Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №640/14713/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/14713/20 Суддя (судді) першої інстанції: Сорока Юрій Юрійович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

при секретарі судового засідання: Андрейченко К.Е.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача (апелянта): Тутик О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Єдина Європа" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Єдина Європа» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2020 року: № 0342615572 (форма «Р») на суму 720 360,00 грн за податковими зобов`язаннями з податку на прибуток приватних підприємств та 180 090,00 грн штрафних санкцій; № 0352615572 (форма «Р») на суму 72 250,00 грн за податковими зобов`язаннями з податку на додану вартість та 18 062,00 грн штрафних санкцій; № 0372615572 (форма «ПС») на суму 510,00 грн штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки від 25 листопада 2019 року № 63/26-15-05-07-02-10/37146304, не відповідають фактичним обставинам; господарські операції товариства фактично здійснені та підтверджені первинними документами, оригінали яких пред`являлися ревізорам, а копії надсилалися до ДПС України у складі скарги на податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2020 року № 0342615572, № 0352615572 та № 0372615572.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом неповно з`ясовано обставини справи та не надано належної оцінки доказам у їх сукупності; господарські операції позивача з ТОВ «Борд-Сервіс» є нереальними з огляду на наявність щодо контрагента облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва, неподання ним звітності та неможливість простежити ланцюг постачання косметичних товарів; кредиторська заборгованість перед ПП «ВКФ «Ловді», ТОВ «Фенікс Кологен», ТОВ «Альянс 2008», ТОВ «Плутос Груп Компані» та ТОВ «Апекстрейд ЛТД» станом на 30.06.2019 є безнадійною у зв`язку зі спливом позовної давності та підлягала включенню до складу інших доходів; інші операційні витрати у сумі 6 015 900,00 грн не підтверджені належними первинними документами; позивач безпідставно не здійснив коригування фінансового результату на 30 відсотків вартості товарів, придбаних у нерезидента «ALOVEY COSMETIC PACKAGING CO., LIMITED»; документи, які не були надані під час перевірки, відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України вважаються відсутніми та не могли бути враховані судом.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у місті Києві на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Єдина Європа" до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, продовживши строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

18 серпня 2026 року представник відповідача, беручи участь у судовому засіданні, підтримав викладену правову позиці: апеляційну скаргу підтримав та просив рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Інші сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, що не заважає розгляду справи за наявною явкою.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що в період з 7 жовтня 2019 року по 18 листопада 2019 року Головне управління ДПС у м. Києві провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Фірма Єдина Європа» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2016 року по 30 червня 2019 року, за наслідками якої складено акт від 25 листопада 2019 року № 63/26-15-05-07-02-10/37146304 та прийнято чотири податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2020 року. Податкове повідомлення-рішення № 0362615572 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 16 244 135,00 грн позивач не оскаржував, а тому воно предметом судового контролю у цій справі не є.

Оскаржувані рішення прийняті суб`єктом владних повноважень, у зв`язку з чим застосуванню підлягає частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів насамперед оцінює наскрізний довід апелянта про неможливість урахування судом документів, не наданих під час перевірки.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 цього Кодексу платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Наведене правило не є безумовною перешкодою для дослідження судом доказів, однак його застосування залежить від установлення конкретних обставин.

У постанові від 31 липня 2023 року у справі № 815/7180/13-а Верховний Суд зазначив: «судами не встановлено та не досліджено доказів щодо надання позивачем актів звіряння розрахунків на стадії перевірки, чи запитувались такі документи під час перевірки, відмови контролюючого органу врахувати такі під час перевірки чи взагалі не врахування таких, чим зумовлене ненадання документів під час перевірки/чи має платник податків поважні причини для ненадання документів під час перевірки».

У постанові від 17 грудня 2025 року у справі № 160/12728/24 Верховний Суд зазначив: «наслідки, передбачені пунктом 44.6 статті 44 ПК України, стосуються документів, що відповідають сукупно наступним умовам: документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки; на підставі яких платник веде облік доходів, витрат та інших показників; безпосередньо пов`язані із визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань; зберігання яких є законодавчим обов`язком платника податків; вимога щодо надання яких містилася у належно оформленому запиті контролюючого органу».

Застосовуючи наведені критерії, колегія суддів установила, що обставини ненадання документів у цій справі не є однаковими для всіх епізодів, а тому потребують окремої оцінки.

Матеріалами справи підтверджено, що в ході перевірки посадовим особам товариства вручено запити від 22 жовтня 2019 року № 1 та від 13 листопада 2019 року № 2, за наслідками яких складено акт від 25 листопада 2019 року № 410/26-15-05-07-02-16. Заперечення на акт перевірки товариство не подавало, документів у порядку абзацу другого пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України до прийняття податкових повідомлень-рішень не надавало. А отже, наслідки пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу настають щодо тих документів, які були предметом зазначених запитів і не надані.

Щодо взаємовідносин з ТОВ «Борд-Сервіс» колегія суддів зазначає таке. Договір поставки від 3 жовтня 2016 року № 13/16 і видаткова накладна від 11 жовтня 2016 року № РН000109 на суму 433 500,00 грн, у тому числі 72 250,00 грн податку на додану вартість, детально описані в акті перевірки із зазначенням номенклатури товару, а податкова накладна зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, ці документи були в розпорядженні контролюючого органу, і наслідки пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України щодо них не настають.

Висновок контролюючого органу про безоплатне отримання товару ґрунтується на наявності облікової картки суб`єкта фіктивного підприємництва та неможливості простежити ланцюг постачання. Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безоплатно наданими товарами є товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів. Умовами договору від 3 жовтня 2016 року № 13/16 строк виконання зобов`язання з оплати товару встановлено до 31 грудня 2019 року, тобто компенсація вартості товару договором передбачена, а на дату перевірки строк її сплати не настав. Ознак безоплатності, визначених наведеною нормою, спірна операція не має.

Крім того, висновки акта перевірки за цим епізодом є взаємно суперечливими: обґрунтовуючи заниження інших доходів, контролюючий орган виходить із того, що товар товариством отримано та в подальшому реалізовано, а обґрунтовуючи завищення податкового кредиту, стверджує, що операція фактично не відбулася. Одна й та сама операція не може одночасно вважатися такою, що відбулася, і такою, що не відбулася.

Що ж до посилання на облікову картку суб`єкта фіктивного підприємництва, то вона внесена 6 липня 2017 року, тобто через дев`ять місяців після спірної операції, а вироку щодо посадових осіб ТОВ «Борд-Сервіс» матеріали справи не містять. У постанові від 7 липня 2022 року у справі № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила: «визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій; саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій». У постанові від 1 грудня 2022 року у справі № 320/5878/19 Верховний Суд зазначив: «будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність донарахувань за операціями з ТОВ «Борд-Сервіс», а саме заниження доходів на 433 500,00 грн за 2016 рік і завищення податкового кредиту на 72 250,00 грн за жовтень 2016 року.

Щодо кредиторської заборгованості колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість це заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема: заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

За даними рахунку 631 та додатка № 4 до акта перевірки від 7 листопада 2016 року № 454/26-15-14-02-03 контролюючий орган установив наявність станом на 1 липня 2016 року кредиторської заборгованості перед ПП «ВКФ «Ловді» у сумі 2 978 062,94 грн, ТОВ «Фенікс Кологен», ТОВ «Альянс 2008», ТОВ «Плутос Груп Компані» та ТОВ «Апекстрейд ЛТД», яка залишилася непогашеною станом на 30 червня 2019 року у загальних сумах 566 557,60 грн за 2018 рік і 7 570 523,00 грн за І півріччя 2019 року.

Запитом від 13 листопада 2019 року № 2 у товариства витребувано документи щодо цієї заборгованості, у тому числі відомості про дату її виникнення та строки виконання зобов`язань. Документів не надано, про що складено акт від 25 листопада 2019 року № 410/26-15-05-07-02-16. Договори поставки з ТОВ «Фенікс Кологен» і ТОВ «Альянс 2008» до перевірки не надавалися взагалі. Додаткові угоди та гарантійні листи, якими, за твердженням позивача, строки виконання зобов`язань продовжено до 31 грудня 2019 року, вперше подані лише до суду. Оскільки ці документи були предметом належно оформленого запиту, стосуються предмета перевірки і не надані ані до її закінчення, ані в порядку абзацу другого пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, наслідки пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу щодо них настають у повному обсязі. Поважних причин ненадання позивач не навів.

Колегія суддів окремо зазначає, що доводи позивача містять неусунуту суперечність: обґрунтовуючи непочатий перебіг позовної давності у відносинах з ПП «ВКФ «Ловді», товариство посилається на договір позики від 29 грудня 2014 року № 9/14 з граничним терміном повернення 28 грудня 2020 року, тоді як в акті перевірки заборгованість у тій самій сумі 2 978 062,94 грн обліковується за договором поставки від 11 жовтня 2010 року № 9/10. Тотожність цих зобов`язань позивачем не доведена.

Апелянт також посилається на вирок Печерського районного суду міста Києва від 23 червня 2017 року у справі № 757/26000/17-к, яким директора ТОВ «Апекстрейд ЛТД» визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205, частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України. Оцінюючи цей доказ, якому суд першої інстанції оцінки не надав, колегія суддів виходить із того, що вирок ухвалено на підставі угоди про визнання винуватості в підготовчому судовому засіданні, обставини конкретних господарських операцій ним не встановлювалися, ТОВ «Фірма Єдина Європа» у вироку не згадується, а придбання юридичної особи датовано серпнем 2016 року, тоді як спірна заборгованість обліковувалася вже станом на 1 липня 2016 року. А отже, цей вирок самостійним доказом нереальності відповідних операцій не є, і висновки за цим епізодом ґрунтуються на застосуванні пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України.

Таким чином, висновки контролюючого органу про заниження інших доходів на суму безнадійної кредиторської заборгованості 566 557,60 грн за 2018 рік і 7 570 523,00 грн за І півріччя 2019 року є обґрунтованими, а суд першої інстанції безпідставно визнав протиправними донарахування за цим епізодом.

Щодо інших операційних витрат у розмірі 6 015 900,00 грн, у тому числі 1 412 000,00 грн за 2017 рік і 4 603 900,00 грн за 2018 рік, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Первинні документи на підтвердження цих витрат витребувані запитом від 13 листопада 2019 року № 2 і до перевірки не надані, про що складено акт від 25 листопада 2019 року № 410/26-15-05-07-02-16. Договори підряду, акти виконаних робіт форми № КБ-2в, довідки про вартість виконаних робіт, видаткові накладні та платіжні доручення вперше подані позивачем лише до суду. Наведені документи стосуються предмета перевірки, є підставою обліку витрат і зберігання їх є обов`язком платника, а вимога про їх надання містилася в належно оформленому запиті. Поважних причин ненадання не наведено. А отже, за пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України такі документи вважаються відсутніми на час складення звітності, і висновок контролюючого органу про завищення інших операційних витрат на 6 015 900,00 грн є обґрунтованим.

Щодо завищення інших операційних витрат за маркетинговими та рекламними послугами на 795 593,00 грн, у тому числі 320 696,00 грн за 2017 рік, 101 216,00 грн за 2018 рік і 373 681,00 грн за І півріччя 2019 року, колегія суддів зазначає, що ці розбіжності встановлені шляхом співставлення даних рахунків 685, 311, 631, 93, актів наданих послуг і Єдиного реєстру податкових накладних у розрізі кожного контрагента з наведенням конкретних сум. Пояснень і документального підтвердження на запит від 13 листопада 2019 року № 2 товариство не надало. Позовна заява доводів проти цього епізоду не містить, і суд першої інстанції його по суті не розглядав, попри те що відповідні донарахування охоплені оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0342615572. Таким чином, підстав для визнання протиправними донарахувань за цим епізодом немає.

Щодо невідображення в декларації з податку на прибуток за 2017 рік результатів попередньої перевірки колегія суддів зазначає, що за наслідками перевірки, оформленої актом від 28 лютого 2018 року № 49/26-15-14-07-02-10/37146304, товариству зменшено від`ємне значення з податку на прибуток на 4 158 685,00 грн і прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2018 року № 1432615147, яке не оскаржувалося та є узгодженим. Обов`язок урахувати узгоджене грошове зобов`язання в податковому обліку товариство не виконало. Позовна заява заперечень щодо цього епізоду не містить, оцінки суду першої інстанції він не отримав, а тому висновок контролюючого органу про завищення від`ємного значення за 2017 рік на 4 158 685,00 грн залишається неспростованим.

Щодо коригування фінансового результату на 30 відсотків вартості товарів, придбаних у нерезидента «ALOVEY COSMETIC PACKAGING CO., LIMITED», колегія суддів зазначає таке. Відповідно до підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України; вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

Згідно з підпунктом 39.2.1.7 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України господарські операції визнаються контрольованими за одночасного дотримання таких умов: річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік; обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Актом перевірки встановлено, що річний дохід товариства становив 85 350 531,00 грн за 2017 рік і 78 600 899,00 грн за 2018 рік, а обсяг операцій із зазначеним нерезидентом 1 600 515,25 грн за 2017 рік і 752 409,16 грн за 2018 рік. Жодна з наведених умов не досягнута, і контролюючий орган у розділі 3.2 акта прямо зафіксував, що фактів проведення товариством у 2017 та 2018 роках господарських операцій, які підпадають під критерії контрольованих, перевіркою не виявлено.

Обґрунтовуючи необхідність коригування, контролюючий орган послався на відсутність функціонального аналізу, невибір методу трансфертного ціноутворення та ненадання розрахунку діапазону цін і медіани такого діапазону. Проте перелік відомостей, наведений у підпункті 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, встановлений для документації з трансфертного ціноутворення щодо контрольованих операцій. Для операцій, які контрольованими не є, абзац другий підпункту 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу передбачає підтвердження суми витрат за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки», без подання звіту. Покладення на платника обов`язку скласти повну документацію з трансфертного ціноутворення для неконтрольованої операції законом не передбачено. У постанові від 24 жовтня 2025 року у справі № 420/30547/24 Верховний Суд зазначив: «з оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій не вбачається, яких документів (інформації) позивачем не було надано до контролюючого органу на виконання його запиту та/або аналізу наданих документів, з урахуванням положень підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України, що стало підставою для висновку контролюючого органу про недоведеність платником податків, що ціни в таких операціях визначені відповідно до процедури, встановленої статтею 39 Податкового кодексу України».

На підтвердження відповідності цін товариство надало інвойс № FACT01/18A&02/18B за контрактом від 1 вересня 2016 року № 0116 з компанією Ever Bilena Cosmetics inc., за яким вартість упаковки для помади становить 0,258 долара США за штуку, а упаковки для компактної пудри 0,37 долара США за штуку, тоді як у нерезидента «ALOVEY COSMETIC PACKAGING CO., LIMITED» ці товари придбавалися за цінами від 0,14 до 0,301 долара США. А отже, ціни придбання не перевищують рівня цін у зіставних неконтрольованих операціях, і підстав для збільшення фінансового результату на 480 154,58 грн за 2017 рік і 225 722,79 грн за 2018 рік немає. Суд першої інстанції за цим епізодом дійшов правильного висновку.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 17 січня 2020 року № 0372615572 колегія суддів зазначає, що воно прийняте за порушення пункту 44.6 статті 44 і пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 121.1 статті 121 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень. Оскільки факт ненадання документів на запит від 13 листопада 2019 року № 2 підтверджено актом від 25 листопада 2019 року № 410/26-15-05-07-02-16 і належними доказами не спростований, застосування штрафу є правомірним.

Визначаючи наслідки наведених висновків для розміру грошових зобов`язань, колегія суддів виходить із такого. За 2016 рік задекларований фінансовий результат до оподаткування становив 1 538 617,00 грн; оскільки донарахування за операціями з ТОВ «Борд-Сервіс» на 433 500,00 грн є безпідставним, об`єкт оподаткування залишається незмінним, а донарахований податок на прибуток 78 030,00 грн і штрафні санкції 19 508,00 грн підлягають скасуванню.

За 2017 рік задекларований фінансовий результат становив мінус 5 004 666,00 грн. З урахуванням обґрунтованих епізодів завищення інших операційних витрат на 1 412 000,00 грн, завищення витрат за маркетинговими послугами на 320 696,00 грн і завищення від`ємного значення на 4 158 685,00 грн фінансовий результат становить 886 715,00 грн. Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, становлять 565 155,00 грн без урахування коригування за підпунктом 140.5.4 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу, визнаного безпідставним. Об`єкт оподаткування становить 1 451 870,00 грн, а податок на прибуток за ставкою 18 відсотків 261 337,00 грн, штрафні санкції 25 відсотків 65 334,00 грн.

За 2018 рік з урахуванням обґрунтованих епізодів об`єкт оподаткування залишається від`ємним, а тому податок за цей період не донараховувався.

За І півріччя 2019 року задекларований фінансовий результат становив мінус 6 307 227,00 грн; з урахуванням обґрунтованих епізодів заниження інших доходів на 7 570 523,00 грн і завищення витрат на 373 681,00 грн об`єкт оподаткування є позитивним, а визначені податковим повідомленням-рішенням податок 294 565,00 грн і штрафні санкції 73 641,00 грн залишаються обґрунтованими.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 17 січня 2020 року № 0342615572 є правомірним у частині 555 902,00 грн податкових зобов`язань і 138 975,00 грн штрафних санкцій та протиправним у частині 164 458,00 грн податкових зобов`язань і 41 115,00 грн штрафних санкцій. Податкове повідомлення-рішення № 0352615572 є протиправним повністю, а податкове повідомлення-рішення № 0372615572 правомірним.

Посилання апелянта на порушення частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України знайшло часткове підтвердження, оскільки епізоди завищення витрат за маркетинговими послугами та завищення від`ємного значення за результатами попередньої перевірки судом першої інстанції не досліджувалися, а вирок від 23 червня 2017 року оцінки не отримав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 77, 242, 308, 315, 316, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у місті Києві - задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі № 640/14713/20 скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17 січня 2020 року № 0342615572 щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 555 902 (п`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот дві) гривні 00 копійок за податковими зобов`язаннями та на суму 138 975 (сто тридцять вісім тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок за штрафними (фінансовими) санкціями, а також у частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17 січня 2020 року № 0372615572 на суму 510 (п`ятсот десять) гривень 00 копійок.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Єдина Європа» - відмовити.

В іншій частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(повний текст постанови суду виготовлено 20 серпня 2026 року)