Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №440/4947/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 р. Справа № 440/4947/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 по справі № 440/4947/25

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтава ради

про визнання дій та бездіяльності протиправними та стягнення грошової компенсації за завдану моральну шкоду

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:

- визнати наведені в позовній заяві порушення Служби у справах дітей виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, триваючими правопорушеннями та поновити пропущений строк для звернення ОСОБА_1 до суду за захистом порушених прав.

- стягнути з виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію завданої моральної шкоди в розмірі 200 000,00 грн. (Двісті тисяч грн).".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 по справі №440/4947/25 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтава ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та стягнення грошової компенсації за завдану моральну шкоду

Визнано протиправною бездіяльність виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, яка полягає у не вирішенні питання перегляду встановленого графіка побачень, що викладені у заявах ОСОБА_1 від 11.04.2024 та 04.06.2024.

Зобов`язано виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 11.04.2024 та 04.06.2024 про перегляд встановленого графіка побачень та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Визнано протиправною відмову виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради в наданні запитуваної інформації згідно із заявою ОСОБА_1 від 04.01.2024 про надання матеріалів на ознайомлення (з питання встановлення графіку побачень батька з дітьми).

Зобов`язано виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2024 про надання матеріалів на ознайомлення (з питання встановлення графіку побачень батька з дітьми), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради (вул. І.Мазепи, буд.30, м. Полтава, Полтавська область, 36021 ідентифікаційний код 05384695) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 970,00 грн. (дев`ятсот сімдесят гривень).

До Полтавського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю.

Ухвалою суду від 10 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №440/4947/25 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та стягнення грошової компенсації за завдану моральну шкоду - призначено до розгляду у порядку письмового провадження та витребувано у відповідача усі наявні докази щодо виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/4947/25.

15 квітня 2026 року до суду надійшло клопотання від відповідача про долучення доказів на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2025 року у справі № 440/4947/25.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/4947/25 за позовом ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №440/4947/25 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради про визнання дій та бездіяльності протиправними та стягнення грошової компенсації за завдану моральну шкоду - залишено без задоволення.

Позивач не погодився з ухвалою суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року у справі № 440/4947/25, прийняти нове рішення, згідно до якого: визнати протиправними рішення та дії, а також відмовити у прийнятті наданих виконавчим комітетом Шевченківської районної у м. Полтава ради доказів на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/4947/25 від 02.07.2025, накласти на керівника виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтава ради, за невиконання рішення суду, штраф у сумі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 року та розподілити стягнуті кошти відповідно до ч. 4 ст. 382-3 КАС України. Постановити ухвалу про судовий контроль за виконанням судового рішення по справі № 440/4947/25 та зобов`язати виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради подати до суду звіт про виконання судового рішення.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем судового рішення у цій справі.

Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.

Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.

Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ висловив у рішеннях по справах «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04; «Горнсбі проти Греці» (Hornsby v. Greece), заява № 107/1995/613/701) позицію про те, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.

Для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення від 20.07.2004р. у справі «Шмалько проти України»).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово зазначав, що невиконання рішень національних судів в Україні - системна проблема (зокрема, справа «Бурмич та інші проти України», заява № 46852/13).

Необхідність максимального забезпечення судом у кожній справі дотримання принципу обов`язковості судового рішення, зумовлено також тим, що невиконання рішень суду призводить до зниження довіри людей до судової влади, а також посилює переконання того, що вирішити спір (правову проблему), використовуючи звернення до суду, є неефективним.

Відповідно до ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

При цьому, застосування судового контролю є наслідком обґрунтованого припущення про невиконання судового рішення зі сторони суб`єкта владних повноважень або достовірно підтвердженого під час розгляду заяви факту невиконання судового рішення.

Водночас, правове значення для наслідків застосованого судового контролю матимуть причини невиконання судового рішення (зокрема, об`єктивна неможливість чи допущене зволікання зі сторони боржника).

Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду, а не його обов`язком.

Вказана позиція узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.05.2021р. у справі № 9901/598/19.

Варто зазначити, що головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.

Кожний судовий процес повинен завершуватися реалізацією судового рішення у спірних правовідносинах між його сторонами.

Тому після вирішення публічно-правового спору і набрання судовим рішенням законної сили суд продовжує відігравати активну роль у реалізації сторонами прав та законних інтересів, з приводу захисту яких він ухвалив судове рішення.

В основу ефективності правосуддя покладається здійснення судом належного контролю за виконанням судового рішення, оскільки головною метою судового рішення є ефективність у поновленні порушених прав та свобод особи.

За змістом постанови Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23.04.2020р. у справі № 560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, положеннями КАС України у категорії справ, що розглядається, встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення (окрім соціальних справ).

При цьому, застосування судового контролю є наслідком обґрунтованого припущення про невиконання судового рішення зі сторони суб`єкта владних повноважень або достовірно підтвердженого під час розгляду заяви факту невиконання судового рішення.

Водночас, правове значення для наслідків застосованого судового контролю матимуть причини невиконання судового рішення (зокрема, об`єктивна неможливість чи допущене зволікання зі сторони боржника).

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що аналіз норми ст. 382 КАС України у її системному взаємозв`язку з нормами ст. 372 КАС України дозволяє стверджувати, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися за наявності для цього підстав (безвідносно до факту наявності виконавчого провадження щодо виконання відповідного судового рішення), зокрема у випадку, якщо:

- рішення суду ще не виконано, у тому числі у порядку його примусового виконання;

- існує обґрунтований і підтверджений доказами ризик його невиконання;

- існують підтверджені доказами обставини, які ставлять під сумнів виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, або дають підстави вважати, що: загальний порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату, або що відповідач створює перешкоди для виконання такого рішення, має намір ухилення від цього обов`язку.

Як встановлено зі змісту рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 липня 2025 року, а саме його зобов`язальної частини, виконавчий комітет Шевченківської районної у м. Полтаві ради зобов`язано повторно розглянути заяви ОСОБА_1 від 11.04.2024 та 04.06.2024 про перегляд встановленого графіка побачень та прийняти вмотивоване рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2024 про надання матеріалів на ознайомлення (з питання встановлення графіку побачень батька з дітьми), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позивач зазначає, що на момент звернення до суду з заявою про встановлення судового контролю, рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради «Про визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 12 серпня 2025 року №167, рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради «Про визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 06 серпня 2025 року № 89 прийнято без урахуванням висновків суду першої інстанції, які викладені у рішенні від 02.07.2025.

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується позивачем, що на виконання рішення суду у цій справі прийнято рішення виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради «Про визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 12 серпня 2025 року №167, рішення комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради «Про визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 06 серпня 2025 року № 89.

Також, на виконання абзацу п`ятого резолютивної частини рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.08.2025 року у справі № 440/4947/25 надано копію відповіді виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 04.08.2025 № 02.1-25/1160 на заяву ОСОБА_1 від 04.01.2024 (вх. номер реєстрації №Ю02.1-16/17 від 04.01.2024), разом з описом поштового відправлення та накладною про відправку.

Колегія суддів зазначає, що відповідач виконав рішення суду від 02.07.2025 у межах покладених на нього зобов`язань та з урахуванням висновків суду, викладених у зазначеному рішенні від 02.07.2025.

Отже зміст заяви про встановлення судового контролю, свідчить про те, що позивач фактично не погоджується з рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради від 06.08.2025 №89 та рішенням Шевченківської районної у місті Полтаві ради Виконавчого комітету від 12.08.2025 № 167.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, а тому процесуальна процедура вирішення питання щодо встановлення судового контролю за рішення суду, виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.

Необхідно також зауважити, що розглядаючи заяву, подану в порядку статті 382 КАС України, суд не вирішує спір повторно, а лише усуває перешкоди на шляху виконання вже прийнятого раніше рішення.

При цьому, необхідно зауважити, що суд не може змінювати резолютивну частину рішення, яке виконується.

З урахуванням наведеного, проаналізувавши доводи позивача щодо поданої заяви, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви, поданої в порядку статті 382 КАС України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 22.04.2026 по справі № 440/4947/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя С.П. Жигилій

Судді Я.М. Макаренко Т.С. Перцова