Рішення від 17 серпня 2026 р. у справі №755/12957/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/12957/26

Провадження №: 2-а/755/737/26

"18" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Гончарука В.П.

за участі секретаря Оніщука Р.О.

за участі сторін

представника позивача Мельника М.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Кашигіна В.С., Ореховського М.Л.

розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва адміністративну справу за позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_2 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, суд, -

в с т а н о в и в:

Позивач, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, звернувся до суду з позовом до уродженця Грузії ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 13.08.2026 року співробітниками ДСР НП України виявлено громадянина уродженця Грузії ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме: проживав без документів, які б надавали йому право законного перебування на території України.

Коли прибув відповідач в Україну достовірно встановити не вдалося, так -як відомості щодо перетину державного кордону України відповідачем відсутні, однак в ході перевірки було встановлено, що відповідач залишав межі території України по підробних документах.

28.07.2015 р. відповідачу було видано довідку на тимчасове проживання в України, яку в послідуючому було скасовано 08.07.2016 р.

Крім того, відповідач документувався паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 від 22.07.2008 р., який було визнано недійсним та анульовано на підставі висновку службової перевірки ГУ ДМС України у Донецькій обл. від 19.10.2021 №267/21.

Для отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів відповідач не звертався. Будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вживав.

За порушення правил перебування іноземних громадян та осіб без громадянства на території України, 13.08.2026 року, працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області стосовно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідачу статус біженця йому не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні не перебуває, тобто відсутні підстави, за яких примусове видворення не застосовується (частина 8 статті 26 та частина 8 статті 30 Закону).

13 серпня 2026 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно відповідача прийнято рішення про примусове видворення з України.

В той же день, 13 серпня 2026, працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області затримано відповідача для з`ясування причин та обставин правопорушення і умов, що йому сприяли, у порядку ч. 2 ст. 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, строком на 72 години.

Станом на момент звернення до суду з цим позовом особу Відповідача не ідентифіковано.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд затримати уродженця Грузії ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 6 (шість) місяців, вказуючи на те, що відповідач довготривалий період часу перебуває нелегально на території України, будь - яких документів, що б посвідчували особу у відповідача не має, останній не звертався до підрозділів ДМС щодо легалізації свого перебування на території України.

Відповідач та його представники в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, вказуючи на те, що відповідач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, на підставі паспорта громадянина України НОМЕР_1 від 22.07.2008 р., та в Україні відповідач офіційно уклав шлюб 21 жовтня 2015 року як громадянин України, отримував закордонний паспорт громадянина України 8 грудня 2008 року, а також водійське посвідчення, що було видане відповідачу 14.01.2009 року.

В Україні у відповідача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народилося двоє дітей, що також є громадянами України .

Про те, що відповідачу було анульовано паспорт громадянина України, про даний факт відповідачу не було відомо та захист відповідача вважає, що висновок службової перевірки ГУ ДМС України у Донецькій обл. від 19.10.2021 №267/21 було здійснено формально, в зв`язку з арифметичною помилкою в прізвищі відповідача .

Відповідач на території України до кримінальної відповідальності не притягувався та позивачем не надано доказів того, що відповідач в період часу з 2022 - 2006 р.р. перетинав державний кордон України.

Крім того відповідач та його представники не змогли надати пояснення на підставі яких відомостей відповідача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 було внесено до списку рішення Ради Національної Безпеки і Оборони України від 5 жовтня 2021 р. , яке було введено в дію Указом Президента України від 5 жовтня 2021 р. №497/2021 та в даному списку відповідач вказаний як особа без громадянства.

З врахуванням викладеного представники відповідача вважають, що позов є необґрунтованим та таким, шо не підлягає задоволенню, так -як не ґрунтується на вимогах законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши подані сторонами докази, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 13.08.2026 року співробітниками ДСР НП України виявлено громадянина уродженця Грузії ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме: проживав без документів, які б надавали йому право законного перебування на території України.

Достовірно встановити прибуття відповідача в Україну не вдалося, так -як відомості щодо перетину державного кордону України відповідачем відсутні.

28.07.2015 р. відповідачу було видано довідку на тимчасове проживання в України, яку в послідуючому було скасовано 08.07.2016 р.

Крім того, відповідач документувався паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 від 22.07.2008 р., який було визнано недійсним та анульовано на підставі висновку службової перевірки ГУ ДМС України у Донецькій обл. від 19.10.2021 №267/21.

Для отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів відповідач не звертався. Будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вживав.

За порушення правил перебування іноземних громадян та осіб без громадянства на території України, 13.08.2026 року, працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області стосовно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідачу статус біженця йому не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні не перебуває, тобто відсутні підстави, за яких примусове видворення не застосовується (частина 8 статті 26 та частина 8 статті 30 Закону).

13 серпня 2026 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно відповідача прийнято рішення про примусове видворення з України.

В той же день, 13 серпня 2026, працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області затримано відповідача для з`ясування причин та обставин правопорушення і умов, що йому сприяли, у порядку ч. 2 ст. 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, строком на 72 години

З вказаним рішенням відповідач був ознайомлений, але відмовився від підпису.

Позивачем надано до суду довідку складену на підставі інформації наданої від Національного бюро Інтерполу від 4.02.2006 р. згідно якої вбачається, що відповідач перебував на території Турецької Республіки по підробним документам.

Дана інформація не була спростована в судовому засіданні.

13.08.2026 року головним спеціалістом ОСОБА_3 був складений протокол № МКМ 000568 про адміністративне затримання відносно відповідача уродженця Грузії, особи без громадянства ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Указом Президента України від 5 жовтня 2021 р. №497/2021 було введено в дію Рішення Ради Національної Безпеки і Оборони України від 5 жовтня 2021 р. «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів ( санкцій)» та до списку вказаного рішення в тому числі було внесено прізвище відповідача, особа без громадянства ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Так, позивач звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що відповідач не маючи документів, які б підтверджували законне перебування на території України, порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Згідно відомостей про осіб, які вказували перетин державного кордону після 2021 р. відповідачем не має.

В судовому засіданні з пояснень відповідача встановлено, що він проживає на території України з початку 2000 р. та з 2019 р. територію України не залишав, перебував на території України.

З 2014 р. постійно оскаржує дії та рішення ДМС України стосовно себе, але при цьому до ДМС України стосовно легалізації свого перебування в Україну не звертався.

Основним законодавчим документом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». На виконання вимог вказаного Закону 23.04.2012 року спільним наказом № 353/271/150 Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби Безпеки України було затверджено Інструкцію про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства. Вказана Інструкція визначає порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Згідно ч. 3 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», в`їзд в Україну та виїзд іноземців та осіб без громадянства з України здійснюється за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 16 цього Закону, реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону. Відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.

Приписи ч. 1 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначають, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилитимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Отже, примусове видворення з України іноземця на підставі винесеної постанови адміністративного суду застосовується, якщо рішення про примусове повернення не виконано іноземцем в установлений строк без поважних причин. Водночас, вказана вище норма ч. 1 ст. 30 Закону містить приписи про те, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення. Тобто, обов`язковим є попереднє прийняття вказаними органами рішення про примусове повернення.

Подібний висновок про застосування норм права викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.04.2021 року у справі № 211/1113/18, від 19.05.2021 року у справі № 522/21025/17.

Відповідно до пп. «f» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема, законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Згідно абз. 1 ч. 4 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів - затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Згідно ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Порядок дій посадових осіб Державної міграційної служби України, її територіальних органів і територіальних підрозділів, органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, їх ідентифікації і вжиття заходів з безпосереднього примусового повернення, поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (далі - ПТПІ), а також під час прийняття рішень про продовження строку затримання визначається Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 року № 353/271/150 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України 22.01.2018 року № 38/77).

Розділом VI Інструкції визначено порядок дій з ідентифікації та документування іноземців.

Якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.

З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.

У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС.

Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

Проаналізувавши дані норми спеціального законодавства можна дійти до висновку, що ідентифікація органами міграційної служби відносно іноземців здійснюється з обов`язковим урахуванням запитів до відповідних дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця та відповідей на них.

На момент виявлення та затримання іноземця документ, що посвідчує особу іноземця та дає йому право на виїзд за територію України іноземцем надано не було.

Відповідно до абз. 2 п. 7 Розділу III Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29.02.2016 року № 141, у разі надходження від іноземців або осіб без громадянства звернень щодо надання ними сприяння в забезпеченні їх ідентифікації та (або) видворення (реадмісії) чи придбання іноземцями або особами без громадянства проїзних квитків для виїзду з України адміністрація ПТПІ невідкладно інформує про це відповідний заінтересований орган.

Суд звертає увагу на те, що виявлення та надання іноземцем, що вже перебуває ПТПІ та знаходиться в процесі його ідентифікації, будь-якого документу що має відношення до іноземця, не являється підставою для скасування раніше прийнятого рішення про затримання та поміщення такого іноземця до ПТПІ, як і не може слугувати беззаперечним аргументом щодо його ідентифікації. Такий документ може лише посприяти органам державної влади у вчиненні дій стосовно ідентифікації іноземця.

Судом встановлено, що відповідач досяг 18-річного віку, статус біженця йому не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні не перебуває, тобто відсутні підстави, за яких примусове видворення не застосовується (частина 8 статті 26 та частина 8 статті 30 Закону).

Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку, що відповідач на момент його затримання 29.04. 2026 року перебуває на території України нелегально, без документів, які б надавали їй законне право перебування в України, що, у сукупності з встановленими вище обставинами, породжує обґрунтовані сумніви щодо наявності у відповідача наміру добровільно залишити територію України та дає підстави вважати, що остання перешкоджатиме проведенню процедури видворення, яку розпочато органами Державної міграційної служби України.

Наведені обставини у розрізі викладених вище мотивів та з урахуванням положень п. 1 ч. 1 ст. 289 КАС України дають підстави для задоволення позовних вимог частково.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вище зазначеного, на основі всіх встановлених обставин справи, суд вважає за доцільне позовні вимоги Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київської області до громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», статей 2, 4, 5, 6, 194, 211, 217, 241, 245, 246, 289 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Позовов Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до ОСОБА_2 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення задовольнити частково.

Затримати уродженця Грузії ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на 45 діб, врахувавши в строк затримання термін з 13.08. 2026 р. по 16.08.2026 р. відповідно до протоколу про адміністративне затримання від 13.08.2026 р. № МКМ 000568.

На час апеляційного оскарження іноземці або особи без громадянства, у яких відсутні документи, що дають право на виїзд з України, продовжують утримуватися у спеціально обладнаних для цих цілей приміщеннях органів (підрозділів) охорони державного кордону чи Служби безпеки України або в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Відповідно до ч. 16 ст. 289 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копії повного рішення суду видати учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення рішення. Учасникам справи, які не були присутні під час проголошення, невідкладно надіслати копії рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 21.08.2026 р.

Суддя