Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №160/32712/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/32712/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Кальника В.В., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 в адміністративній справі №160/32712/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про взяття ОСОБА_1 на військовий облік;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем в застосунку Резерв+ було виявлено наявність відомостей про порушення правил військового обліку, із зазначенням причини "не стали на військовий облік за новою адресою". На думку позивача такі дії відповідача є протиправними, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 не виносилось щодо позивача жодних постанов про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210 та 210-1 КУпАП, а отже у відповідача були відсутні підстави щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобовязаних та резервистів даних про порушення правил військового обліку. Також позивач зазначає, що у 2005 році він був виключений з військового обліку військовозобов`язаних на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", як раніше засуджений до позбавлення волі за вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину. Проте відповідач протиправно взяв позивача на військовий облік, не зважаючи на те, що місце реєстрації позивача місто Дніпро. Жодних доказів того, що позивач змінював місце проживання та фактично проживає у населеному пункті, який територіально відноситься до ІНФОРМАЦІЯ_4 немає.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 в адміністративній справі №160/32712/25 в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи та просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу із застосунку «Резерв+» від 06.10.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , має статус військовозобов`язаного та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

У військово-обліковому документі міститься повідомлення «Порушення правил військового обліку», причина розшуку — «Не стали на військовий облік за новою адресою», дата початку розшуку — 16.09.2025.

Водночас судом встановлено, що адресою проживання позивача зазначено АДРЕСА_3 , що відповідає його зареєстрованому місцю проживання.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій відповідача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку здійснюється у визначених законом випадках відповідними територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Дійсно, до 18.05.2024 пункт 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ передбачав виключення з військового обліку громадян, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Законом України від 11.04.2024 №3633-IX зазначену підставу було виключено.

Проте сама по собі зміна законодавства не означає автоматичного виникнення у територіального центру комплектування та соціальної підтримки права на власний розсуд здійснювати взяття конкретної особи на військовий облік без встановлення всіх передбачених законом обставин та без дотримання встановленої процедури.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідно до частини другої цієї статті в адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме ІНФОРМАЦІЯ_3 мав довести наявність правових та фактичних підстав для взяття позивача на військовий облік саме цим територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Однак таких належних та достатніх доказів відповідачем суду не надано.

Навпаки, матеріали справи містять відомості про те, що місцем проживання позивача є АДРЕСА_4 .

Таким чином, навіть виходячи з позиції відповідача про необхідність перебування позивача на військовому обліку після зміни законодавства, саме по собі це не свідчить про правомірність взяття позивача на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують та ведуть військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку у випадках, передбачених законодавством.

Отже, повноваження ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо ведення військового обліку поширюються на осіб, які підлягають військовому обліку на відповідній території.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів того, що позивач проживав на території, яка відноситься до юрисдикції ІНФОРМАЦІЯ_4 , або що він змінив місце проживання таким чином, що мав стати на військовий облік саме у відповідача.

Натомість у військово-обліковому документі позивача зазначено адресу у місті Дніпро, яка відповідає його зареєстрованому місцю проживання.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем правомірно взято позивача на військовий облік, є передчасним.

Окремої оцінки потребують і дії відповідача щодо внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.

Судом встановлено, що постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 не складалися. Відповідач пояснив це тим, що відповідне повідомлення про порушення правил військового обліку було сформовано автоматично та направлено до органів Національної поліції.

Колегія суддів зазначає, що факт відсутності постанови про притягнення до адміністративної відповідальності сам по собі не означає відсутності факту можливого порушення правил військового обліку. Разом з тим для правомірного внесення до Реєстру відповідної інформації суб`єкт владних повноважень повинен мати належні фактичні та правові підстави для такого внесення.

У цьому випадку відповідач пов`язує порушення позивачем правил військового обліку з його нездійсненням постановки на військовий облік за новою адресою.

Проте матеріали справи не підтверджують, що позивач мав нове місце проживання, яке знаходиться на території, підпорядкованій ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Більше того, з наявних у справі документів убачається, що зазначена у військово-обліковому документі адреса проживання позивача АДРЕСА_3 відповідає його зареєстрованому місцю проживання.

За таких обставин висновок про те, що саме ІНФОРМАЦІЯ_3 мав право фіксувати порушення позивачем правил військового обліку у зв`язку з нездійсненням ним постановки на військовий облік за «новою адресою», не підтверджений належними доказами.

Колегія суддів також враховує, що у відповіді на звернення позивача від 15.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично зазначив, що позивач перебуває на його обліку та має порушення правил військового обліку через те, що не став на облік за фактичним місцем проживання. Водночас відповідач не навів належного обґрунтування того, на якій саме підставі він визначив місцем військового обліку позивача територію, на якій здійснює свої повноваження ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже, відповідач не довів правомірності своїх дій щодо взяття позивача на військовий облік саме у ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також щодо внесення до Реєстру відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.

Суд першої інстанції, дійшовши протилежного висновку, фактично зосередився на питанні втрати чинності пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-ХІІ, однак не надав належної правової оцінки питанню територіальної компетенції відповідача та достатності доказів на підтвердження саме тих обставин, які стали підставою для внесення до Реєстру відомостей про порушення.

Відтак рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на встановлені обставини колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 в адміністративній справі №160/32712/25 скасувати.

Прийняти у справі нову постанову.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про взяття ОСОБА_1 на військовий облік.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити відповідний орган Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням ним правил військового обліку.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя В.В. Кальник

суддя Д.В. Чепурнов