Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №440/12607/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/12607/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Головка А.Б., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ), що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку з 29.06.2006 року, відповідно до інформації, яка міститься у Довідці № 23/05 від 16.05.2002 року; зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) внести Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку із непридатністю до військової служби за станом здоров`я з 29.06.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов`язаний. Позивач посилається на те, що за результатами проходження військово-лікарської комісії 06.03.2002 його було визнано непридатним до військової служби, що підтверджується довідкою від 16.05.2002 № 23/05. У подальшому, 29.06.2006, його було виключено з військового обліку, про що, за твердженням позивача, зроблено відповідну відмітку у паспорті. Зазначає, що у липні 2025 року після завантаження застосунку «Резерв+» ним було виявлено, що він перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 та має категорію обліку «військовозобов`язаний». При цьому у сформованому військово-обліковому документі містяться відомості про постанову ВЛК від 06.03.2002, згідно з якою він є непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час. З метою внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про визнання його непридатним до військової служби та виключення з військового обліку позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою. Листом від 15.08.2025 № 6/13012 відповідач повідомив, що позивач перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 , а відповідна інформація внесена до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Також відповідач зазначив, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності Законом України від 21.03.2024 № 3621-IX, підлягають повторному медичному огляду, у зв`язку з чим позивачу необхідно прибути для проходження повторного медичного огляду ВЛК. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, оскільки, на його переконання, він не належить до категорії військовозобов`язаних, які були зняті з військового обліку та підлягають повторному взяттю на нього, а був саме виключений з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби. На підтвердження цього посилається на довідку від 16.05.2002 № 23/05 та відповідну відмітку у паспорті. З огляду на викладене позивач вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для обліку його як військовозобов`язаного, а тому просить суд визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про визнання його непридатним до військової служби та про виключення з військового обліку, а також зобов`язати відповідача внести відповідні відомості до Реєстру.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

06 березня 2002 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , пройшов військово-лікарську комісію ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_7 від 16.05.2002 № 23/05 за результатами проходження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби. У довідці також зазначено військове звання позивача - рядовий та категорію обліку - ІІ.

З матеріалів справи судом також встановлено, що у паспорті громадянина України, виданому ОСОБА_1 , міститься відмітка ІНФОРМАЦІЯ_7 від 29.06.2006 - "невійськовозобов`язаний".

Водночас згідно з військово-обліковим документом, сформованим 04.08.2025 засобами мобільного застосунку «Резерв+», ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 з категорією обліку «військовозобов`язаний», військове звання - рядовий, ВОС - 956647.

У цьому ж військово-обліковому документі містяться відомості про постанову ВЛК від 06.03.2002, відповідно до якої ОСОБА_1 визнаний «непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час». У графі «Підстава зняття/виключення» відомості відсутні.

07 серпня 2025 року представник ОСОБА_1 , адвокат Слуцький Олександр Владиславович, звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із запитом щодо військового обліку позивача.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15.08.2025 № 6/13012 повідомлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_5 , а відповідна інформація внесена до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У цьому ж листі відповідач зазначив, що відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України від 21.03.2024 № 3621-IX громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев`яти місяців з дня набрання ним чинності підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.

Також відповідач повідомив, що за результатами останнього медичного огляду від 06.03.2002 ОСОБА_1 був визнаний «непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у військовий час», у зв`язку з чим ОСОБА_1 необхідно прибути для проходження повторного медичного огляду ВЛК та визначення наявності відстрочки від призову на військову службу.

Не погоджуючись із перебуванням на військовому обліку як військовозобов`язаного та невнесенням до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про його непридатність до військової служби та виключення з військового обліку, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб

За змістом статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби. передбачені Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Згідно з частини 2 статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За змістом частини 5 статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 9 статті 1 Закону № 2232 щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

Згідно з абз. 1 частини 10 статті 1 Закону № 2232-ХІІ громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату.

Частиною 2 статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Відповідно до частини 12 статті 12 Закону № 2232-ХІІ військовозобов`язані, які, зокрема, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями під час проведення мобілізації проходять обов`язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується Міністерством оборони України та центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями.

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-XII постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік передбачає, серед іншого, фіксацію та накопичення відомостей про людські мобілізаційні ресурси, забезпечення виконання правил військового обліку, а також подання персональних та службових даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Законом України від 16.03.2017 №1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" визначено, що Реєстр є інформаційно-комунікаційною системою, призначеною для забезпечення військового обліку громадян України, а районні та міські територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами його ведення та забезпечують актуалізацію відомостей Реєстру.

Статтею 14 Закону №1951-VIII передбачено внесення до Реєстру записів та змін до персональних і службових даних на підставі відомостей, одержаних від компетентних органів, установ, організацій, а також відомостей, поданих самими призовниками, військовозобов`язаними та резервістами.

Отже, внесення відомостей про виключення особи з військового обліку повинно ґрунтуватися на належних документах, які підтверджують існування передбаченої законом підстави для такого виключення.

У цій справі позивач обґрунтовує наявність такої підстави результатами військово-лікарського огляду 06.03.2002 та відміткою у паспорті.

Як встановлено судом, у довідці ІНФОРМАЦІЯ_7 від 16.05.2002 №23/05 щодо ОСОБА_1 міститься посилання на статтю 14 "б" графи I Розкладу хвороб.

Відповідно до статті 14 Розкладу хвороб, станів і фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби у Збройних Силах України, у редакції наказу Міністра оборони України від 12.07.1999 №207, за пунктом "б" графи I особи при помірно виражених психічних порушеннях визнавалися непридатними до військової служби у мирний час, обмежено здатними у воєнний час.

У паспорті позивача наявна відмітка "невійськовозобов`язаний", а також запис органу військового обліку від 29.06.2006.

Разом з тим наведена відмітка сама по собі не дає підстав для висновку, що позивача було саме виключено з військового обліку внаслідок визнання його непридатним до військової служби.

Суд враховує, що поняття "зняття з військового обліку" та "виключення з військового обліку" мають різні правові підстави та наслідки.

Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24 зазначив, що при знятті з військового обліку законодавством передбачена можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік, тоді як особи, виключені з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного.

Відтак визначальним для встановлення правового статусу позивача є не саме формулювання відмітки у паспорті, а зміст рішення військово-лікарської комісії та нормативне регулювання, чинне на час його прийняття.

На час проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії діяло Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 04.01.1994 №2, у редакції наказу Міністра оборони України від 12.07.1999 №207.

Пунктами 95, 96 цього Положення було чітко розмежовано два ступені придатності: "непридатний до військової служби у мирний час, обмежено здатний у воєнний час", якому відповідав ступінь обмеження 6, та "непридатний до військової служби зі зняттям з військового обліку", якому відповідав ступінь обмеження 7.

Крім того, пунктом "б" статті 14 Розкладу хвороб при помірно виражених психічних порушеннях передбачалося визнання особи непридатною до військової служби у мирний час та обмежено здатною у воєнний час із встановленням ступеня обмеження 6. Натомість за пунктом "а" цієї статті при різко виражених стійких психічних порушеннях передбачалася непридатність до військової служби зі зняттям з військового обліку та встановлення ступеня обмеження 7.

Отже, встановлений ОСОБА_1 висновок ВЛК від 06.03.2002 не свідчить про повну непридатність позивача до військової служби.

При цьому нормативне регулювання військового обліку надалі змінювалося. Наказом Міністерства оборони України від 09.06.2006 №342 було передбачено зняття з військового обліку військовозобов`язаних, визнаних військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби у мирний час та обмежено придатними у воєнний час.

Таким чином, особи з відповідним висновком ВЛК могли бути саме зняті з військового обліку, що не є тотожним їх виключенню з військового обліку та не означає остаточного припинення статусу військовозобов`язаного.

Саме тому наявність у паспорті позивача відмітки "невійськовозобов`язаний" не спростовує того, що правовою підставою припинення його перебування на обліку на той час могла бути процедура зняття з військового обліку, а не виключення з нього.

Крім того, Законом України від 21.03.2024 №3621-IX, який набрав чинності 04.05.2024, категорію "обмежено придатний до військової служби" було виключено із законодавства.

Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3621-IX передбачено обов`язок громадян України, які до набрання чинності цим Законом були визнані обмежено придатними до військової служби, пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Законом України від 12.02.2025 №4235-IX зазначену норму викладено у новій редакції та встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності Законом №3621-IX, крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю, зобов`язані до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Таким чином, законодавець передбачив спеціальний порядок визначення актуального ступеня придатності осіб, які раніше були визнані непридатними до військової служби у мирний час та обмежено придатними у воєнний час.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів проходження ОСОБА_1 повторного медичного огляду ВЛК після набрання чинності Законом №3621-IX.

Не надано суду й будь-якого іншого рішення військово-лікарської комісії, прийнятого після 06.03.2002, яким позивача було б визнано непридатним до військової служби відповідно до чинного законодавства.

Отже, станом на час виникнення спірних правовідносин єдиним підтвердженим матеріалами справи висновком щодо придатності ОСОБА_1 залишався висновок ВЛК від 06.03.2002 про непридатність до військової служби у мирний час та обмежену здатність у воєнний час.

Військово-обліковий документ, сформований 04.08.2025 засобами мобільного застосунку "Резерв+", також містить відомості про зазначену постанову ВЛК від 06.03.2002 та визначає ОСОБА_1 як військовозобов`язаного. Відомості щодо підстави зняття або виключення з військового обліку у цьому документі відсутні.

Листом від 15.08.2025 №6/13012 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних, та з огляду на висновок ВЛК від 06.03.2002 вказав на необхідність проходження ним повторного медичного огляду ВЛК.

З огляду на встановлений у 2002 році ступінь придатності позивача та відсутність результатів повторного медичного огляду така позиція відповідача узгоджується з вимогами чинного законодавства.

Суд також враховує, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби.

Отже, для внесення до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку необхідною є наявність належного рішення ВЛК про його непридатність до військової служби.

Такого рішення матеріали справи не містять.

Сам по собі запис у паспорті "невійськовозобов`язаний", з огляду на зміст висновку ВЛК від 06.03.2002 та розмежування законодавством понять зняття і виключення з військового обліку, не є достатнім доказом наявності підстав для виключення позивача з військового обліку на час розгляду його звернення.

Інших належних доказів, які б підтверджували визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та наявність підстав для його виключення з військового обліку, позивачем не надано.

За таких обставин у відповідача були відсутні передбачені законом та документально підтверджені підстави для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про непридатність ОСОБА_1 до військової служби та його виключення з військового обліку.

Відтак підстави для визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання його внести відповідні відомості до Реєстру відсутні, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що при вчиненні оспорюваних дій, відповідачем були дотримані усі критерії, передбачені частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак суд не знаходить протиправності вказаних дій.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Б. Головко