Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №480/611/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 р. Справа № 480/611/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.05.2026, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 05.05.26 по справі № 480/611/26

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (надалі також - відповідач, ГУПФУ у Вінницькій області), в якій просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення № 183950009768 від 14.10.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 5 травня 2026 року позов задоволено.

Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 183950009768 від 14.10.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало апеляційну скаргу в якій просить, скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 у справі № 480/611/26 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що згідно заяви матір скористалась правом призначення будь-якого виду пенсії та отримує пенсію за вислугою років. Враховуючи вищевикладене, вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято правомірне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Отже, суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу у якому просив апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області на рішення Сумського окружного адміністративного суду по справі № 480/611/26 від 05.05.2026 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В обґрунтування зазначив, що ОСОБА_2 своє право на отримання пенсії із підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV, як мати дитини з інвалідністю не використала. Вона маючи право на різні види пенсії, обрала вид пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а я, з огляду на положення статті 115 Закону № 1058-IV при зверненні 06.10.2025 р. мав право на призначення дострокової пенсії за віком, як батько, що здійснював виховання дитини з інвалідністю.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Згідно витягу з протоколу ЛКК № 245 ОСОБА_3 встановлено інвалідність до 6-річного віку, його хвороба входить в "Перелік медичних показань, що дають право на одержання соціальної пенсії на дітей-інвалідів віком до 18 років", затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я разом з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів від 08.11.2001 № 454/471/516.

Вказана обставина підтверджується також листом КНП "Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника" Лебединської міської ради від 06.10.2025 № 01-14/2/955.

06.10.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення йому пенсії на пільгових умовах як батьку, який виховав дитину з інвалідністю.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 183950009768 від 14.10.2025, прийнятим за принципом екстериторіальності, у призначенні дострокової пенсії позивачу відмовлено, оскільки матір скористалась правом призначення будь-якого виду пенсії та отримує пенсію за вислугу років.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що дружина позивача ОСОБА_2 подала на ім`я начальника ГУ ПФУ в Сумській області заяву від 06.10.2025, якою повідомила, що відмовляється від призначення пенсії за віком (дострокової) на користь батька дитини-інваліда з дитинства. Батько ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Їй повідомлено, що в сім`ї право на призначення дострокової пенсії за віком користується лише один з батьків. Таким чином, належними доказами підтверджується, що своє право на отримання пенсії з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV, як мати дитини з інвалідністю, так і позивач, як її батько, не використали. З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що є неприпустимим ставити у залежність право позивача на призначення дострокової пенсії за віком від реалізації права на пенсію за вислугу років його дружиною. Таким чином, оскільки дружина позивача (мати їх спільної дитини з інвалідністю) як особа з інвалідністю скористалася правом на свій соціальний захист шляхом отримання пенсії за вислугою років, це не може бути перешкодою для призначення дострокової пенсії за віком в порядку пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" батькові дитини.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування "№ 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно із статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 18 років.

За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.

Отже, з аналізу пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV та частини першої статті 17 Закону № 1788-XII слідує, що право на призначення дострокової пенсії мають не лише матері інвалідів з дитинства, але і їх чоловіки, які виховали їх до шестирічного віку та восьмирічного віку. До осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 18 років.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.1. Постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1) передбачено, що до заяви про призначення дострокової пенсії за віком згідно пункту 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV додаються такі документи: документи про народження дітей (дитини), виховання їх (її) до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність. У разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п`ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, додається заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) про смерть, рішення суду тощо).

Відповідно до пункту 2.17 Порядку № 22-1 при призначенні пенсій жінкам, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п`ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини. У разі смерті дитини подається свідоцтво про смерть.

Згідно з пунктом 2.18. Порядку № 22-1 визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладу охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги. У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Як убачається з матеріалів справи, позивач та його дружина являються батьками дитини, що є інвалідом - ОСОБА_3 . ОСОБА_3 згідно витягу з протоколу ЛКК № 245 встановлено інвалідність до 6-річного віку, його хвороба входить в "Перелік медичних показань, що дають право на одержання соціальної пенсії на дітей-інвалідів віком до 18 років", затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я разом з Міністерством праці та соціальної політики і Міністерством фінансів від 08.11.2001 № 454/471/516. Крім того, вказана обставина підтверджується також листом КНП "Лебединська лікарня імені лікаря К.О. Зільберника" Лебединської міської ради від 06.10.2025 № 01-14/2/955.

На час звернення за призначенням дострокової пенсії позивачу було 55 років та 9 місяців, страховий стаж становив - 23 роки 7 місяців та 14 днів.

Також відповідно до матеріалів справи, дружина позивача ОСОБА_2 подала на ім`я начальника ГУ ПФУ в Сумській області заяву від 06.10.2025, якою повідомила, що відмовляється від призначення пенсії за віком (дострокової) на користь батька дитини-інваліда з дитинства. Батько ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Їй повідомлено, що в сім`ї право на призначення дострокової пенсії за віком користується лише один з батьків.

Єдиною підставою для відмови у призначенні позивачу дострокової пенсії за віком було те, що його дружина, мати дитини-інваліда дитинства, є одержувачем пенсії за вислугу років. Таким чином, мати використала право на призначення пенсії до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Колегія суддів зауважує, що дійсно норми п. 3 ч. 1 ст.115 Закону №1058 надають альтернативне право на дострокове призначення пенсії за віком або ж матері, яка народила п`ятьох або більше дітей та виховала їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку; або ж батькові таких дітей - за вибором матері або в разі її відсутності.

Тому, якщо право на дострокову пенсію одного з батьків за цим пунктом було реалізоване - це виключає реалізацію права на дострокову пенсію за віком іншого з батьків.

Разом із тим суд вказує на помилку у правозастосуванні вказаної норми органом ПФУ в обставинах цієї справи.

Норма вказує на альтернативне право одного з батьків на саме дострокову пенсію за віком, яке, якщо один з батьків реалізував - інший такого права вже не має.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 є одержувачем пенсії за вислугу років.

Стаття 9 Закону № 1058 передбачає три різні види пенсій:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Стаття 2 Закону "Про пенсійне забезпечення" передбачає наступні види пенсій:

а) трудові пенсії:

за віком;

по інвалідності;

в разі втрати годувальника;

за вислугу років.

Таким чином, дані закони чітко розрізняє пенсію за віком та пенсію за вислугу років як різні види пенсій.

У той же час п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону №1058 передбачає спеціальні умови призначення (дострокове за визначених умов) тільки пенсії за віком. Саме дострокове призначення саме пенсії за віком одному з батьків виключає реалізацію цього права іншим з батьків.

Призначення ж одному з батьків дитини-інваліда (в даному разі матері) іншого виду пенсії (за вислугу років) не передбачено жодною нормою закону як передумова позбавлення права на дострокову пенсію за віком іншого з батьків.

З тлумачення п. 3 ч. 1 ст.115 Закону № 1058 у жоден спосіб не випливає, що призначення одному з батьків пенсії по за вислугу років виключає право іншого з батьків на дострокову пенсію за віком.

Таке виключення права норма передбачає тільки у разі, якщо інший з батьків реалізував права на достроковий вихід саме на пенсію за віком, але не на пенсію за вислугою років.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідач у цій справі невірно застосував закон внаслідок неправильного його тлумачення.

Враховуючи встановлені обставини та надану їм правову оцінку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення № 183950009768 від 14.10.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (постанови Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі №826/6965/14, від 27 листопада 2018 року у справі №807/997/16, від 15 липня 2019 року у справі №804/14556/15, від 20 листопада 2019 року у справі №826/9457/18, від 22 листопада 2019року у справі №815/4392/15, від 23 грудня 2019 року у справі №815/3145/15, від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18, від 5 травня 2020 року у справі №1340/4044/18, від 23червня 2020 року у справі №820/1545/16, від 6 серпня 2020 року у справі №805/3147/16-а).

Такі повноваження суду щодо визначення меж розгляду адміністративної справи є субсидіарними, не можуть змінювати предмет спору, а лише стосуються обсягу захисту порушеного права (постанова Верховного Суду від 7 лютого 2020 року у справі №826/11086/18).

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

З огляду на зазначене, враховуючи необхідність поновлення прав позивача з метою запобігання порушення його прав на належну пенсію, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав позивача без необхідності додаткових його звернень до суду та виконання будь-яких інших умов для цього, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав уважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 по справі № 480/611/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій

Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова Я.М. Макаренко