Окрема думка від 20 серпня 2026 р. у справі №420/24730/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

О К Р Е М А Д У М К А

21 серпня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24730/25

судді П`ятого апеляційного адміністративного суду Бітова А.І. стосовно постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі №420/24730/25.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у задоволенні апеляційної скарги державного реєстратора Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Воробель Тетяни Сергіївни – відмовлено.

З постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2026 року у справі №420/24730/25 не погоджуюсь та у відповідності до правил ч.3 ст. 34 КАС України вважаю за потрібне викласти окрему думку стосовно постанови.

Висновок та мотивація.

У липні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до адміністративного суду з позовом до державного реєстратора Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Воробель Т.С. про:

- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Воробель Т.С. про відмову в проведенні реєстраційних дій від 20 травня 2025 року №79007444;

- зобов`язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Воробель Т.С. здійснити реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_1 на належну їй на праві спільної часткової власності 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Воробель Т.С. здійснити реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_2 на належну їй на праві спільної часткової власності 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

- зобов`язання державного реєстратора прав на нерухоме майно Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Воробель Т.С. здійснити реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_3 на належну йому на праві спільної часткової власності 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

- стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області;

- стягнути на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області;

- стягнути на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до державного реєстратора Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Воробель Т.С. про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Воробель Т.С. про відмову в проведенні реєстраційних дій від 20 травня 2025 року №79007444.

Зобов`язано державного реєстратора прав на нерухоме майно Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Воробель Т.С. здійснити реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_1 на належну їй на праві спільної часткової власності 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано державного реєстратора прав на нерухоме майно Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Воробель Т.С. здійснити реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_2 на належну їй на праві спільної часткової власності 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язано державного реєстратора прав на нерухоме майно Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Воробель Т.С. здійснити реєстрацію права спільної часткової власності ОСОБА_3 на належну йому на праві спільної часткової власності 1/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням державний реєстратор Воробель Т.С. подала на рішення суду першої інстанції апеляційну скаргу.

Відмовляючи у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції зазначив, що запитувана державним реєстратором інформація у КП "Херсонське бюро технічної інвентаризації" Херсонської обласної ради не може бути надана у зв`язку із окупацією, разом з тим, позивачами подано необхідні документи для проведення реєстрації права власності у реєстрі речових прав: доказами які підтверджують право власності на спірну квартиру є свідоцтво на право власності на житло, видане виконавчим комітетом Каховської міської ради Херсонської області 10 червня 1996 року, згідно з розпорядженням (наказом) від 10 червня 1996 року №243, зареєстрованого Каховським державним бюро технічної інвентаризації 19 червня 1996 року за №4730 в книзі 23; ордер на жиле приміщення №365 від 17 липня 1987 року; технічний паспорт на приватизовану квартиру; план квартири; технічна характеристика квартири (наявні в матеріалах справи). Паспорт та план складено та підписано начальником БТІ 19 травня 1996 року.

У зв`язку із зазначеним, прийняте рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно про відмову в проведенні реєстраційних дій №79007444 від 20 травня 2025 року є таким, що порушує майнові права позивачів та підлягає скасуванню, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Судова колегія погодилась з висновком суду першої інстанції, що єдиною підставою для відмови позивачу в проведенні реєстраційних дій слугувало неотримання інформації на запит у зв`язку з окупацією м. Каховка, оцінку якій судом надано в межах даного провадження, а тому судова колегія дійшла висновку що, з метою ефективного захисту прав позивачів, слід зобов`язати відповідача здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме, на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що має загальну площу 61,2 кв.м., житлову 29,8 кв.м.

Не погоджуюсь з такими висновками з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі – №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно полягає у вчиненні державним реєстратором обов`язкових дій: перевірці отриманих від заявника документів та прав, що засвідчуються цими документами, на відповідність їх законодавству; встановленні наявності/відсутності підстав для залишення заяви особи без руху, що безпосередньо витікає із перевірки отриманих документів на відповідність законодавству, у разі державної реєстрації речового права (права власності), яке виникло до 01 січня 2013 року, - вжитті заходів із отримання від уповноважених органів інформації/відомостей/документів, передбачених Законом, щодо реєстрації такого права.

Сама конструкція норми п.3 ч.3 ст. 10 Закону №1952-IV імперативно зобов`язує державного реєстратора вчинити певні дії, а саме: "3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії".

Тобто, Закон №1952-IV прямо встановлює, що запитувана інформація про право власності, яке виникло до 2013 року, є обов`язковою для реєстрації такого права власності в Державному реєстрі речових прав.

Закон №1952-IV не містить виключень щодо необхідності отримання такої інформації, наприклад у разі надання заявником свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане до 01 січня 2013 року, натомість, згідно норм ч.2 ст. 17 ("Реєстраційна справа") Закону №1952-IV реєстраційна справа включає заяви на проведення реєстраційних дій, документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії, документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, а також відомості з реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав, запити державного реєстратора та документи, отримані із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Суд першої інстанції зобов`язавши державного реєстратора провести державну реєстрацію речових прав позивачів на частину нерухомого майна знехтував як нормами п.3 ч.3 ст. 10 Закону №1952-IV, зобов`язавши державного реєстратора вчинити реєстраційну дію за відсутності передбачених Законом №1952-IV документів, так і знехтував нормами ч.2 ст. 17 Закону №1952-IV зобов`язавши державного реєстратора сформувати реєстраційну справу на об`єкт, яка не буде містити передбачену ч.2 ст. 17 Закону №1952-IV обов`язкову інформацію/документацію.

При цьому, норми ч.3 ст. 3 Закону №1952-IV реалізуються саме в порядку, передбаченому п.3 ч.3 ст. 10 Закону №1952-IV, позаяк державний реєстратор, отримавши разом із заявою про реєстрацію речового права свідоцтво про реєстрацію такого права, видане до 01 січня 2013 року та відомості про яке відсутні в Державному реєстрі речових прав, позбавлений можливості в інший, ніж передбачено нормами п.3 ч.3 ст. 10 Закону №1952-IV спосіб перевірити актуальність (дійсність) такого свідоцтва.

Вважаю необхідним зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року №209 "Про деякі питання державної реєстрації та функціонування єдиних та державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції, в умовах воєнного стану" не запроваджено виключень із застосування норм п.3 ч.3 ст. 10 Закону №1952-IV.

Тобто, після запровадження воєнного стану ані законодавець, ані Кабінет Міністрів будь яких змін у порядок встановлений Законом №1952-IV не внесли, а тому, у даній справі, державний реєстратор при здійсненні реєстраційних дії був зобов`язаний діяти відповідно до правил встановлених ст.ст. 3, 10, 17 Законом №1952-IV.

Предметом спору у даній справі є законність рішення державного реєстратора про відмову у проведенні державної реєстрації, прийняте з підстав відсутності передбачених Законом обов`язкових для реєстрації документів/інформації; відповідно, судовому з`ясуванню підлягають дії державного реєстратора на предмет їх відповідності вимогам Закону №1952-IV, а не підстави та порядку набуття у власність нерухомого майна встановлені нормами ст.ст. 209, 321, 328, 657 ЦК України, якими регламентовано відносини щодо нотаріального посвідчення правочинів, підстав набуття права власності, захисту права власності, форм окремих договорів купівлі-продажу тощо, проте, спір у даній справі не є спором про речове право – право власності на нерухоме майно, про підстави його набуття, про форму договору тощо.

Вважаю, що суд першої інстанції в порушення ч.2 ст. 2 КАС України, зосередився не на з`ясуванні відповідності дій державного реєстратора та оскаржуваного рішення, а на з`ясуванні питання щодо наявності у позивачів права власності на нерухоме майно, тим самим, суд першої інстанції безпідставно вийшов за межі предмету спору й порушив вимоги щодо обґрунтованості судового рішення встановлені ст. 242 КАС України.

При цьому суд першої інстанції фактично припустив, що свідоцтво про право власності від 10 червня 1996 року на час розгляду спору є дійсним, однак, обставина дійсності оглядом свідоцтва не встановлюється, саме задля підтвердження актуальності (дійсності) правовстановлюючих та реєстраційних документів на нерухоме майно, що були укладені/видані до 01 січня 2013 року, законодавцем нормами п.3 ч.3 ст. 10 Закону №1952-IV і запроваджено процедуру отримання інформації щодо такого нерухомого майна у органів, що здійснювали реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Також вважаю необхідним зазначити, що Постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1998 року №192 "Про заходи щодо створення системи реєстрації прав на нерухоме та рухоме майно", Інструкція про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Держбуду України від 09 червня 1998 року №121, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 26 червня 1998 року за №99/2839, на які посилався суд першої інстанції, на час виникнення спірних правовідносин, втратили чинність.

Підсумовуючи, вважаю, що, в даній справі, відсутні будь-які правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Воробель Т.С. про відмову в проведенні реєстраційних дій. Відповідно, відсутні й підстави для зобов`язання відповідача (апелянта) здійснити реєстрацію прав спільної часткової власності позивачів.

При цьому, вважаю необхідним зазначити, що правова конструкція, яка склалася у даній справі, дає підстави для висновку про певні вади для прав позивачів, в зв`язку з неможливістю зареєструвати права на спільну часткову власність квартири розташовану за адресою: Херсонська область, Каховський район, м. Каховка.

Разом з тим, вважаю, що це питання належить вирішувати на рівні законодавця та регулятора, а не шляхом визнання протиправним рішення державного реєстратора, який сумлінно та ретельно дотримувався правових норм при прийнятті спірного рішення.

За таких обставин, вважаю, що у апеляційного суду були підстави для задоволення апеляційної скарги державного реєстратора Авангардівської селищної ради Одеського району Одеської області Воробель Тетяни Сергіївни на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року.

Суддя: А.І. Бітов