Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №560/5738/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5738/26

РІШЕННЯ

іменем України

21 серпня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 №152 від 01.06.2025 про призов та направлення для проходження військової служби під час мобілізації в частині, що стосується ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №159 від 01.06.2025 про зарахування до списків особового складу в частині, що стосується ОСОБА_1 , зобов`язати виключити зі списків особового складу.

В обґрунтування позову зазначає, що 27.05.2025 він був затриманий працівниками ТЦК та СП без вручення повістки. Стверджує, що медичний огляд військово-лікарською комісією (ВЛК) фактично не проводився, обстеження профільними спеціалістами не здійснювалось, а огляд тривав лише один день, що позбавило його можливості надати медичну документацію за 2021- 2024 роки, яка підтверджує наявність хронічних захворювань. Позивач вважає, що оскаржувані накази є протиправними, а тому задля відновлення його порушених прав військова частина зобов`язана виключити його зі списків особового складу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 відзив у справі не надав.

Представник військової частини НОМЕР_1 подав до суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову. Заперечення обґрунтовані тим, що командир військової частини діяв виключно в межах повноважень та на підставі іменного списку військовозобов`язаних, направлених ТЦК та СП. Відповідач зазначає, що накази про призов та зарахування до частини є актами індивідуальної дії, які вичерпали свою чинність їхнім виконанням (позивач прибув до частини та набув статусу військовослужбовця), а тому їх скасування не є належним способом захисту. Крім того, 09.07.2025 позивач самовільно залишив військову частину (СЗЧ), і за цим фактом відкрито кримінальне провадження. Відповідно до вимог законодавства військову службу позивачу призупинено, що унеможливлює його виключення зі списків особового складу до завершення кримінального провадження.

Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що 27.05.2025 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 проведено медичний огляд ОСОБА_1 . За результатами огляду складено довідку ВЛК №2025-0527-1702-1721. Згідно з висновком комісії на підставі статей 52в, 46в, 43в, 23в графи ІІ Розкладу хвороб позивача визнано придатним до військової служби.

Доказів оскарження позивачем цього рішення до ВЛК вищого рівня матеріали справи не містять.

01.06.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 виданий наказ №152, згідно з яким ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період, та направлено до військової частини.

01.06.2025 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №159 солдата ОСОБА_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_3 , зараховано до списків особового складу частини, призначено на посаду курсанта навчального взводу та поставлено на всі види забезпечення. 09.07.2025 ОСОБА_1 самовільно залишив медичний заклад, у зв`язку з чим наказом командира військової частини НОМЕР_1 №197 від 09.07.2025 його знято з усіх видів забезпечення, а виплату грошового забезпечення припинено.

01.12.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України (самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану), відкрито кримінальне провадження №62025140110004733 стосовно ОСОБА_1 , внаслідок чого військову службу останньому призупинено в силу закону.

Судом встановлено, що обґрунтування позовних вимог у частині протиправності наказу про призов позивач фактично зводить до порушення процедури проведення медичного огляду військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 , неврахування його медичної історії за 2021–2024 роки та неможливості надати додаткові медичні документи.

Відповідно до частини 10 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі Положення № 402) визначення придатності за станом здоров`я до військової служби є виключною компетенцією військово-лікарських комісій. Розгляд питань щодо придатності до військової служби, оцінка медичних діагнозів та їх співставлення з Розкладом хвороб є дискреційним повноваженням ВЛК.

Згідно зі сталою практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 12 червня 2020 у справі № 810/5009/18, від 13 червня 2018 у справі № 806/526/16) адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження ВЛК, надавати оцінку професійним діям лікарів, самостійно встановлювати наявність чи відсутність певних діагнозів або визначати ступінь придатності особи до військової служби.

Крім того, Положенням № 402 визначено чіткий механізм оскарження постанов ВЛК районного рівня до ВЛК регіону або Центральної військово-лікарської комісії (ЦВЛК).

Матеріали справи не містять доказів реалізації позивачем права на адміністративне оскарження висновку ВЛК від 27.05.2025. За таких умов доводи позивача щодо незгоди з медичним висновком не можуть слугувати самостійною та достатньою підставою для визнання протиправним наказу ТЦК та СП про призов, оскільки відповідна довідка ВЛК є чинною та не скасованою у встановленому порядку.

Оцінюючи вимоги про скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №152 від 01.06.2025 про призов та наказу командира військової частини НОМЕР_1 №159 від 01.06.2025 про зарахування до списків особового складу, суд враховує правову природу цих документів.

Відповідно до пункту 19 частини 1 статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій, дія якого вичерпується його виконанням.

Наказ про призов на військову службу під час мобілізації та наказ про зарахування до списків особового складу військової частини є правозастосовними актами індивідуальної дії. Їх юридична чинність та регулятивний вплив на суспільні відносини вичерпуються фактом їх одноразової реалізації - фактичним відправленням особи до військової частини та набуттям нею статусу військовослужбовця.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 у справі № 9901/286/19, від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, а також Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (постанови від 05.02.2024 у справі № 160/2592/23, від 25.09.2023 у справі № 9902/64/23) зазначають, що скасування акта індивідуальної дії після його фактичного виконання не призводить до відновлення попереднього становища особи. Після зарахування позивача до списків військової частини виникли нові правовідносини, пов`язані з проходженням військової служби. Скасування оскаржуваних наказів за рішенням суду не є передбаченою законом підставою для припинення цих правовідносин, а отже, такий спосіб захисту не є юридично ефективним, оскільки не призводить до відновлення прав, про захист яких просить позивач.

Крім того суд зауважує, що командир військової частини НОМЕР_1 , видаючи наказ № 159, діяв виключно в межах своїх повноважень на підставі іменного списку ТЦК та СП. Військова частина не наділена компетенцією ревізувати процедуру мобілізації, проведену ТЦК та СП, перевіряти наявність підстав для відстрочки чи правомірність висновків ВЛК. Відтак, дії командира військової частини щодо зарахування позивача до списків особового складу є повністю правомірними.

Розглядаючи вимогу позивача про зобов`язання військової частини виключити його зі списків особового складу, суд виходить із того, що порядок звільнення військовослужбовців суворо регламентований законом.

Після набуття позивачем статусу військовослужбовця, припинення правовідносин військової служби можливе виключно з підстав, передбачених статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Такої підстави для звільнення з військової служби (або виключення зі списків частини), як скасування наказу про призов або незаконна мобілізація, чинне законодавство не містить. Суд не вправі зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення, яке не передбачене законом, оскільки це буде прямим втручанням у дискреційні повноваження військового командування.

Як вбачається з відзиву військової частини НОМЕР_1 та наданих документів, 09.07.2025 позивач самовільно залишив військову частину. За цим фактом до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 КК України (кримінальне провадження №62025140110004733). Відповідно до абзацу 14 частини 2 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пункту 144-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину, військова служба призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до ЄРДР.

Згідно з пунктом 144-2 вказаного Положення військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад, вважаються такими, що не виконують обов`язків військової служби, та не входять до чисельності Збройних Сил України. Звільнення з військової служби такої категорії осіб можливе лише за результатами кримінального провадження (зокрема, після набрання законної сили вироком суду).

Відтак, на момент розгляду справи позивач перебуває у статусі особи, військову службу якій призупинено, що створює юридичну перешкоду для задоволення вимог про зобов`язання військової частини прийняти рішення про його звільнення чи виключення зі списків особового складу в порядку адміністративного судочинства.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскаржувані накази видані суб`єктами владних повноважень у межах їх компетенції, тоді як вимога щодо виключення позивача зі списків особового складу військової частини суперечить вимогам спеціального законодавства, яке регулює порядок проходження та звільнення з військової служби.

За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 21 серпня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )

Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя І.С. Козачок