Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №520/7784/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 р. Справа № 520/7784/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Семененко М.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В.) від 05.06.2026 по справі № 520/7784/26

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України)

про скасування наказу, спонукання суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних управлінських волевиявлень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 223-ОС від 07.03.2026 року «Про позбавлення премії»;

- зобов`язати Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України), нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 премію, яка була стягнута у березні 2026 року за вересень 2025 року за пунктом 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 223-ОС від 07.03.2026 року «Про позбавлення премії».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції порушено норму матеріального права та не враховано по справі вимоги пункту 7 глави 14 розділу III Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам (затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558. Тобто, наказ про позбавлення позивача премії мав бути прийнятий командиром ВЧ НОМЕР_1 у серпні 2025 року, коли факт правопорушення було виявлено службовими розслідуваннями за наказами № 4241-АГ від 14.08.2025 «Про підсумки службового розслідування», або якщо порушення було виявлено після виплати премії, позбавлення премії проводиться в наступному місяці, зокрема у вересні 2025 року, але аж ніяк не через пів року у березні 2026 року. Військовою частиною НОМЕР_1 порушено вимоги пункту 7 глави 14 розділу III Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та деяким іншим особам (затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України 25 червня 2018 року № 558), яким встановлено, що військовослужбовці не преміюються за той місяць, у якому вони допустили порушення чи проступок (за винятком випадків, коли таке стягнення знято встановленим порядком у цьому самому місяці), а в разі проведення службового розслідування - за місяць, у якому підтверджено факт правопорушення. Якщо порушення виявлено (або за результатами службового розслідування підтверджено факт порушення) після виплати премії, позбавлення премії проводиться в наступному місяці (не через пів року).

Військова частина НОМЕР_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечувала та просила відмовити. У відзиві також зазначила, що за результатами перевірки Північно - Східним офісом Держаудитслужби фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 було виявлено порушення в частині нарахування премії в вересні 2025 року позивачу, якого було притягнуто до матеріальної відповідальності за факти нанесення шкоди державі та оголошено дисциплінарне стягнення «догана», що відображено в акті №202008- 08/10 від 23.02.2026 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2023 по 31.12.2025 року Державної аудиторської служби України північно- східного офісу Держаудитслужби. Відповідно до рапорту головного бухгалтера – начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) підполковника КОРОБКИ Дмитра від 03.03.2026 № 09/17095/26-Вн наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону №223-ОС від 07.03.2026 «Про позбавлення премії» керуючись п.п.6 пункту 14 розділу ІІІ «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом МВС України від 25.06.2018 № 558 (в редакції чинній на момент позбавлення премії), позбавлено премії у березні 2026 року за вересень 2025 року у повному обсязі, начальника прикордонної протитанкової ІНФОРМАЦІЯ_1 реагування лейтенанта ОСОБА_2 . Посилання позивача на необхідність позбавлення премії виключно у місяці, наступному за місяцем вчинення порушення, є безпідставним. Так, абзацом третім підпункту 6 пункту 14 розділу ІІІ Інструкції, затвердженої наказом МВС України № 558, не встановлено імперативної вимоги щодо обов`язковості прийняття рішення про позбавлення премії саме у наступному календарному місяці. Вказана норма визначає підстави для позбавлення премії, однак не обмежує командира у праві прийняття відповідного рішення у разі виявлення таких підстав за результатами перевірки або ревізії.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи, заявник у межах спірних правовідносин з 09.07.2019р. проходить військову службу у лавах Державної прикордонної служби України, обіймає штатну військову посаду в організаційній структурі НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ).

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону № 74-ОС «Про особовий склад» від 29.01.2025р. заявника було призначено на посаду начальника прикордонної протитанкової застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Протягом 2025 року на підставі наказів НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.06.2025 р. № 3241-АГ та від 16.07.2025 р. № 3692-АГ комісією по проведенню службового розслідування встановлені факти порушень стосовно нарахування та виплати окремій категорії військовослужбовців прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону додаткової винагороди у розмірі 70.000,00 грн за кожні 30 днів за виконання бойових (спеціальних) завдань.

Наказом НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 4241-АГ від 14.08.2025 р. «Про підсумки службового розслідування» за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, положень посадової інструкції в частині неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень, здійснення контролю за підлеглим особовим складом, статті 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», пункту 1 статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року, статті 1.2.3 Бойового статуту механізованих і танкових військ Збройних Сил України, затвердженого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 № 605, начальнику прикордонної протитанкової застави приккшр НОМЕР_2 прикордонного загону молодшому лейтенанту ОСОБА_3 було оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді «догана».

У відповідності до статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», притягнуто до повної матеріальної відповідальності в розмірі завданого збитку начальника прикордонної протитанкової застави приккшр НОМЕР_2 прикордонного загону молодшого лейтенанта ОСОБА_2 по факту нанесення шкоди державі на загальну суму 1 349 775 (один мільйон триста сорок дев`ять тисяч сімсот сімдесят п`ять) гривень 20 копійок, внаслідок надмірного нарахування та виплати додаткової винагороди.

У подальшому, Північно-східним офісом Держаудитслужби проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2023 р. по 31.12.2025 р., за результатами якої складено акт № 202008-08/10 від 23.02.2026 р.

В акті № 202008-08/10 від 23.02.2026 р. ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2023 р. по 31.12.2025 р. відображено порушення в частині нарахування премії у вересні 2025 року 6-ти військовослужбовцям, яких було притягнуто до матеріальної відповідальності за факти нанесення шкоди державі та оголошено дисциплінарне стягнення «догана», у тому числі начальнику прикордонної протитанкової застави прикордонної комендатури швидкого реагування лейтенанту ОСОБА_1 .

Відповідно до рапорту головного бухгалтера - начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) підполковника ОСОБА_4 від 03.03.2026 р. № 09/17095/26-Вн згідно з актом № 202008-08/10 від 23.02.2026 р. ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2023 р. по 31.12.2025 р. виявлено порушення в частині нарахування премії у вересні 2025 року 6-ти військовослужбовцям, яких було притягнуто до матеріальної відповідальності за факти нанесення шкоди державі та оголошено дисциплінарне стягнення «догана», у тому числі заявнику.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону № 223-ОС від 07.03.2026 р. «Про позбавлення премії», керуючись п.п.6 пункту 14 розділу ІІІ Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом МВС України від 25.06.2018 р. № 558, позбавлено премії у березні 2026 року за вересень 2025 року у повному обсязі, зокрема, начальника прикордонної протитанкової ІНФОРМАЦІЯ_1 реагування лейтенанта ОСОБА_1 . Підставою для прийняття означеного пункту наказу зазначено акт № 202008-08/10 від 23.02.2026 р. ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2023 р. по 31.12.2025 р. Державної аудиторської служби України Північно-східного офісу Держаудитслужби.

Позивач, стверджуючи про протиправність пункту 4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 223-ОС від 07.03.2026 року «Про позбавлення премії», звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у межах спірних правовідносин суб`єктом владних повноважень було вчинене управлінське волевиявлення у формі позбавлення заявника премії у березні 2026 року за вересень 2025 року на підставі акта № 202008-08/10 від 23.02.2026 р. ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 та рапорту головного бухгалтера - начальника фінансово-економічного відділу від 03.03.2026 р. № 09/17095/26-Вн. У спірному випадку позбавлення премії було застосовано не як наслідок реалізації дисциплінарної влади командира, а як захід реагування на встановлене органом державного фінансового контролю порушення порядку нарахування та виплати грошового забезпечення, зафіксоване актом ревізії №202008-08/10 від 23.02.2026 р. та відображене у рапорті головного бухгалтера - начальника фінансово-економічного відділу від 03.03.2026 р. № 09/17095/26-Вн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

Згідно із положеннями частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 6 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-XII (Закон України № 2232-XII) військовий обов`язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні. У випадках, передбачених законом, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, можуть у добровільному порядку (за контрактом) проходити військову службу у Збройних Силах України.

Статтею 2 Закону України № 2232-XII встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (Статут № 548-XIV) військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з статтею 11 Статуту № 548-XIV необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до статті 12 Статуту № 548-XIV про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень та порядок їх виконання врегульовано положеннями Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (Статут № 551-XIV).

Статтею 5 Статуту № 551-XIV передбачено, що стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.

Стаття 6 Статуту № 551-XIV встановлює право командира - видавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов`язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.

Вимогами статті 45 Статуту № 551-XIV передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Положеннями статті 83 Статуту № 551-XIV встановлено порядок накладення дисциплінарних стягнень, відповідно до яких на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Відповідно до статті 84 Статуту № 551-XIV прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Стаття 85 Статуту № 551-XIV визначає, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).

Відповідно до частини 1 статті 86 Статуту № 551-XIV якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Згідно із частини 2 статті 86 Статуту № 551-XIV під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Відповідно до статті 48 Статуту № 551-XIV на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Підстави та процедуру проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Державної прикордонної служби України (органи Держприкордонслужби), а також військовозобов`язаних під час проходження ними навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження ними підготовки та зборів (військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (підготовки, зборів), оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішень, а також повноваження посадових осіб під час проведення службового розслідування визначає Порядок проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 08 листопада 2021 року № 815 (Порядок № 815).

Підстави та процедуру проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Адміністрації Державної прикордонної служби України, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Державної прикордонної служби України (органи Держприкордонслужби), а також військовозобов`язаних під час проходження ними навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження ними підготовки та зборів (військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (підготовки, зборів), оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішень, а також повноваження посадових осіб під час проведення службового розслідування визначає Порядок проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 08 листопада 2021 року № 815 (Порядок № 815).

Відповідно до пункту 4 Порядку № 815 підставою для призначення службового розслідування є: наявність інформації про невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків; наявність інформації про порушення військової дисципліни або громадського порядку, вимог законодавства, наказів начальників (командирів), розпорядчих документів або виявлення ознак таких порушень; виявлення фактів завдання шкоди; припис Національного агентства з питань запобігання корупції або подання спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції; установлення фактів дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, а також сексуальних домагань; неправомірне застосування військовослужбовцем заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки.

