Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №580/3494/26 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року справа № 580/3494/26

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Військова частина НОМЕР_1 , про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), третя особа - Військова частина НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати Акт сімейного стану військовослужбовця в частині не підтвердження необхідності здійснення постійного догляду 2/2026 від 06.02.2026;

- зобов`язати Відповідача повторно провести перевірку сімейного стану з урахуванням висновків суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що згідно акту перевірки сімейного стану військовослужбовця №2/2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що у батька позивача ОСОБА_1 , який має першу групу інвалідності, наявна дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про народження №705 від 08.05.1982 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис про народження №318 від 09.03.1994, тому необхідність здійснення постійного догляду позивача за батьком не підтверджено. Позивач зазначає, що інший син батька позивача ОСОБА_3 виїхав за межі України у січні 2022 року, а дочка батька позивача ОСОБА_2 не спілкується зі своїм батьком та йому не відомо її місцезнаходження, тому позивач вважає, що саме він зобов`язаний здійснювати догляд за своїм батьком.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив, в якому вказав, що згідно акту перевірки сімейного стану військовослужбовця №2/2026 за підписами членів комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що у батька позивача ОСОБА_1 , який має першу групу інвалідності, наявна дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про народження №705 від 08.05.1982 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис про народження №318 від 09.03.1994 (інших членів другого ступеня споріднення не виявлено), тому необхідність здійснення постійного догляду позивача за батьком не підтверджено.

Третя особа письмових пояснень щодо позову не подала.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 05.05.2026 задоволено клопотання позивача про витребування доказів, а саме:

- витребувано у Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул.Хрещатик, 235) за наявності відомості про присвоєння ідентифікаційного номеру гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

- витребувано у Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601) за наявності інформацію щодо факту перетину державного кордону ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та у разі наявності такої інформації надати підтверджуючі документи з точною інформацією про дату та час перетину кордону;

- витребувано у Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби (вул. Замоцького Ігоря, 25-а, м. Кропивницький, 25015) за наявності інформацію стосовно реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Листом Головного управління ДПС у Черкаській області від 08.05.2026 №3126/5/23-00-12-01-04-6 надано до суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків (відомість №2300-2026-0001420) про те, що р. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в ДРФО не зареєстрована.

Державної прикордонної служби України листами від 12.05.2026 №10/34257-26-Вих та від 15.05.2026 №10/35419-26-Вих повідомлено суд про те, що Головний центр обробки спеціальної інформації не може надати інформацію про факт перетину державного кордону України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , так як не зазначено обов`язкового реквізиту “Громадянство”.

Листом Центрально-південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби від 08.05.2026 №3501.3.4-4357/35.3-26 повідомлено суд про те, що за даними обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованою/знятою не значиться.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №452.

Згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААА №542771 батько позивача ОСОБА_4 особою з інвалідністю I групи безтерміново.

Позивач звернувся до Військової частини із рапортом про звільнення його з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 часини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» через такі сімейні обставини, як у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Окрім рапорту про звільнення зі служби позивачем відповідно до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ було подано рапорт (заяву) щодо перевірки сімейного стану.

Відповідно командиром Військової частини НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено відповідну телеграму №1961/1772 від 26.01.2026.

Згідно акту перевірки сімейного стану військовослужбовця №2/2026 від 06.02.2026 за підписами членів комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що у батька позивача ОСОБА_1 , який має першу групу інвалідності, наявна дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про народження №705 від 08.05.1982 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис про народження №318 від 09.03.1994 (інших членів другого ступеня споріднення не виявлено).

Позивач вважає, що саме він зобов`язаний здійснювати постійний догляд за своїм батьком з інвалідністю І групи, тому звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано, що частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні, постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

В подальшому Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №740/2024 від 28.10.2024 строк дії воєнного стану продовжувався і діє по даний час.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Так, підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану - через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частиною дванадцятою статті 26 Закону №2232-ХІІ визначено перелік сімейних обставин та інших поважних причин, за наявності яких військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Зокрема, згідно з абзацом 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин таких як необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Отже, однією з підстав для звільнення військовослужбовця (як такого, що висловив своє небажання продовжувати проходження військової служби) з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини є необхідність здійснювати постійний догляд за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I або II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого та другого ступенів споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Суд зауважує, що для звільнення з військової служби саме за такою сімейною обставиною військовослужбовець має довести такі факти:

- наявність у члена сім`ї другого ступеня споріднення, статусу особи з інвалідністю I або II групи;

- необхідність здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи;

- відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім`ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

Лише за умови підтвердження таких взаємопов`язаних між собою обставин військовослужбовець підлягає звільненню з військової служби на підставі абзацу 14 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ.

Судом із матеріалів справи встановлено, що згідно акту перевірки сімейного стану військовослужбовця №2/2026 від 06.02.2026 за підписами членів комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що у батька позивача ОСОБА_1 , який має першу групу інвалідності, наявна дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про народження №705 від 08.05.1982 та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис про народження №318 від 09.03.1994 (інших членів другого ступеня споріднення не виявлено).

Позивачем у позові вказано, що інший син батька позивача ОСОБА_3 виїхав за межі України у січні 2022 року, а дочка батька позивача ОСОБА_2 не спілкується зі своїм батьком та йому не відомо її місцезнаходження, тому позивач вважає, що саме він зобов`язаний здійснювати догляд за своїм батьком.

Так, із листа Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 05.11.2025 №19/87665-25-Вих судом встановлено, що інший син батька позивача - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , здійснив 29.01.2022 перетин державного кордону України на виїзд через пункт пропуску “Краківець”.

Суд зазначає, що об`єктивна нездатність здійснювати догляд через постійне проживання за кордоном є фактичним підтвердженням відсутності іншої особи, спроможної забезпечити такий догляд.

Варто наголосити, що згідно із правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24, існування “об`єктивних причин”, які унеможливлюють здійснення догляду формально (“юридично”) наявними родичами, суд чітко констатує: неможливість здійснювати догляд через постійне перебування члена сім`ї за межами України є саме тією об`єктивною і непереборною підставою, що унеможливлює виконання обов`язку з догляду. Відтак, наявність таких родичів за кордоном фактично прирівнюється до їхньої відсутності у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII, що виключає правомірність відмови військовослужбовцю у звільненні.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України.

Також, відповідно до статті 172 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Факт припинення спілкування дочки ОСОБА_2 зі своїм батьком ОСОБА_4 , яка за законом зобов`язана здійснювати догляд за ним, законодавством не визначено як підставу неможливості чи звільнення її від виконання такого обов`язку. Інших доказів, які б свідчили про неможливість чи відсутність обов`язку вищезазначеної особи здійснювати догляд за своїм батьком ОСОБА_4 матеріали справи не містять.

Крім того, частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Водночас право на судове оскарження не є абсолютним, наявність лише формальної або процедурної помилки, без врахування рішення, яке має для суб`єкта конкретні юридичні наслідки, не є підставою для звернення до суду.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів.

У свою чергу до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинені ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

На переконання суду, акт обстеження сімейного стану військовослужбовця - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що його проводили, тому до акта можуть пред`являтися лише ті вимоги, що стосуються, доказів. Оцінка акта обстеження (перевірки), в тому числі й оцінка дій службових осіб ТЦК та СП щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Суд вказує, що акт обстеження (перевірки) сімейного стану військовослужбовця є лише службовим документом, що фіксує певні фактичні обставини (хто проживає, чи є інші родичі), тобто такий акт та дії посадових осіб ТЦК та СП зі складання цього акта не створюють правових наслідків, не породжують, не змінюють та не звужують права особи, не встановлюють для неї додаткових обов`язків та не покладають відповідальність, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 5 КАС України, яке може бути оскаржено до адміністративного суду.

При цьому суд зазначає, що висновки, викладені в акті обстеження (перевірки), є відображенням дій посадових осіб ТЦК та СП про встановлені фактичні обставини сімейного стану військовослужбовця і самі собою не породжують правових наслідків для позивача та відповідно такий акт, дії по його складанню та висновки у ньому не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача або настання негативних наслідків, не порушують його прав, свобод або інтересів, що, унеможливлює розгляд вимог про визнання протиправними та скасування таких у порядку адміністративного судочинства.

Варто зазначити, що дії зі складання службових документів (зокрема актів чи довідок ТЦК та СП) є лише етапом підготовки до прийняття остаточного рішення (в даному випадку - наказу командира військової частини про звільнення чи відмову у звільненні з військової служби).

Отже, оскаржуваний позивачем акт обстеження сімейного стану військовослужбовця, як зазначено вище, сам по собі не порушує прав, свобод або інтересів позивача, крім того оцінка обставин, викладених в акті перевірки, а також дій посадових осіб ТЦК та СП може бути надана судом у разі оскарження рішення, прийнятого на підставі акта перевірки.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