Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №520/3764/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 р. Справа № 520/3764/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Садова М.І.) від 28.04.2026 по справі № 520/3764/26

за позовом ОСОБА_1

до Державної служби України з безпеки на транспорті, Голови Державної служби України з безпеки на транспорті Лагуніна Микити Сергійовича

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив:

визнати протиправними дії голови Державної служби України з безпеки на транспорті Лагуніна Микити Сергійовича (надалі – відповідач-1) у ненаданні відповіді в частині розгляду питання належного дослідження відео, яким зафіксовано дії ОСОБА_2 та не зазначення норми закону, якою такі дії з боку його підлеглого ОСОБА_2 можуть бути дозволені посадовій особі;

зобов`язати Державну службу України з безпеки на транспорті (надалі – відповідач-2) або іншу уповноважену особу, виконати вимоги ст.ст. 18, 19 Закону України “Про звернення громадян”, а саме надати ОСОБА_1 повторно належну відповідь в частині розгляду питання належного дослідження відео назва: “20250716120214MEDIA ID0774 S МР.4”, яким зафіксовано дії ОСОБА_2 та зазначити норми закону, якою такі дії з боку посадової особи органу державної влади підлеглого ОСОБА_2 можуть бути дозволені.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що старший інспектор Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківських областях Державної служби України з безпеки на транспорті Владиславом ЧЕРСУНОВИМ під час несення служби 16.07.2025, який без жодних правових та законних підстав здійснив незаконні дії, а саме: самовільно проник на транспортний засіб приватної власності іншої особи шляхом застрибування, тому до керівництва даної посадової особи було подано скарги № Аз-5/08 27.09.2025 року та № А-5/10 від 29.10.2025 з боку представника позивача. Листом голови Державної служби України з безпеки на транспорті Лагуніним М.С. від 20.11.2025 № 9821/5.4/15-25 не надано відповіді на поставлені адресантом у скарзі питання і жодним чином не вирішено порушені ним вимоги, що не може визнаватися обґрунтованим і правомірним. Законом “Про звернення громадян” регламентовано надавати відповідь на всі питання, які викладені у скарзі та належать до компетенції органу з посиланням на норми чинного законодавства. Згідно з відповіді не зазначено жодної норми закону, який дозволяє вчиняти дії з боку ОСОБА_3 , який самовільно проник на вантажний транспортний засіб, приватної власності іншої особи, що було зафіксовано нагрудною відеокамерою державного інспектора на місці події та було проігноровано під час розгляду скарги ОСОБА_4 . Більш того, не відповідає дійсності і доводи ОСОБА_4 , що нібито відеозапис події не підтверджує, що ОСОБА_5 не вчинялися жодні дії, так як відео з нагрудної камери інспектора назва: “20250716120214MEDIA ID0774_S МР.4” час 12:04:20-12:04:31 доводить протилежне, що ще раз підтверджує про необ`єктивну, не всебічну та поверхневу перевірку за скаргою. Фактично в порушення вимог ст. 19 Закону України “Про звернення громадян” відповідачем не проведено об`єктивної та всебічної перевірки за скаргою та не прийнято рішення посадовою особою щодо розгляду скарги по суті за усіма питаннями позивача. У зв`язку із наведеним просить позов задовольнити.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 по справі № 520/3764/26 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними дії голови Державної служби України з безпеки на транспорті Лагуніна Микити Сергійовича при розгляді звернення ОСОБА_1 від 29.10.2025 № А-5/10, які оформлені листом “Про розгляд скарги” від 20.11.2025 № 9821/5.4/15-25 в частині належного дослідження відео назва: “20250716120214MEDIA ID0774 S МР.4” стосовно дій ОСОБА_6 .

Зобов`язано Державну службу України з безпеки на транспорті надати ОСОБА_1 повну та обґрунтовану відповідь на скаргу від 29.10.2025 № А-5/10, стосовно належного дослідження відео назва: “20250716120214MEDIA ID0774 S МР.4” в частині дій ОСОБА_2 , у відповідності до Закону України “Про звернення громадян”.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Державна служба України з безпеки на транспорті не погодилася з рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що Укртрансбезпекою було в повному обсязі дотримано процедуру розгляду звернень громадян. Оскаржуваний лист Укртрансбезпеки від 20.11.2025 вих. № 9821/5.4/15-25 за підписом Голови Лагуніна М. С. є актом інформаційного характеру, наданим у межах повноважень керівника органу, який не створює для Позивача жодних нових юридичних обов`язків, а лише відображає позицію Укртрансбезпеки за результатами всебічного розгляду претензій Позивача. Вказує, що відповідачами було в повному обсязі дотримано процедуру розгляду звернень громадян, передбачену статтями 15, 18 та 19 Закону України "Про звернення громадян". Оскаржувана відповідь містить вичерпні висновки за результатами перевірки, а незгода Позивача зі змістом цих висновків або його суб`єктивне бажання отримати відповідь іншого змісту не є свідченням протиправності дій Відповідачів та не створює підстав для виникнення адміністративної відповідальності.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення..

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.07.2025 під час виконання службових обов`язків посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті було зупинено транспортний засіб DAF номер НОМЕР_1 під керуванням громадянина ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

16.09.2025 в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Укртрансбезпеки Черсуновим В. О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 005514, якою постановлено визнати позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 132-1 КУпАП та накладеного на Позивача штраф у розмірі 51000,00 грн.

25.09.2025 адвокат Манько О. М., діючи в інтересах позивача, звернувся до Голови Укртрансбезпеки Лагуніна М. С. та в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Укртрансбезпеки Черсунова В. О. із заявою-повідомленням (вих. № Аз-5/08), в якій зазначив про оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення від 16.09.2025 № 005514 у судовому порядку.

27.09.2025 адвокат Манько О. М., діючи в інтересах позивача, звернувся до Прем`єр-міністра України Свириденко Ю. А. та Голови Укртрансбезпеки Лагуніна М. С. зі скаргою вих. № Аз-5/08 щодо невиконання та неналежного виконання посадових обов`язків старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Укртрансбезпеки Владиславом Черсуновим під час несення служби 16.07.2025. У вказаній скарзі позивач стверджував про нібито порушення правил носіння форменого одягу, неправомірне проникнення вказаної посадової особи на приватний транспортний засіб та порушення етичних норм поведінки. За результатами розгляду вказаної скарги, а також скарги, що надійшла від Секретаріату Кабінету Міністрів України (лист від 02.10.2025 вих. № М-23475/20- 25/1), Департаментом внутрішнього моніторингу Укртрансбезпеки, в межах наданих повноважень та з дотриманням строків, визначених статтею 20 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян", було підготовлено та надіслано позивачу відповідь від 16.10.2025 за № 8964/6.2/15-25. У вказаному листі позивачу було повідомлено про відсутність у діях старшого державного інспектора ОСОБА_7 ознак дисциплінарного проступку та роз`яснено правову безпідставність наведених у скарзі доводів.

Адвокат Манько О.М., діючи в інтересах позивача, повторно звернувся до Голови Укртрансбезпеки Лагуніна М. С. із скаргою від 29.10.2025 вих. № А-5/10, Позивач заперечував висновки, викладені у листі від 16.10.2025 № 8964/6.2/15-25, та наполягав на тому, що проведена перевірка була "необ`єктивною" та "поверхневою". Основний акцент скарги було зосереджено на подіях, зафіксованих на відеозаписах з нагрудних камер інспекторів під час інциденту 16.07.2025. Зокрема, у скарзі № А-5/10 позивач стверджував, що посадові особи Укртрансбезпеки при наданні попередньої відповіді проігнорували факт "проникнення" старшого державного інспектора Черсунова В. О. на приватний транспортний засіб, що, на думку скаржника, полягало у перебуванні інспектора на підніжці автомобіля. Позивач вимагав від Голови Укртрансбезпеки Лагуніна М. С. надати детальну правову оцінку кожній секунді відеозапису та вказати конкретні норми законодавства, які дозволяють інспектору фізично контактувати з елементами конструкції транспортного засобу. Крім того, у зверненні порушувалось питання щодо недотримання етичних норм та недопустимої, на думку Позивача, термінології, використаної в офіційному листуванні.

20.11.2025 головою Укртрансбезпеки Лагуніним М. С. було надано відповідь (вих. № 9821/5.4/15-25), в якій позивача було поінформовано, що повторне вивчення відеоматеріалів не підтвердило фактів неналежного виконання обов`язків або порушення законодавства зі сторони працівників Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Укртрансбезпеки. Крім того, Позивачу було роз`яснено, що станом на день інциденту (16.07.2025) ОСОБА_8 обіймав посаду старшого державного інспектора, яка не належить до посад державної служби, у зв`язку з чим норми Закону України "Про державну службу" на нього не поширюються. Доводи скарги щодо порушення етичних норм були визнані юридично неспроможними (нікчемними в адміністративно-правовому значенні).

Вважаючи, що відповідачем не проведено об`єктивної та повної перевірки за скаргою від 29.10.2025 та не надано відповіді на усі постановлені питання у скарзі у відповідності до Закону України «Про звернення громадян», позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаними вище позовними вимогами.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Із листа відповідача від 20.11.2025 на звернення позивача від 29.10.2025 суд не установив чіткої відповіді із сторони відповідача на поставлені у ньому питання стосовно дій ОСОБА_2 , обмежившись лише відповіддю на спірне порушене питання у зверненні позивача загальними даними, яке не містить жодних обґрунтувань ані фактичними, ані правовими підставами, а відтак, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача-1 в частині розгляду звернення позивача та надання відповіді на неї, які оформлені листом “Про розгляд скарги” від 20.11.2025 № 9821/5.4/15-25 в частині належного дослідження відео назва: “20250716120214MEDIA ID0774 S МР.4” стосовно дій

ОСОБА_9 зв`язку з цим, з метою ефективного способу захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача-2 надати позивачу повну та обґрунтовану відповідь на питання, які порушені позивачем у звернені від 29.10.2025 в частині належного дослідження відео назва: “20250716120214MEDIA ID0774 S МР.4” стосовно дій ОСОБА_6 .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положення ст. 55 Конституції України визначають, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Стаття 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (далі Закон № 393/96-ВР) визначає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення.

Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями.

Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4 ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об`єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що кожен має право звернутися із заявою, скаргою чи пропозицією до органу державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадової особи. Цьому праву відповідає обов`язок відповідних суб`єктів своєчасно, об`єктивно розглянути звернення, надати обґрунтовану та вичерпну відповідь по кожному з поставлених у зверненні питань, або, у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою, роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення чи передати її на розгляд до іншого органу, до повноважень якого віднесено вирішення порушених у зверненні питань.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 15 серпня 2019 року у справі № 823/782/16, від 19 листопада 2019 року у справі № 813/1761/16, від 31 липня 2020 року у справі № 826/3849/16 та від 17 вересня 2020 року у справі № 802/2001/16-а.

Судовим розглядом встановлено, 27.09.2025 за вих. № Аз-5/08 представником ОСОБА_1 – адвокатом Маньком О.М. направлено на ім`я Прем`єр міністра України Юлії Свириденко та на ім`я голови Державної служби України з безпеки на транспорті Микити Лагутіна скаргу щодо невиконання та неналежного виконання посадових обов`язків старшим інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківських областях Державної служби України з безпеки на транспорті Владиславом ЧЕРСУНОВИМ під час несення служби 16.07.2025, в якій заявник просив, зокрема:

1.) В межах компетенції Кабінету Міністрів України взяти під особистий контроль виконання приписів Закону України «Про державну службу» під час проведення службового розслідування з боку ОСОБА_10 та запобігання можливого уникнення відповідальності з боку його підлеглого в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківських областях Державної служби України з безпеки на транспорті Черсунова Владислава Олександровича.

2.) Провести службове розслідування, щодо дій та бездіяльності старшого інспектора та в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківських областях Державної служби України з безпеки на транспорті Черсунова В.О., щодо обставин події, що мали місце 16.07.2025 за наслідками якого притягнути дану посадову особу до відповідальності.

На цю скаргу Державною службою України з безпеки на транспорті надано відповідь за підписом В. о. директора департаменту внутрішнього моніторингу Дмитра Пасічника, в якій заявника повідомлено про те, що враховуючи результати опрацювання відомостей зазначених у Скарзі. підстав для ініціювання службового розслідування стосовно в. о. начальника Відділуу державного нагляду (контролю) у Донецькій. Луганській та Харківській 00бластях Владислава Черсунова не встановлено.

Також з матеріалів справи судом встановлено, що 29.10.2025 за вих. № А-5/10 представником ОСОБА_1 – адвокатом Маньком О.М. направлено на ім`я голови Державної служби України з безпеки на транспорті Микити Лагутіна скаргу на дії в.о. директора Департаменту внутрішнього моніторингу Дмитро ПАСІЧНИКА, в діях якого вбачається склад кримінального правопорушення, в якій заявник просив, зокрема:

1.) Провести перевірку фактів зазначених у даній скарзі стосовно неправомірних дій Дмитра ПАСІЧНИКА, які направлені на уникнення відповідальності з боку працівника ОСОБА_7 за наслідками перевірки притягнути дану особу відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» або в загальному порядку згідно до приписів ст. 147 КЗпП України (так як у відповіді не зазначено статус посадової особи ПАСІЧНИКА Д.).

2.) Направити повідомлення та матеріали перевірки до Прокуратури для внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) та початку досудового слідства з правовою кваліфікацією за ст. 367 КК України стосовно дій Дмитра ПАСІЧНИКА.

3.) Визнати неналежним проведенням розгляду скарги щодо невиконання та неналежного виконання посадових обов`язків старшим інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківських областях Державної служби України з безпеки на транспорті Владиславом ЧЕРСУНОВИМ під час несення служби 16.07.2025 від 27.09.2025 Аз- 5/08 з боку Дмитра ПАСІЧНИКА.

4.) Повторно розглянути по суті скаргу щодо невиконання та неналежного виконання посадових обов`язків старшим інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківських областях Державної служби України з безпеки на транспорті Владиславом ЧЕРСУНОВИМ під час несення служби 16.07.2025 від 27.09.2025 Аз- 5/08 з урахуванням обставин викладених у даній скарзі та неврахованих Дмитро ПАСІЧНИКОМ при перевірці скарги.

На зазначену скаргу заявнику надано відповідь за підписом голови Державної служби України з безпеки на транспорті Микити Лагутіна, в якій, зокрема вказувалося про те, що Переглядом відеозапису з портативного відеореєстратора інспектора підтверджено, що перевірку зазначеного транспортного засобу здійснював саме старший державний інспектор Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Владислав Пархоменко. На записі також зафіксовано присутність в. о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Владислава Черсунова, який не здійснював габаритно-ваговий контроль і не складав відповідних актів перевірки. Його дії мали виключно наглядовий і консультативний характер, що відповідає його службовим повноваженням.

Щодо тверджень скаржника про контакт ОСОБА_3 із транспортним засобом під час візуального огляду повідомлено, що такі дії не є процесуальними або владними повноваженнями, не утворюють складу дисциплінарного чи іншого правопорушення та не свідчать про втручання у проведення перевірки, а його короткочасне перебування поруч із транспортним засобом і торкання його не має ознак службового порушення, оскільки не було частиною процесу перевірки, не вплинуло на її результати та не суперечило вимогам Порядку і Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (зі змінами).

Щодо доводів скаржника про нібито самовільний огляд вмісту кузова транспортного засобу приватної власності зазначено, що норми чинного законодавства не містять заборони для посадових осіб Укртрансбезпеки торкатися елементів транспортного засобу під час візуального огляду або виконання службових обов`язків, якщо це не супроводжується розкриттям вантажного відсіку, вилученням речей або іншими діями, які за своєю суттю становлять огляд чи обшук. Відеозапис події підтверджує, що такі дії ОСОБА_5 не вчинялися, а тому твердження про перевищення ним службових повноважень не підтверджується.

Також заявника повідомлено, що оскільки 16.07.2025 в. о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Владислав Черсунов не здійснював рейдової перевірки (перевірки на дорозі) особисто, а лише перебував поруч із старшим державним інспектором, який виконував службові дії, обов`язок носіння форменого одягу на нього не поширювався. Отже, твердження скаржника про порушення ОСОБА_5 Положення № 642 та трудової дисципліни є безпідставними.

За результатами розгляду наявних матеріалів не встановлено підстав для проведення службового розслідування стосовно в. о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Владислава Черсунова.

Перевіркою матеріалів встановлено, що дії в. о. директора Департаменту внутрішнього моніторингу Дмитра Пасічника не містять ознак службового проступку або недбалості, які могли б свідчити про необхідність направлення повідомлення до органів прокуратури, а висновки, викладені у листі від 16.10.2025 № 8964/6.2/15-25, обґрунтовані фактичними даними, підтвердженими відеоматеріалами й службовими документами, відповідають встановленим обставинам, об`єктивним матеріалам і ухвалені в межах компетенції посадової особи.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що позивач у скарзі від 29.10.2025 викладав обставини про те, що “… не передбачено право будь-яких працівників Державної служби України з безпеки на транспорті самовільно залазити на транспортні засоби та проводити огляд вмісту кузову безпосередньо перебуваючи на/або у транспортному засобі (приватній власності іншої особи), так як огляд транспортного засобу проводиться виключно візуальний, який дозволяє приймати рішення про супровід автомобільного транспортного засобу. Саме візуальним оглядом інспектор встановлює навантаження транспортного засобу вище бортів кузову та просідання вузлів підвіски транспортного засобу, без права фізичного контакту з транспортним засобом. Натільною службовою камерою №0774 AX2744039 (20250716125856MEDIA_ID0774 S.MP.4) покроково зафіксовано як 16.07.2025 час 12:00:22- 12:04:30 ОСОБА_7 незаконно спираючись на елементи транспортного засобу DAF лівою ногою та хватаючись за елементи транспортного засобу DAF правою та лівою руками забирається на раму автомобіля та здійснює огляд кузову автомобіля після чого отримує зауваження, щодо можливих пошкоджень для елементів автомобіля діями ОСОБА_7 …”, які на його думку потребують перевірки та надання відповіді по суті даної скарги, з урахуванням викладених обставин у ній.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції оглянуто, досліджено та проаналізовано вміст диску, який містить відео з нагрудної камери інспектора назва: “ 20250716120214MEDIA ID0774_S МР.4” час 12:04:20-12:04:31, зокрема, стосовно порушеного питання у скарзі від 29.10.2025 відносно дій з боку ОСОБА_3 , та установлено, що дійсно особа торкалася елементів транспортного засобу та візуально оглянула кузов, однак що саме було ним оглянуто відео не містить даних.

Також суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що вміст кузова було візуально видно згори під певним кутом, адже автомобіль відповідача рухався за транспортним засобом позивача, а тому з якою метою було проведено такий огляд уповноваженою особою відповідача, останній суду не надав пояснень та судом не установлено із доказів, які долучені до справи.

Отже, цим обставинам відповідач при наданні відповіді на скаргу позивача від 29.10.2025 не надав ані оцінки, ані правомірності дій уповноваженої особи відповідача, а лише зазначив, що короткочасне перебування поруч із транспортним засобом і торкання його (хоч такі висновки спростовані оглянутим судом відео), не суперечить вимогам Порядку і Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, однак яким саме правовим нормам не указано.

При вирішенні спірних правовідносин суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 27.04.2020 у справі № 813/4351/16 зазначив, що саме по собі надання будь-якої відповіді на звернення громадянина у визначені законом строки не слід вважати повним і належним виконанням свого обов`язку суб`єктом владних повноважень. Так, істотною умовою такої відповіді є її належне обґрунтування і вирішення поставлених у зверненні питань (із урахуванням суті відповідного звернення і на підставі його ґрунтовного й всебічного вивчення).

Оскільки в межах спірних правовідносин відповідачем у справі не доведено надання ґрунтовної відповіді та всебічного вивчення скарги позивача саме в частині належного дослідження відео назва: “20250716120214MEDIA ID0774 S МР.4” стосовно дій ОСОБА_2 (з урахуванням того, що за твердженням самого відповідача цей працівник взагалі не здійснював рейдової перевірки), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для частково задоволення позовних вимог шляхом, зокрема, зобов`язання Державної служби України з безпеки на транспорті надати ОСОБА_1 повну та обґрунтовану відповідь на скаргу від 29.10.2025 №А-5/10, стосовно належного дослідження відео назва: “20250716120214MEDIA ID0774 S МР.4” в частині дій ОСОБА_2 , у відповідності до Закону України “Про звернення громадян”.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

При прийнятті судового рішення у цій справі, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 по справі № 520/3764/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко