Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №420/622/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/622/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області від 24.11.2025 року №155250037723 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії за віком та прийняти рішення за результатами її розгляду, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 17.08.1983 по 19.04.1984, з 12.06.1986 по 01.08.1988, з 24.07.1991 по 31.12.1997 та період проходження служби в лавах Радянської армії з 28.04.1984 по 28.04.1986.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17.11.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України № 1058-IV.

24.11.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення № 155250037723 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач визначив страховий стаж позивача лише у 27 років 3 місяці 21 день при необхідних 32 роках.

Позивач зазначає, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу періоди його роботи, зазначені у трудовій книжці, а саме: з 17.08.1983 по 19.04.1984, з 12.06.1986 по 01.08.1988 та з 24.07.1991 по 31.12.1997. Підставою для незарахування стало те, що дата народження на титульній сторінці трудової книжки дописана чорнилом іншого кольору.

Також відповідач не зарахував до страхового стажу період проходження позивачем військової служби з 28.04.1984 по 28.04.1986 у зв`язку з наявністю, на думку Пенсійного фонду, необумовленого виправлення у даті звільнення в запас у військовому квитку. При цьому саме право позивача на зарахування періоду військової служби відповідач не заперечує.

Позивач вважає такі підстави для відмови надмірним формалізмом, оскільки дата народження у трудовій книжці відповідає паспортним даним, записи про трудову діяльність є послідовними, містять підписи та печатки роботодавців, а їх достовірність та належність трудової книжки позивачу відповідачем не спростовані.

Щодо військової служби позивач зазначає, що запис у військовому квитку про дату звільнення 28.04.1986 узгоджується із записами у трудовій книжці, а особливість написання цифри « 8» не є виправленням чи зміною первинного запису. Факт проходження військової служби у період з 28.04.1984 по 28.04.1986, на його думку, підтверджується як військовим квитком, так і трудовою книжкою.

Таким чином, позивач вважає, що неврахування зазначених періодів призвело до незарахування майже 11 років страхового стажу та, як наслідок, неправомірної відмови у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 14.01.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду доказів сплати сплату судового збору у розмірі 0,76 грн.

26.01.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків зазначених в ухвалі від 14.01.2026 року.

Ухвалою від 29.01.2026 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/622/26 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та виклику сторін.

13.02.2026 року до Одеського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що на час звернення із заявою про призначення пенсії 17.11.2025 вік позивача становив 59 років 11 місяців, а необхідний для призначення пенсії за віком у 2025 році страховий стаж — не менше 32 років. Водночас страховий стаж позивача на дату звернення становив 27 років 3 місяці 21 день.

Відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховано період проходження позивачем військової служби з 28.04.1984 по 28.04.1986 згідно з військовим квитком від 31.03.1984 № НОМЕР_1 , оскільки в даті звільнення в запас наявне необумовлене виправлення. Крім того, не зараховано періоди роботи позивача з 17.08.1983 по 19.04.1984, з 12.06.1986 по 01.08.1988 та з 24.07.1991 по 31.12.1997, зазначені у трудовій книжці серії НОМЕР_2 , оскільки на її титульній сторінці дата народження позивача дописана чорнилом іншого кольору, що, на думку відповідача, не відповідає вимогам відповідних Інструкцій про порядок ведення трудових книжок.

Також відповідач послався на те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.11.2025 № 155250037723 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу в обсязі 32 років.

Крім того, відповідач зазначив, що Пенсійний фонд має виключну компетенцію у питаннях призначення пенсій, а суд не може підміняти пенсійний орган та на власний розсуд здійснювати розрахунок страхового стажу позивача, оскільки це, на думку відповідача, є втручанням у дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду України.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії, а також зобов`язання повторно розглянути заяву позивача із зарахуванням спірних періодів до страхового стажу не відповідають вимогам чинного законодавства, а підстави для задоволення позову відсутні.

23.02.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що доводи відповідача про наявність у позивача лише 27 років 3 місяців 21 дня страхового стажу є необґрунтованими, оскільки такий показник визначений з урахуванням протиправного незарахування періодів роботи та проходження військової служби загальною тривалістю понад 11 років. Позивач послався на те, що відповідно до статті 62 Закону України № 1788-XII та пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, оригінал якої ним було надано відповідачу.

Щодо незарахування періодів роботи через особливості оформлення титульної сторінки трудової книжки позивач зазначив, що положення пункту 2.13 Інструкції № 58 стосуються порядку внесення змін до вже існуючих відомостей, тоді як у його трудовій книжці жодних виправлень дати народження не здійснювалося, а зазначена дата є первинним записом та повністю відповідає паспортним даним. У зв`язку з цим, на думку позивача, зазначене положення Інструкції не може бути підставою для неврахування спірних періодів роботи.

Також позивач наголосив, що відповідальність за правильність заповнення, ведення та облік трудових книжок покладена на роботодавця, а тому він не може нести негативних наслідків у вигляді позбавлення права на пенсійне забезпечення через особливості оформлення титульного аркуша трудової книжки посадовими особами підприємства.

Посилаючись на практику Верховного Суду, зокрема постанову від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, позивач зазначив, що визначальним для призначення пенсії є підтвердження факту трудової діяльності та відповідного стажу, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. На його думку, технічні недоліки в оформленні трудової книжки, допущені третіми особами, не можуть нівелювати право особи на пенсійне забезпечення за наявності фактичного стажу.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.11.2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Органом, що приймає рішення за заявою позивача, за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення № 155250037723 від 24.11.2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на підставі частини другої статті 26 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Згідно вказаного рішення, до страхового стажу позивача не зараховано: період проходження військової служби згідно військового квитка від 31.03.1984 НОМЕР_3 з 28.04.1984 по 28.04.1986, оскільки в даті звільнення в запас наявне необумовлене виправлення; періоди роботи згідно трудової книжки від 10.03.1984 НОМЕР_4 з 17.08.1983 по 19.04.1984, з 12.06.1986 по 01.08.1988, з 24.07.1991 по 31.12.1997, оскільки на титульній сторінці трудової книжки дата народження заявника дописана чорнилом іншого кольору, що не відповідає вимогам пунктів 2.3, 2.13 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях", затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.74 № 162, пункту 2.4, 2.13 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58.

Вважаючи протиправними вищенаведене рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі- Закон №1788-ХІІ), Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п.а ч.1 ст.3 Закону №1788-ХІІ право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів (далі іменуються - підприємства та організації, якщо не обумовлено інше), - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч.1 ст.44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Умови призначення пенсії за віком наведені у статті 26 розділу ІІІ ("Пенсії за віком у солідарній системі") Закону №1058-IV.

За абз.2 частини першої статті 26 Закону №1058-IV, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії (ч. 4 ст. 26 Закону №1058-ІV).

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до пп. 1.7, 1.8. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (надалі - Порядок № 22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» .

Суд встановив, що 17.11.2025 року позивач звернувся до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком, проте рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 155250037723 від 24.11.2025 року відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії, відповідач посилається на те, що позивач не має необхідного страхового стажу, визначеного п.1 ст. 26 Закону № 1058-IV, для призначення йому пенсії.

В рішенні № 155250037723 від 24.11.2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком зазначено, що ОСОБА_1 не зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки від 10.03.1984 НОМЕР_4 з 17.08.1983 по 19.04.1984, з 12.06.1986 по 01.08.1988, з 24.07.1991 по 31.12.1997, оскільки на титульній сторінці трудової книжки дата народження заявника дописана чорнилом іншого кольору, що не відповідає вимогам пунктів 2.3, 2.13 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях", затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.74 № 162, пункту 2.4, 2.13 "Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58, період проходження військової служби згідно військового квитка від 31.03.1984 НОМЕР_3 з 28.04.1984 по 28.04.1986, оскільки в даті звільнення в запас наявне необумовлене виправлення.

Щодо підстав для незарахування пенсійним органом періодів роботи з 17.08.1983 по 19.04.1984, з 12.06.1986 по 01.08.1988, з 24.07.1991 по 31.12.1997 до страхового стажу позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч. 2 вказаної статті Закону, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

Згідно статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана - на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.

Згідно зі статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).

Відповідно до п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Станом на час внесення записів щодо спірних періодів роботи позивача загальний порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях затвердженою постановою Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 (далі - Інструкція № 162).

Згідно п.п. 1.1. Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом трудової діяльності робітників та службовців.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 162 заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу.

Згідно пункту 2.3 Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються охайно, ручкою кульковою або пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

З кожним записом, що вноситься на підставі наказу (розпорядження) у трудову книжку (вкладиш) про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу та звільнення, адміністрація зобов`язана ознайомити власника цієї книжки (вкладиша) під розписку в особистій картці (типова міжвідомча форма № Т -2, затверджена ЦСУ СРСР), в якій має бути повторено точний запис із трудової книжки (вкладиша) (п.2.4. Інструкції №162).

У разі виявлення неправильного чи неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та ін. виправлення проводиться адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівникові у цьому необхідну допомогу (п.2.5. Інструкції №162).

Якщо підприємства, що внесли неправильний або неточний запис, ліквідовані, виправлення здійснюються правонаступником, а за його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковано ліквідоване підприємство.(п.2.7. Інструкції №162).

За приписами підрозділу в) Занесення відомостей про роботу пункту 2.13 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовка пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 вказується дата прийому на роботу. У графі 3 пишеться: "Прийнято або призначено в такий цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво" із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади та присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменувань професій, зазначених у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт та професій робітників; для службовців - відповідно до найменувань посад, зазначених у Єдиній номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу. Зміни та доповнення, внесені в установленому порядку до зазначеного довідника, а також до Єдиної номенклатури посад службовців або штатного розкладу, доводяться до відома робітників та службовців, після чого до їх трудових книжок на підставі наказу (розпорядження) адміністрації вносяться відповідні зміни та доповнення. Переведення працівника на іншу постійну роботу на тому самому підприємстві оформляється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

Згідно пункту 2.26. Інструкції №162 запис про звільнення в трудовій книжці працівника виконується з дотриманням наступних правил: в графі 1 проставляється порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графе 4 вказується, на підставі чого внесений запис, - наказ (розпорядження), його дата та номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Суд зазначає, що наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 за № 58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110, затверджена Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), з прийняттям якої Інструкція №162 не застосовується.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 1.2 Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають. (Постановою від 27.04.1993 №301 Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» затверджено зразок бланку трудової книжки). Отже законодавством продовжено використання бланку попереднього зразка та Інструкцією №58 припинено застосування Інструкції 162.

