Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №320/4020/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/4020/21 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, що полягають у відмові здійснити перерахунок пенсії за період роботи в Державному закладі "Бориспільська райсанепідстанція" Міністерства охорони здоров`я України на посаді лаборанта-бактеріолога бактеріологічної лабораторії з урахуванням пільгового стажу в подвійному розмірі, та зобов`язати відповідача здійснити з 04.02.2021 перерахунок і виплату пенсії з урахуванням цього стажу, обчисленого в подвійному розмірі.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 09.02.2021 № 1910/03-16 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи з 06.05.1974 по 30.07.2004 в Державному закладі "Бориспільська райсанепідстанція" Міністерства охорони здоров`я України на посаді лаборанта-бактеріолога бактеріологічної лабораторії, обчисленого в подвійному розмірі, з 04.02.2021.

Не погоджуючись із цим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що робота позивача в Державному закладі "Бориспільська райсанепідстанція" на посаді лаборанта-бактеріолога бактеріологічної лабораторії не дає підстав для зарахування відповідного періоду стажу в подвійному розмірі, оскільки інфекційними є лише заклади охорони здоров`я та їх відділення, призначені для лікування хвороб, включених до Переліку особливо небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 липня 1995 року № 133, тоді як працівники бактеріологічних лабораторій закладів державної санітарно-епідеміологічної служби до таких інфекційних закладів не належать. Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", чинного з 01 січня 2004 року, страховий стаж підлягає врахуванню в одинарному розмірі. Також посилається на виключну компетенцію органів Пенсійного фонду України щодо призначення та перерахунку пенсій і дискреційний характер відповідних повноважень, у зв`язку з чим, на думку апелянта, суд не вправі підміняти пенсійний орган та самостійно визначати страховий стаж позивача. На завершення апелянт зазначає, що Головне управління діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, а порушень вимог пенсійного законодавства не допустило.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком за Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 12.06.1989.

Згідно із записами трудової книжки з 18.02.1974 позивачку переведено на посаду лаборанта санбаклабораторії, з 06.05.1974 у зв`язку зі зміною категорій посад посаду перейменовано на лаборанта-бактеріолога епідеміологічного відділу санбаклабораторії, 30.07.2004 позивачку звільнено з посади лаборанта-бактеріолога.

Довідкою Бориспільського міжрайонного відділу лабораторних досліджень Державної установи "Київський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України" від 12.01.2021 № 30 підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 06.05.1974 по 30.07.2004 працювала лаборантом-бактеріологом бактеріологічної лабораторії Бориспільської райсанепідстанції та увесь цей час працювала з матеріалом, інфікованим чи потенційно інфікованим збудниками інфекційних хвороб.

04.02.2021 позивачка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи в подвійному розмірі, а рішенням від 09.02.2021 № 1910/03-16 Головне управління відмовило в перерахунку з мотивів того, що бактеріологічна лабораторія Бориспільської районної санепідстанції не належить до інфекційних закладів.

Ані факт роботи позивачки на зазначеній посаді, ані тривалість спірного періоду, ані зміст довідки від 12.01.2021 № 30 апелянтом не заперечуються і в апеляційній скарзі не спростовуються.

Спір є суто правовим і зводиться до кваліфікації бактеріологічної лабораторії районної санітарно-епідеміологічної станції як закладу, робота в якому зараховується до стажу у подвійному розмірі.

Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 60 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у психіатричних закладах охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За приписами абзацу другого частини четвертої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Абзацом третім цієї ж частини встановлено, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Пунктом 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону; положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Довід апеляційної скарги про те, що бактеріологічна лабораторія районної санітарно-епідеміологічної станції не є інфекційним закладом, колегія суддів відхиляє. Критерієм застосування статті 60 Закону № 1788-XII є фактичний характер виконуваної роботи, а не формальне найменування установи чи її місце в тій або іншій відомчій класифікації. У постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 688/2916/17 Верховний Суд зазначив: "Із роз`яснень МОЗ України №05.03-18-54/973 від 27 січня 2010 року слідує, що "інфекційний заклад (відділення)" це заклад (відділення), де надають медичну допомогу хворим на інфекційні хвороби (тобто інфекційна лікарня або інфекційне відділення, протитуберкульозний заклад або відділення тощо) або працюють з матеріалом, який містить або потенційно інфікований збудниками інфекційних хвороб (тобто бактеріологічна лабораторія)". У цій же постанові Верховний Суд врахував, що Інструкція по санітарно-епідеміологічному режиму і охороні праці персоналу інфекційних лікарень (відділень), затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я СРСР від 04.08.1983 № 916, яка діє на території України згідно з вказівкою Міністерства охорони здоров`я України від 28.05.1996 № 165, призначена в тому числі для працівників санітарно-епідеміологічних станцій і містить ідентичні вимоги щодо режиму та охорони праці працівників інфекційних лікарень (відділень) і бактеріологічних лабораторій. Спірні правовідносини у справі № 688/2916/17 є подібними до цієї справи: там предметом оцінки був стаж роботи лікаря-бактеріолога бактеріологічної лабораторії Шепетівської районної санітарно-епідеміологічної станції, і касаційну скаргу пенсійного органу залишено без задоволення з висновком про те, що "стаж роботи за період з 1 лютого 1998 року по 15 вересня 2017 року на посаді лікаря-бактеріолога має зараховуватися до спеціального стажу в подвійному розмірі, як це передбачено статтею 60 Закону №1788-XII".

Довідкою від 12.01.2021 № 30 прямо підтверджено, що позивачка весь спірний період працювала з матеріалом, інфікованим чи потенційно інфікованим збудниками інфекційних хвороб, тобто виконувала саме ту роботу, яка за наведеним тлумаченням становить ознаку інфекційного закладу (відділення). Посилання апелянта на наказ Міністерства охорони здоров`я України від 19.07.1995 № 133 є нерелевантним, оскільки цей акт затверджує перелік хвороб, а не перелік закладів, і жодним чином не звужує коло "інших інфекційних закладів (відділень) охорони здоров`я" у розумінні статті 60 Закону № 1788-XII. Показово й те, що сам апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що робота у відділах з боротьби з особливо небезпечними інфекціями санепідемстанцій вважається роботою в інфекційних відділеннях і зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, після чого доходить протилежного висновку щодо бактеріологічної лабораторії тієї самої станції. А отже, перший довід є внутрішньо суперечливим і документально не підтвердженим.

Посилання апелянта на те, що з 01.01.2004 страховий стаж враховується виключно в одинарному розмірі, також не заслуговує на увагу. Стаття 24 Закону № 1058-IV не скасовує статті 60 Закону № 1788-XII, а пункт 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV прямо зберігає застосування Закону № 1788-XII у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах. У постанові від 11 лютого 2025 року у справі № 420/8637/24 Верховний Суд зазначив: "Таке правове регулювання визначає, що положення Закону №1788-ХІІ, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій". Висновок цієї ж постанови сформульовано так: "За правилами статті 60 Закону №1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV період роботи у інфекційному закладі охорони здоров`я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі". Обставини справи № 420/8637/24 є дзеркальними до доводу апелянта: пенсійний орган зарахував період роботи в інфекційному відділенні до 31.12.2003 у подвійному розмірі і відмовив у такому ж зарахуванні періоду після 01.01.2004, а Верховний Суд визнав таку відмову протиправною. Таким чином, застереження абзацу третього частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV охоплює пільги з обчислення стажу за статтею 60 Закону № 1788-XII і застосуванню їх не перешкоджає, у тому числі до частини спірного періоду з 01.01.2004 по 30.07.2004.

Довід про дискреційний характер повноважень пенсійного органу є помилковим. Дискреція передбачає можливість вибору між кількома правомірними варіантами поведінки, тоді як стаття 60 Закону № 1788-XII формулює безумовне правило: підтверджений належними документами період роботи у відповідному закладі зараховується до стажу у подвійному розмірі. За таких умов Головне управління не мало вибору і зобов`язане було застосувати цю норму, а суд, зобов`язуючи відповідача провести перерахунок, не підмінив пенсійний орган, а забезпечив виконання ним обов`язку, прямо встановленого законом. Саме такий спосіб захисту підтримано Верховним Судом у наведеній постанові від 11 лютого 2025 року у справі № 420/8637/24, якою залишено в силі рішення суду першої інстанції про зобов`язання пенсійного органу зарахувати конкретний період роботи у подвійному розмірі та перерахувати пенсію з дати звернення.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт цей обов`язок не виконав: жодного доказу, який спростовував би зміст довідки від 12.01.2021 № 30 або характер роботи позивачки з інфікованим матеріалом, до суду не подано.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Наведені висновки Верховного Суду є сталими і послідовними, підстав для відступу від них колегія суддів не встановила.

Таким чином, бактеріологічна лабораторія Бориспільської районної санітарно-епідеміологічної станції, в якій позивачка працювала лаборантом-бактеріологом з 06.05.1974 по 30.07.2004, є інфекційним закладом (відділенням) охорони здоров`я в розумінні статті 60 Закону № 1788-XII, цей період підлягає зарахуванню до стажу у подвійному розмірі як до, так і після 01.01.2004, а відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, оформлена рішенням від 09.02.2021 № 1910/03-16, є протиправною і порушує право позивачки на соціальний захист. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, застосував норми матеріального права і обрав ефективний спосіб захисту порушеного права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 20 серпня 2026 року)