Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №480/6728/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 480/6728/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 30.01.2025 №565 "Про результати службового розслідування" в частині, що стосується начальника 2-ї рухомої майстерні безпілотних авіаційних комплексів взводу обслуговування та ремонту безпілотних-систем батальйону безпілотних систем солдата ОСОБА_1 про притягнення її до матеріальної відповідальності;

- визнати протиправним та скасувати пункт наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 30.01.2025 №565 "Про результати службового розслідування" в частині утримання коштів з грошового забезпечення головного солдата ОСОБА_1 з січня 2025 року у розмірі 20 відсотків місячного грошового забезпечення до повного стягнення суми;

- визнати протиправним та скасувати пункт наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 30.01.2025 №565 "Про результати службового розслідування" в частині невиплати в повному обсязі солдату ОСОБА_1 , щомісячної премії за січень 2025 року в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що позивачем не допускалась протиправна поведінка, не порушувалися вимоги дисципліни або належності виконання покладених на особу обов`язків з проходження служби. Командиром військової частини прийнято накази щодо притягнення Позивача до матеріальної відповідальності безпідставно, та утримання коштів з грошового забезпечення відбувається незаконно.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказує, що твердження Позивача про протиправність притягнення до матеріальної відповідальності є помилковим і засноване на невірному тлумаченні норм права. Позивач некоректно ототожнює кримінальну та матеріальну відповідальність. Відсутність кримінального правопорушення за фактом пожежі, встановлена Сумським районним управлінням поліції, не скасовує і не впливає на процедуру притягнення до матеріальної відповідальності в рамках військового законодавства. Відповідальність за військове майно. Позивач стверджує, що приміщення винаймалося за особисті кошти, однак не заперечує, що в ньому зберігалося військове майно. Причина пожежі, за висновком експертів, - "детонація вибухонебезпечних предметів", що прямо вказує на ймовірне пошкодження військового майна. Висновок про причини пожежі прямо вказує на необхідність проведення пожежно-технічної експертизи, але не надає однозначного висновку. Відповідач, діючи в межах своїх повноважень, провів службове розслідування для встановлення всіх обставин, передбачених законодавством. Матеріально відповідальна особа. Згідно з пунктом 2 Інструкції про облік військового майна у Збройних Силах України (Наказ Міністерства оборони України від 17.08.2017 р. № 440), матеріально відповідальною особою є та, на яку обов`язок збереження покладено наказом командира. Таким чином, притягнення Позивача до матеріальної відповідальності є законним актом, що ґрунтується на діючому законодавстві, а не на нормах трудового права, як помилково зазначає Позивач.

Ухвалою Сумького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі № 480/6728/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Сумького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року матеріали адміністративної справи № 480/6728/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії передано на розгляд Одеському окружному адміністративного суду за підсудністю.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року прийнято до провадження справу №480/6728/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу. Розпочато розгляд справи №480/6728/25 спочатку.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника 2-ї рухомої майстерні безпілотних авіаційних комплексів взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем (з місцем дислокації АДРЕСА_1 ) по теперішній час.

08.12.2024 року о 07.05 годин в місті тимчасового розміщення взводу матеріального забезпечення, взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , виникла пожежа, внаслідок якої було пошкоджено: покрівлю по всій площі, стіни на площі 300 м.2, особисті речі тощо.

Згідно копії висновку про причини пожежі від 02.01.2025 року, який був наданий на адвокатський запит №176 від 19.05.2025 р. причиною виникнення пожежі – детонація вибухонебезпечних предметів. Для визначення остаточної причини виникнення пожежі необхідне проведення пожежно-технічної експертизи спеціалізованою установою або атестованим експертом, які мають ліцензію на право проведення даних видів робіт.

З метою уточнення причин та умов виникнення пожежі було проведено службове розслідування, за результатами якого був винесений наказ командира військової частини № НОМЕР_2 «Про результати службового розслідування» №565 від 30.01.2025 року, за яким за порушення вимог абз.6 статті 11, статті 16, ч.1 статті 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, якими визначено: - берегти державне майно; - солдат у мирний і воєнний час відповідає за збереження виданого йому майна. Через знищення ноутбуку HP ElitBook 650 G 10 №5CD4088VWY, внаслідок протиправної бездіяльності солдата ОСОБА_2 , завдано шкоду державі у розмірі відповідно до довідки про вартісну оцінку заподіяної шкоди від 17.01.2025 у розмірі 20020,94 (двадцять тисяч двадцять) грн. 94 коп, солдат ОСОБА_3 притягнута до матеріальної відповідальності і стягненню з неї суми завданої шкоди щомісяця із її грошового забезпечення в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.

Судом також встановлено, що відповідно до листа від 02.06.2025 р. №55/Р-189аз Сумське районне управління поліції повідомило, що за результатами повідомлення на гарячу лінію 102, що 08.12.2024 року відбулося загорання боєприпасів, які здетонували поруч зі складом за адресою АДРЕСА_1 , через що є пошкодження. Разом з тим, в ході розгляду звернення не встановлено в даній події ознаки кримінального правопорушення, а відтак відомості до ЄРДР не вносилися.

Позивач, вважаючи вказані накази протиправними, просить суд їх скасувати, проте дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

Правове врегулювання дисциплінарної відповідальності військовослужбовців здійснюється на підставі Дисциплінарного статуту Збройних сил України затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999р. за №551-XIV.

Відповідно до преамбули Закону - Дисциплінарний статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.

Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Крім того, Статут внутрішньої служби Збройних Сил України відповідно до його вступної частини визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту встановлено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до ст.ст.36,37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень. За віддання і виконання явно злочинного наказу (розпорядження) винні особи притягаються до відповідальності згідно із законом.

Військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ. Військовослужбовець зобов`язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін. Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов`язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов`язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.

Статтею 58 Статуту встановлено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Статтею 59 Статуту визначені обов`язки командира (начальника), якій серед іншого зобов`язаний:

планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами;

негайно доповідати старшому командиру (начальнику) про кримінальне чи адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, вчинене підлеглим військовослужбовцем, а командир (начальник) військової частини (установи) - негайно повідомляти про це відповідному прокурору, а в разі вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією військовослужбовцем Збройних Сил України - начальнику відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань;

організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об`єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази;

завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності;

встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України;

проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об`єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові);

здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов`язків.

Статтею 101 Статуту внутрішньої служби ЗС України визначено, що командир батальйону (корабля 3 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність батальйону (корабля), успішне виконання батальйоном (кораблем) бойових завдань, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу, за внутрішній порядок, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів батальйону (корабля) і законність їх витрачання, за організацію і стан пожежної безпеки батальйону.

Таким чином, суд зазначає, що з аналізу наведених правових норм випливає, що ст.58 Статуту внутрішньої служби ЗС України та ст.5 Дисциплінарного статуту ЗС України покладають на командира, (командира батальйону) відповідальність перед державою за виховання підпорядкованих йому військовослужбовців та за дотримання ними військової дисципліни, а також за військову дисципліну, за внутрішній порядок Така відповідальність може виражатися, у тому числі, і в дисциплінарній відповідальності командира за свої дії та дії підлеглих йому військовослужбовців.

Крім того, згідно зі статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, на військовослужбовців покладається обов`язок "берегти державне майно". Цей обов`язок виникає з прямої норми закону та є невід`ємною частиною службових обов`язків.

Так, судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 , є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника 2-ї рухомої майстерні безпілотних авіаційних комплексів взводу обслуговування та ремонту безпілотних систем батальйону безпілотних систем, що підтверджується відповідним витягом послужного списку з особової справи.

Відповідно до статей 26, 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.

Закон України від 03.10.2019 року №160-ІХ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» (далі - Закон №160-IX), відповідно до його преамбули визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

Статтею 1 Закону наведені значення терміні, у якому вони вживаються у Законі, зокрема:

командир (начальник) - командир (начальник, керівник) військової частини, установи, організації, закладу;

матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;

пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Згідно зі ст.2 Закону його дія поширюється, зокрема, на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби.

Частинами 1-3 ст.3 Закону встановлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених ст.9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Згідно з ч.2,3 ст.5 Закону командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, визначається на день видання наказу про притягнення особи до обмеженої матеріальної відповідальності.

Відповідно до ст.8 Закону у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.

У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі визначено Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України затвердженим наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, (далі - Порядок № 608).

Службове розслідування це комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення (абзац 4 пункту 2 розділу I Порядку № 608). Пунктом 3 розділу ІІ Порядку № 608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі, зокрема: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань. Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

Таким чином, враховуючи, що метою службового розслідування було уточнення причин та умов виникнення пожежі, відповідач правомірно, на думку суду, призначив та провів службове розслідування, при цьому, враховуючи окреслені у висновку службового розслідування встановлені за його наслідками фактичні обставини, не спростовані жодним належним, допустимим доводом/ доказом, ґрунтовно виніс наказ №4689 «Про результати службового розслідування» №565 від 30.01.2025 року, за яким за порушення вимог абз.6 статті 11, статті 16, ч.1 статті 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, якими визначено: - берегти державне майно; - солдат у мирний і воєнний час відповідає за збереження виданого йому майна. Через знищення ноутбуку HP ElitBook 650 G 10 №5CD4088VWY, внаслідок протиправної бездіяльності солдата ОСОБА_2 , завдано шкоду державі у розмірі відповідно до довідки про вартісну оцінку заподіяної шкоди від 17.01.2025 у розмірі 20020,94 (двадцять тисяч двадцять) грн. 94 коп, солдат ОСОБА_3 притягнута до матеріальної відповідальності і стягненню з неї суми завданої шкоди щомісяця із її грошового забезпечення в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.

При цьому, суд критично оцінює доводи позивача щодо протиправності дій з призначення службового розслідування, позаяк це є обов`язком відповідача.

До того ж, жодних достатніх, переконливих, юридично спроможних доводів/ доказів на підтвердження правомірності вчинених позивачем дій під час перебування його на посаді командира батальйону матеріального забезпечення, зокрема, в межах спірних правовідносин, та, як наслідок, спростування викладених в матеріалах службового розслідування обставин, позивачем у позові не зазначено, та до матеріалів позовної заяви не додано.

Натомість позовна заява містить лише загальне посилання на недопущення протиправної поведінки, а також цитування статей Дисциплінарного статуту.

Водночас, суд акцентує, що саме по собі порушення процедури прийняття акта не може породжувати правових наслідків щодо його дійсності, та, як наслідок нівелювати встановлені ним правопорушення.

Суд наголошує, що згідно практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Суд звертає увагу, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російською Федерацією проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону №389-VIII, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, який діє як на час виникнення спірних правовідносин, так і на час судового розгляду справи.

Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» (далі - Закон №389-VIII) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 1 Закону України від 06.12.1991 №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон №1932-XII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Суд погоджується з доводами відповідача, що обставини, встановлені службовим розслідуванням, дискредитують не лише особу військовослужбовця, а й Збройні Сили України в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом захисту населення і територій, особливо під час дії в державі воєнного стану. Слід врахувати, що в основі поведінки військовослужбовця Збройних Сил України закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожного військовослужбовця, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників.

Отже, в умовах воєнного стану, така поведінка військовослужбовця є неприпустимою.

Суд вважає доведеним встановленими обставинами по справі правомірність прийнятого наказу відносно позивача щодо притягнення його до матеріальної відповідальності, з огляду на те, що відповідно до ст.28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в:

наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця;

наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази;

забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

При цьому, з огляду на встановлені у справі фактичні обставини обраний вид дисциплінарного стягнення, на думку суду, не викликає сумнівів щодо його пропорційності та співмірності складу дисциплінарного правопорушення позивача.

Статтею 9 Закону №160-IX визначені обставини, що виключають матеріальну відповідальність.

Відповідно до ч.1,3 ст.9 Закону завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.

Під час службового розслідування вказаних обставин не встановлено.

З урахуванням викладеного, не підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання протиправними та скасування оскаржених наказів відповідача.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 р.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, не обґрунтовані, документально не підтверджені, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а отже задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Рішення складено 20.08.2026 року, з урахуванням знаходження судді Харченко Ю.В. у відпустці, у період з 01.06.2026 року по 26.06.2026 року, включно.

Суддя Ю.В. Харченко

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії – відмовити

20.08.2026.