2023 року перерахувати і виплатити щомісячне довічне грошове утримання із розрахунку 70 відсотків суддівської винагороди з урахуванням фактично виплачених сум.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із цим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві подало апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві посилається на те, що стаж роботи на посаді судді визначається частиною першою статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка містить вичерпний перелік посад, тому для обчислення щомісячного довічного грошового утримання враховується лише визначений нею стаж, без зарахування іншого стажу чи професійного досвіду. Крім того, апелянт зазначає, що вимоги про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 не зверталася до відповідача із заявою встановленого зразка про проведення такого перерахунку.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Як встановлено судом, Указом Президента України від 11 травня 2004 року № 514/2004 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області у межах п`ятирічного строку, а постановою Верховної Ради України від 1 квітня 2010 року № 2009-IV обрано на посаду судді цього суду безстроково.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 19 грудня 2023 року № 1342/0/15-23 ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Цим рішенням визначено, що стаж роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 30 років 6 місяців 11 днів, з яких стаж роботи на посаді судді - 19 років 7 місяців 8 днів, стаж роботи на посадах в органах прокуратури - 9 років 11 місяців 14 днів, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 11 місяців 19 днів.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 8 січня 2024 року № 262440021549 ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, при цьому для визначення його розміру відповідач врахував лише стаж роботи на посаді судді тривалістю 19 років 6 місяців 16 днів і встановив розмір 50 відсотків суддівської винагороди. Стаж роботи в органах прокуратури та стаж роботи в галузі права відповідач до розрахунку не включив.

Скаргу ОСОБА_1 від 16 січня 2024 року відповідач відхилив листом від 13 лютого 2024 року.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

ОСОБА_1 призначено на посаду судді 11 травня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", який набрав чинності 30 вересня 2016 року.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону судді, призначені чи обрані на посаду до набрання ним чинності, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

А отже, обсяг стажу ОСОБА_1 визначається за законодавством, чинним станом на 11 травня 2004 року, а не за частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII, на яку посилається апелянт.

Станом на 11 травня 2004 року визначення стажу, який давав право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII "Про статус суддів".

Абзацом другим частини четвертої статті 43 цього Закону встановлено, що до стажу роботи, який дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, зараховується також час роботи на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді перевищує 10 років, а тому час її роботи на посадах помічника та старшого помічника прокурора Орджонікідзевського району міста Маріуполя Донецької області з 26 травня 1994 року до 11 травня 2004 року тривалістю 9 років 11 місяців 14 днів підлягає зарахуванню до стажу, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання.

Частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII у редакції, чинній з 5 серпня 2018 року, встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Станом на день призначення ОСОБА_1 суддею частина перша статті 7 Закону № 2862-XII вимагала стажу роботи в галузі права не менш як три роки. Час роботи ОСОБА_1 на посадах юрисконсульта та стажиста прокуратури з 31 травня 1993 року до 25 травня 1994 року тривалістю 11 місяців 19 днів є стажем у галузі права і підлягає зарахуванню. Довід апелянта про те, що Законом № 1402-VIII зарахування такого стажу не передбачено, прямо суперечить наведеній нормі.

Зазначений стаж зараховується саме для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання. У постанові від 26 травня 2025 року у справі № 380/25592/23 Верховний Суд зазначив: "врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним". До подібного висновку Верховний Суд дійшов і в постанові від 18 лютого 2025 року у справі № 580/11104/23, залишивши в силі рішення суду першої інстанції про обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу роботи на посадах прокурора і слідчого та стажу професійної діяльності.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоду роботи в органах прокуратури тривалістю 9 років 11 місяців 14 днів та стажу роботи в галузі права тривалістю 11 місяців 19 днів є правильним.

Згідно з частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді; за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Загальний стаж ОСОБА_1 , що дає право на щомісячне довічне грошове утримання, становить 30 років 6 місяців 11 днів, тобто перевищує 20 років на 10 повних років. А отже, розмір щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 становить 70 відсотків суддівської винагороди (50 відсотків та 10 років, помножені на 2 відсотки), як і визначив суд першої інстанції.

Довід апелянта про безпідставність вимог про перерахунок з огляду на неподання ОСОБА_1 заяви встановленого зразка колегія суддів відхиляє. Спір у цій справі стосується правильності первинного визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання за рішенням від 8 січня 2024 року № 262440021549, а не перерахунку за новими обставинами. Із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання та доданими до неї документами ОСОБА_1 звернулась до відповідача 25 грудня 2023 року, а вимога про перерахунок є наслідком визнання первинного рішення протиправним і способом відновлення порушеного права.

Обраний судом першої інстанції спосіб захисту відповідає частині четвертій статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України. Визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання за встановленого стажу є арифметичною дією за формулою частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII і не передбачає права відповідача діяти на власний розсуд, а тому суд першої інстанції правомірно зобов`язав відповідача здійснити перерахунок і виплату.

За правилами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача як на суб`єкта владних повноважень; цей обов`язок Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві не виконало, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи та узгоджуються зі практикою Верховного Суду, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 20 серпня 2026 року)