Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №480/9683/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року Справа № 480/9683/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соп`яненко О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9683/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою і просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у наданні відстрочки на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (повідомлення № 1/3559 від 20.11.2025, протокол № 42 від 19.11.2025);

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки на підставі п.14 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що здійснює постійний догляд за рідним дядьком, який є особою з інвалідністю I групи, тоді як батько позивача за станом здоров`я не може здійснювати такий догляд. Вважає, що відповідач безпідставно не врахував подані ним документи та відмовив у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не надав, про причини неподання відзиву суд не повідомив, тому у відповідності до ч. 4 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання відповідачем відзиву на позов кваліфікується судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_2 є рідним дядьком позивача, особою з інвалідністю I групи та потребує постійного стороннього догляду.

Позивач здійснює догляд за ОСОБА_1 та отримує компенсацію за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі.

Рідним братом ОСОБА_1 є батько позивача - ОСОБА_3 . Згідно з висновком ЛКК останній за станом здоров`я "не може здійснювати догляд за сторонньою особою".

17.11.2025 позивач звернувся із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Рішенням комісії, оформленим протоколом від 19.11.2025 № 42, позивачу відмовлено у наданні відстрочки у зв`язку з тим, що "існує доглядач першого ступеня споріднення (батько позивача), який не потребує постійного догляду".

Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні визначає Закон України від 21.10.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-XII).

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею, не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за відповідним медичним висновком. У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Частиною восьмою статті 23 Закону № 3543-XII передбачено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частини дев`ятої статті 23 Закону № 3543-XII відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують наявність у військовозобов`язаного права на відстрочку.

Механізм реалізації положень статті 23 Закону № 3543-XII визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560).

Відповідно до пункту 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону № 3543-XII.

Пунктом 57 Порядку № 560 передбачено утворення при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та їх відокремлених відділах комісій для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з пунктом 58 Порядку № 560, у редакції, яка застосовувалася з 01.11.2025, військовозобов`язані за наявності підстав для одержання відстрочки особисто через центр надання адміністративних послуг подають на ім`я голови відповідної комісії заяву про надання відстрочки. До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, визначені у переліку згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Відповідно до пункту 58-1 Порядку № 560 військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за членами сім`ї другого ступеня споріднення, які є особами з інвалідністю I або II групи, зазначають у заяві про відсутність членів сім`ї першого ступеня споріднення особи, за якою вони здійснюють догляд. Військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за членами сім`ї третього ступеня споріднення, зазначають у заяві про відсутність членів сім`ї першого і другого ступеня споріднення особи, за якою вони здійснюють догляд.

Цим же пунктом передбачено, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки під час прийняття рішення про надання відстрочки перевіряє, зокрема, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, за якою здійснюється постійний догляд, а також наявність інших осіб із використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних.

Водночас додатком 5 до Порядку № 560 безпосередньо визначено перелік документів, які підтверджують право на відстрочку за пунктом 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII.

Так, для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї третього ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, передбачено подання документів, що підтверджують родинні зв`язки третього ступеня споріднення, а також одного з документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за такою особою.

До документів, якими може бути підтверджена зазначена неможливість, додатком 5 до Порядку № 560 віднесено, зокрема, довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого або другого ступеня споріднення в постійному догляді.

Крім того, додатком 5 до Порядку № 560 передбачено подання документів про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.

Відповідно до пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, а за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

За результатами розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

Отже, вирішуючи питання про надання відстрочки військовозобов`язаному, який здійснює постійний догляд за членом сім`ї третього ступеня споріднення з інвалідністю I або II групи, комісія повинна не лише встановити формальну наявність членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, а й дослідити подані військовозобов`язаним документи щодо можливості таких осіб фактично здійснювати постійний догляд та надати їм належну оцінку.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю I групи та потребує постійного стороннього догляду, є рідним дядьком позивача, тобто членом його сім`ї третього ступеня споріднення.

Матеріалами справи також підтверджено, що позивач фактично здійснює постійний догляд за ОСОБА_1 та отримує компенсацію за надання соціальних послуг з догляду на непрофесійній основі.

Водночас рідним братом ОСОБА_1 є ОСОБА_3 - батько позивача, який щодо особи, за якою здійснюється догляд, є членом сім`ї другого ступеня споріднення.

Разом з тим згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії ОСОБА_3 за станом здоров`я "не може здійснювати догляд за сторонньою особою".

Отже, у спірних правовідносинах значення має не лише сам факт існування члена сім`ї другого ступеня споріднення, а й наявність у нього реальної можливості здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю.

Суд враховує, що додаток 5 до Порядку № 560 визначає документи саме як такі, що мають підтверджувати неможливість членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення здійснювати постійний догляд. Таким чином, юридично значущою обставиною у цьому випадку є об`єктивна можливість або неможливість відповідної особи здійснювати такий догляд.

Поданий позивачем висновок ЛКК виданий уповноваженим медичним органом та безпосередньо містить висновок про неможливість ОСОБА_3 за станом здоров`я здійснювати догляд за іншою особою.

На переконання суду, відсутність у цьому медичному документі формулювання про те, що ОСОБА_3 "сам потребує постійного догляду", не може бути самостійною та достатньою підставою для неврахування встановленої ЛКК обставини щодо його об`єктивної нездатності здійснювати догляд.

Інше тлумачення зводило б оцінку поданих документів виключно до формального співставлення використаних у них словесних конструкцій та не відповідало б меті правового регулювання, яка полягає у встановленні наявності іншого члена сім`ї, здатного фактично забезпечити постійний догляд за особою з інвалідністю.

При цьому відповідачем не наведено обставин та не подано доказів, які б спростовували висновок медичного органу або свідчили про фактичну можливість ОСОБА_3 здійснювати постійний догляд за ОСОБА_1 .

Більше того, підставою для відмови відповідач зазначив наявність "доглядача першого ступеня споріднення (батько позивача)", хоча ОСОБА_3 є рідним братом особи з інвалідністю та, відповідно, членом її сім`ї другого ступеня споріднення. Наведене свідчить про неправильне визначення відповідачем ступеня споріднення осіб та неналежне дослідження обставин, які мали значення для вирішення заяви позивача.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті спірного рішення не надав належної оцінки поданому позивачем висновку ЛКК щодо неможливості ОСОБА_3 здійснювати догляд та фактично обмежився встановленням самого факту існування члена сім`ї другого ступеня споріднення.

Отже, рішення комісії про відмову позивачу у наданні відстрочки не може вважатися обґрунтованим та прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 968,96 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 19.11.2025 № 42 та повідомленням від 20.11.2025 № 1/3559.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 17.11.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко