Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №320/46073/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/46073/23 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Воловика С.В.

Суддів: Кравченка Є.Д., Осіпової О.О.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії позивачу з 01.04.2019 відповідно до оновленої довідки, наданої Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 13.11.2023 №9/3-2744 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на 05.03.2019 за посадою, відповідною (аналогічною) його останній штатній посаді»;

- зобов`язати відповідача з 01.04.2019 провести перерахунок, нарахувати та здійснювати виплату пенсії позивачу відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від сум грошового забезпечення на підставі довідки, наданої Департаментом з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України №9/3-2744 від 13.11.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на 05.03.2019 за посадою, відповідною (аналогічною) його останній штатній посаді», починаючи з 01.04.2019, однією сумою, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у цій справі, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 13.11.2023 №9/3-2744; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 01.04.2019 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 13.11.2023 №9/3-2744, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду набрало законної сили 03 травня 2024 року.

Від ОСОБА_1 надійшла заява в порядку ст. 378 КАС України, у якій позивач просить змінити спосіб виконання рішення Київського окружного адміністративного суду в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити виплату різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії Позивачу, починаючи з 01.04.2019, встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення, а саме: Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь Позивача різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у сумі 164 787,63 грн. (сто шістдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят сім грн 63 коп.).

На виконання вказаного рішення суду відповідачем була нарахована, але не виплачена позивачу до теперішнього часу заборгованість з пенсійних виплат в сумі 164787,63 грн, про що відповідач повідомив позивача листом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року заяву ОСОБА_1 про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду у адміністративній справі № 320/46073/23 задоволено повністю: змінено спосіб та порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі № 320/46073/23, яке набрало законної сили 03 травня 2024 року, в частині, що стосується зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області з 01.04.2019 здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України від 13.11.2023 №9/3-2744, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 нарахованої за період з квітня 2019 року по серпень 2024 року, але невиплаченої заборгованості з пенсії у сумі 164787 (сто шістдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят сім) грн 63 коп.

Не погодившись з такою ухвалою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою та зазначає про те, що зміна одного способу виконання судового рішення на інший не повинна призводити до зміни обсягу зобов`язань боржника, визначених судом, до втручання в його дискреційні повноваження та до виникнення нового спору. Процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду не передбачає зміну рішення суду по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення суду. На думку апелянта, судом першої інстанції не дотримано положень статті 242 КАС України щодо обґрунтованості судового рішення, що свідчить про недотримання норм процесуального права, а тому прийнята ним ухвала підлягає скасуванню.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження та продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року - без змін, з таких підстав.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.

Положеннями абзацу першого частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Водночас, з 19 грудня 2024 року положення частини третьої статті 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) були доповнені абзацом другим такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат».

Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Як зазначено у пояснювальні записці до проєкту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.

Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень.

Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі № 320/46073/23 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснило перерахунок пенсії позивача та нарахувало суму доплати в розмірі 164787,63 грн, яка залишилась невиплаченою.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, а судове рішення вважає законними і обґрунтованими, оскільки у даній ситуації наявний факт невиконання відповідачем рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/46073/23, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсійної виплати, протягом більш ніж двох місяців.

Таким чином, застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 різниці між фактично сплаченою та належною до сплати сумою пенсії у сумі 164787 грн 63 коп. є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.

Суд відхиляє доводи пенсійного органу щодо неможливості заміни зобов`язання вчинити дії на стягнення коштів, оскільки такий підхід є застарілим та таким, що не враховує змін, які відбулися у статті 378 КАС України згідно з Законом №4094-IX.

У свою чергу, зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 164787 грн 63 коп. є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем. Відтак, суд обґрунтовано здійснив заміну невиконаного зобов`язання нарахувати та виплатити грошові кошти на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області цих коштів для забезпечення належної реалізації права позивача.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 250, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова