Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №160/33399/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/33399/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: судді-доповідача Кальника В.В.,

суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,

за участі:

секретаря судового засідання: Туренко К.М

представника позивача Дементьєвої Л.В.

представника відповідача Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 в адміністративній справі №160/33399/25

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.11.2025 року №0605052407, прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 11010500, на суму 1 512 748, 53 грн. (1 210 198,82 грн. – податкове зобов`язання, 302 549,71 грн. – штрафні (фінансові) санкції);

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.11.2025 року №0605062407, прийняте ГУ ДПС у Дніпропетровській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 11011001, на суму 126 062,38 грн. (100 849,90 грн. – податкове зобов`язання, 25 212,48 грн. – штрафні (фінансові) санкції).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач безпідставно поставив під сумнів правомірність включення до складу витрат за грудень 2023 року суми 6 723 326,75 грн (без ПДВ), перерахованої як попередньо сплачені кошти (аванс) постачальнику ТОВ «Будфранк» на виконання договору поставки модульних будинків. Позивач наголошував, що оскільки відповідний дохід від реалізації товарів за спрямованим договором з Фондом «Підприємці за Мир» у сумі 321 061,60 євро був отриманий та відображений у 2023 році, то й понесені витрати на придбання цього товару підлягали врахуванню саме у 2023 році у відповідності до вимог п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (далі — ПКУ). Оскільки донарахування ПДФО є безпідставним, відсутні й правові підстави для донарахування військового збору та застосування штрафних санкцій.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.11.2025 року №0605052407, прийняте Головним управлінням ДПС України у Дніпропетровській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 11010500, на суму 1 512 748, 53 грн. (1 210 198,82 грн. – податкове зобов`язання, 302 549,71 грн. – штрафні (фінасові) санкції).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.11.2025 року №0605062407, прийняте Головним управлінням ДПС України у Дніпропетровській області, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 11011001, на суму 126 062,38 грн. (100 849,90 грн. – податкове зобов`язання, 25 212,48 грн. – штрафні (фінансові) санкції).

Стягнуто з Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 17-А, код ЄДРПОУ 44118658) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 12112,00 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення про повну відмову у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 .

Скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим через неповне з`ясування обставин справи та порушення норм матеріального й процесуального права. За твердженням податкового органу, при формуванні витрат у декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік ФОП ОСОБА_1 безпідставно враховано авансові суми коштів у розмірі 6 723 326,75 грн (без ПДВ), перераховані ТОВ «Будфранк» за встановлення модульних будинків, оскільки фактичне проектування, поставка та монтаж відбулися лише у 2024 році, що підтверджується первинними документами. Договір поставки та платіжні інструкції, на думку апелянта, не є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки вони лише свідчать про переказування коштів або намір укласти угоду, але не фіксують факт здійснення господарської операції (передання товару/робіт). Податковий орган наполягає, що витрати можуть враховуватися лише за умови одночасного виконання чотирьох критеріїв: наявність первинних підтверджуючих документів, факт сплати, прямий зв`язок з господарською діяльністю та наявність витрати у дозволеному переліку п. 177.4 ст. 177 ПКУ. Таким чином, на порушення п.177.4 ст.177 ПКУ, ФОП ОСОБА_1 були завищені валові витрати за 2023 рік, внаслідок перерахування авансових платежів на загальну суму без ПДВ 6723326,75 грн.

Позивач подав відзив на скаргу, в якому він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, звертаючи увагу суду на таке: відповідач свідомо замовчує факт, що ФОП ОСОБА_1 включив спірні витрати до того ж податкового періоду (2023 рік), в якому ним був відображений отриманий дохід від продажу цього ж товару від Покупця - Фонду «Підприємці за Мир» за Договором від 30.11.2023 № UM-L-2023-30/11-01 (надходження 321 061,60 євро за рахунком № 28 та платіжними інструкціями від 13.12.2023 та 25.12.2023). Включення цих коштів до доходу за 2023 рік підтверджено й самим контролюючим органом у п. 2.2.2 Акта перевірки. Для виконання вказаного Договору ФОП ОСОБА_1 уклав Договір поставки від 14.12.2023 № 04/12 з виробником ТОВ «Будфранк» та сплатив авансові платежі на суму 8 067 992,10 грн з ПДВ (6 723 326,75 грн без ПДВ) за рахунком № 11 від 15.12.2023 та платіжними інструкціями № 653, № 654 від 15.12.2023, № 675 від 28.12.2023, № 677 від 29.12.2023. Позиція суду першої інстанції повністю узгоджується з висновком Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 320/6326/20, згідно з яким понесені витрати на придбання товару враховуються виключно в тому періоді, в якому відбувається отримання доходу від їх реалізації. Також, на думку позивача, посилання відповідача на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є безпідставними, оскільки на ФОП не поширюються принципи ведення бухгалтерського обліку, закріплені в ст. 4 цього Закону (зокрема НП(С)БО 15 «Дохід»), які суперечать спеціальному порядку обліку доходів і витрат за ст. 177 ПКУ. Отже, позивач вважає, що оскаржувані ППР прийняті без урахування принципу презумпції правомірності рішень платника податків (п. 4.1.4 ст. 4, п. 56.21 ст. 56 ПКУ), застосування якого роз`яснено у постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 300/2906/22.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 в адміністративній справі №160/33399/25.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.07.2026 призначено справу №160/33399/25 до апеляційного розгляду у судовому засіданні о 10:00 годині 19 серпня 2026 року.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати рішення суду першої інстанції.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі наказу №5273-п від 22.08.2025 року та направлень від 22.08.2025 року №8587, №8585, від 10.09.2025 року №9105 проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску га загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 20.08.2019 року по 31.12.2024 року.

За результатами проведення перевірки складено акт №4270/04-36-24-07/ НОМЕР_1 від 07.10.2025 року, в якому відображені порушення, зокрема:

- п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі ПКУ) в частині заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2023 на загальну суму 1210198,82 грн.;

- п.п.1.2, п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу ХХ, п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п. 164.1.3 п.164.1 ст. 164, п. 177.2, ст. 177 ПКУ, в результаті якого у періоді з 20.08.2019 року по 31.12.2024 року платник не нарахував та не сплатив військовий збір у сумі 100 849,90 грн., у тому числі: у 2023 року на 100 849,90 грн.

Позивач не погодився з висновками, викладеними в акті перевірки, та направив на адресу податкового органу заперечення від 17.10.2025 року

За результатами розгляду заперечень позивач отримав лист №89619/6/04-36-24-07 від 29.10.2025 року, в якому повідомлялось, що висновки Акту перевірки є правомірними та відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі висновків акту перевірки №4270/04-36-24-07/3156811574 від 07.10.2025 року ГУ ДПС у Дніпропетровській області 05.11.2025 року прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0605052407, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 11010500, на суму 1 512 748, 53 грн. (1 210 198,82 грн. – податкове зобов`язання, 302 549,71 грн. – штрафні (фінансові) санкції);

- №0605062407, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 11011001, на суму 126 062,38 грн. (100 849,90 грн. – податкове зобов`язання, 25 212,48 грн. – штрафні (фінансові) санкції).

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття контролюючим органом спірних податкових повідомлень-рішень, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дохід позивачем був отриманий у 2023 році від Фонду «Підприємці за Мир», а отже сплачені витрати у 2023 році ТОВ «Будфранк» на виконання поставки товарів правомірно віднесені до витрат 2023 року. Суд вказав, що до розрахунку чистого доходу ФОП на загальній системі оподаткування понесені витрати на придбання товару враховуються виключно у тому періоді, в якому відбувається отримання доходу від їх реалізації. Крім того, підпункт 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПКУ не містить прямої заборони щодо включення авансових платежів до складу витрат за умови наявності зв`язку з отриманим доходом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 14.1.36. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (пункт 177.1 статті 177 Податкового кодексу України).

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. (пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України).

Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою-підприємців, визначений пунктом 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (п.177.4.1 п. 177.4 статті 177 Податкового кодексу України);

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством п.п.177.4.2 п. 177.4 статті 177 Податкового кодексу України);

- суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (п.п.177.4.3 п. 177.4 статті 177 Податкового кодексу України);

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.п.177.4.4 п. 177.4 статті 177 Податкового кодексу України).

Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати (п.п.177.4.5 п. 177.4 статті 177 Податкового кодексу України).

Таким чином, зміст вищенаведених норм свідчить про те, що необхідною умовою для віднесення витрат, понесених платником податку на придбання товарів (послуг), до складу витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб, є безпосередній зв`язок з отриманням доходу. Фізична особа - підприємець до складу витрат має право включати документально підтверджені витрати господарської діяльності, пов`язані з отриманням такого доходу.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що 30.11.2023 року між Фондом «Підприємці за Мир» (Покупець) та ФОП ОСОБА_1 (Продавець) був укладений Договір поставки та влаштування модульних будинків №UM-L-2023-30/11-01м(далі Договір).

На підставі п. 1.6. Договору договірна ціна – максимальна ціна, що сплачується за поставку товару та виконання робіт за Договором.

Відповідно до п. 2.1. вказаного Договору Покупець замовляє, а Продавець зобов`язується виконати на умовах, зазначених в Договорі, поставку товару та виконання робіт. Покупець зобов`язується придбати товар у Продавця та сплатити за товар в строки та суми, які обумовлені Договором.

Згідно з п. 3.1. Договору договірна ціна, з ПДВ складає 401 327 (чотириста одна тисяча триста двадцять сім) Євро до цього Договору (надалі – «Договірна ціна») відповідно до Додатку 2 до Договору «Фінансова пропозиція».

Відповідно до п. 3.2. Договору договірна ціна, зазначена в пункті 3.1. цього Договору, є фіксованою та включає в себе всі витрати Продавця на поставку та роботи, в тому числі, але не обмежуючись, ціна товару, влаштування будинків, гарантійні зобов`язання, транспортні та страхові витрати, податки та митні платежі, витрати та завантаження та розвантаження, сертифікація, і т. д., які Продавець несе або може нести в процесі поставки відповідно до Договору та законодавством України.

На підставі пп. 3.4.1. п. 3.4 Договору протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Договору, Покупець перераховує на рахунок Продавця авансовий платіж в розмірі 50 (п`ятдесят) % Договірної ціни, на підставі рахунку, наданого Продавцем.

На виконання умов Договору, позивачем 06.12.2023 року складений рахунок на оплату №28 на загальну суму 401 327 євро, у т.ч. ПДВ – 66 887,83 євро.

Фонд «Підприємці за Мир» перерахував ФОП ОСОБА_1 кошти на загальну суму 321 061,60 євро, за платіжними інструкціями №1 від 13.12.2023 року на суму 100 333,50 євро; №1 від 13.12.2023 року на суму 100 330,00 євро; №1 від 25.12.2023 року на суму 120 398,10 євро.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов`язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет (п.178.6 статті 177 Податкового кодексу України).

Під час судового розгляду апелянт не заперечував включення даних коштів до доходу у відповідності до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України та відображення їх у Книзі обліку доходів і витрат.

Також, 14.12.2023 року між ТОВ «БУДФРАНК» (Постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (Замовник) був укладений Договір поставки №04/12.

Згідно з п. 1.1 цього Договору поставки Постачальник як виробник, зобов`язується спроектувати, виготовити, змонтувати модульні будинки двох типів в кількості 6 одиниць (далі – Товар), відповідно до Специфікації (Додаток №1), а Замовник зобов`язується прийняти обумовлений Товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього Договору.

У відповідності до п. 2.1. Договору, вартість товару включає в себе вартість проектування, виготовлення товару, транспортування та його монтаж по даному Договору.

На підставі п. 2.2. Договору загальна ціна Договору складає: 11 525 703,00 грн. у тому числі ПДВ в сумі 1 920 950,50 грн.

На підставі пп. 2.1.1 п. 2.1. Договору Замовник сплачує Виконавцю перший авансовий платіж у розмірі 30% від загальної ціни Договору, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання Договору.

На виконання умов Договору ФОП ОСОБА_1 перерахував ТОВ «БУДФРАНК» платіж на суму 8 067 992,10 грн., доказом чого є: рахунок ТОВ «БУДФРАНК» №11 від 15.12.2023 року; платіжна інструкція №653 від 15.12.2023 року на суму 500 000,00 грн.; платіжна інструкція №654 від 15.12.2023 року на суму 2 957 710,90 грн.; платіжна інструкція №675 від 28.12.2023 року на суму 3 457 710,90 грн.; платіжна інструкція №677 від 29.12.2023 на суму 1 152 570,30 грн.

Товар був переданий на підставі видаткових накладних №4-9 від 07.06.2024 року.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що специфіка оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців на загальній системі оподаткування полягає в тому, що для визначення чистого оподатковуваного доходу застосовується принцип відповідності доходів і витрат та касовий метод щодо фактичної сплати понесених витрат.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що витрати ФОП на придбання товарів/послуг формуються за сукупності наступних умов: наявність факту сплати коштів (підтверджена банківськими/розрахунковими документами); прямий зв`язок понесених витрат із отриманим доходом від господарської діяльності; документальне підтвердження операцій.

Слід також зазначити, що в даній справі існує прямий та розрахунково підтверджений зв`язок між отриманим позивачем у грудні 2023 року доходом від Фонду «Підприємці за Мир» та витратами, понесеними позивачем у тому ж грудні 2023 року на перерахування коштів ТОВ «Будфранк» за придбання тих самих модульних будинків.

Як визначено у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 320/6326/20, до розрахунку чистого доходу фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування понесені витрати на придбання товару враховуються виключно в тому періоді, в якому відбувається отримання доходу від їх реалізації.

Отже, відповідач, зарахувавши суми авансових надходжень від Фонду «Підприємці за Мир» до складу оподатковуваного доходу позивача за 2023 рік, водночас протиправно відмовив у визнанні витрат, безпосередньо сплачених позивачем у тому ж звітному періоді для забезпечення виконання даного угоди та отримання цього ж доходу. На переконання суду апеляційної інстанції, такий підхід контролюючого органу викривляє реальний фінансовий результат (чистий оподатковуваний дохід) підприємця за 2023 рік та суперечить сутності п. 177.2 ст. 177 ПКУ.

У контексті наведеного, колегія суддів погоджується з доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, та наголошує, що визначальною особливістю оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, є дотримання принципу відповідності та співвідношення отриманих доходів і понесених витрат. Відтак, за умови фактичного отримання та зарахування ФОП ОСОБА_1 доходу у 2023 році, понесені та сплачені ним у цьому ж податковому періоді витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманням вказаного доходу, віднесені до складу витрат за 2023 рік правомірно та у відповідності до вимог податкового законодавства.

Правомірними є висновки суду першої інстанції і щодо оцінки документів, які підтверджують витрати. Так, на підставі абзацу 2 підпункту 6 пункту 1 Розділу ІІ Порядку ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат, фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021 року №261, у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом / пов`язані з провадженням незалежної професійної діяльності. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів (робіт, послуг).

Крім того, пп. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПКУ містить вичерпний перелік витрат, які не включаються до складу витрат підприємця (витрати, не пов`язані з господарською діяльністю, витрати на придбання основних засобів підвійно призначення, тощо). Попередня оплата (аванс) за товари/роботи, здійснена в межах господарської діяльності під отриманий у цьому ж періоді дохід, не належить до витрат, що не підлягають включенню до складу витрат підприємця.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що включення ФОП ОСОБА_1 до складу витрат за грудень 2023 року суми 6 723 326,75 грн є правомірним і підставним.

З огляду на протиправність донарахування ПДФО за податковим повідомленням-рішенням від 05.11.2025 № 0605052407, колегія суддів вважає, що похідні донарахування з військового збору за податковим повідомленням-рішенням від 05.11.2025 № 0605062407 також є протиправними та скасовані судом першої інстанції обґрунтовано.

Суд апеляційної інстанції також приймає до уваги аргументи позивача у відзиві щодо безпідставності застосування відповідача до ФОП норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та НП(С)БО 15 «Дохід», оскільки фізичні особи - підприємці не ведуть бухгалтерський облік у розумінні вказаного Закону, а здійснюють облік доходів і витрат за правилами ст. 177 ПКУ. Напрями та принципи визнання доходів/витрат у юридичних осіб за стандартами бухобліку (де аванси не визнаються доходом/витратою) прямо суперечать касовому методу та порядку обліку для ФОП, визначеному ПКУ.

Суд касаційної інстанції у постанові від 05.10.2023 у справі № 300/2906/22 наголосив, що принцип презумпції правомірності рішень платника податків (п. 4.1.4 ст. 4, п. 56.21 ст. 56 ПКУ) застосовується у будь-якій ситуації невизначеності в процесі правозастосування, коли виявляються два або більше альтернативних варіанти поведінки.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у спірних правовідносинах позивач діяв відповідно до вимог ст. 177 ПКУ та сформованої судової практики Верховного Суду, відобразивши дохід та пов`язані з ним сплачені витрати в одному звітному періоді (2023 рік). Контролюючий орган при прийнятті оскаржуваних рішень порушив зазначений принцип імперативного захисту права платника податків.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 в адміністративній справі №160/33399/25 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова