Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №160/8267/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/8267/25

головуючий суддя І інстанції – Бухтіярова М.М.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 в адміністративній справі №160/8267/25 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Металургійному районі про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Металургійному районі, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Металургійному районі про відмову ОСОБА_1 у реєстрації місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- зобов`язати Департамент адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Металургійному районі здійснити реєстрацію місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без згоди батька.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 року закрито провадження в адміністративній справі.

26.11.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача, в якій остання просила виправити описку в ухвалі суду від 19.11.2025 по справі №160/8267/25 щодо її ідентифікаційного номеру.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 заяву позивача про виправлення описки в ухвалі суду по справі №160/8267/25 було задоволено.

Виправлено описку, допущену в абзаці другому резолютивної частини ухвали суду від 19.11.2025 по справі №160/8267/25 шляхом зазначення вірного ідентифікаційного номера ОСОБА_1 : а саме: « НОМЕР_1 ».

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, позивач звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову постанову, якою направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначила, що судом першої інстанції протиправно було прийнято ухвалу від 19.11.2025 року про закриття провадження по справі, а тому і спірна ухвала про виправлення описки є протиправною та підлягає скасуванню.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи заяву про виправлення описки, суд першої інстанції виходив з того, що в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 слід вказати належний ідентифікаційний номер ОСОБА_1 , а саме « НОМЕР_1 ».

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 КАС України, суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

У розумінні норм процесуального закону описка - це зроблена судом механічна граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках, одрук тощо). Не вважається опискою помилка, яка не викривляє зміст рішення, тобто неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування росіянізмів та діалектизмів тощо.

Опискою необхідно вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.

Такий висновок щодо застосування інституту виправлення описок і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні викладено в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 904/10956/16, від 11.01.2022 у справі № 921/730/13-г/3, від 23.03.2023 у справі № 990/106/22, від 26.04.2023 у справі № 522/22473/15-ц, від 09.05.2023 у справі № 522/22473/15-ц.

Отже, опискою, яка підлягає виправленню в судовому рішенні, є механічна синтаксична (граматична) помилка у написанні, правописі, розділових знаках тощо, а арифметичною помилкою - неправильне зазначення цифрових значень, помилки в підрахунках та ін., допущені при виготовленні тексту судового рішення та які мають істотний характер, тобто можуть призвести до неправильного розуміння судового рішення, спотворення його змісту, утруднення подальшого виконання.

Вирішуючи питання про виправлення описок, очевидних арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння). Суд лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо) або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення), які водночас впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення.

У пунктах 126, 128 постанови від 09.06.2022 провадження № 11-84сап21 Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що: 1) законодавством передбачені певні способи усунення правозастосовних помилок. Порушення, що допускаються у правозастосовній діяльності суддями, можуть бути усунуті лише у правовий спосіб, у протилежному випадку такі дії суду матимуть ознаки волюнтаризму та не відповідатимуть сподіванням суспільства щодо допустимих форм реалізації правосуддя; 2) зміна суті судового рішення у спосіб виправлення описки не відповідає меті правосуддя у демократичному суспільстві, яка полягає у необхідності забезпечення кожному справедливого та публічного розгляду його справи судом, установленим законом. Помилки, допущені судом при прийнятті та виготовленні судового рішення, не можуть виправдовувати вчинення судом дій з їх виправлення у спосіб, не передбачений процесуальним законодавством. У протилежному випадку правосуддя втрачає ознаки легітимності як процесуальна діяльність. Такі методи роботи суддів не викликатимуть суспільної довіри та матимуть наслідком ігнорування цінностей правосуддя.

Як видно з матеріалів справи, в абзаці другому резолютивної частини ухвали суду від 19.11.2025 вказано ідентифікаційний номер ОСОБА_1 « НОМЕР_2 », замість вірного - « НОМЕР_1 ».

Отже, з огляду на вказані обставини справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності виправлення описки.

Також, колегія суддів апеляційного суду враховує, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02.07.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було залишено без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 в адміністративній справі №160/8267/25 було залишено без змін.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 в адміністративній справі №160/8267/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко