Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №500/2664/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/2664/26

20 серпня 2026 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника адвоката Печінку Павла Володимировича звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за №961040153940 від 07.04.2026 про відмову ОСОБА_1 у переведенні його з пенсії по інвалідності на пенсію по віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію по віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", нарахувати дану пенсію із 01.04.2026, з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію по інвалідності у розмірі 2595 грн.

Під час проходження військової служби позивач у період із 29 травня по 18 жовтня 1986 року приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зв`язку із чим визнаний учасником ліквідації 2 категорії.

Безпосередньо перед виповненням 60 річного віку та наявністю страхового стажу (32 р. 10 міс. 22 дні) позивач, 30.03.2026 звернувся до Гусятинського відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр) Головного управління ПФУ в Тернопільській області із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію по віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

15.04.2026 відповідач надав позивачу копію рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за №961040153940 від 07.04.2026, яким позивачу відмовлено у переведенні його із пенсії по інвалідності на пенсію за віком та перерахунку розміру пенсійних виплат із тих мотивів, що ним не надано первинних документів, в яких би було зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження.

Зазначена протиправна діяльність відповідача, яка виразилась у безпідставній відмові у переведенні позивача з одного виду пенсії на інший, спонукала позивача звернутись до суду за захистом своїх соціальних прав.

Ухвалою суду від 30.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України 9далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у визначений судом строк своїм правом не скористався та відзиву на позов не подав.

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку черговості.

Дослідивши докази по справі, суд встановив такі обставини.

Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області як отримувач пенсії по інвалідності 2 групи загального захворювання.

Також ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986р., категорії 2, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , видане 15.09.1993 Тернопільською обласною державною адміністрацією.

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 09.10.1986 №142 (Вх №235 від 26.03.1991 Гусятинського РВК) рядовий ОСОБА_1 з 29 травня по 18 жовтня 1986 року виконував службові обов`язки в складі військової частини НОМЕР_2 по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Факт участі ОСОБА_1 в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 30-ти кілометровій зоні з 29 травня 1986 року по 18 жовтня 1986 року підтверджено також рішенням Гусятинського районного суду тернопільської області від 17.08.1993 у справі №2-216/1993.

30.03.2026 позивач звернувся до Гусятинського відділу обслуговування громадян №4 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про переведення його з пенсії по інвалідності на пенсію по віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 13.04.2026 №1900-0207-8/17164 повідомлено позивача про відмову в перерахунку пенсії, надавши рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.04.2026 №961040153940.

Вказано, що згідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №№796-XII (далі - Закон №796-XII) право на пенсію зі зниженням пенсійного віку , встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мають зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів на 8 років, від 10 до 14 календарних днів на 5 років.

Згідно пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 заява про призначення пенсії (додаток 1 до Порядку) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України

Згідно з пунктом 7 пункту 2.1 Порядку до заяви про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС додаються такі документи:

- довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження;

- посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС

Оскільки до заяви про перерахунок пенсії не долучено довідку про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження підстави для проведення перерахунку пенсії згідно заяви від 30.03.2026 відсутні.

Враховуючи зазначене ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії.

Не погоджуючись з таким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.

Відповідно до частини першої статті 24 Основного Закону України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; що гарантована Конституцією України рівність усіх людей в їх правах і свободах означає необхідність забезпечення їм рівних правових можливостей для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод та не виключає можливості законодавця при регулюванні питань соціального забезпечення встановлювати певні відмінності щодо обсягу такого забезпечення.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №796-ХІІ).

Згідно пункту 1 статті 9 цього Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.

За положеннями статті 10 Закону №796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів передбачено зменшення віку на 10 років.

Суд враховує, що обов`язковою умовою наявності у позивача права на призначення (перерахунок) пенсії за віком на підставі частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ є факт праці у зоні відчуження не менше 5 календарних днів у період з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року.

Спір у даній справі виник, зокрема, з приводу наявності чи відсутності факту участі позивача у зоні відчуження в 1986 році, що надає відповідно право останнього на призначення пенсії за віком.

Як зазначено у спірному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.04.2026 №961040153940, оскільки до заяви про перерахунок пенсії не долучено довідку про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження підстави для проведення перерахунку пенсії згідно заяви від 30.03.2026 відсутні.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 Порядку №22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є:

довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження;

посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, вказаними вище положеннями Порядку №22-1 відображено які саме документи засвідчують особливий статус особи, як учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а зокрема - або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження та посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Зі змісту позовної заяви та долучених копій документів вбачається, що позивач, на підтвердження свого статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС надав відповідачу:

- довідку командування військової частини № НОМЕР_2 від 09.10.1986 №142 про те, що з 29 травня по 18 жовтня 1986 року позивач виконував службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- копію військового квитка НОМЕР_3 із записом про період участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 29.05.1986 по 18.10.1986 та отримання посвідчення ліквідатора;

- посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_1 від 15.09.1993;

- рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 17.08.1993 у справі №2-216/1993 про встановлення факту участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 30-ти кілометровій зоні із 29 травня по 18 жовтня 1986 року.

За положеннями частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказані документи підтверджують факт участі позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 30-ти кілометровій зоні із 29 травня по 18 жовтня 1986 року.

Суд наголошує, що на позивача не може бути покладено відповідальність за відсутність первинних документів, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи у зоні відчуження. Відсутність первинних документів не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо призначення та перерахунку пенсії.

Отже, відповідальність за відсутність відповідних первинних документів не може бути покладена на позивача, оскільки така відповідальність покладається на орган, який видав довідку.

При цьому факт, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС підтверджується вказаними вище матеріалами справи.

Водночас частиною третьою статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію

Отже, відповідач наділений повноваженнями щодо перевірки наданих документів і такі повноваження можуть бути реалізовані шляхом вчинення відповідних запитів, витребування первинних документів з метою підтвердження поданих документів, а також шляхом проведення перевірок.

Однак, матеріали справи не містять належних доказів вчинення таких дій або будь-яких інших активних дій з боку відповідача.

Зважаючи на це, неврахування пенсійним органом довідки військової частини НОМЕР_2 від 09.10.1986 №142, у складі якої позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з 29 травня по 18 жовтня 1986 року та інших поданих документів, є порушенням його права на належне пенсійне забезпечення.

Враховуючи вищезазначене та те, що позивачем було додано до заяви про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" достатній перелік документів, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.04.2026 №961040153940 є протиправним та підлягає скасуванню.

В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Щодо позовних вимог зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію по віку відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", нарахувати дану пенсію із 01.04.2026, з урахуванням виплачених сум, то суд зауважує таке.

Призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсійний фонд є органом, який, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою, забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій.

Так, питання призначення перерахунку і виплати пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення/перерахунок пенсії.

Відтак, позовні вимоги в цій частин задоволенню не підлягають.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Таким чином суд вважає за необхідне, застосовуючи частину другу статті 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Хмельницькій області повторно розглянути подану позивачем заяву про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняти відповідне рішення.

При цьому суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі "Федорченко та Лозенко проти України" (заява №387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом", тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.04.2026 №961040153940 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.03.2026 про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняти рішення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 20 серпня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (місцезнаходження: вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29005 код ЄДРПОУ: 21318350).

Головуючий суддя Мартиць О.І.