Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №320/28457/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/28457/24 суддя першої інстанції: Білоноженко М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача - Воловика С.В.,

суддів - Кравченка Є.Д., Осіпової О.О.,

за участі секретаря судового засідання - Бетіна М.О.,

представника позивача - Бондара О.В.,

представника відповідача - Найда Т.І.,

представників третіх осіб - Кокодинського В.О., Сисоєва Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі № 320/28457/24 за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство «Банк Авангард», компанія FILTESA HOLDINGS LTD (ФІЛТЕСА ХОЛДІНГЗ ЛТД), про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до Національного банку України (далі - НБУ, Національний банк, відповідач, апелянт), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство «Банк Авангард» (далі - АТ «Банк Авангард», Банк Авангард), компанія FILTESA HOLDINGS LTD (ФІЛТЕСА ХОЛДІНГЗ ЛТД), в якій просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури Національного банку України № 24/64-рк від 22.01.2024 «Про визнання ділової репутації власника істотної участі в Акціонерному товаристві «Банк Авангард» ОСОБА_1 небездоганною та застосування до нього заходу впливу у вигляді тимчасової, до усунення порушення, заборони використання права голосу».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі № 320/28457/24 позов задоволено, рішення № 24/64-рк від 22.01.2024 визнано протиправним та скасовано, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача стягнуто судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що, по-перше, Положення про ліцензування банків, затверджене постановою Правління Національного банку № 149 від 22.12.2018 (далі - Положення № 149), розрізняє вимогу державного органу про припинення повноважень керівника банку (підпункт 1 пункту 64 глави 6 розділу II) та вимогу органу ліцензування і нагляду про заміну керівника банку (підпункт 4 пункту 65 глави 6 розділу II); по-друге, належним чином оформленої вимоги про припинення повноважень позивача відповідач не висував, а лист № 27-0014/30306 від 02.05.2023 не відповідає вимогам пункту 4.4 глави 4 розділу I Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку № 346 від 17.08.2012 (далі - Положення № 346); та по-третє, відповідачем не надано оцінки поясненням позивача від 18.01.2024, а оскаржуване рішення не дає змоги перевірити дотримання відповідачем принципу пропорційності.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, НБУ звернулося з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо застосування пункту 65 розділу II Положення № 149 та щодо відсутності вимоги про припинення повноважень позивача є безпідставними, оскільки заміна керівника банку за своїм змістом включає в себе припинення його повноважень і не може бути здійснена інакше.

Крім того, апелянт зауважив на тому, що висновки суду першої інстанції про застосування до вимоги про заміну позивача норм Положення № 346 та про оформлення такої вимоги листом є помилковими, оскільки вимога про заміну була висунута Рішенням № 20/805-рк від 01.05.2023, прийнятим у межах моніторингу відповідності керівника банку, а не в межах здійснення заходу впливу за Положенням № 346.

Також НБУ звернуло увагу на те, що суд першої інстанції вийшов за межі предмета спору, надавши оцінку Рішенню № 20/805-рк від 01.05.2023, яке прийнято за результатами моніторингу відповідності керівника банку встановленим вимогам, а не за результатами позапланової інспекційної перевірки, та яке на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду було предметом спору в іншій справі - № 320/30248/23.

Необґрунтованим, на думку відповідача є і висновок суду першої інстанції про неврахування НБУ пояснень ОСОБА_1 , оскільки останній не подав до НБУ клопотання про незастосування виявленої ознаки небездоганної ділової репутації, передбаченого пунктом 77 глави 10 розділу II Положення № 149, а надані ним пояснення були проаналізовані.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із Київського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись з апеляційною скаргою, у відзиві ОСОБА_1 зазначив, що чинне законодавство про акціонерні товариства (стаття 74, частина шоста статті 82, частина перша статті 84 Закону України «Про акціонерні товариства») допускає заміну голови колегіального органу управління банку без припинення повноважень такої особи як члена відповідного органу, а отже твердження апелянта про неможливість заміни керівника банку без припинення його повноважень є помилковим.

Листи Банку Авангард № ЕП-208 від 28.07.2023, № ЕП-248 від 28.09.2023 та № ЕП-301 від 24.11.2023 не містять жодного підтвердження того, що припинення повноважень позивача відбулося на виконання вимоги НБУ, а рішення акціонера банку від 23.11.2023 про припинення повноважень позивача прийняте після спливу тримісячного строку, встановленого Рішенням № 20/805-рк від 01.05.2023 і не містить посилання на будь-яку вимогу НБУ.

Крім того, у самому Рішенні № 20/805-рк від 01.05.2023 відповідач обґрунтував висунення вимоги про заміну ОСОБА_1 неналежним виконанням ним посадових обов`язків. Така підстава відповідає ознаці, передбаченій підпунктом 4 пункту 65 глави 6 розділу II Положення № 149, тоді як в оскаржуваному рішенні відповідач застосував підпункт 1 пункту 64 цього Положення.

Також позивач зауважив на тому, що у поданому суду першої інстанції відзиві на позовну заяву відповідач сам розрізняв рішення про висунення вимоги про заміну та саму вимогу, зазначену в листі від 02.05.2023, чим підтвердив зміст і правову природу цього листа.

Суд першої інстанції вирішуючи справу що розглядається, не виходив за межі предмета спору, а лише констатував факт визнання Рішення № 20/805-рк від 01.05.2023 протиправним в іншій справі, не переоцінюючи його.

На переконання ОСОБА_1 , ненадання клопотання, передбаченого пунктом 77 глави 10 розділу II Положення № 149, не звільняло НБУ від обов`язку, встановленого пунктом 80 глави 10 розділу II цього Положення, проаналізувати подані позивачем пояснення та навести мотиви їх відхилення, чого оскаржуване рішення не містить.

Акціонерне товариство «Банк Авангард», не погоджуючись з апеляційною скаргою у відзиві навів аналогічні доводи щодо розрізнення вимоги про заміну та вимоги про припинення повноважень, невідповідності листа № 27-0014/30306 від 02.05.2023 вимогам пункту 4.4 глави 4 розділу I Положення № 346 (відсутність назви «Письмова вимога», підписання листа директором Департаменту ліцензування, а не членом Правління НБУ) та відсутності доказів врахування відповідачем пояснень позивача.

У додаткових поясненнях ОСОБА_1 , з посиланням на постанови Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 640/467/19, від 11.06.2020 у справі № 160/6502/19 та від 23.04.2025 у справі № 500/1753/23, наголосив на правомірності висновків суду першої інстанції про відсутність в оскаржуваному рішенні визначеного способу усунення порушення (формулювання «у спосіб, не заборонений чинним законодавством» не є визначенням способу в розумінні частини восьмої статті 73 Закону України «Про банки і банківську діяльність») та на відсутності обґрунтування адекватності застосованого заходу впливу з урахуванням критеріїв пункту 3.3 глави 3 розділу I Положення № 346.

Також позивач зауважив на тому, що після ухвалення оскаржуваного рішення НБУ, а саме 12.06.2025, набрала чинності нова редакція підпункту 1 пункту 64 глави 6 розділу II Положення № 149, згідно з якою ознакою небездоганної ділової репутації фізичної особи, пов`язаною з професійною діяльністю, є «висунення Національним банком вимоги про заміну/припинення повноважень (звільнення) особи», тоді як у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення, ця ознака була сформульована як «припинення повноважень (звільнення) особи на вимогу державного органу», без згадки про вимогу про заміну. На переконання ОСОБА_1 , ця зміна підтверджує, що на момент прийняття оскаржуваного рішення вимога про заміну керівника не охоплювалася підпунктом 1 пункту 64 Положення № 149.

НБУ у додаткових поясненнях повідомив, що постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 320/30248/23 від 29.04.2025 задоволено касаційну скаргу, рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2024 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування Рішення № 20/805-рк від 01.05.2023 відмовлено. Тобто, оскільки правомірність Рішення № 20/805-рк від 01.05.2023 підтверджена судом, припинення повноважень позивача пов`язане з вимогою Національного банку України.

Крім того, відповідач звернув увагу на те, що доводи позивача щодо способу усунення порушення та обґрунтування адекватності заходу впливу не можуть бути предметом апеляційного перегляду відповідно до частини п`ятої статті 308 КАС, а доводи про те, що визнання небездоганною ділової репутації особи з підстав, пов`язаних з її професійною діяльністю, не тягне за собою застосування наслідків до цієї особи як власника істотної участі, є новою підставою позову, не заявленою в суді першої інстанції.

Також апелянт зазначив, що зміна редакції підпункту 1 пункту 64 Положення № 149 не впливає на правомірність оскаржуваного рішення, ухваленого до набрання цією зміною чинності.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2025 розгляд апеляційної скарги призначено у відкритому судовому засіданні на 15.05.2025 о 12 год 50 хв.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався, а на підставі розпорядження керівника апарату № 5732 від 08.06.2026 здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 320/28457/24.

Після повторного автоматизованого розподілу справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 розгляд апеляційної скарги призначено у відкритому судовому засіданні на 19.08.2026 о 12 год 00 хв.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Акціонерне товариство «Банк Авангард» є юридичною особою, створеною та зареєстрованою за законодавством України.

Компанія WESTAL HOLDINGS LTD (Республіка Кіпр) є єдиним акціонером та власником 100% акцій Банку Авангард.

ОСОБА_1 є власником 100% часток у статутному капіталі компанії FILTESA HOLDINGS LTD, якій, у свою чергу, належить частка 50% у статутному капіталі компанії ICU HOLDINGS LIMITED, що володіє 100% статутного капіталу WESTAL HOLDINGS LTD. Тобто позивач є опосередкованим власником істотної участі в Банку Авангард у розмірі 50% статутного капіталу (61 000 штук простих іменних акцій).

Рішенням акціонера Банку Авангард від 18.03.2021 позивача обрано членом Наглядової ради Банку Авангард про що укладено відповідний договір. На підставі рішень акціонера Банку від 31.10.2022 та 27.12.2022 до згаданого договору укладено додаткові угоди щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за виконання обов`язків члена Наглядової ради.

Згідно з наказом № 214-но від 08.03.2023 Національний банк України організував проведення позапланової інспекційної перевірки Банку Авангард за період діяльності банку з 24.02.2022 по 07.03.2023, за результатами якої складено Звіт про інспекційну перевірку № В/28-0011/54067/БТ від 09.05.2023, у розділі 4 якого зафіксовано, зокрема, порушення Наглядовою радою Банку вимог пункту 24 частини сьомої статті 39 та частини двадцять першої статті 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (щодо контролю за реалізацією політики винагороди та запобігання конфлікту інтересів), а також окремі порушення нормативно-правових актів Національного банку у сфері винагороди та управління ризиками, пов`язані, серед іншого, з виплатою позивачу, як члену Наглядової ради, змінної винагороди в загальному розмірі 290 000 000 грн.

За результатами розгляду цих обставин Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури 01.05.2023 прийняв Рішення № 20/805-рк, яким визнав невідповідність ОСОБА_1 , як члена Наглядової ради Банку Авангард, кваліфікаційним вимогам щодо професійної придатності, установленим законодавством України, включаючи нормативно-правові акти Національного банку, та вирішив висунути Банку Авангард вимогу про заміну протягом трьох місяців з дня прийняття цього рішення (тобто до 01.08.2023) позивача як члена Наглядової ради.

У мотивувальній частині зазначеного рішення вказано, що висновок про невідповідність позивача професійній придатності зумовлений, серед іншого, отриманням ним змінної винагороди, виплаченої з порушенням вимог законодавства та внутрішніх положень Банку, нездійсненням позивачем, як членом Наглядової ради, контролю за реалізацією політики винагороди, а також наявністю у позивача реального конфлікту інтересів.

Листом № 27-0014/30306 від 02.05.2023, підписаним директором Департаменту ліцензування Національного банку України, відповідач направив Банку Авангард і позивачу копію Рішення № 20/805-рк від 01.05.2023, зазначивши: «Національний банк вимагає заміни протягом трьох місяців з дня прийняття зазначеного рішення члена Наглядової ради АТ «БАНК АВАНГАРД» ОСОБА_1 ».

Рішенням Комітету з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури № 24/914-рк/БТ від 15.05.2023 до Банку Авангард застосовано захід впливу у вигляді письмового застереження за порушення статей 39, 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та окремих нормативно-правових актів Національного банку, встановлені за результатами позапланової інспекційної перевірки. Водночас цим рішенням вирішено не застосовувати заходи впливу до Банку за порушення, пов`язані, зокрема, з наявним у голови та члена Наглядової ради Банку (в тому числі позивача) конфліктом інтересів як отримувачів змінної винагороди, з огляду на надані Банком пояснення та вжиті заходи.

Листом № ЕП-208 від 28.07.2023 Банк Авангард звернувся до НБУ з клопотанням про попереднє погодження кандидатури нового члена Наглядової ради, не згадавши при цьому вимогу НБУ щодо заміни позивача. У відповідь, листом № 27-0014/70640 від 25.09.2023 відповідач запросив у Банку Авангард пояснення щодо причин невиконання Рішення № 20/805-рк від 01.05.2023.

Так, листом № ЕП-248 від 28.09.2023 Банк Авангард повідомив про вжиті заходи з дотримання принципу безперервності діяльності банку, висловивши незгоду з тим, що Банк не виконує це рішення; відомостей про отримання Банком належно оформленої вимоги про припинення повноважень позивача та про припинення повноважень позивача саме на її підставі цей лист не містить.

Рішенням акціонера Банку Авангард від 23.11.2023 (тобто після спливу встановленого Рішенням № 20/805-рк від 01.05.2023 тримісячного строку та без посилання в тексті цього рішення на будь-яку вимогу НБУ) припинено повноваження позивача як члена Наглядової ради Банку Авангард. Листом № ЕП-301 від 24.11.2023, направленим на виконання обов`язку, встановленого пунктом 337 глави 41 розділу VI Положення № 149, Банк повідомив НБУ про ухвалені акціонером рішення щодо зміни складу Наглядової ради, також не пов`язуючи це рішення з будь-якою вимогою відповідача.

Рішення № 20/805-рк від 01.05.2023 оскаржено позивачем до Київського окружного адміністративного суду і за результатами розгляду справи, рішенням від 10.04.2024 у справі № 320/30248/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2024, позов задоволено, згадане рішення визнано протиправним і скасовано.

Втім, постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29.04.2025 касаційну скаргу Національного банку України задоволено, рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано повністю, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправним та скасування Рішення № 20/805-рк від 01.05.2023.

Отже, станом на дату розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції Рішення № 20/805-рк від 01.05.2023 є чинним індивідуальним актом, законність якого підтверджена остаточним судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Листом № 27-0014/91001 від 08.12.2023 НБУ повідомив про застосування ознаки небездоганної ділової репутації, передбаченої підпунктом 1 пункту 64 глави 6 розділу II Положення № 149, до власників істотної участі Банку Авангард, у тому числі до позивача, а листом № 27-0007/3673 від 16.01.2024 повторно повідомив останнього про застосування зазначеної ознаки та про можливі заходи впливу, запропонувавши надати пояснення у стислий строк (два робочих дні). Одночасно повідомлялось і про призначене на 22.01.2024 засідання Комітету.

ОСОБА_1 листом від 18.01.2024 надав НБУ пояснення, в яких навів доводи щодо передчасності застосування заходів впливу з огляду на розпочате судове оскарження Рішення № 20/805-рк від 01.05.2023, а також щодо недоцільності подання клопотання, передбаченого пунктом 77 глави 10 розділу II Положення № 149, з тих самих підстав. Аналогічні за змістом пояснення № ЕП-22 від 18.01.2024 надав і Банк Авангард.

Клопотання про незастосування виявленої ознаки небездоганної ділової репутації, передбачене пунктом 77 глави 10 розділу II Положення № 149, ні позивач, ні Банк Авангард до НБУ не подавали.

Рішенням № 24/64-рк від 22.01.2024 Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, оверсайту платіжної інфраструктури визнав ділову репутацію ОСОБА_1 небездоганною з огляду на застосування до нього ознаки небездоганної ділової репутації, передбаченої підпунктом 1 пункту 64 глави 6 розділу II Положення № 149.

Крім того, згаданим рішенням до позивача, як власника істотної участі в Банку Авангард, застосовано захід впливу у вигляді тимчасової, до усунення порушення, заборони використання права голосу за 61 000 штук простих іменних акцій Банку (50% статутного капіталу), а також встановлено строк для усунення порушення - шість місяців з дати рішення - «у спосіб, не заборонений чинним законодавством».

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційних скарг, з урахуванням принципу офіційного з`ясування обставин справи, встановленого статтею 9 КАС України, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» № 2121-III від 07.12.2000 (далі - Закон № 2121-III) Національний банк України є суб`єктом, який здійснює банківське регулювання і банківський нагляд.

Діловою репутацією є відомості, зібрані Національним банком, про вдповідність діяльності юридичної або фізичної особи, у тому числі керівників юридичної особи та власників істотної участі в ній, вимогам закону, діловій практиці та професійній етиці, а також про порядність, професійні та управлінські здібності фізичної особи.

Згідно з частинами другою і третьою статті 14, статтею 19 Закону № 2121-III власники істотної участі в банку повинні мати бездоганну ділову репутацію протягом усього часу володіння істотною участю. Вимоги щодо ділової репутації встановлюються Національним банком.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 67 Закону № 2121-III при здійсненні банківського нагляду Національний банк має право вимагати від банків та їх керівників усунення порушень банківського законодавства.

Частинами третьою, п`ятою статті 67 цього Закону передбачено застосування Національним банком професійного судження при здійсненні банківського нагляду в межах виконання покладених на нього наглядових функцій.

За змістом пункту 60 глави 5 розділу II Положення № 149 ділова репутація особи є бездоганною, якщо щодо неї немає ознак небездоганної ділової репутації, визначених главами 6 і 7 розділу II цього Положення.

Глава 6 розділу II Положення № 149 виокремлює дві групи таких ознак: пункт 64 - ознаки, пов`язані з професійною діяльністю фізичної особи як такою, і пункт 65 - ознаки, пов`язані з обійманням посад або володінням істотною участю саме у фінансових установах.

Підпунктом 1 пункту 64 глави 6 розділу II Положення № 149 (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення) однією з ознак небездоганної ділової репутації, пов`язаних із професійною діяльністю, визначено припинення повноважень (звільнення) особи на вимогу державного органу протягом останніх трьох років.

Підпунктом 4 пункту 65 глави 6 розділу II Положення № 149 окремо визначено ознаку небездоганної ділової репутації, пов`язану з обійманням посад у фінансових установах - припинення повноважень (звільнення) особи чи її переведення на іншу посаду протягом останніх трьох років, якщо цьому передувала вимога органу ліцензування та нагляду щодо заміни цієї особи на посаді у зв`язку з неналежним виконанням нею посадових обов`язків, яке призвело до порушення фінансовою установою вимог законодавства, чи рішення Національного банку про застосування заходу впливу у вигляді відсторонення посадової особи від посади.

Пунктами 365, 370, 371 глави 44 розділу VI Положення № 149 передбачено, що Національний банк постійно здійснює моніторинг відповідності керівників банку встановленим вимогам, за результатами якого має право прийняти рішення про невідповідність керівника кваліфікаційним вимогам (приймає Комітет) та письмово вимагати від банку заміни такого керівника.

Пунктом 4.4 глави 4 розділу I Положення № 346 встановлено, що письмова вимога Національного банку складається на бланку Національного банку, повинна містити назву документа «Письмова вимога», вказівку на вчинені порушення та підписується членом Правління Національного банку, який згідно зі своїми функціональними обов`язками здійснює керівництво підрозділом, що ініціював пред`явлення вимоги.

Пунктом 4.5 глави 4 розділу I цього Положення передбачено, що Національний банк має право вимагати припинення повноважень члена ради банку в разі встановлення за результатами банківського нагляду або аудиторської перевірки фактів неналежного виконання ним своїх обов`язків. При цьому і пункт 4.5 Положення № 346, і підпункт 4 пункту 65 Положення № 149 вимагають однієї й тієї самої умови - встановлення факту неналежного виконання особою своїх обов`язків. Тобто обидві норми є спеціальними підставами для реагування Національного банку: перша - у формі вимоги про припинення повноважень, друга - у формі вимоги про заміну. Цим вони відрізняються від підпункту 1 пункту 64, який не пов`язаний із жодною конкретною причиною і може ґрунтуватися на вимозі будь-якого державного органу. Отже, наявність цих двох спеціальних підстав лише підтверджує, що регулятор послідовно відрізняє причиново обумовлені підстави власного реагування від загальної ознаки, не прив`язаної до причини.

Відповідно до пунктів 77, 79, 80 глави 10 розділу II Положення № 149 особа, щодо якої виявлено ознаку небездоганної ділової репутації, визначену, зокрема, пунктом 64 глави 6 розділу II цього Положення, має право подати до Національного банку клопотання про незастосування до неї виявленої ознаки. Під час розгляду такого клопотання Національний банк комплексно аналізує подані документи та інформацію і за результатами оцінки ділової репутації Комітет приймає рішення або про визнання ділової репутації особи небездоганною (якщо особою не надано пояснення та/або документи, або якщо клопотання є необґрунтованим), або про незастосування виявленої ознаки (якщо клопотання є обґрунтованим).

Згідно з частиною першою статті 73 Закону № 2121-III у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку, вимог законодавства Національний банк має право застосувати заходи впливу, адекватні вчиненому порушенню або рівню загрози, з переліку, що включає, зокрема: письмове застереження (пункт 1); тимчасову, до усунення порушення, заборону використання власником істотної участі у банку права голосу (пункт 10); накладення штрафу на власника істотної участі у банку (пункт 9).

Частиною другою статті 73 Закону № 2121-III визначено, що прийняття рішення про застосування конкретного заходу впливу є виключною компетенцією Національного банку.

На виконання частини третьої статті 73 Закону № 2121-III рішення про застосування заходу впливу обов`язково має містити відомості про встановлені обставини (факти); кількісні, якісні оцінки та висновки, включаючи обґрунтування адекватності застосування відповідного заходу впливу, що ґрунтуються на встановлених обставинах; відомості про результати розгляду пояснень/заперечень особи, щодо якої прийнято рішення.

Відповідно до частини восьмої статті 73 Закону № 2121-III у разі застосування тимчасової заборони права голосу Національний банк визначає спосіб та строк усунення порушення. Аналогічна вимога встановлена і пунктом 8.3 глави 8 розділу II Положення № 346.

Підпунктом «б» пункту 8.1 глави 8 розділу II Положення № 346 підставою для застосування заходу впливу у вигляді тимчасової заборони права голосу визначено, зокрема, виявлення невідповідності ділової репутації власника істотної участі в банку вимогам закону або нормативно-правових актів Національного банку.

Пунктом 3.3 глави 3 розділу I Положення № 346 передбачено, що вибір адекватного заходу впливу здійснюється з урахуванням характеру допущених порушень, причин їх виникнення, загального фінансового стану банку, розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників та можливих репутаційних ризиків для банку.

Згідно з пунктом 2.5 глави 2 розділу I Положення № 346 до інших осіб, які є об`єктом перевірки Національного банку (в тому числі власників істотної участі), Національний банк застосовує заходи впливу, передбачені лише пунктами 1, 7-9 частини першої статті 73 Закону № 2121-III.

Застосовуючи до спірних правовідносин наведені норми, колегія суддів враховує сформовані Верховним Судом висновки у спорах щодо застосування Національним банком України норм Положення № 149 та статті 73 Закону № 2121-III.

Так, Положення № 149 визначає вичерпний перелік ознак небездоганної ділової репутації фізичної особи, кожна з яких сформульована з достатньою термінологічною визначеністю. Оскільки встановлення відповідної ознаки є підставою для застосування до особи заходу впливу, що обмежує її права, у тому числі право голосу власника істотної участі в банку, такі приписи, виходячи із засад законності та юридичної визначеності (частина друга статті 19 Конституції України, пункт 1 частини другої статті 2 КАС України), не підлягають розширювальному тлумаченню: за відсутності в Положенні № 149 прямої, буквально сформульованої ознаки Національний банк не вправі визнавати ділову репутацію особи небездоганною з посиланням на обставини, які лише за змістом є спорідненими з такою ознакою, але формально під неї не підпадають.

Наведений принцип неприпустимості розширювального тлумачення вичерпного переліку ознак небездоганної ділової репутації підлягає застосуванню до співвідношення підпункту 1 пункту 64 та підпункту 4 пункту 65 глави 6 розділу II Положення № 149: оскільки обидві норми сформульовані з достатньою буквальною визначеністю і використовують різну термінологію («припинення повноважень» та «заміна»), розширювальне тлумачення підпункту 1 пункту 64 глави 6 розділу II Положення № 149, яке дозволило б підвести під нього вимогу про заміну керівника банку, є неприпустимим.

Колегія суддів також враховує, що правомірність застосування Національним банком України норм статті 73 Закону № 2121-III і Положення № 346 за наслідками здійснення нагляду та застосування заходів впливу неодноразово була предметом самостійної касаційної перевірки Верховного Суду (зокрема, постанова Верховного Суду від 28.02.2023 у справі № 640/9004/20 щодо застосування пунктів 3.1, 3.3 глави 3 розділу I та пунктів 9.1, 9.20 глави 9 розділу II Положення № 346), що свідчить про сформованість підходу, за яким законність застосованого Національним банком України заходу впливу перевіряється судом не лише за критерієм наявності факту порушення, а й за критерієм точності обраної правової підстави та дотримання встановленої законом процедури.

Так, у постановах від 05.03.2020 у справі № 640/467/19 та від 11.06.2020 у справі № 160/6502/19 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень, яким на особу покладається обов`язок усунути виявлене порушення, має чітко визначати спосіб (конкретний захід поведінки), який слід вжити для усунення порушення, оскільки спонукання адресата акта самостійно визначати на підставі невизначених приписів, яких саме заходів слід ужити, є нечіткістю та невизначеністю акта, що може призвести до нового можливого порушення законодавства адресатом.

Цей висновок підтримано й у постанові Верховного Суду від 23.04.2025 у справі № 500/1753/23, у якій зазначено, що можливість усунення виявленого порушення прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанта поведінки), якого слід вжити для усунення порушення.

Хоча наведені висновки сформовані у спорах щодо здійснення державного фінансового контролю та моніторингу публічних закупівель, викладений у них правовий підхід ґрунтується на загальній для актів індивідуальної дії вимозі конкретності та чіткості волевиявлення суб`єкта владних повноважень і застосовний до будь-яких індивідуальних актів, які покладають на особу обов`язок усунути порушення, включно з рішеннями Національного банку України, прийнятими на підставі частини восьмої статті 73 Закону № 2121-III.

Загальними вимогами до акта індивідуальної дії як акта правозастосування є його обґрунтованість і вмотивованість, що передбачає наведення суб`єктом владних повноважень конкретних фактичних і юридичних підстав його ухвалення, а також переконливих і зрозумілих мотивів прийняття, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, оскаржуване Рішення № 24/64-рк від 22.01.2024 прийнято НБУ на підставі підпункту 1 пункту 64 глави 6 розділу II Положення № 149, тобто на підставі ознаки небездоганної ділової репутації, пов`язаної з припиненням повноважень особи на вимогу державного органу.

Предметом судового контролю у справах цієї категорії є перевірка законності рішення суб`єкта владних повноважень на тих підставах, які фактично зазначені у цьому рішенні. Суд не наділений повноваженнями підміняти суб`єкта владних повноважень і самостійно добирати належне, на його думку, нормативне обґрунтування замість того, яке фактично застосоване в оскаржуваному акті, оскільки це суперечило б принципу законності, закріпленому статтею 19 Конституції України та пунктом 1 частини другої статті 2 КАС України, і призводило б до підміни адміністративного розсуду суб`єкта владних повноважень судовим розсудом.

У зв`язку з цим колегія суддів перевіряє правомірність Рішення № 24/64-рк від 22.01.2024 виключно в межах застосованої в ньому підстави - підпункту 1 пункту 64 глави 6 розділу II Положення № 149.

При цьому колегія суддів враховує викладений вище принцип неприпустимості розширювального тлумачення ознак небездоганної ділової репутації, встановлених Положенням № 149, позаяк застосування конкретної ознаки можливе лише за буквальної, а не спорідненої за змістом відповідності встановлених обставин її нормативному формулюванню.

Зі змісту Рішення № 20/805-рк від 01.05.2023 та листа № 27-0014/30306 від 02.05.2023 убачається, що Національний банк висунув Банку Авангард вимогу саме про заміну позивача на посаді члена Наглядової ради, а не вимогу про припинення його повноважень. Резолютивна частина Рішення № 20/805-рк від 01.05.2023 містить формулювання «висунути … вимогу про заміну», а лист від 02.05.2023 текстуально відтворює це саме формулювання - «Національний банк вимагає заміни … члена Наглядової ради».

Жодний з цих документів не використовує термінології припинення повноважень (звільнення) і не посилається на підпункт 1 пункту 64 глави 6 розділу II Положення № 149.

Положення № 149 у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення, послідовно і системно розрізняє два самостійні види вимог Національного банку - вимогу про припинення повноважень (звільнення) керівника, яка може виходити від будь-якого державного органу безвідносно до причини такого звільнення і пов`язана із загальною ознакою небездоганної репутації за пунктом 64 глави 6 розділу II Положення № 149, та вимогу саме органу ліцензування і нагляду про заміну керівника фінансової установи у зв`язку з неналежним виконанням ним посадових обов`язків, яке призвело до порушення фінансовою установою вимог законодавства, яка тягне за собою застосування спеціальної ознаки, передбаченої підпунктом 4 пункту 65 глави 6 розділу II цього Положення.

Ці норми співвідносяться між собою як загальна і спеціальна за колом суб`єктів, уповноважених на пред`явлення вимоги, та за підставою її пред`явлення.

Визначальним є те, що саме в мотивувальній частині Рішення № 20/805-рк від 01.05.2023, яким Комітет вирішив висунути Банку Авангард вимогу про заміну позивача, відповідач прямо і послідовно обґрунтовував це рішення неналежним виконанням позивачем посадових обов`язків члена Наглядової ради (нездійсненням контролю за реалізацією політики винагороди, наявністю конфлікту інтересів), тобто саме тими обставинами, які утворюють підставу для застосування спеціальної ознаки за підпунктом 4 пункту 65 глави 6 розділу II Положення № 149, а не підставу для застосування загальної ознаки за підпунктом 1 пункту 64 цього Положення, яка не вимагає встановлення причини звільнення і може ґрунтуватися на вимозі будь-якого державного органу.

Отже, підпункт 4 пункту 65 глави 6 розділу II Положення № 149 регулює саме ту фактичну ситуацію, яка мала місце у цій справі - висунення органом ліцензування та нагляду вимоги про заміну керівника фінансової установи у зв`язку з неналежним виконанням ним посадових обов`язків, і саме ця спеціальна норма підлягала застосуванню, а не загальна норма підпункту 1 пункту 64 глави 6 розділу II Положення № 149, обрана відповідачем в оскаржуваному рішенні.

При цьому, як підтверджено матеріалами справи, у поданому суду першої інстанції відзиві на позовну заяву відповідач сам послідовно розрізняв рішення про висунення вимоги про заміну (Рішення № 20/805-рк від 01.05.2023) і саму вимогу, викладену в листі від 02.05.2023, чим фактично підтвердив, що лист від 02.05.2023 є вимогою про заміну, а не про припинення повноважень.

Колегія суддів зазначає, що наведений висновок про застосовність до спірних правовідносин підпункту 4 пункту 65, а не підпункту 1 пункту 64 глави 6 розділу II Положення № 149, є самостійною й достатньою підставою для визнання оскаржуваного рішення протиправним. Водночас колегія суддів наводить додатковий, самостійний аргумент, який підтверджує протиправність оскаржуваного рішення незалежно від того, яким чином кваліфікувати вимогу про заміну позивача: лист № 27-0014/30306 від 02.05.2023 у будь-якому разі не відповідає формальним вимогам до письмової вимоги Національного банку, встановленим пунктом 4.4 глави 4 розділу I Положення № 346, позаяк не містить назви «Письмова вимога» і підписаний директором Департаменту ліцензування, а не членом Правління Національного банку, який згідно зі своїми функціональними обов`язками здійснює керівництво підрозділом, що ініціював пред`явлення вимоги.

Оскільки встановлення факту неналежного виконання позивачем посадових обов`язків здійснено НБУ в межах банківського нагляду на підставі професійного судження, викладеного в Рішенні № 20/805-рк від 01.05.2023 (частини третя, п`ята статті 67 Закону № 2121-III), вимога, пред`явлена за результатами такого нагляду, у будь-якому разі підпорядковується вимогам до форми та змісту письмової вимоги, встановленим пунктом 4.4 глави 4 розділу I Положення № 346, з огляду на те, що процедура моніторингу відповідності керівників банку не є самостійним, відмінним від нагляду, способом державного регулювання банківської діяльності у розумінні статті 66 Закону № 2121-III, а є складовою здійснення Національним банком наглядових функцій.

Тобто лист № 27-0014/30306 від 02.05.2023 не є належно оформленою вимогою Національного банку в розумінні законодавства, що додатково виключає можливість кваліфікації обставин цієї справи за підпунктом 1 пункту 64 глави 6 розділу II Положення № 149.

Колегія суддів також враховує, що встановлення причинно-наслідкового зв`язку між будь-якою вимогою Національного банку та фактичним припиненням повноважень позивача є самостійною та обов`язковою умовою застосування підпункту 1 пункту 64 глави 6 розділу II Положення № 149, яка у цій справі не підтверджується сукупністю наявних доказів.

Для застосування зазначеної норми недостатньо встановити лише факт існування вимоги державного органу та подальшого припинення повноважень особи. Необхідно також встановити, що припинення повноважень відбулося саме на виконання такої вимоги.

У цій справі рішення акціонера Банку Авангард про припинення повноважень позивача ухвалено 23.11.2023, тобто після спливу встановленого Рішенням № 20/805-рк від 01.05.2023 тримісячного строку (до 01.08.2023), та не містить жодного посилання на вимогу Національного банку. Листи Банку Авангард від 28.07.2023, 28.09.2023 та 24.11.2023 також не підтверджують, що припинення повноважень позивача було здійснено саме на виконання вимоги відповідача, а не з інших підстав, пов`язаних із внутрішньою організацією діяльності Наглядової ради Банку.

За таких обставин відсутність належних та достатніх доказів того, що припинення повноважень позивача 23.11.2023 було безпосереднім наслідком виконання вимоги Національного банку, виключає можливість визнання відповідної обставини такою, що утворює ознаку небездоганної ділової репутації, передбачену підпунктом 1 пункту 64 глави 6 розділу II Положення № 149. Відтак Рішення № 24/64-рк від 22.01.2024, ухвалене на підставі цієї ознаки, є протиправним уже з огляду на недоведеність необхідного причинно-наслідкового зв`язку, незалежно від того, чи кваліфікувати лист № 27-0014/30306 від 02.05.2023 як вимогу про заміну, чи як вимогу про припинення повноважень.

При цьому щодо доводів апелянта про встановлення Верховним Судом правомірності Рішення № 20/805-рк від 01.05.2023 колегія суддів зазначає, що підтвердження законності цього рішення остаточним судовим рішенням засвідчує правомірність застосування Національним банком професійного судження щодо невідповідності позивача кваліфікаційним вимогам та правомірність висунення Банку Авангард вимоги про заміну позивача на посаді. Тобто йдеться про правомірність підстав, з яких Національний банк здійснював відповідне регуляторне реагування.

Водночас зазначене судове рішення саме по собі не змінює правової природи вжитого Національним банком заходу як вимоги про заміну, а не вимоги про припинення повноважень, та не встановлює, що фактичне припинення повноважень позивача 23.11.2023 було здійснено саме на виконання листа № 27-0014/30306 від 02.05.2023. Так само наведене судове рішення не усуває встановлених у цій справі недоліків форми згаданого листа та не замінює собою доказів наявності причинно-наслідкового зв`язку між ним і фактичним припиненням повноважень позивача.

Отже, правомірність застосування суб`єктом владних повноважень певної правової підстави сама по собі не означає правомірності способу реалізації відповідного повноваження та не зумовлює автоматичної правової кваліфікації подальших юридичних наслідків такої реалізації.

З огляду на це постанова Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 320/30248/23 сама по собі не спростовує висновків колегії суддів щодо незастосовності підпункту 1 пункту 64 глави 6 розділу II Положення № 149 до встановлених у цій справі обставин.

Додатково колегія суддів враховує зміну нормативного регулювання відповідного питання. Зокрема, постановою Правління Національного банку України від 09.06.2025 № 60, яка набрала чинності 12.06.2025, до Положення № 149 внесено зміни, згідно з якими слова «припинення повноважень (звільнення) особи на вимогу державного органу» в підпункті 1 пункту 64 глави 6 розділу II Положення № 149 замінено словами «висунення Національним банком вимоги про заміну/припинення повноважень (звільнення) особи», а главу одночасно доповнено новим підпунктом 1-1 такого змісту: «припинення повноважень (звільнення) особи після відповідної вимоги іншого державного органу протягом останніх трьох років». Тобто регулятор, вносячи ці зміни, розмежував ознаку, пов`язану з власною вимогою Національного банку про заміну чи припинення повноважень (підпункт 1), та ознаку, пов`язану з вимогою іншого державного органу, за якою слідувало припинення повноважень (новий підпункт 1-1). Натомість у редакції, чинній на дату прийняття Рішення № 24/64-рк від 22.01.2024, відповідна ознака була сформульована єдиним приписом як «припинення повноважень (звільнення) особи на вимогу державного органу» та не містила окремої згадки про вимогу про заміну.

Колегія суддів наголошує, що правомірність оскаржуваного рішення оцінюється виключно за нормативним регулюванням, чинним на дату його прийняття (22.01.2024), а зазначена зміна, ухвалена після цієї дати, не застосовується до спірних правовідносин і не може підміняти собою тлумачення попередньої редакції норми. Водночас той факт, що регулятор у подальшому визнав за необхідне окремо, самостійним приписом (підпунктом 1-1), врегулювати ситуацію з вимогою іншого державного органу, є додатковим підтвердженням того, що попередня, єдина для обох ситуацій редакція підпункту 1 пункту 64 не давала Національному банку права ототожнювати власну вимогу про заміну керівника з ознакою «припинення повноважень на вимогу державного органу» без такого прямого нормативного уточнення.

При цьому суд має виходити саме зі змісту норми, чинної на момент прийняття спірного рішення. За відсутності у редакції підпункту 1 пункту 64 глави 6 розділу II Положення № 149, чинній на 22.01.2024, прямої вказівки на вимогу про заміну особи як самостійну юридично значущу обставину висновок про поширення цієї норми на таку вимогу потребує належного обґрунтування з урахуванням її змісту, мети та меж правового регулювання на відповідну дату.

Те, що вимога про заміну могла бути реалізована шляхом подальшого припинення повноважень відповідної особи, саме по собі не свідчить про тотожність цих обставин. Вимога про заміну та припинення повноважень на вимогу державного органу мають різний правовий зміст, а тому віднесення вимоги про заміну до відповідної ознаки небездоганної ділової репутації потребувало б чіткої нормативної підстави.

Оскільки Рішення № 24/64-рк ухвалене 22.01.2024, його правомірність має оцінюватися відповідно до нормативного регулювання, чинного на момент його прийняття. При цьому норма, яка визначає юридично значущу ознаку небездоганної ділової репутації та є підставою для застосування до особи несприятливих правових наслідків, не може тлумачитися розширювально шляхом включення до її змісту обставини, яка прямо в ній не передбачена, якщо таке розширення погіршує правове становище особи.

Такий підхід відповідає принципам правової визначеності та передбачуваності правозастосування, сформованим, зокрема, у практиці Європейського суду з прав людини, і виключає покладення на особу несприятливих наслідків на підставі такого тлумачення норми, яке виходить за межі її нормативного змісту на момент прийняття відповідного рішення.

Також колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги і доводи апелянта про те, що суд першої інстанції вийшов за межі предмета спору, надавши оцінку Рішенню № 20/805-рк від 01.05.2023, оскільки аналіз мотивувальної частини оскаржуваного рішення суду свідчить, що відомості про прийняття цього рішення наведено виключно з метою відтворення фактичних передумов ухвалення Рішення № 24/64-рк від 22.01.2024 та послідовності розвитку спірних правовідносин. Самостійної оцінки законності Рішення № 20/805-рк від 01.05.2023 суд першої інстанції не здійснював, оскільки предметом його дослідження та правової оцінки були обставини прийняття і зміст саме Рішення № 24/64-рк від 22.01.2024.

Крім того, станом на час апеляційного перегляду законність Рішення № 20/805-рк від 01.05.2023 остаточно підтверджена постановою Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 320/30248/23, у зв`язку з чим відповідне питання в будь-якому разі втратило самостійне значення для вирішення цієї справи. Тобто посилання апелянта на те, що суд першої інстанції вийшов за межі предмета спору у зв`язку з дослідженням обставин прийняття Рішення № 20/805-рк, не свідчить про допущення судом процесуального порушення та не дає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Водночас зазначена обставина (підтвердження законності Рішення № 20/805-рк від 01.05.2023) сама по собі не зумовлює правомірності наступного Рішення № 24/64-рк від 22.01.2024, оскільки законність останнього підлягає оцінці з огляду на дотримання Національним банком установлених законом вимог саме під час його прийняття, у тому числі щодо змісту та мотивування застосованого заходу впливу.

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Рішення № 24/64-рк від 22.01.2024 не відповідає критеріям визначеним частиною другою статті 2 КАС України з низки самостійних підстав.

Так, відповідно до частини восьмої статті 73 Закону № 2121-III та пункту 8.3 глави 8 розділу II Положення № 346 у разі застосування тимчасової заборони права голосу Національний банк зобов`язаний визначити спосіб та строк усунення порушення.

Наведені норми не передбачають можливості покладення обов`язку щодо визначення такого способу на особу, до якої застосовано захід впливу.

Натомість пунктом 3 резолютивної частини Рішення № 24/64-рк від 22.01.2024 передбачено, що порушення має бути усунуте позивачем «у спосіб, не заборонений чинним законодавством». Такий припис не містить конкретного, зрозумілого та виконуваного варіанта поведінки, який дав би змогу позивачу усунути встановлене Національним банком порушення, тим більше з огляду на те, що станом на час прийняття оскаржуваного рішення законодавство не визначало конкретного правового механізму усунення саме такого «порушення», як застосування ознаки небездоганної ділової репутації у зв`язку з фактом звільнення.

Таким чином, фактично на позивача було перекладено обов`язок самостійно визначити, які саме дії та в який спосіб він має вчинити для усунення порушення, тоді як визначення такого способу є безпосереднім обов`язком Національного банку. Це не узгоджується з вимогами частини восьмої статті 73 Закону № 2121-III та пункту 8.3 глави 8 розділу II Положення № 346, а також із правовим висновком Верховного Суду про необхідність чіткого, конкретного та виконуваного визначення способу усунення порушення в акті індивідуальної дії, викладеним, зокрема, у постановах від 05.03.2020 у справі № 640/467/19, від 11.06.2020 у справі № 160/6502/19 та від 23.04.2025 у справі № 500/1753/23.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недотримання Національним банком вимог частини восьмої статті 73 Закону № 2121-III.

Окремим недоліком Рішення № 24/64-рк від 22.01.2024 є відсутність належного обґрунтування адекватності застосованого заходу впливу. За змістом частини третьої статті 73 Закону № 2121-III та пункту 3.3 глави 3 розділу I Положення № 346 обов`язок обґрунтувати адекватність обраного заходу впливу є самостійною складовою змісту рішення про його застосування і не може ототожнюватися з викладенням фактичних обставин, які стали підставою для реагування Національного банку.

Такий обов`язок передбачає наведення мотивів, з яких саме обраний захід з-поміж інших доступних щодо власника істотної участі заходів, передбачених пунктом 2.5 глави 2 розділу I Положення № 346 (зокрема письмового застереження чи штрафу), визнано належним та пропорційним з урахуванням характеру порушення, його причин, можливих негативних наслідків і репутаційних ризиків.

Проте з аналізу змісту Рішення № 24/64-рк від 22.01.2024 вбачається, що Національний банк обмежився констатацією того, що застосований захід впливу є адекватним установленому порушенню, не навівши мотивів, які б давали змогу встановити зв`язок між обраним заходом, конкретними обставинами справи та критеріями, визначеними пунктом 3.3 глави 3 розділу I Положення № 346.

Сама по собі вказівка на висновок про адекватність заходу без розкриття мотивів його формування не може вважатися належним обґрунтуванням у розумінні частини третьої статті 73 Закону № 2121-III та не відповідає викладеним вище вимогам вмотивованості акта індивідуальної дії.

Відсутність такого мотивування набуває особливого значення з огляду на встановлений судами факт, що за тією самою ситуацією, пов`язаною з конфліктом інтересів у зв`язку з отриманням змінної винагороди, до самого Банку Авангард 15.05.2023 було застосовано найменш суворий із передбачених статтею 73 Закону № 2121-III заходів впливу - письмове застереження, тоді як до позивача через вісім місяців застосовано один із найсуворіших доступних щодо власника істотної участі заходів - тимчасову заборону права голосу. При цьому Рішення № 24/64-рк від 22.01.2024 не містить жодного пояснення причин такого розходження, хоча наведення відповідних мотивів було необхідним як для розуміння позивачем підстав обрання Національним банком саме такого заходу впливу, так і для можливості судової перевірки його адекватності та пропорційності.

Таке обґрунтування мало бути наведене безпосередньо в рішенні про застосування заходу впливу, оскільки саме з його змісту має бути зрозуміло, чому за встановлених обставин обрано саме такий захід, а не інший із передбачених законом. Наведення відповідних мотивів лише під час судового оскарження не може компенсувати їх відсутність у самому рішенні та не усуває допущеного Національним банком недоліку його мотивування.

Крім того, належної оцінки в Рішенні № 24/64-рк від 22.01.2024 не отримали пояснення позивача від 18.01.2024. Відповідно до частини третьої статті 73 Закону № 2121-III рішення про застосування заходу впливу обов`язково має містити, серед іншого, відомості про результати розгляду пояснень/заперечень особи, щодо якої прийнято рішення. Ця вимога є самостійною та безумовною законодавчою гарантією, яка не поставлена в залежність від подання особою клопотання, передбаченого пунктом 77 глави 10 розділу II Положення № 149, а тому підлягає дотриманню незалежно від того, чи скористалася особа правом на подання такого клопотання.

Цей висновок узгоджується і з приписами пункту 80 глави 10 розділу II Положення № 149, підпункт 1 якого визначає ненадання особою пояснень та документів, передбачених пунктами 77 та/або 78 цієї глави, однією з підстав для визнання її ділової репутації небездоганною. Хоча буквально ця норма стосується документів у межах клопотання, закладена в ній логіка (врахування наданих особою пояснень при вирішенні питання про небездоганність репутації) узгоджується з визначеним частиною третьою статті 73 Закону № 2121-III обов`язком навести в рішенні результати розгляду пояснень особи, а тому не може тлумачитися як підстава для ігнорування пояснень, фактично поданих особою поза межами клопотання.

Матеріалами справи підтверджується, що листом від 18.01.2024 позивач надав Національному банку мотивовані пояснення, у яких, зокрема, звертав увагу на передчасність застосування до нього заходу впливу до завершення судового оскарження Рішення № 20/805-рк від 01.05.2023 та на відсутність обставин, які б свідчили про нагальну необхідність його негайного застосування. Наведені доводи безпосередньо стосувалися питання своєчасності та обґрунтованості застосування заходу впливу і, відповідно, підлягали розгляду та оцінці Національним банком під час прийняття відповідного рішення.

Однак текст Рішення № 24/64-рк від 22.01.2024 не містить оцінки наведених позивачем доводів та мотивів їх відхилення, а лише констатує відсутність клопотання, передбаченого пунктом 77 глави 10 розділу II Положення № 149. Саме по собі неподання такого клопотання, з огляду на наведене вище, не звільняло Комітет від обов`язку надати оцінку фактично поданим позивачем поясненням та не могло бути самостійною і вичерпною підставою для неврахування їх змісту під час вирішення питання про застосування заходу впливу. Такий підхід не відповідає вимогам частини третьої статті 73 Закону № 2121-III та пункту 80 глави 10 розділу II Положення № 149 і не узгоджується з критерієм обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, за результатами перевірки доводів апеляційної скарги та оцінки встановлених у справі обставин колегія суддів дійшла висновку, що Рішення № 24/64-рк від 22.01.2024 не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначеним частиною другою статті 2 КАС України. Зокрема, це рішення ухвалено на підставі ознаки небездоганної ділової репутації, передбаченої підпунктом 1 пункту 64 глави 6 розділу II Положення № 149, застосування якої до встановлених у справі обставин не підтверджується ані характером заходу, вжитого Національним банком (вимогою про заміну, а не припинення повноважень), ані формою листа № 27-0014/30306 від 02.05.2023, яка не відповідає вимогам пункту 4.4 глави 4 розділу I Положення № 346, ані наявністю належно доведеного причинно-наслідкового зв`язку між цим листом та фактичним припиненням повноважень позивача 23.11.2023.

Поряд із цим Рішення № 24/64-рк від 22.01.2024 не визначає конкретного способу усунення встановленого порушення всупереч вимогам частини восьмої статті 73 Закону № 2121-III, не містить належного обґрунтування адекватності застосованого заходу впливу, як того вимагає частина третя статті 73 цього Закону, та прийняте без належної оцінки пояснень позивача від 18.01.2024, всупереч вимогам пункту 80 глави 10 розділу II Положення № 149. Сукупність наведених недоліків свідчить про невідповідність оскаржуваного рішення встановленим законом вимогам та підтверджує правильність висновку суду першої інстанції про його протиправність.

Водночас підтвердження постановою Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 320/30248/23 законності Рішення № 20/805-рк від 01.05.2023 не змінює наведеної правової оцінки. Предметом судового контролю у цій справі є правомірність Рішення № 24/64-рк від 22.01.2024, а не законність Рішення № 20/805-рк від 01.05.2023. Тому встановлена Верховним Судом законність останнього не усуває порушень, допущених Національним банком під час прийняття Рішення № 24/64-рк, і не може слугувати підставою для визнання цього рішення правомірним.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та по суті правильно застосував норми матеріального права, дійшовши обґрунтованого висновку про задоволення позову. Водночас мотивувальна частина рішення потребує уточнення з урахуванням доводів апеляційної скарги, додаткових пояснень учасників справи, а також обставин, що виникли після його ухвалення, а саме постанови Верховного Суду від 29.04.2025 у справі № 320/30248/23 та зміни з 12.06.2025 редакції підпункту 1 пункту 64 глави 6 розділу II Положення № 149.

Наведене не впливає на правильність висновку суду першої інстанції по суті спору, однак зумовлює необхідність уточнення мотивів, покладених в основу цього висновку, з урахуванням положень частини третьої статті 308 КАС України.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильності кінцевого висновку суду першої інстанції про задоволення позову і не свідчать про наявність передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, апеляційна скарга Національного банку України підлягає частковому задоволенню, позаяк згадане рішення в частині мотивів підлягає зміні, а не залишенню без змін у розумінні статті 316 цього Кодексу. В іншій частині, тобто в частині вирішення спору по суті (резолютивної частини), рішення суду першої інстанції відповідає вимогам законності та обґрунтованості і підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 2, 242, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі № 320/28457/24 за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Акціонерне товариство «Банк Авангард», компанія FILTESA HOLDINGS LTD (ФІЛТЕСА ХОЛДІНГЗ ЛТД), про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі № 320/28457/24 - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 у справі № 320/28457/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадках, передбачених статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

В повному обсязі постанова складена 20.08.2026.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова