Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №420/7506/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7506/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області в якому позивач просить суд:

- визнати противоправною бездіяльність відповідача щодо не виплати компенсації за невикористану річну відпустку у період з 01 лютого 2022 року по 05 вересня 2024 року включно, у сумі 61160,13 гривень.

- стягнути з Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (ЄДРПОУ 04527307) на користь ОСОБА_1 компенсації за невикористану річну відпустку у період з 01 лютого 2022 року по 05 вересня 2024 року включно, у сумі 61160,13 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач порушив позивача трудові права, адже незаконно не надав невикористану річну відпустку у період з 01 лютого 2022 року по 05 вересня 2024 року включно, тоді повинен сплатити компенсацію за невикористану річну відпустку у період з 01 лютого 2022 року по 05 вересня 2024 року включно, у сумі 61160,13 гривень.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що в січні 2025 року Позивач звернувся до Суду із адміністративним позовом про стягнення із Відповідача компенсації за невикористані відпустки у період з 10 вересня 2018 року по 05 вересня 2024 року включно. На думку відповідача підстави і предмети позовів у справах №№ 420/23486/25 та 420/7506/25 є однаковими. Відповідач зазначив, що Позивач не надав доказів щодо підстав для виплати на його користь компенсації за невикористану відпустку. Також вказує, що Позивач помилково вважає, що для розрахунку компенсації за невикористану відпустку має братись середній розмір заробітної плати, який був визначений для розрахунку оплати за вимушений прогул в межах справи № 815/6667/17.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Іванова Е.А. від 09 квітня 2026 року відкрито позовне провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В. від 18 травня 2026 року прийнято до провадження справу №420/7506/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67844, Одеська область, Білгород-Дністровського район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська 1) про визнання протиправною бездіяльність та стягнення. Розпочато розгляд справи №420/7506/26 спочатку.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Позивач, відповідно до записів у трудовій книжці, на підставі розпорядження № 24-к від 12.04.2017 року позивач був прийнятий на посаду виконуючого обов`язки керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради до настання умов відповідно до п. ст.36 КЗпП України, з 12.04.2017 року.

Розпорядженням Затоківського селищного голови №71-к від 13.12.2017 року позивач був звільнений з займаної посади на підставі ч.1 ст.41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов`язків, з 15.12.2017 року, про що зроблений відповідний запис у трудовій книжці.

Також судом встановлено, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 року у справі №815/6667/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2018 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Затоківського селищного голови №68-к від 07 грудня 2017 року «Про припинення повноважень в.о. керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради».

Визнано протиправним та скасовано рішення тимчасової дисциплінарної комісії від 13 грудня 2017 року «Про накладання дисциплінарного стягнення на виконуючого обов`язки керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради».

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Затоківського селищного голови №71-к від 13 грудня 2017 року «Про звільнення виконуючого обов`язки керуючого справами виконавчого комітету Затоківської селищної ради ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на службі в Затоківській селищній раді Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на посаді виконуючого обов`язки керуючого справами виконавчого комітету з 15 грудня 2017 року.

Стягнуто із Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 грудня 2017 року по 19 червня 2018 року в сумі 58582,50 (п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот вісімдесят дві гривні 50 копійок) грн. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків та зборів.

В задоволенні решти позовних вимог відмолено.

Матеріалами справи підтверджено, що рішення в частині поновлення позивача на посаді виконуючого обов`язки керуючого справами виконавчого комітету виконано не було.

Виконавчий лист № 815/6667/17, виданий Одеським окружним адміністративним судом 05.07.2018 року, перебував на примусовому виконанні відповідно до постанови про відновлення виконавчого провадження від 09.02.2021 року ВП № 56852779.

Також суд встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 травня 2019 року у справі №420/5220/18 визнано протиправними дії Затоківської селищної ради Білгород- Дністровської міської ради Одеської області щодо несплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 20 червня 2018 року по 02 вересня 2018 року включно у сумі 24838,98 гривень. Зобов`язано Затоківську селищну ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20 червня 2018 року по 02 вересня 2018 року включно у сумі 24838,98 гривень.

Крім того, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року у справі №420/3204/21 визнано протиправними дії Затоківської селищної ради Білгород- Дністровської міської ради Одеської області щодо несплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 10 вересня 2018 року по 26 листопада 2020 року включно у сумі 260574,96 гривень. Зобов`язано Кароліно-Бугазьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10 вересня 2018 року по 26 листопада 2020 року включно у сумі 260574,96 гривень.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.05.2020 року №623-р затверджений перспективний план формування територих громад Одеської області, відповідно до якого Затоківська територіальна громада увійшла до складу Кароліно-Бугазької територіальної громади.

Рішенням №10-VIII другої сесії VIІІ скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 27.11.2020 року вирішено змінити найменування юридичної особи - Кароліно-Бугазької сільської ради Овідіопольського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04527307) на Кароліно-Бугазьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04527307).

27.11.2020 року рішенням №11-VIII другої сесії VIII скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області почато процедуру реорганізації Затоківської селищної ради (ЄДРПОУ 04527052) шляхом приєднання до Кароліно-Бугазької сільської ради. У пункті 2 вказаного рішення зазначено, що Кароліно-Бугазька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Затоківської селищної ради.

Постановою № 225 від 27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 було визнано депутатом Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області VIII скликання.

Рішенням №5-ІІІ другої сесії VIII скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 27 листопада 2020 року «Про обрання секретаря Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області» ОСОБА_1 , було обрано секретарем Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області.

Суд встановив, що 31 січня 2022 року розпорядженням голови Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 04-к від 31.01.2022 року, позивач був звільнений з посади секретаря Кароліно-Бугазької сільської ради.

Вважаючи, що рішення по справі №815/6667/17 не виконано в частині поновлення на службі в Затоківській селищній раді Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на посаді виконуючого обов`язки керуючого справами виконавчого комітету з 15 грудня 2017 року, позивач звернувся з позовом про стягнення середнього заробітку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року у справі № 420/21852/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про стягнення середнього заробітку задоволено частково.

Визнано протиправними дії Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міськради щодо несплати на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2022 року по 31 серпня 2023 року включно у сумі 193087, 92 грн.

Зобов`язано Кароліно-Бугазьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2022 року по 31 серпня 2023 року включно у сумі 193087, 92 грн. з вирахування з вказаної суми належних до сплати податків та зборів.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2024 року у справі № 420/21852/23 апеляційну скаргу Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області задоволено частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року змінено.

Доповнено мотивувальну частину рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року обставинами встановленими судом апеляційної інстанції щодо судового контролю та примусового виконання рішення суду у справі № 815/6667/17.

Виключено абзац другий резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року.

В абзаці третьому резолютивної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року визначено, що на користь ОСОБА_1 підлягає виплаті середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді замість середній заробіток за час вимушеного прогулу.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2023 року залишено без змін.

Розпорядженням голови Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №38-к від 06.09.2024 року «Про поновлення на службі ОСОБА_1 » позивача поновлено на службі в Затоківській селищній раді Білгород-Дністровської міської ради на посаді виконуючого обов`язки керуючого справами виконавчого комітету з 15.12.2017 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року по справі № 420/15843/24 зобов`язано Кароліно-Бутазьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області сплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді з 01 вересня 2023 року по 31 травня 2024 року включно у сумі 91857,36 гривень (дев`яносто одна тисяча вісімсот п`ятдесят сім гривень 36 копійки) з вирахуванням суми належних до сплати податків та зборів.

Також судом встановлено, що 10 листопада 2024 року, 13 листопада 2024 року, 20 листопада 2024 року ОСОБА_1 звертався з заявами до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області з проханням надати відпустку для проходження реабілітації у зв`язку з двома операціями щодо заміни кульшових суглобів. Відповіді на вказані заяви відповідачем не надано.

25 листопада 2024 року та 27 листопада 2024 року ОСОБА_1 звертався з заявами до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області з проханням надати відпустку з 02 грудня 2024 року для проходження реабілітації у зв`язку з двома операціями щодо заміни кульшових суглобів. Відповіді на вказані заяви відповідачем також не надано.

Позивач вважає, що оскільки йому в період з 01 лютого 2022 року по 05 вересня 2024 року не надавалась щорічна відпустка, він має право на стягнення з Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області на його користь невикористану річну відпустку у період з 01 лютого 2022 року по 05 вересня 2024 року включно, у сумі 61160,13 гривень, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Так, на думку суду, позовні вимоги є частково обґрунтованими, правомірними, та такими, що підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного.

Частина 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Частиною 1 ст.2 Закону передбачено, що посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Статтею 10 Закону встановлено, що прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється, зокрема: на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, старости шляхом затвердження відповідною радою.

Отже, позивач обіймав відповідні посади в органах місцевого самоврядування: посаду виконуючого обов`язки керуючого справами виконкому Затоківської селищної ради, секретаря Кароліно-Бугазької сільської ради (Затоківська селищна рада реорганізована шляхом приєднання до Кароліно-Бугазької сільської ради), та 31.01.2022 року звільнений з посади секретаря Кароліно-Бугазької сільської ради, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці позивача.

Також, позивач за розпорядженням відповідача №38-к від 06.09.2024 року був поновлений на посаді.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки, з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Посадовим особам, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.1 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі - Закон №504/96-ВР) державні гарантії та відносини, пов`язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Відповідно до статей 47, 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ч.1 ст. 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

У постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16 Верховний Суд зазначив, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Отже, роботодавець зобов`язаний виплатити працівнику у разі звільнення компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки та у разі несвоєчасного розрахунку - середній заробіток за затримку.

27.11.2020 року рішенням №11-VIII другої сесії VIII скликання Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області почато процедуру реорганізації Затоківської селищної ради (ЄДРПОУ 04527052) шляхом приєднання до Кароліно-Бугазької сільської ради. У пункті 2 вказаного рішення зазначено, що Кароліно-Бугазька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Затоківської селищної ради.

Як встановлено судом та вже зазначалось вище, розпорядженням голови Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області №38-к від 06.09.2024 року «Про поновлення на службі ОСОБА_1 » позивача поновлено на службі в Затоківській селищній раді Білгород-Дністровської міської ради на посаді виконуючого обов`язки керуючого справами виконавчого комітету з 15.12.2017 року.

Відповідно до п.6-1, 17, 18 розділу 5 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень, зокрема:

майнові зобов`язання, майнові та немайнові права юридичних осіб - органів місцевого самоврядування розформованої територіальної громади, територія якої включена до територій кількох сформованих територіальних громад, розподіляються між правонаступниками таких юридичних осіб відповідно до передавальних актів пропорційно обсягу розподілу майна, майнових прав та залишків бюджетних коштів між сформованими територіальними громадами;

не пізніше завершення другої сесії новообраної ради у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами та розміщених поза адміністративним центром сформованої територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі сформованої територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні сільські, селищні, міські ради припиняються як юридичні особи з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом;

юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.

Залишки коштів (у тому числі боргові зобов`язання) перераховуються одночасно до бюджетів сформованих територіальних громад на підставі платіжних доручень за підписом сільського, селищного, міського голови, обраного сформованою територіальною громадою, на території якої розміщений адміністративний центр відповідної розформованої територіальної громади, або керівника відповідного місцевого фінансового органу, утвореного до затвердження Кабінетом Міністрів України територій територіальних громад. Розподіл залишків коштів має бути пропорційним розподілу фінансових (боргових) та/або майнових зобов`язань, що здійснюється у порядку правонаступництва, що обов`язково відображається у відповідному передавальному акті.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно ст. 107 Цивільного кодексу України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Отже, у випадку реорганізації юридичної особи її правонаступник відповідає за всіма зобов`язаннями такої юридичної особи. При цьому, в обов`язковому порядку такі зобов`язання фіксуються у передавальному акті, який складається комісією з припинення. Саме на підставі цього акту та в межах зазначених у ньому відомостей, правонаступник виконує передані зобов`язання.

Таким чином, Кароліно-Бугазька сільська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Затоківської селищної ради, що відповідачем не оспорювалося.

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, позивачу у період з 10 вересня 2018 року і до моменту звільнення 31.01.2022 року відпустка не надавалась, компенсацію за невикористані відпустки позивачу при звільненні 31.01.2022 року виплачено не було. До того ж, така компенсація не була виплачена позивачеві і після поновлення його на посаді згідно Розпорядження №38-к від 06.09.2024 року.

Таким чином, зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що позивач відповідно до приписів ч. 1 ст. 83 КЗпП України та ч.1 ст. 24 Закону №504/96-ВР має право на виплату, як звільненому працівнику, грошової компенсації за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, в межах позовних вимог, за період з 01 лютого 2022 року по 05 вересня 2024 року, включно.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на те, що підстави та предмети позовів у справах №№ 420/23486/25 та 420/7506/25, є однаковими, позаяк згідно рішення суду по справі №420/23486/25 від 01 грудня 2025 року спірні правовідносини вирішувались за період часу з 10 вересня 2018 року по 31 січня 2022 року, водночас предметом даної справи є невиплата компенсації за невикористану річну відпустку у період з 01 лютого 2022 року по 05 вересня 2024 року включно.

Згідно з абз. 1 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, середня заробітна плата для розрахунку відпускних визначається, виходячи із виплат за останні 12 календарних місяців, які передують місяцю виходу у відпустку. Інших норм щодо розрахунку відпускних немає. Отже, незалежно від того, за який рік надається відпустка, для обчислення відпускних враховується заробіток працівника за останні 12 календарних місяців.

Якщо працівник звільняється і має невикористані відпустки за минулі роки чи поточний рік, але не хоче їх брати, підприємство виплачує йому грошову компенсацію за всі дні цих відпусток. Сума компенсації розраховується аналогічно відпускним: для розрахунку середньої зарплати також враховуються виплати за останні 12 календарних місяців перед звільненням. Сума компенсації обчислюється як добуток середньоденного заробітку та кількості календарних днів невикористаних відпусток.

Суд зазначає, що розрахунок суми компенсації за невикористану річну відпустку є дискреційним повноваженням відповідача, ці саме останній на виконання судового рішення має нарахувати та виплатити позивачу таку компенсацію.

Так само і кількість днів щорічної відпустки за вказаний період має бути обчислена відповідачем як роботодавцем. Спору щодо тривалості таких відпусток та обчислення суми компенсації за них наразі між сторонами немає.

Тобто, на переконання суду вимога позивача щодо стягнення спірної компенсації в обрахованій ним сумі, є передчасною.

За таких обставин, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті позивачу грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки за період з 01 лютого 2022 року по 05 вересня 2024 року включно; та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки за період з 01 лютого 2022 року по 05 вересня 2024 року включно.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.94 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , з вище окреслених підстав.

Керуючись ст.ст.6, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення – задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області що не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки за період з 01 лютого 2022 року по 05 вересня 2024 року.

3. Зобов`язати Кароліно-Бугазьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки за період з 01 лютого 2022 року по 05 вересня 2024 року.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення складено 20.08.2026 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці, у період з 01.06.2026 року по 26.06.2026 року, включно.

Суддя Ю.В. Харченко

0

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність та стягнення – задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, яка полягає в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за всі не використані ним дні щорічної відпустки за період з 01 лютого 2022 року по 05 вересня 2024 року.

3. Зобов`язати Кароліно-Бугазьку сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки за період з 01 лютого 2022 року по 05 вересня 2024 року.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити

20.08.2026