Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №480/3650/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2026 року Справа № 480/3650/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Шаповала М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/3650/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як працівник закладу охорони здоров`я, звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Проте відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з тим, що заявник не набув необхідного стажу за вислугу років. Позивач вважає, що таке рішення є неправомірним, оскільки у період з 01.04.1996 по 31.12.1997 він виконував роботу, стаж за яку має бути врахований у подвійному розмірі. У разі такого зарахування, то позивач матиме достатній стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Відзив відповідачем мотивовано тим, що спірне рішення прийнято правомірно, оскільки за результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії за вислугу років, до страхового стажу позивача зараховано всі періоди, включаючи період з 01.04.1996 по 31.12.1997. Наданими позивачем документами не підтверджено тієї обставини, що у вказаний період він працював саме на посаді сестри медичної - анестезиста реанімаційного відділення, що дає право на зарахування страхового стажу у подвійному розмірі.

Відповідно до акту перевірки достовірності документів, поданих для призначення (перерахунку) пенсії ГУ ПФУ в Сумській області від 21.11.2025 № 1800-0904-1/6534 встановлено, що у період з 03.09.1991 по 31.12.1997 ОСОБА_1 працював на посаді медсестри-анестезиста в Тростянецькій центральній районній лікарні. З 03.09.1991 ОСОБА_1 був прийнятий в хірургічне відділення, з 01.01.1998 був переведений з реанімаційного відділення до хірургічного відділення в операційний блок (наказ № 232 від 31.12.1997).

Наказ про переведення з хірургічного відділення до реанімаційного відділення для перевірки не надано.

В наказах про відпустка без збереження заробітної плати ( № 203 від 17.10.1996, № 169 від 25.09.1997) значиться, що ОСОБА_1 м/с анестезисту реанімаційного відділення були надані відпустки. Документів, які підтверджують, що позивач був переведений на посаду "сестри медичної-анестезиста" реанімаційного відділення не надано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Позивач 07.06.2023 звернувся до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

14.06.2023, за результатами розгляду заяви позивача, відповідачем було прийнято рішення № 184150011584 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки заявник не набув необхідного стажу за вислугу років.

У рішення вказано, що право на пенсію за вислугу років, незалежно від віку, мають особи, вислуга років яких на відповідних посадах становить, зокрема до 11.10.2017 - не менше 26 років 6 місяців, а стаж роботи, що дає позивачу право на призначення пенсії за вислугу років, становить 26 років 02 місяці 29 днів станом на 10.10.2017. Також відповідачем зараховано до загального страхового стажу позивача 36 років 09 місяців 09 днів.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 у справі № 480/11498/23 адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ у Київській області від 14.06.2023 № 184150011584 та зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років від 07.06.2023 з урахуванням правової оцінки, наданої судом. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2025 у справі № 480/11498/23 апеляційну скаргу ГУ ПФУ у Київській області залишено без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 залишено без змін.

На виконання вказаних судових рішень відповідач провів повторний розгляд заяви позивача від 07.06.2023 та прийняв нове рішення про відмову у призначенні пенсії від 18.12.2025 № 184150011584.

18.12.2025, за результатами розгляду заяви позивача, відповідачем було прийнято рішення № 184150011584 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки заявник не набув необхідного стажу за вислугу років.

У рішенні від 18.12.2025 відповідач послався на акт зустрічної перевірки достовірності документів, поданих для призначення пенсії, проведеної Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області від 21.11.2025 № 1800-0904-1/6534. При цьому в самому рішенні відповідач зазначив, що за період з 03.09.1991 по 31.12.1997 ОСОБА_1 працював на посаді медсестри-анестезиста в Тростянецькій центральній районній лікарні, а з 01.01.1998 був переведений з реанімаційного відділення до хірургічного відділення в операційний блок згідно з наказом від 31.12.1997 № 232

На переконання позивача, йому протиправно відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років, оскільки у період з 01.04.1996 по 31.12.1997 він виконував роботу в реанімаційному відділенні Тростянецької центральної районної лікарні на посаді сестри медичної-анестезиста, який має бути врахований у подвійному розмірі.

Положеннями ч. 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел з 01.01.2004 р. визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV, який прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII.

Таким чином, оскільки Закон № 1058-ІV та Закон № 1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058-IV, як акту права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України № 1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058-IV.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

За визначеннями, наведеними у ст.1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Приписами ч. 1-3 ст.24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Як зазначено у ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.3 ст.40 Закону № 1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону 1788-XII в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Пільги щодо обчислення стажу роботи в деяких медичних закладах передбачені статтею 60 Закону України № 1788-XII, згідно до якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Суд констатує, що редакція статті 60 Закону № 1788-XII є чинною на теперішній час. Стаття 24 Закону № 1058-IV не скасовує статтю 60 Закону № 1788-XII та не зупиняє її дію.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верхового Суду від 04.12.2019 р. у справі № 689/872/17 та від 27.02.2020 р. у справі № 462/1713/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене ст.60 Закону № 1788-XII, не пов`язано із набранням чинності Закону № 1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України № 303 від 08.10.1997 проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.

Згідно роз`яснення, наданого Міністерством охорони здоров`я і Міністерства праці та соціальної політики України у листах від 28.05.2002 № 10.02.11/450 та від 21.06.2002 № 02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено ст.60 Закону № 1788-XII.

Крім іншого, лист-роз`яснення Пенсійного фонду України № 3544-03, у якому зазначено: При вирішенні питання зарахування у подвійному розмірі періодів роботи у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я необхідно керуватися спільним листом Міністерства праці і соціальної політики України, Пенсійного фонду України та Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2002.

Відповідно до цього листа до стажу роботи у подвійному розмірі зараховується час роботи у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів, оскільки наказом Міністерства охорони здоров`я від 08.10.97 № 303 Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих ВООЗ, із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.

Керуючись вищезазначеним до стажу роботи у подвійному розмірі за нормами ст. 60 Закону № 1788-XII зараховуються періоди роботи: у реанімаційних відділеннях; після перейменування відділень реанімацій, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 08.10.1997 № 303: у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії; групах анестезіології та інтенсивної терапії; відділеннях інтенсивної терапії.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 11.12.2018 р. у справі № 310/385/17, від 23.01.2019 у справі № 485/103/17 та від 04.12.2019 у справі № 689/872/17; від 27.02.2020 у справі № 462/1713/17.

За змістом ст.62 Закону № 1788-ХІІ порядок підтвердження стажу роботи, згідно з якою основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , записи в останній виконані чітко, зрозуміло, та в повному обсязі містять інформацію про періоди роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені. При цьому, від відповідача відсутні будь-які зауваження щодо заповнення трудової книжки позивача.

Так, з матеріалів справи вбачається, що згідно з записом 5 трудової книжки позивачз 03.09.1991 був прийнятий на роботу в хірургічне відділення Тростянецької районної лікарні медсестрою-анестезистом, а відповідно до запису 6 вказаної трудової книжки позивача з 01.06.2012 переведено на посаду сестри медичної-анестезиста операційного блоку, у зв`язку з приведенням до вимог штатного розкладу.

Згідно з довідкою від 16.05.2023 № 01-14/1599 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, виданою Комунальним некомерційним підприємством "Тростянецька міська лікарня" Тростянецької міської ради, позивач, у період з 03.09.1991 по 31.12.1997, працював у Тростянецькій центральній районній лікарні на посаді сестри медичної-анестезиста хірургічного відділення.

В обґрунтування своїх доводів щодо роботи у реанімаційному відділенні, позивачем надано копії наступних документів: наказу Тростянецької ЦРЛ від 04.04.1996 № 91 "Про ліжковий фонд лікувально-профілактичних закладів Тростянецького району", відповідно до п.1 якого було відкрито анестезіолого-реанімаційне відділення з 01.04.1996; наказу від 31.12.1997 № 385 "Про реструктуризацію ліжкового фонду", пунктом 1.1. якого Реанімаційне відділення Тростянецької ЦРЛ було скорочене з 01.01.1998; наказу від 17.10.1996 року № 204, відповідно до якого позивачу було надано відпустку без збереження заробітної плати у період з 24.10.1996 по 04.11.1996; картки-довідки за 1997 рік з відмітками про роботу ОСОБА_1 , в якій, зокрема, значиться інформація про нарахування позивачу посадового окладу за роботу, виконувану у реанімаційному відділенні, починаючи з 01.06.1997; наказу від 25.09.1997 № 169 про надання позивачу відпустки без збереження заробітної плати на період з 25.09.1997 по 30.09.1997, як анестезисту реанімаційного відділення; наказу від 31.12.1997 № 232 про переведення позивача , як сестри медичної-анестезиста реанімаційного відділення, в операційний блок хірургічного відділення на аналогічну посаду.

Крім того, комунальне некомерційне підприємство "Тростянецька міська лікарня" Тростянецької міської ради, листом від 06.10.2023 № 01-14/3645, повідомило, що відповідно до записів у наказах про надання відпусток і переведення з реанімаційного відділення в операційний блок хірургічного відділення можливо вважати, що ОСОБА_1 в період 1996-1997 років працював на посаді сестри медичної-анестезиста реанімаційного відділення, проте відсутній запис про переведення його на посаду сестри медичної анестезиста в новостворене реанімаційне відділення ЦРЛ.

З огляду на вказані норми та обставини справи робота позивача на вищезазначених посадах у відділеннях анестезіології терапії дає йому право на зарахування стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Враховуючи викладене, суд визнає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 18.12.2025 № 184150011584 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за вислугу років, у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи з 01.04.1996 по 31.12.1997 на посаді сестри медичної-анестезиста реанімаційного (анестезіологореанімаційного) відділення Тростянецької центральної районної лікарні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань 1064,96 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Шаповал