Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №520/28860/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 р. Справа № 520/28860/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Семененко М.О.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2026, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків по справі № 520/28860/25

за позовом ОСОБА_1

до Комунального підприємства "Берестин-Водоканал"

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства "Берестин-Водоканал" (далі відповідач, КП "Берестин-Водоканал"), в якому просив суд:

- визнати бездіяльність відповідача протиправною щодо ненадання позивачу можливості ознайомитись із Звітами про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг у 2023 - 2024 роках, складених відповідно до статті 42 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до запиту на публічну інформацію від 15.08.2025;

- зобов`язати відповідача надати позивачу можливість ознайомитись із Звітами про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг у 2023 - 2024 роках, складених відповідно до статті 42 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до запиту на публічну інформацію від 15.08.2025.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 15.08.2025 ним на адресу відповідача було направлено запит на публічну інформацію з проханням надати, у тому числі: можливість ознайомитись із: Звітами про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг у 2023 році, складених відповідно до статті 42 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року №922-VIII (далі - Закон №922-VIII); можливість ознайомитись із: Звітами про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг у 2024 році, складених відповідно до статті 42 Закону №922-VIII.

Листом відповідача від 21.08.2025 року №612 позивачу було повідомлено зміст статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI (далі - Закон №2939-VI), а також наведено вичерпний перелік випадків, коли розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту про надання інформації, встановлений нормами частини 1 статті 22 Закону №2939-VI. Одночасно повідомлялось, що Законом №922-VIII не передбачено обов`язку замовника зберігати інформацію, зазначену у пунктах 1, 2 запиту у паперовому вигляді; надана порада ознайомитись самостійно з електронною версією запитаної інформації на офіційному майданчику «Прозоро».

На переконання позивача, йому було неправомірно відмовлено у задоволенні запиту на публічну інформацію за пунктами 1, 2 запиту. Відмова не відповідає змісту наведених відповідачем законів України, а саме: Закон №2939-VI: - статтею 1 встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими особами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, зазначених цим Законом; - статтею 13 визначено, що відповідач відноситься до розпорядника публічної інформації як суб`єкт господарювання, який є монополістом на ринку надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у м. Берестині, та є комунальним підприємством; частиною 2 статті 22 встановлено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел вважається неправомірною відмовою в наданні інформації; Закон №922-VIII: - частиною 9 статті 41 встановлено обов`язок замовника оприлюднювати звіт про виконання договору про закупівлю.

Позивач звернув увагу, що запитувана ним інформація є у відповідача на електронному носії; інформація вже є створеною в процесі виконання відповідачем своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством. Зауважив, що не наполягав надати інформацію для ознайомлення виключно у паперовому вигляді. Отже, позивач вважає, що відповідача порушив його право на доступ до публічної інформації.

Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що не погоджується з позовом та вважає його необґрунтованим. Зауважив, що дійсно КП «Берестин-Водоканал» 21.08.2025 за вих. №612 надав позивачу відповідь на його запит на публічну інформацію від 15.08.2025, посилаючись на норми Закону №922-VIII, враховуючи викладене у запиті ОСОБА_1 .

Згідно вимог Закону №2939-VI щодо оформ лення запитів на інформацію (частина 5 статті 19), запит на інформацію має міс тити серед інших вимог також загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо, чого ОСОБА_2 не було виконано, так як безпосередньо не було обумовлено в запиті від 15.08.2025 у якому виді позивач просив надати публічну інформацію, що стосується звітів про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт та послуг КП «Берестин-Водоканал» у 2023-2024 роках. Так як запит на публічну інформацію подавався позивачем у письмовому вигляді не було зро зуміло, в якому виді (тобто в якій класифікації відомостей, знань та даних за різними озна ками, такими в який спосіб сприйняття, формі подання тощо) інформація необхідна ОСОБА_3 , тому і відповідь відповідачем була надана такою, що «Законом України «Про пуб лічні закупівлі» не передбачено обов`язку замовника (КП «Берестин-Водоканал») зберігати зазначену Вами інформацію в паперовому вигляді. З електронною її версією Ви можете ознайомитись безкоштовно самостійно на офіційному майданчику «Прозоро», як то перед бачено вимогами вищезазначеного закону.».

