Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №320/729/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/729/24 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив визнати протиправними дії відповідача, викладені у листі від 12.10.2023 за № 34550-35770/П-02/8-2600-23, які полягають у неприйнятті рішення та безпідставній відмові щодо невиплати нарахованих сум пенсії з 01.04.2019 і сум індексації пенсії, нарахованих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 та постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, без обмеження пенсії максимальним розміром; здійснити перерахунок і виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язати відповідача здійснити з 01 березня 2022 року та з 01 березня 2023 року перерахунок і виплату пенсії, обчисленої з розрахунку 90 % грошового забезпечення, з урахуванням сум індексації, нарахованих відповідно до зазначених постанов Кабінету Міністрів України, та щомісячної доплати, установленої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за нормами Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Після проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду відповідач обмежив розмір пенсії позивача максимальним розміром, а нараховані суми індексації виплатив у межах цього ж максимального розміру.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладені у листі від 12.10.2023 за № 34550-35770/П-02/8-2600-23, які полягають у неприйняті рішення та безпідставній відмові щодо невиплати нарахованих сум пенсії з 01.04.2019 ОСОБА_1 та сум індексації пенсії, нарахованих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" та постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", без обмеження пенсії максимальним розміром;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 1 березня 2022 року перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з розрахунку 90% грошового забезпечення, з урахуванням суми індексації пенсії, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 1 березня 2023 року перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з розрахунку 90% грошового забезпечення, з урахуванням суми індексації пенсії, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році", без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум;

в іншій частині позовних вимог - відмовилено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подало апеляційну скаргу від 27 жовтня 2025 року, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині перерахунку пенсії з урахуванням суми індексації без обмеження її максимальним розміром і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неможливість нового перерахунку пенсії позивача, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18 пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 визнано протиправними та нечинними, а нових нормативно-правових актів щодо умов, порядку та розмірів перерахунку пенсій не прийнято, у зв`язку з чим пенсія виплачується у встановленому розмірі. Крім того, апелянт посилається на положення статті 43 Закону України № 2262-XII та статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI, якими встановлено обмеження максимального розміру пенсії, зазначає, що Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 не скасовує обмеження виплати пенсій, встановлене Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII, а тому дії пенсійного органу є правомірними. Також апелянт посилається на статтю 58 Конституції України, відповідно до якої нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, у зв`язку з чим зазначене рішення Конституційного Суду України не змінило порядок нарахування пенсій за період до його ухвалення.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині перерахунку і виплати пенсії з урахуванням сум індексації без обмеження максимальним розміром, а тому саме в цих межах колегія суддів здійснює апеляційний перегляд.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2022 року у справі № 640/31069/21 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року, виходячи з 90 % місячного грошового забезпечення, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 30 липня 2021 року № 6702, з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, зазначених у ній, та з урахуванням виплачених сум.

Після проведення перерахунку на виконання зазначеного судового рішення відповідач обмежив розмір пенсії позивача максимальним розміром. За заявою представника позивача від 03 жовтня 2023 року про проведення перерахунку пенсії без такого обмеження відповідач листом від 12 жовтня 2023 року за № 34550-35770/П-02/8-2600-23 відмовив, зазначивши, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а індексації нараховуються та виплачуються в межах максимального розміру.

З копій розрахунків пенсії позивача за вислугу років, наявних у матеріалах справи, суд першої інстанції встановив, що відповідач проіндексував розмір пенсії позивача з 01 березня 2022 року із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,14, встановленого абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118, та з 01 березня 2023 року із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,197, встановленого абзацом другим пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, проте розмір пенсії до виплати обмежив максимальним розміром, визначеним під час попереднього перерахунку.

Отже, суми індексації відповідач нарахував, однак до виплати їх не допустив саме через застосування обмеження максимальним розміром пенсії. Спір у справі стосується правомірності цього обмеження, а не правомірності проведення чи розміру самої індексації.

Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" "пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно з частиною четвертою статті 63 цього ж Закону "усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій".

Відповідно до статті 64 Закону України № 2262-XII "у разі якщо пенсії, призначені військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, та членам їх сімей у попередньому календарному році та до дати індексації пенсії включно у році, в якому проводиться індексація пенсій, не перераховувалися відповідно до частини четвертої статті 63 цього Закону, для забезпечення їх індексації проводиться перерахунок пенсій у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Сума індексації враховується під час подальшого перерахунку пенсії відповідно до статті 63 цього Закону".

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 передбачено, що розміри пенсій, призначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", підвищуються на коефіцієнт збільшення, установлений абзацом другим пункту 1 цієї постанови, "у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом". Аналогічне застереження містить пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168.

Ключовим для вирішення спору є те, чи визначає чинний закон максимальний розмір пенсії для осіб, пенсійне забезпечення яких здійснюється за Законом України № 2262-XII.

Обмеження граничного розміру такої пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше запроваджено Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності 01 жовтня 2011 року. Цим Законом одночасно статтю 43 Закону України № 2262-XII викладено в редакції, що містила таке обмеження, і статтею 2 Закону України № 3668-VI встановлено тотожне обмеження для пенсій, призначених (перерахованих) за переліком законів, до якого включено і Закон України № 2262-XII.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону України № 2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України, і згідно з пунктом 2 резолютивної частини цього Рішення вони втратили чинність з дня його ухвалення, тобто з 20 грудня 2016 року. Конституційний Суд України виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, є пріоритетними та мають безумовний характер, а обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом України № 2262-XII, порушує суть цих конституційних гарантій.

Положення частини сьомої статті 43 Закону України № 2262-XII і положення частини першої статті 2 Закону України № 3668-VI у частині поширення її дії на Закон України № 2262-XII прийняті одночасно, для регулювання одних і тих самих правовідносин та є однаковими за змістом, тобто є однопредметними правовими нормами. Оцінка, надана Конституційним Судом України правовому регулюванню обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців, поширюється на обидві ці норми, а норма статті 2 Закону України № 3668-VI, яка законодавчих змін не зазнала, самостійної підстави для обмеження не створює.

У постанові від 10 червня 2026 року у справі № 420/30259/24 Верховний Суд зазначив: "Отже, обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на осіб, яким пенсія виплачується відповідно до Закону № 2262-XII". У цій же постанові Верховний Суд указав: "положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали". Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19, від 25 січня 2024 року у справі № 300/2754/23, від 04 грудня 2024 року у справі № 380/24300/23, від 03 червня 2025 року у справі № 340/1362/24 та від 21 квітня 2026 року у справі № 460/10039/24.

Щодо застереження постанов Кабінету Міністрів України про проведення індексації в межах максимального розміру пенсії Верховний Суд у постанові від 06 липня 2026 року у справі № 560/19245/25 зазначив, що таке застереження "не могло бути підставою для обмеження виплати, оскільки чинний закон не встановлював такого граничного розміру для пенсій, призначених за Законом №2262-XII".

Довід апеляційної скарги про неможливість проведення перерахунку пенсії у зв`язку з визнанням нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 і неприйняттям нових нормативно-правових актів спростовується власними діями апелянта. Перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року відповідач фактично провів на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 вересня 2022 року у справі № 640/31069/21, а індексації з 01 березня 2022 року і з 01 березня 2023 року нарахував. Предметом спору є не проведення перерахунку, а обмеження виплати вже нарахованих сум. А отже, цей довід не спростовує висновків суду першої інстанції і виходить за межі спірних правовідносин.

Посилання апелянта на редакцію статті 43 Закону України № 2262-XII, викладену законами України від 02.03.2015 № 213-VIII, від 24.12.2015 № 911-VIII і від 03.10.2017 № 2148-VIII, є безпідставним, оскільки зміни вносилися до норми, яка Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнана неконституційною і втратила чинність з 20 грудня 2016 року. Зміна слів і цифр у нормі, що припинила існування, її дії не відновлює, а тому редакція Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII жодних правових наслідків для позивача не породжує. Не створює самостійної підстави для обмеження і стаття 2 Закону України № 3668-VI: у частині поширення її дії на Закон України № 2262-XII вона є однопредметною з визнаною неконституційною частиною сьомою статті 43 цього Закону, а тому оцінка, надана Конституційним Судом України, поширюється й на неї. Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 приписи статті 2 Закону України № 3668-VI зі змінами в частині, в якій вони поширюють свою дію на Закон України № 2262-XII, визнано такими, що не відповідають Конституції України. Отже, з 12 жовтня 2022 року ця норма втратила чинність і в тій частині, що стосується пенсій військовослужбовців, а до зазначеної дати вона не підлягала застосуванню з наведених вище підстав. Таким чином, посилання апелянта на встановлений з 01 січня 2018 року максимальний розмір пенсії у десять прожиткових мінімумів є посиланням на нечинне регулювання.

Доводи про те, що Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 не скасовує обмеження, встановлене Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII до 31 грудня 2017 року, до спірних правовідносин не стосується. Спірні періоди у цій справі розпочинаються з 01 квітня 2019 року, а індексації, про які йдеться в апеляційній скарзі, нараховані з 01 березня 2022 року і з 01 березня 2023 року, тобто після 31 грудня 2017 року. А отже, обмеження, дія якого апелянт відносить до 2017 року, не могло бути підставою для зменшення виплат позивачу у 2019, 2022 і 2023 роках.

При цьому, колегія суддів звертає увагу апелянта, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України "закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення". Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 має пряму дію, а всі спірні періоди настали після 20 грудня 2016 року, тобто тоді, коли норми про обмеження максимальним розміром уже не існувало. Таким чином, про надання цьому Рішенню зворотної дії у часі не йдеться.

Застереження пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 і пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 про підвищення пенсій у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом, у спірних правовідносинах не діє, оскільки для пенсій, призначених за Законом України № 2262-XII, закон такого максимального розміру не визначає. Крім того, відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України "у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України".

Закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду України на власний розсуд визначати підстави та умови обмеження пенсійних виплат. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України "органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України". Обмеживши виплату нарахованих сум індексації максимальним розміром, який чинним законом для цієї категорії пенсіонерів не встановлений, відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України "в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову". Належних доказів правомірності обмеження виплати нарахованих сум індексації відповідач ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надав.

А отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром під час виплати сум індексації, нарахованих відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 і від 24.02.2023 № 168, та про наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії з урахуванням цих сум без такого обмеження.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, ґрунтуються на нормах, які втратили чинність, або на застереженнях підзаконних актів, що суперечать Закону України № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає.

Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 20 серпня 2026 року)