Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №520/14248/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів

Дата: 20 серпня 2026 р.

Справа: №520/14248/26

Суддя: Семененко М.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 р. Справа № 520/14248/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., повний текст складено 10.06.26 по справі № 520/14248/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ОСОБА_2 в листі ГУНП в Харківській області №237212-2026 від 15.05.2026 (1335013) щодо розгляду вимоги про відшкодування шкоди від 07.03.2026 у відповідності до п.12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом МЮУ, Генеральної прокуратури України, МФУ від 04.03.1996 №6/5/3/41;

- зобов`язати уповноважених осіб ГУНП в Харківській області розглянути вимогу про відшкодування шкоди від 29.04.2026 у відповідності до п.12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом МЮУ, Генеральної прокуратури України, МФУ від 04.03.1996 №6/5/3/41;

- стягнути з ГУНП в Харківській області моральну шкоду, що полягає у позбавленні права на розгляд вимоги та відриві від звичних занять, у розмірі 60000 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

Надано позивачу термін - п`ять календарних днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:

- документу, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, або документу про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн;

- обґрунтованого розрахунку моральної шкоди, доводів та відповідних доказів у підтвердження її понесення;

- документу про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн за заявлену вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 60000 грн;

- клопотання про залучення до участі в справі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, в якості третьої особи з обґрунтуванням, яким чином судове рішення в даній справі може вплинути на права та обов`язки Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2026 отримано ОСОБА_1 04.06.2026 о 19:30, що підтверджується довідкою про доставку документа до електронного кабінету ЄСІТС від 05.06.2026.

08.06.2026 ОСОБА_1 подав до суду заяву про усунення недоліків позову, в якій просив суд звільнити його від сплати судового збору на підставі п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та відкрити провадження у справі №520/14248/26.

Зазначив, що документами, які підтверджують право та підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» є: копія витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню №62022170020000989; копія листа ТУ ДБР у м.Полтаві №К-3854/15-02-2-3254/23 від 31.08.2023; копії постанов Верховного Суду від 07.04.2026 по справі №520/25881/25 та від 29.04.2026 по справі №520/26563/25.

Позивач вказує, що розмір моральної шкоди буде встановлено експертним дослідженням.

При цьому, зауважує, що позивачем вже визначено сторін спору, що є невід`ємним правом позивача, яке не може бути обмежене судом або бути підставою для залишення позову без руху. Клопотання про залучення до участі в цій справі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, подається у випадку, якщо ця особа не є учасником поточного спору. Однак, позивач у позові вже визначив сторін спору.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 та направити справу до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивачем було подано заяву про усунення недоліків позову, до якої додано документи, що підтверджують право позивача на звільнення від сплати судового збору: витяг з ЄРДР 62022170020000989; лист ТУ ДБР у м.Полтаві №К-3854_15-02-2-3254_23 від 31.08.2023; постанову Верховного Суду щодо судового збору у справі №520/25881/25; постанову Верховного Суду щодо судового збору у справі №520/26563/25. Однак, суд першої інстанції проігнорував подані позивачем документи. Вказує, що згідно з п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Стверджує, що слідчим відділом (з дислокацією у м.Харкові) ТУ ДБР у м. Полтаві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за скаргами позивача на дії співробітників ГУНП в Харківській області за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.3 ст.382 (невиконання рішення суду) КК України - кримінальні провадження 62022170020000989, в яких позивач є потерпілим, що підтверджується листом ТУ ДБР у м.Полтаві №К-3854/15-02-2-3254/23 від 31.08.2023. Звертає увагу, що стаття 56 Конституції України визначає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Таке право також закріплено у статтях 1167, 1173 - 1175 Цивільного кодексу України. Зауважує, що наведені норми Конституції України та Цивільного кодексу України є нормами прямої дії, оскільки будь-яка юридична чи фізична особа має право на їх підставі звернутися до суду з позовом про відшкодування такої шкоди (матеріальної чи моральної). Наголошує, що п.4 ч.4 ст.105 КАС України передбачено, що адміністративний позов може містити вимогу про стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Головне управління Національної поліції в Харківській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 без змін.

Зазначає, що посилаючись на Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затверджене наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 №6/5/3/41, позивач залишає поза увагою, що зазначений нормативно-правовий акт був прийнятий за часів дії зовсім іншої системи правоохоронних органів та станом на сьогодні не приведений у відповідність до чинного законодавства України. Так, пунктом 11 зазначеного Положення передбачено, що постанову, визначену частиною першою статті 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», виносять органи дізнання або слідства Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України та Служби безпеки України. Тобто, наведене позивачем Положення не містить жодної норми, яка б покладала на слідчі підрозділи Національної поліції України обов`язок виносити постанову, передбачену статтею 12 Закону. Проте, предметом розгляду даної справи є, зокрема, зобов`язання уповноважених осіб ГУНП Харківській області розглянути вимогу про відшкодування шкоди від 29.04.2026 у відповідності до п.12 Положення, що не є вимогою про відшкодування шкоди, а фактично є вимогою про зобов`язання відповідача розглянути звернення позивача. Звертає увагу, що оскільки вимога позивача від 29.04.2026 вже була предметом розгляду уповноважених осіб ГУНП в Харківській області та за результатами її розгляду позивачу надано мотивовану письмову відповідь, підстави для повторного зобов`язання відповідача здійснювати вже виконані дії відсутні, а тому відповідна позовна вимога не підлягає задоволенню. Зауважує, що ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 по справі № 520/15874/26 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу на вказану ухвалу до Другого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.07.2026 по справі №520/15874/26 відкрито апеляційне провадження у справі. Посилається на те, що згідно з п.3 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308, ст.312 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить суд:

Залишаючи позовну заяву без руху, згідно з ухвалою від 04.06.2026, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлена позовна вимога немайнового характеру, однак, позивачем не надано до суду документ про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн або документ, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

При цьому, суд першої інстанції зауважив, що у позовній заяві позивач просить звільнити його від сплати судового збору на підставі п.13 ч.2 ст.5 Закону України «Про судовий збір», проте, такої норми у Законі України «Про судовий збір» не існує.

Також суд першої інстанції зазначив, що позивачем у позовній заяві не наведений обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди у розмірі 60 000,00 грн., не надано доказів на підтвердження її розміру та не доведено причинного зв`язку між діями відповідача та спричиненням моральної шкоди позивачу. За відсутності таких доводів та відповідних підтверджуючих доказів суд позбавлений можливості встановити, яким чином оскаржувані дії відповідача завдали моральної шкоди позивачу та у якій мірі, визначити рівень негативних фізичних або психологічних наслідків для позивача, оцінити чи досягають вони рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції вказав, що позивачу необхідно надати до суду обґрунтований розрахунок моральної шкоди, доводи та відповідні докази у підтвердження її понесення.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, внаслідок чого, судовий збір підлягає стягненню як за вимоги майнового характеру, у зв`язку з чим вказав позивачу на необхідність сплати судовий збір у розмірі 1064,96 грн. з урахуванням положень ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за заявлену вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 60000 грн.

Також, суд першої інстанції звернув увагу, що згідно адміністративного позову позивачем вказано в якості третьої особи Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Полтаві, але не зазначено, на яких підставах вказану третю особу належить залучити до участі у справі та на які права чи обов`язки вказаної третьої особи та яким чином може вплинути рішення суду у даній справі. З цим підстав суд вказав позивачу на необхідність надання до клопотання про залучення до участі в справі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, в якості третьої особи з обґрунтуванням, яким чином судове рішення в даній справі може вплинути на права та обов`язки цієї особи.

У зв`язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху та надання позивачу терміну п`ять календарних днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:

- обґрунтованого розрахунку моральної шкоди, доводів та відповідних доказів у підтвердження її понесення;

- документу про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн. за заявлену вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 60000 грн;

Зазначає, що документами, які підтверджують право та підстави звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» є: копія витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню №62022170020000989; копія листа ТУ ДБР у м.Полтаві №К-3854/15-02-2-3254/23 від 31.08.2023; копії постанов Верховного Суду від 07.04.2026 по справі №520/25881/25 та від 29.04.2026 по справі №520/26563/25.

Позивач вказав, що розмір моральної шкоди буде встановлено експертним дослідженням та зауважив, що позивачем вже визначено сторін спору, що є невід`ємним правом позивача, яке не може бути обмежене судом або бути підставою для залишення позову без руху. Клопотання про залучення до участі в цій справі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, подається у випадку, якщо ця особа не є учасником поточного спору. Однак, позивач у позові вже визначив сторін спору.

Повертаючи позовну заяву ухвалою від 10.06.2026, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору згідно з п. 6 ч. 1. ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», оскільки позивачем у даному адміністративному позові заявлено позовні вимоги зокрема про зобов`язання уповноважених осіб ГУНП в Харківській області розглянути вимогу про відшкодування шкоди від "29" квітня 2026 р. у відповідності до п. 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом МЮУ, Генеральної прокуратури України, МФУ від 04.03.1996р. № 6/5/3/41, тобто дана позовна заява не є позовною заявою про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Суд першої інстанції відхилив посилання позивача на постанову Верховного Суду від 07.06.2026 у справі №520/25881/25 з посиланням на те, що у цій справі предмет позову та підстави його пред`явлення позивач пов`язував з відшкодуванням матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, проте, предметом розгляду даної справи є зокрема зобов`язання уповноважених осіб ГУНП в Харківській області розглянути вимогу про відшкодування шкоди від "29" квітня 2026 р. у відповідності до п. 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом МЮУ, Генеральної прокуратури України, МФУ від 04.03.1996р. № 6/5/3/41, що не є вимогою про відшкодування шкоди, а фактично є вимогою про зобов`язання відповідача розглянути звернення позивача.

Суд першої інстанції вказав, що позивачем не було надано до суду документу, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, або документу про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн; обґрунтованого розрахунку моральної шкоди у розмірі 60000 грн, доводів та відповідних доказів у підтвердження її понесення; документу про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн. за заявлену вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 60000 грн. З цих підстав суд першої інстанції вказав, що позивачем не було усунено недоліки позовної заяви, у зв`язку з чим вона підлягає поверненню.

Колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції про повернення позовної заяви, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

В позовній заяві зазначаються: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; 4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; 10) у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; 11) власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Частинами 3, 4 ст.161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1, 2 ст.169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (частина 3 статті 169 КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Таким чином, процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків позовної заяви та у випадку невиконання вимог статей 160, 161 КАС України щодо форми та змісту позовної заяви, доданих до неї документів.

Верховний Суд в постанові від 28.05.2026 у справі № 215/2601/22 вказав, що ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху не може бути оскаржена окремо. Натомість, правомірність застосування до позовної заяви судом першої інстанції статті 169 КАС України та залишення її без руху перевіряється судом під час перегляду ухвали про повернення позовної заяви.

Щодо залишення позовної заяви без руху та подальшого її повернення з підстав ненадання позивачем до суду документу, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, або документу про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн, а також ненадання документу про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн. за заявлену вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 60000 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Залишаючи без руху позовну заяву у цій частині, згідно з ухвалою від 04.06.2026, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлена позовна вимога немайнового характеру, отже, ставка судового збору за подання даного адміністративного позову становить 1064,96 грн. Суд першої інстанції вказав, що позивачем не надано до суду документу про сплату судового збору або документу, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Також суд першої інстанції послався на те, що у позовній заяві позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», проте такої норми у Законі України «Про судовий збір» не існує.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 60000 грн, суд першої інстанції виснував, що вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, внаслідок чого, судовий збір підлягає стягненню як за вимоги майнового характеру, у зв`язку з чим вказав позивачу на необхідність сплати судовий збір у розмірі 1064,96 грн. з урахуванням положень ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за заявлену вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 60000 грн.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п.11 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Згідно з приписами ч.1 ст.5 КАС України щодо способів судового захисту, які кореспондують з положеннями ч.2 ст.245 КАС України щодо повноважень суду при вирішенні справи, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом: визнання протиправним і скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача-суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.5 ст.21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зміст указаної норми свідчить про те, що позовну вимогу про відшкодування шкоди, заявлену в адміністративному судочинстві обов`язково зумовлює вимога про вирішення публічно-правового спору (наприклад, визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень). За такого правового регулювання вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка її зумовлює, такий платіж сплачується.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 18 жовтня 2019 року у справі № 405/8768/18, від 05 березня 2020 року у справі № 597/664/18, від 20 листопада 2025 року у справі №260/412/25, від 09 березня 2026 року у справі № 280/4173/25, від 19.03.2026 у справі №320/17289/24, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягають врахуванню при розгляді даної справи.

Застосовуючи вищенаведений підхід Верховного Суду до обставин справи, що розглядається, колегія суддів зазначає, що заявлені позивачем вимоги про визнання протиправними дії відповідача становлять зміст публічно-правового спору у справі, вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії - визначають обраний позивачем спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, а вимога про стягнення з ГУНП в Харківській області моральної шкоди, що полягає у позбавленні права на розгляд вимоги та відриві від звичних занять, у розмірі 60000 грн, є вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями відповідача.

Отже, вимога позивача про стягнення з ГУНП в Харківській області моральної шкоди, що полягає у позбавленні права на розгляд вимоги та відриві від звичних занять, у розмірі 60000 грн, яка заявлена в одному провадженні з вимогою про вирішення публічно-правового спору, не є об`єктом справляння судового збору, разом із тим, вимога про визнання протиправними дій відповідача має бути оплачена позивачем судовим збором в порядку та розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".

Посилання суду першої інстанції на правові позиції Верховного Суду, викладені в ухвалах від 08.11.2019 у справі № 400/100/19, від 09.09.2020 у справі № 202/507/20, від 16.03.2020 у справі № 9901/64/20, від 15.01.2020 у справі № 826/12286/15, від 30.07.2020 у справі №9901/194/20 є помилковими, оскільки відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не в ухвалах.

Також необґрунтовано суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену в постанові від 28.11.2018 у справі № 761/11472/15-ц, оскільки у цій постанові Верховний Суд висловився щодо застосування норм Цивільного процесуального кодексу України, який по іншому врегульовує питання оплати судового збору за вимоги про відшкодування шкоди, ніж КАС України.

До того ж, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що під час вирішення подібних спорів має враховуватись остання правова позиція Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції безпідставно вказав про необхідність сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн за заявлену позивачем вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 60000 грн, залишивши з цих підстав позовну заяву без руху, та, у подальшому, повернувши позовну заяву з посиланням на неусунення позивачем вказаного недоліку.

При цьому, в цілому погоджуючись з висновком суду першої інстанції про необхідність сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн за вимоги немайнового характеру про визнання протиправними дій відповідача, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без руху з цих підстав, не надав жодної оцінки посиланням позивача на звільнення від сплати судового збору відповідно до п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Так, дійсно, у прохальній частині позову позивач просив звільнити його від сплати судового збору на підставі п.13 ч.2 ст.5 Закону України «Про судовий збір», якої не існує, водночас, за змістом позовної заяви позивач наполягав на тому, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», що залишено судом першої інстанції поза увагою.

При цьому, у заяві від 08.06.2026 ОСОБА_1 повторно звернув увагу суду, що, на його думку, він звільнений від сплати судового збору на підставі п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», що підтверджується: копією витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню №62022170020000989; копією листа ТУ ДБР у м.Полтаві №К-3854/15-02-2-3254/23 від 31.08.2023; копією постанов Верховного Суду від 07.04.2026 по справі №520/25881/25 та від 29.04.2026 по справі №520/26563/25.

Натомість, вищенаведені доводи позивача знайшли оцінку суду першої інстанції лише на стадії повернення позовної заяви, тобто, судом першої інстанції не було надано позивачу можливості усунути недоліки позовної заяви та сплатити судовий збір за умови відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору згідно з п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», оскільки це не було підставою для залишення позову без руху.

Щодо залишення позовної заяви без руху та її подальшого повернення з підстав ненадання позивачем до суду обґрунтування розрахунку моральної шкоди у розмірі 60000 грн, доводів та відповідних доказів у підтвердження її понесення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 3-5, 8 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються:

- обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень;

- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

- зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

У постанові від 25.01.2024 у справі №320/14843/23 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, встановлюючи вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, стаття 160 КАС (так само, як і інші норми цього Кодексу) не вимагає конкретної форми, в якій мають бути викладені позовні вимоги та підстави на їх обґрунтування. Позивач має право довільно викладати зміст позовних вимог, підстави позову, спосіб (способи) захисту порушеного права або інтересу, передбачений законом або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити в рішенні.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що відкриття провадження у справі регламентовано нормами глави 2 розділу ІІ КАС, які не наділяють суд повноваженнями при вирішенні питання про відкриття провадження у справі давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, належності, допустимості та достатності доказів, на які посилається позивач у позовній заяві, визначати належних учасників справи. Ці питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Неповнота, навіть очевидна з точки зору професійного судді, з якою позивач обґрунтував позовні вимоги, в тому числі й щодо правової підстави позову, а також ненадання доказів на підтвердження позовних вимог не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви позивачу в подальшому.

Колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм суду належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до ігнорування процесуальних вимог, встановлених законом.

Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства є неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст.6 Конвенції.

Враховуючи наведене вище у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасних висновків про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві.

За цим, доводи апеляційної скарги позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, приймаються колегією суддів в якості належних.

Інші доводи і заперечення сторін, з урахуванням наведеного, на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, при прийнятті ухвали про повернення позовної заяви, дійшов помилкових та передчасних висновків, допустивши порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За цим, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Згідно з ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2026 по справі № 520/14248/26 скасувати.

Справу № 520/14248/26 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий

Оригінал: reyestr.court.gov.ua