Разом з тим, в п. 10 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» регламентовано щодо форми надання відповіді на запит на інформацію, а саме, що: «10.1. Закон №2939-VІ не містить переліку способів ознайомлення запитувача інфор мації із запитуваною інформацією. Зважаючи на частину другу статті 34 Конституції України та частину другу статті 7 Закону №2657-ХІІ про те, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм одержання інформації, за винятком випадків, передбачених зако ном, спосіб ознайомлення визначається самим запитувачем інформації..; 10.2. Доступ до інформації може забезпечуватися як шляхом надання копій документів частина друга статті 21 Закону № 2939-VІ), так і шляхом перегляду документів за місце знаходженням розпорядника інформації.»

Тому, в разі непогодження з самостійним ознайомленням з зазначеною позивачем у запиті інформацією ОСОБА_1 міг звернутися за роз`ясненнями до відповідача, і йому б бу ла надана можливість ознайомлення з цією інформацією в електронному вигляді, що ОСОБА_1 і зробив пізніше з аналогічним запитом, що стосується публічних закупівель КП «Берес тин-Водоканал».

Вже 04.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до КП «Берестин-Водоканал» з аналогіч ним по своїй суті запитом на публічну інформацію щодо ознайомлення тільки вже з річними планами закупівель товарів, робіт та послуг КП «Берестин-Водоканал» на 2023-2025 роки, в якому зазначив про можливість ознайомлення з інформацією, збереженого на будь-яких носіях, тому і відповідь відповідачем йому була надана про те, що він може ознайомитись з зазначеною у запиті інформацією в електронному вигляді.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якій він зазначив, що не погоджується з наведеними відповідачем запереченнями проти позову, оскільки позивачем повністю виконана частина 5 статті 19 Закону №2939-VI: запит від 15.08.2025 має чітку назву інформації (назву документів) щодо якої надано запит: Звіти про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг у 2023 році, складених відповідно до статті 42 Закону №922-VIII. Звіти про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг у 2024 році, складених відповідно до статті 42 Закону №922-VIII.

Позивач звернув увагу, що від запитувача публічної інформації Законом не вимагається зазначати у запиті вид носія, на якому мається запитувана інформація у розпорядника цієї інформації. Більш того, запитувач публічної інформації не зобов`язаний та не може знати якими засобами створена публічна інформація та на яких носіях зберігається.

Статтею 22 Закону №2939-VI встановлено право запитувача на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації. Це право не передбачає обов`язку повторно звертатись до розпорядника інформації після відмови в задоволенні запиту на інформацію.

Позивач вважає, що посилання відповідача на його запит на публічну інформацію від 04.11.2025 щодо ознайомлення із: Річним планом закупівель товарів, робіт і послуг на 2023 рік із змінами; Річним планом закупівель товарів, робіт і послуг на 2024 рік із змінами; Річним планом закупівель товарів, робіт і послуг на 2025 рік із змінами - не має жодного відношення до позову у справі №520/28860/25.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано бездіяльність Комунального підприємства "Берестин-Водоканал" протиправною щодо ненадання ОСОБА_1 інформації на його запит на публічну інформацію від 15.08.2025. Зобов`язано Комунальне підприємство "Берестин-Водоканал" надати ОСОБА_1 інформацію на його запит на публічну інформацію від 15.08.2025. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в загальному розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Комунального підприємства "Берестин-Водоканал" (ЄДРПОУ 05466186).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що висновок суду: «Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати можливість ознайомитись із звітами договорів про закупівлю товарів, робіт, послуг у 2023-2024 роках, складених відповідно до статті 42 Закону України «Про публічні закупівлі», відповідно до запиту на публічну інформацію від 15.08.2025, суд зазначає, що це не є способом надання публічної інформації на відповідний запит у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» є помилковим, оскільки саме ознайомлення із звітами договорів про закупівлю товарів, робіт, послуг у 2023-2024 роках, складених відповідно до статті 42 Закону №922-VIII, є складовою частиною запиту на публічну інформацію від 15.08.2025, а також складовою частиною позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.08.2025 позивач направив до КП "Берестин-Водоканал" запит на публічну інформацію з проханням:

1. Надати можливість ознайомитись із: Звітами про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг у 2023 році, складених відповідно до статті 42 Закону України «Про публічні закупівлі».

2. Надати можливість ознайомитись із: Звітами про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг у 2024 році, складених відповідно до статті 42 ЗаконуУкраїни «Про публічні закупівлі».

3. Надати інформацію щодо електричної лінії вуличного освітлення Бази: інвентарний номер об`єкта основних засобів, технічні характеристики лінії (кабельна/повітряна лінія, марка, кількість та переріз струмопровідних частин, спосіб кріплення та довжина лінії). Надати інформацію щодо підстав відсутності цієї лінії у розрахунку планової амортизації на 2025 рік.

4. Надати інформацію щодо силової лінії 380 В. до свердловини №5 водозабірних споруд: інвентарний номер об`єкта основних засобів, технічні характеристики лінії кабельна/повітряна лінія, марка та переріз струмопровідних частин, спосіб кріплення та довжина лінії). Надати інформацію щодо підстав відсутності цієї лінії у розрахунку планової амортизації на 2025 рік. Надати інформацію щодо фактичних витрат на розв`язання спорів у судах в 2023 - 2024 роках.

Листом відповідача від 21.08.2025 №612 позивачу було повідомлено зміст статті 1 Закону №2939-VI, а також наведено вичерпний перелік випадків, коли розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту про надання інформації, встановлений нормами частини 1 статті 22 Закону №2939-VI. Зазначено, що запитувана в інформаційному запиті інформація повинна бути готовою та доступною, міститися, принаймні, в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелекту альних зусиль. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.

Як висновок, КП «Берестин-Водоканал» вважав, що звернення позивача від 15.08.2025 не належить до категорії інформаційного запиту на публічну інформацію, а отже запиту вана ним інформація - публічною.

Одночасно повідомлено: "законом України «Про публічні закупівлі» не передба чено обов`язку замовника зберігати зазначену Вами у п.1,2 інформацію в паперовому вигля ді. З електронною її версією Ви можете з нею ознайомитись самостійно на офіційному май данчику «Прозоро», як то передбачено вимогами вищезазначеного закону".

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу можливості ознайомитись із Звітами про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг у 2023 - 2024 роках, складених відповідно до статті 42 Закону №922-VIII, відповідно до запиту на публічну інформацію від 15.08.2025, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач всупереч пункту б) частини 1 статті 14 Закону №2939-VI не надав позивачу достовірну, точну та повну інформацію на його запит, а також при наданні відповіді на запит порушив вимоги частини 2 статті 22 вказаного Закону. З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо неналежного надання позивачу запитуваної інформації на його запит є протиправними.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати можливість ознайомитися із звітами про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг у 2023 - 2024 роках, складених відповідно до статті 42 Закону №922-VIII, відповідно до запиту на публічну інформацію від 15.08.2025, суд зазначив, що це не є способом надання публічної інформації на відповідний запит у розумінні Закону №2939-VI. Таким чином належним способом захисту права позивача є зобов`язання відповідача надати інформацію на його запит.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України від 02.10.1992 №2657-XII "Про інформацію" (далі - Закон №2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом №2939-VI.

За приписами статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Отже, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним виключно суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків та володіти яким у подальшому може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини 1 статті 5 Закону №2939-VI).

Порядок оформлення запитів на інформацію визначено статтею 19 Закону №2939-VI, відповідно до якої запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Положеннями статті 12 Закону №2939-VI окреслено коло суб`єктів відносин у сфері доступу до публічної інформації, до яких законодавець відносить: запитувачів інформації - фізичних, юридичних осіб, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядників інформації - суб`єктів, визначених у статті 13 цього Закону; структурні підрозділи або відповідальних осіб з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Так, відповідно до статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Аналіз вищевикладених норм дає підстави для висновку, що розпорядники інформації в межах встановленого Законом строку зобов`язані надавати та оприлюднювати публічну інформацію, зокрема, за запитами на інформацію, незалежно від того, чи стосується ця інформація запитувача інформації особисто.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2020 у справі №9901/22/20, аналізуючи норми Закону України «Про доступ до публічної інформації», зазначив, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус, створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.

Тобто, розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №9901/925/18.

Колегія суддів зазначає, що згідно з частиною першою статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Частиною 2 статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Відповідно до положень статті 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що публічна інформація, крім встановлених законом випадків, є відкритою, а доступ до неї може забезпечуватися шляхом надання розпорядником інформації, до яких належать і суб`єкти владних повноважень, у встановлені законом строки інформації за відповідними запитами, зокрема, фізичних осіб, а перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію є вичерпним.

Частиною 2 статті 6 Закону №2939-VІ встановлено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Відповідно до частини 8 статті 6 Закону №2939-VІ обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.

Отже, відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою (пункт 3 частини 4 статті 22 Закону №2939-VІ), тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність підстав для обмеження у доступі до публічної інформації, встановлені шляхом застосування «трискладового тесту», передбаченого частиною другою статті 6 Закону №2939-VI. Доступ до інформації може бути обмежено за умови додержання сукупності всіх трьох підстав.

Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових «трискладового тесту» означає, що відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі №806/1959/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №9901/249/19.

Відповідно до Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів, ратифікованої Законом України від 20.05.2020 №631-IX "Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів", Україна взяла на себе відповідальність із виконання зобов`язань щодо забезпечення гарантій права кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, зокрема до публічної інформації, за вимогою, до офіційних документів, що знаходяться в розпорядженні державних органів (частина 1 статті 2).

Приписи статті 5 Конвенції РЄ передбачають опрацювання запитів про доступ до офіційних документів. Зокрема згідно із частиною другою цієї статті запит про доступ до офіційного документу розглядається будь-яким державним органом, в розпорядженні якого знаходиться документ. Якщо державний орган не має у розпорядженні запитуваного офіційного документу або якщо він не уповноважений опрацьовувати цей запит, він повинен, коли це можливо, спрямувати запит чи заявника до компетентного державного органу.

Згідно з частиною першою статті 5 Конвенції РЄ державний орган сприяє заявнику, наскільки це практично можливо, ідентифікувати запитуваний офіційний документ.

У правовідносинах, що склались у даній справі запит ОСОБА_1 від 15 серпня 2025 року про отримання публічної інформації адресований КП "Берестин-Водоканал", який є розпорядником інформації у розумінні пункту 2 частини 1 статті 13 Закону №2939-VI.

Предметом цього спору є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання позивачу можливості ознайомитись із Звітами про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг у 2023 - 2024 роках, складених відповідно до статті 42 Закону №922-VIII, відповідно до запиту на публічну інформацію від 15.08.2025.

Як свідчать матеріали справи позивач направив до КП "Берестин-Водоканал" запит на публічну інформацію з проханням:

1. Надати можливість ознайомитись із: Звітами про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг у 2023 році, складених відповідно до статті 42 Закону України «Про публічні закупівлі».

2. Надати можливість ознайомитись із: Звітами про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг у 2024 році, складених відповідно до статті 42 Закону України «Про публічні закупівлі».

3. Надати інформацію щодо електричної лінії вуличного освітлення Бази: інвентарний номер об`єкта основних засобів, технічні характеристики лінії (кабельна/повітряна лінія, марка, кількість та переріз струмопровідних частин, спосіб кріплення та довжина лінії). Надати інформацію щодо підстав відсутності цієї лінії у розрахунку планової амортизації на 2025 рік.

4. Надати інформацію щодо силової лінії 380 В. до свердловини №5 водозабірних споруд: інвентарний номер об`єкта основних засобів, технічні характеристики лінії кабельна/повітряна лінія, марка та переріз струмопровідних частин, спосіб кріплення та довжина лінії). Надати інформацію щодо підстав відсутності цієї лінії у розрахунку планової амортизації на 2025 рік. Надати інформацію щодо фактичних витрат на розв`язання спорів у судах в 2023 - 2024 роках.

Листом відповідача від 21.08.2025 №612 позивачу було повідомлено зміст статті 1 Закону №2939-VI, а також наведено вичерпний перелік випадків, коли розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту про надання інформації, встановлений нормами частини 1 статті 22 Закону №2939-VI. Зазначено, що запитувана в інформаційному запиті інформація повинна бути готовою та доступною, міститися, принаймні, в кількох документах і може бути зібрана і надана без значних інтелектуальних зусиль. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти.

Як висновок, КП «Берестин-Водоканал» вважав, що звернення позивача від 15.08.2025 не належить до категорії інформаційного запиту на публічну інформацію, а отже запиту вана ним інформація - публічною.

Одночасно повідомлено: "законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено обов`язку замовника зберігати зазначену Вами у п.1,2 інформацію в паперовому вигляді. З електронною її версією Ви можете з нею ознайомитись самостійно на офіційному майданчику «Прозоро», як то передбачено вимогами вищезазначеного закону".

Дослідивши зміст листа відповідача вих. №612 від 21.08.2025, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, фактично відмовляючи позивачу у наданні доступу до запитуваної інформації, неправильно визначив правову природу звернення від 15.08.2025 та безпідставно дійшов висновку про те, що воно не є запитом на публічну інформацію.

Колегія суддів звертає увагу на те, що запитувана позивачем інформація у пунктах 1 та 2 запиту стосується конкретно визначених документів – звітів про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг за 2023 та 2024 роки, складених відповідно до статті 42 Закону №922-VIII. Отже, позивач не просив відповідача створити нову інформацію, здійснити її пошук, узагальнення, аналітичну обробку чи підготувати новий документ, а просив надати можливість ознайомитися з уже створеними документами.

При цьому за змістом статті 42 Закону №922-VIII звіт про виконання договору про закупівлю є передбаченим законом документом, який складається замовником за результатами виконання договору про закупівлю, закінчення строку його дії або його розірвання. Відтак сама по собі обставина, що відповідні звіти створюються та оприлюднюються в електронній системі закупівель, не свідчить про те, що вимога позивача про надання доступу до них є вимогою щодо створення нової інформації.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до частини першої статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

При цьому закон не ставить можливість доступу до публічної інформації в залежність від форми її зберігання – паперової чи електронної.

Отже, посилання відповідача на те, що Законом №922-VIII не передбачено обов`язку замовника зберігати звіти у паперовому вигляді, не може бути підставою для відмови позивачу у доступі до запитуваної інформації, оскільки предметом запиту є не паперові примірники відповідних документів, а можливість ознайомлення з інформацією, яка міститься у таких звітах.

Більше того, із самого змісту листа відповідача вбачається, що останній фактично підтвердив наявність запитуваної інформації та повідомив позивача про можливість ознайомлення з її електронною версією на офіційному майданчику «Прозоро».

За таких обставин доводи відповідача про те, що запитувана інформація не є публічною або що для відповіді на запит необхідно створити нову інформацію, є взаємовиключними та не відповідають фактичному змісту наданої відповіді.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що у запиті позивача від 15.08.2025 не було визначено, у якій саме формі останній просив надати публічну інформацію, що стосується звітів про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг за 2023–2024 роки, оскільки такі доводи не ґрунтуються на положеннях Закону №2939-VI.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

При цьому зазначення запитувачем бажаної форми надання відповіді не є тотожним обов`язку визначити правову природу чи носій запитуваної інформації.

У цьому випадку позивач у пунктах 1 та 2 запиту чітко визначив вид та зміст документів, з якими бажає ознайомитися, а саме звіти про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг за відповідні роки, складені відповідно до статті 42 Закону №922-VIII. Більше того, позивач прямо зазначив спосіб реалізації свого права на доступ до інформації – «надати можливість ознайомитись» із відповідними звітами.

Отже, зміст запиту давав відповідачу можливість однозначно встановити як предмет запиту, так і спосіб доступу, якого просив позивач. Відсутність у запиті додаткового уточнення щодо матеріального носія інформації (паперова чи електронна форма) не свідчить про його невизначеність та не звільняє розпорядника від обов`язку належним чином розглянути такий запит.

Щодо покликань відповідача на те, що у разі непогодження з самостійним ознайомленням з зазначеною позивачем у запиті інформацією ОСОБА_1 міг звернутися за роз`ясненнями до відповідача, і йому б бу ла надана можливість ознайомлення з цією інформацією в електронному вигляді, колегія суддів звертає увагу, що в постанові від 25.04.18 у справі № 2а-15055/12/2670 Верховний Суд сформував правовий висновок, відповідно до якого відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що бездіяльність відповідача щодо ненадання позивачу можливості ознайомитися із запитуваними звітами про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг за 2023-2024 роки, відповідно до запиту на публічну інформацію від 15.08.2025, є протиправною, а позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими.

Щодо позовної вимоги про зобов`язати відповідача надати позивачу можливість ознайомитись із Звітами про виконання договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг у 2023 - 2024 роках, складених відповідно до статті 42 Закону №922-VIII, відповідно до запиту на публічну інформацію від 15.08.2025, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом частини 1 статті 5 Закону №2939-VI способом забезпечення доступу до інформації за запитом є, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію, тоді як формулювання «надати можливість ознайомитися» саме по собі не визначає способу виконання обов`язку розпорядника щодо надання запитуваної публічної інформації та не є ефективним

Відтак, з огляду на встановлене порушення права позивача на доступ до публічної інформації, належним та ефективним способом захисту такого права є зобов`язання відповідача надати позивачу запитувану інформацію відповідно до запиту на публічну інформацію від 15.08.2025, а не зобов`язання відповідача надати позивачу можливість ознайомитися з такою інформацією.

Колегія суддів зазначає, що саме до такого висновку дійшов і суд першої інстанції, який, встановивши протиправність бездіяльності відповідача щодо ненадання позивачу запитуваної інформації, визначив необхідність її надання як належний спосіб відновлення порушеного права позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо належності обраного способу захисту порушеного права позивача та вважає, що належним і ефективним способом захисту у спірних правовідносинах є саме зобов`язання відповідача надати позивачу запитувану інформацію відповідно до його запиту від 15.08.2025. Це забезпечує реальне відновлення порушеного права позивача на доступ до публічної інформації та відповідає характеру встановленого судом порушення.

Апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що саме ознайомлення зі звітами є складовою частиною запиту на публічну інформацію, а також складовою частиною позовних вимог, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. При цьому колегія суддів зазначає, що визначений позивачем у запиті спосіб отримання інформації не змінює правової природи заявленої вимоги та не зумовлює обов`язку суду визначати саме такий спосіб захисту порушеного права, який відповідає встановленому законом та є ефективним. Зміст права на доступ до публічної інформації та способи його забезпечення визначаються законом, а не виключно формулюванням запитувача.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні статті 139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 по справі № 520/28860/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М.О. Семененко

Судді З.Г. Подобайло І.С. Чалий