Відповідно до пункту 7 Порядку № 815 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність правопорушення або події, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування, його (її) обставини (час, місце) та наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або спричинили їх виникнення; наявність причинного зв`язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями (бездіяльністю) військовослужбовця; конкретні неправомірні дії або бездіяльність військовослужбовця, який учинив правопорушення; порушення вимог законодавства, організаційно-розпорядчих актів Адміністрації Держприкордонслужби, посадових інструкцій, які було допущено військовослужбовцем; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до вчиненого; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов`язків; наявність шкоди та її розмір.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі наказів НОМЕР_2 прикордонного загону від 19.06.2025 № 3241-АГ "Про призначення службового розслідування", від 16.07.2025р. № 3692-АГ "Про продовження терміну службового розслідування" було проведено службове розслідування за фактом виявлення безпідставних виплат військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

За результатами останнього, відповідачем встановлено, що особиста безвідповідальність та неналежне виконання службових обов`язків позивачем, який під час перебування на посаді начальника прикордонної протитанкової застави прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_2 прикордонного загону діяв всупереч інтересам служби, нехтував вимогами статутів Збройних Сил України, порушив визначений порядок організації обліку особового складу в підпорядкованому підрозділі, призвели до безпідставної переплати додаткової грошової винагороди військовослужбовцям вказаного батальйону на загальну суму на загальну суму 1.349.775,20 грн.

Наказом НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 4241-АГ від 14.08.2025 р. «Про підсумки службового розслідування» за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, положень посадової інструкції в частині неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень, здійснення контролю за підлеглим особовим складом, статті 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», пункту 1 статті 3 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03 жовтня 2019 року, статті 1.2.3 Бойового статуту механізованих і танкових військ Збройних Сил України, затвердженого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 № 605, начальнику прикордонної протитанкової застави приккшр НОМЕР_2 прикордонного загону молодшому лейтенанту ОСОБА_3 оголошено дисциплінарне стягнення у вигляді «догана».

У відповідності до статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», притягнуто до повної матеріальної відповідальності в розмірі завданого збитку начальника прикордонної протитанкової застави приккшр НОМЕР_2 прикордонного загону молодшого лейтенанта ОСОБА_2 по факту нанесення шкоди державі на загальну суму 1 349 775 (один мільйон триста сорок дев`ять тисяч сімсот сімдесят п`ять) гривень 20 копійок, внаслідок надмірного нарахування та виплати додаткової винагороди.

Отже, як правильно встановлено судом першої інстанції, підставою прийняття оскаржуваного позивачем наказу, а саме п. 4 про позбавлення премії, став акт № 202008-08/10 від 23.02.2026. Тобто позбавлення премії ОСОБА_1 здійснено не як захід дисциплінарного впливу, а як наслідок встановлення органом державного фінансового контролю факту неправомірного нарахування заявником зайвих сум грошового забезпечення, що виключає застосування до спірних правовідносин норм, які регулюють порядок та строки накладення дисциплінарних стягнень.

Північно-східним офісом Держаудитслужби проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2023 р. по 31.12.2025 р., за результатами якої складено акт № 202008-08/10 від 23.02.2026 р.

В акті № 202008-08/10 від 23.02.2026 р. ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2023 р. по 31.12.2025 р. відображено порушення в частині нарахування премії у вересні 2025 року 6-ти військовослужбовцям, яких було притягнуто до матеріальної відповідальності за факти нанесення шкоди державі та оголошено дисциплінарне стягнення «догана», у тому числі начальнику прикордонної протитанкової застави прикордонної комендатури швидкого реагування лейтенанту ОСОБА_1 .

Відповідно до рапорту головного бухгалтера - начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) підполковника ОСОБА_4 від 03.03.2026 р. № 09/17095/26-Вн згідно з актом № 202008-08/10 від 23.02.2026 р. ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2023 р. по 31.12.2025 р. виявлено порушення в частині нарахування премії у вересні 2025 року 6-ти військовослужбовцям, яких було притягнуто до матеріальної відповідальності за факти нанесення шкоди державі та оголошено дисциплінарне стягнення «догана», у тому числі заявнику.

Матеріали справи не містять доказів скасування, зміни або визнання неправомірним акта № 202008-08/10 від 23.02.2026 р. ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2023 р. по 31.12.2025 р. у частині висновків про порушення нарахування премії у вересні 2025 року заявнику як військовослужбовцю, якого було притягнуто до матеріальної відповідальності за факти нанесення шкоди державі.

Доводи апелянта про необхідність застосування положень абзаців 6-7 пункту 14 глави 14 розділу III Інструкції № 558 позивача є необґрунтованими з огляду на те, що у спірному випадку позивача позбавлено премії не як наслідок реалізації дисциплінарного стягнення, а як захід реагування на встановлене органом державного фінансового контролю порушення порядку нарахування та виплати грошового забезпечення.

Інші аргументи, зазначені учасниками справи, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними.

Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги позивача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2026 по справі № 520/7784/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло М.О. Семененко