При цьому, суд звертає увагу, що в Інструкції №58 закріплені аналогічні вимоги, що були викладені у попередній Інструкції №162.

Разом з тим, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Зазначена норма свідчить, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.

За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці.

Суд дослідивши записи трудової книжки серії НОМЕР_5 вважає, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у зарахуванні позивачу періодів з 17.08.1983 року по 19.04.1984 року, з 12.06.1986 року по 01.08.1988 року, з 24.07.1991 року по 31.12.1997 року до страхового стажу позивача.

Так, трудова книжка серії НОМЕР_5 містить записи про періоди роботи позивача, в книжці є посилання на підставу внесення таких записів з зазначенням номера та дати наказів, такі записи не містять виправлень, завірені печатками та підписами відповідальних осіб. В свою чергу встановлені відповідачем недоліки щодо оформлення трудової книжки носять формальних характер та не перешкоджають зарахуванню спірних періодів до страхового стажу.

При цьому, посилання відповідача на те, що на першій сторінці трудової книжки позивача дата народження дописана чорнилом іншого кольору жодним чином не впливає на записи в ній, не спростовує їх, не свідчить про неналежність трудової книжки серії НОМЕР_5 позивачу. Дата народження вказана в трудовій книжці відповідач даті народження вказаній в паспорті позивача. Більше того, належність цієї трудової книжки саме позивачу, відповідачем не заперечувалось.

Крім того, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем при прийнятті рішення не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Отже, не взяття відповідачем до уваги при прийнятті рішення оскаржуваного даних трудової книжки позивача серії НОМЕР_5 , в якій містяться належним чином оформлені дані про періоди його роботи при обрахунку та зарахуванні до страхового стажу, є протиправним.

Таким чином, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу, а саме відомості про дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи. Ці записи у трудовій книжці між собою пов`язані хронологічно.

Відтак, такі записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Доказів визнання неправдивими або недостовірними записів у трудовій книжці позивача щодо вказаних періодів роботи відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при розгляді заяви позивача про призначення пенсії.

Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на пенсійне забезпечення через неналежне заповнення роботодавцем його трудової книжки.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що періоди з 17.08.1983 року по 19.04.1984 року, з 12.06.1986 року по 01.08.1988 року, з 24.07.1991 року по 31.12.1997 року мають бути зараховані до страхового стажу позивача.

Щодо не зарахування періоду проходження строкової військової служби, суд зазначає наступне.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (частина 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Відповідно до абзацу 2 пункту 6 Порядку №637, для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки.

Як убачається з військового квитка позивача серії НОМЕР_3 у пункті 12 у записі, наявне виправлення у даті звільнення з військової служби, а саме наведено цифру « 28».

Утім, судом установлено, що дату звільнення з військової служби саме 28 числа підтверджено записом у трудовій книжці серії НОМЕР_5 .

При цьому, суд зазначає, що позивач не несе відповідальності за заповнення військового квитка.

Отже, спірний період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Враховуючи вищенаведене, відмова у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 17.08.1983 по 19.04.1984, з 12.06.1986 по 01.08.1988, з 24.07.1991 по 31.12.1997 та період проходження служби в лавах Радянської армії з 28.04.1984 по 28.04.1986 є протиправною, а відтак необхідно зарахувати дані періоди роботи до страхового стажу.

Таким чином, відповідач приймаючи рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії від 24.11.2025 року №155250037723 діяв всупереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивачки на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права особи, яка звернулась за захистом своїх прав до адміністративного суду має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а також необхідність у повторному зверненні до суду.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, необхідно зважати на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 17.08.1983 року по 19.04.1984 року, з 12.06.1986 року по 01.08.1988 року, з 24.07.1991 року по 31.12.1997 року та період проходження військової служби з 28.04.1984 року по 28.04.1986 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.11.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги належать до задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Отже, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл.Соборна, 3, м.Слов`янськ, Донецька обл., 84121, адреса для листування: вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, 49008, код ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 24.11.2025 року №155250037723 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 17.08.1983 року по 19.04.1984 року, з 12.06.1986 року по 01.08.1988 року, з 24.07.1991 року по 31.12.1997 року та період проходження військової служби з 28.04.1984 року по 28.04.1986 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.11.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл.Соборна, 3, м.Слов`янськ, Донецька обл., 84121, адреса для листування: вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, 49008, код ЄДРПОУ: 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 21.08.2026 року.

Суддя Г. В. Лебедєва