Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №640/22407/18 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/22407/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шевчук О.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Парінов А.Б.,

судді: Беспалов О.О.,

Кравченко Є.Д.,

при секретарі судового засідання: Андрейченко К.Е.,

за участю учасників судового процесу:

від позивача: Степарук В.С.;

від відповідача (апелянта): не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 7 059 561,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг в сумі 7 059 561,49 грн, який утворився внаслідок несплати в установлені законодавством строки узгоджених сум податкових зобов`язань по податку на доходи з фізичних осіб та військового збору. Наявний борг підтверджується розрахунком суми заборгованості, податковою вимогою, податковим повідомленням-рішенням та іншими документами, доданими до позовної заяви. Позивач виставив відповідачу податкову вимогу форми "Ф" від 22.03.2018 № 56830-17, проте вжиті ним заходи не призвели до добровільного погашення відповідачем заборгованості, що зумовило звернення до суду з позовом.

На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року № 2825-IX (в редакції Закону № 3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року № 399, за результатами автоматизованого розподілу справу № 640/22407/18 передано на розгляд Хмельницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року справу прийнято до провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, а також замінено позивача - Відокремлений підрозділ ДПС України Головне управління Державної податкової служби у м. Києві на його процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року адміністративний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 кошти в сумі 7 059 561 (сім мільйонів п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот шістдесят одна) грн 49 коп. в рахунок погашення податкового боргу.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за відповідачем рахується заборгованість, яка утворилася внаслідок несплати в установлені законодавством строки узгоджених сум податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, що податкова вимога не скасована, а доказів сплати заборгованості відповідач суду не надав. Відмовляючи в задоволенні клопотання про зупинення провадження, суд зазначив, що у справі № 826/12438/18 оскаржено лише наказ від 28 листопада 2017 року № 13922, а платник податків не скористався правом на оскарження податкових повідомлень-рішень від 08 лютого 2018 року та податкової вимоги форми "Ф" від 22 березня 2018 року, на підставі яких заявлено позов про стягнення податкового боргу.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у м. Києві відмовити в повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на таке.

Суд першої інстанції був зобов`язаний зупинити провадження у справі на підставі статті 236 КАС України до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/12438/18, у межах якої встановлюється правомірність наказу від 28 листопада 2017 року № 13922 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та її результатів; клопотання відповідача про зупинення провадження суд проігнорував і не мав права ухвалювати рішення до розгляду тієї справи. Твердження позивача про самостійно узгоджені суми податкових зобов`язань дійсності не відповідає і спростовується наявністю адміністративної справи № 826/12438/18, у межах якої оскаржується наказ, на підставі якого проводилася перевірка. Висновки акта перевірки від 29 грудня 2017 року № 2920/26-15-42-05/ НОМЕР_1 позивач обґрунтовує матеріалами кримінального провадження № 32017100000000078 від 07 червня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, тоді як вироку в цьому провадженні не ухвалено і будь-якої вини відповідача не встановлено, а тому посилання на такі матеріали є безпідставним. Докази, на які посилався позивач, є недостатніми, неналежними та недопустимими в розумінні статей 72- 77 КАС України, а обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі за позовом Головного управління ДПС у м. Києві до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено справу до апеляційного розгляду у судовому засіданні, продовживши строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін.

Від податкового органу надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилаючись на безпідставність доводів апелянта просив залишити рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року без змін.

17 серпня 2026 року до суду надійшло клопотання від представника апелянта, в якому представник просив суд проводити розгляд справи без участі апелянта. Апеляційну скаргу підтримав та просив Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року по справі №640/22407/18 скасувати повністю та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) відмовити в повному обсязі.

18 серпня 2026 року представник позивача, беручи участь у судовому засіданні, підтримав викладену правову позиці: просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Колегія суддів переглядає справу в межах, визначених частиною першою статті 308 КАС України, за якою суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів встановила такі обставини, які підтверджуються матеріалами справи і сторонами не заперечуються.

На підставі наказу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 28 листопада 2017 року № 13922 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року. За результатами перевірки складено акт від 29 грудня 2017 року № 2920/26-15-42-05/2903021957.

На підставі висновків акта перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 08 лютого 2018 року № 00011934205, № 0011964205, № 0011954205, № 0011944205. У зв`язку з несплатою визначених сум позивач сформував і виставив відповідачу податкову вимогу форми "Ф" від 22 березня 2018 року № 56830-17.

Податкові повідомлення-рішення від 08 лютого 2018 року та податкова вимога форми "Ф" від 22 березня 2018 року № 56830-17 відповідачем не оскаржувалися, є чинними і не скасовані. Заборгованість у сумі 7 059 561,49 грн у добровільному порядку не погашена, доказів її сплати відповідач судам першої та апеляційної інстанцій не подав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2018 року відкрито провадження у справі № 826/12438/18 за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу від 28 листопада 2017 року № 13922. Предметом позову в тій справі є виключно наказ про проведення перевірки. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі № 826/12438/18 у задоволенні цього позову відмовлено з тих мотивів, що вимога про скасування наказу про проведення перевірки не може бути предметом окремого позову. Наказ від 28 листопада 2017 року № 13922 протиправним не визнаний і не скасований.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За правилами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1- 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. За пунктом 95.2 статті 95 цього Кодексу у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 87.11 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Податкову вимогу виставлено 22 березня 2018 року, а позов зареєстровано Окружним адміністративним судом міста Києва 28 грудня 2018 року, тобто після спливу передбаченого пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України строку. Відтак умови, з якими закон пов`язує право контролюючого органу на звернення до суду, дотримані.

Межі судового дослідження в цій категорії справ визначені усталеною практикою Верховного Суду. У постанові від 11 листопада 2025 року у справі № 320/659/23 Верховний Суд зазначив: "предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо".

У постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 260/3202/25 Верховний Суд зазначив: "у спорах про оскарження податкового повідомлення-рішення суд досліджує правомірність визначення грошового зобов`язання. Натомість у спорах про стягнення податкового боргу предмет судового розгляду є істотно звуженим". У тій самій постанові Верховний Суд вказав: "у спорах про стягнення податкового боргу суд перевіряє виключно факт наявності узгодженого грошового зобов`язання. Узгоджена сума податкового зобов`язання набуває статусу податкового боргу та підлягає примусовому стягненню. Суд у такій категорії справ не переглядає правомірність визначення суми грошового зобов`язання, а встановлює лише факт наявності боргу та набуття ним статусу узгодженого".

Колегія суддів оцінює доводи апеляційної скарги таким чином.

Вимога апелянта зупинити провадження до вирішення справи про наказ від 28 листопада 2017 року № 13922 задоволенню не підлягала. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 236 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Це саме питання і за тими самими обставинами вже вирішено в цій справі. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 вересня 2019 року про зупинення провадження до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 826/12438/18 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ця постанова набрала законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягала. За частиною першою статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Предмет позову у справі № 826/12438/18 з 2019 року не змінився, податкові повідомлення-рішення і податкова вимога так само не оскаржені, а тому підстав для протилежного висновку не виникло.

Незалежно від наведеного, оскарження наказу від 28 листопада 2017 року № 13922 не робить грошове зобов`язання неузгодженим. Абзац четвертий пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України пов`язує неузгодженість зі зверненням до суду з позовом про визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу. У постанові від 24 квітня 2020 року у справі № 520/6895/19 Верховний Суд зазначив: "законодавець в абзаці першому пункту 56.18. статті 56 Кодексу під висловом "або інше рішення контролюючого органу" розумів саме рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов`язання платника податків". У тій самій постанові Верховний Суд вказав: "Особливість наказу про призначення податкової перевірки як акта індивідуальної дії полягає в тому, що він є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом виконання". Наказ про призначення перевірки розміру грошового зобов`язання не визначає і безпосередньо на нього не впливає, а тому його оскарження правового режиму узгодженості сум, визначених податковими повідомленнями-рішеннями від 08 лютого 2018 року, не змінює.

Наказ від 28 листопада 2017 року № 13922 до того ж вичерпав свою дію ще до відкриття провадження у справі № 826/12438/18: перевірку проведено, акт складено 29 грудня 2017 року, податкові повідомлення-рішення прийнято 08 лютого 2018 року. У постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. А отже, навіть результат розгляду справи № 826/12438/18 сам собою не здатний ані скасувати чинні податкові повідомлення-рішення, ані позбавити визначені ними суми статусу узгоджених.

Справу, з вирішенням якої апелянт пов`язує обов`язок суду зупинити провадження, вже розглянуто по суті. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі № 826/12438/18 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, і суд у тій справі виходив саме з наведеної позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 816/228/17 про неможливість оскарження наказу про проведення перевірки окремим позовом. Наказ від 28 листопада 2017 року № 13922 протиправним не визнаний і не скасований. Таким чином, фактична передумова, на якій побудований цей довід апеляційної скарги, відпала.

Зібрані у справі докази - податкові повідомлення-рішення, податкова вимога і розрахунок суми заборгованості - дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду, а саме наявність узгодженого і несплаченого грошового зобов`язання. Це прямо виключає посилання на об`єктивну неможливість розгляду справи за застереженням пункту 3 частини першої статті 236 КАС України. Не відповідає матеріалам справи і твердження апелянта про те, що суд першої інстанції проігнорував клопотання про зупинення провадження: суд це клопотання розглянув, відмовив у його задоволенні та навів мотиви відмови в тексті рішення від 01 вересня 2025 року.

Заперечення апелянта проти самостійного узгодження ним сум податкових зобов`язань правового значення не має. Підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає податковий борг через узгодженість грошового зобов`язання і не ставить її в залежність від того, яким саме способом відбулося узгодження. Грошове зобов`язання, визначене контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, набуває статусу узгодженого, якщо платник податків у строк, передбачений пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, не розпочав процедуру оскарження рішення контролюючого органу, а за абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 цього Кодексу зобов`язання вважається неузгодженим лише в разі звернення платника до суду з позовом про скасування такого рішення.

Апелянт не заперечує, що податкові повідомлення-рішення від 08 лютого 2018 року та податкову вимогу форми "Ф" від 22 березня 2018 року № 56830-17 він не оскаржував ані в адміністративному, ані в судовому порядку. За таких обставин суми, визначені цими податковими повідомленнями-рішеннями, є узгодженими, а несплачені у встановлений строк - утворюють податковий борг. А отже, спір про те, чи були суми узгоджені саме самостійно платником у податковій звітності, чи набули статусу узгоджених за наслідками неоскарження податкових повідомлень-рішень, наявності податкового боргу не спростовує і на результат вирішення справи не впливає.

Посилання апелянта на матеріали кримінального провадження № 32017100000000078, у якому вироку не ухвалено, перебуває за межами предмета цієї справи. Обґрунтованість висновків акта перевірки від 29 грудня 2017 року і допустимість використання в ньому таких матеріалів стосуються правомірності визначення грошового зобов`язання, тобто правомірності податкових повідомлень-рішень від 08 лютого 2018 року. Ці питання за межами предмета розгляду справи про стягнення податкового боргу, у якій суд, за наведеною вище позицією Верховного Суду, встановлює лише факт наявності боргу та набуття ним статусу узгодженого. У постанові від 11 листопада 2025 року у справі № 320/659/23 Верховний Суд щодо аналогічних за характером доводів платника податків вказав, що такі обставини "могли бути оцінені судами у разі оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень, на підставі яких у відповідача виник податковий борг", проте доказів такого оскарження матеріали справи не містили. Крім того, суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення від 01 вересня 2025 року на матеріали кримінального провадження не посилався і висновків з них не робив, тому цей довід спрямований проти мотивів, яких оскаржуване рішення не містить.

Твердження апелянта про недостатність доказів позивача і про покладення обов`язку доказування на контролюючий орган ґрунтується на помилковому тлумаченні статті 77 КАС України. За частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. За частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Правило частини другої статті 77 КАС України розраховане на справи, у яких оскаржуються рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень і такий суб`єкт є відповідачем. У цій справі контролюючий орган виступає позивачем, а предметом позову є стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу, тому обов`язок доказування розподіляється за загальним правилом частини першої статті 77 КАС України. Позивач подав на підтвердження своїх вимог розрахунок суми заборгованості, податкові повідомлення-рішення, податкову вимогу та інші документи, додані до позовної заяви. Відповідач, заперечуючи проти позову, доказів сплати податкового боргу або доказів скасування податкових повідомлень-рішень чи податкової вимоги не подав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції. А отже, цей довід висновків суду першої інстанції не спростовує.

Посилання апелянта на неповне з`ясування обставин, недоведеність обставин, невідповідність висновків обставинам справи та неправильне застосування норм права самостійного змісту не має і зводиться до переліку підстав, передбачених частиною першою статті 317 КАС України, без наведення обставин, відмінних від тих, що охоплені попередніми доводами. Обставини, які входять до предмета доказування у справах про стягнення податкового боргу, суд першої інстанції встановив правильно: наявність узгодженого грошового зобов`язання, підстави і момент виникнення боргу, відсутність факту його добровільної сплати та дотримання контролюючим органом порядку і черговості вжиття заходів стягнення.

Таким чином, права та інтереси ОСОБА_1 рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року не порушені, а доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя А.Б. Парінов

Судді: О.О. Беспалов

Є.Д. Кравченко

(Повний текст постанови суду виготовлено 20 серпня 2026 року)