Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №420/23335/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/23335/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 15.07.2025 надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за станом здоров`я, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пп. 1 п. 2 ст. 15);

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виплатити позивачу одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за станом здоров`я, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пп. 1 п. 2 ст. 15);

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та надбавку за вислугу років, виплата яких передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (п.п. 5,6) за 2024 та 2025 роки;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виплатити позивачу усю невиплачену матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та надбавку за вислугу років, виплата яких передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (п.п. 5,6) за 2024 та 2025 роки;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати позивачу у день виключення зі списків особового складу військової частини грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно;

- зобов`язати здійснити виплату позивачу компенсацію вартості за неотримане речове майно.

17.07.2025 року та 18.07.2025 року від представника позивача до суду надійшли заяви про долучення доказів.

В обґрунтуванням позовних вимог позивач зазначає, що він проходив військову службу за призовом по мобілізації на особливий період, на посаді стрільця-санітара 3-го відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 12.06.2025 № 23-РС ОСОБА_1 звільнено у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я на підставі свідоцтва про хворобу № 2025-0605-1149-1761-3 від 05.06.2025 затвердженого протоколом засідання штатної 18 ВЛК № 2025-0610-1228-2431-3 від 10.06.2025 про непридатність до військової служби) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та вважається таким, що справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно з наказом від 12.06.2025 № 23-РС ОСОБА_1 з 13.06.2025 року виключили із списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вислуга років станом на 13.06.2025 року становить: календарна 04 роки 06 місяців 14 днів; пільгова 00 років 00 місяців 24 днів; загальна 04 роки 07 місяців 08 днів. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась. Щорічна основна відпустка за 2023 рік використано терміном 10 діб. Щорічна основна відпустка за 2024 рік використано терміном 15 діб. використано терміном 15 діб. Щорічну основну відпустку за 2025 рік та грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік не отримував. Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 за 2025 рік не отримував. Додаткова відпустка за 2024- 2025 роки, як учаснику бойових дій, передбачена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не надавалась, грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку не виплачувалась. 03.02.2025 року ОСОБА_1 звернувся з рапортом до т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 за 2025 рік у зв`язку з лікуванням яке пов`язане із захистом Батьківщини строком більше 30 діб. До рапорту ОСОБА_1 надано наступні документи: копію військового квитка та копії медичних виписок та довідок, з яких вбачається, що позивач неодноразово проходив лікування в стаціонарних умовах: 28.04.2022-02.05.2022 у відділенні щелепно-лицевої хірургії КНП «МЛЕ та ШМД» ЗМP, 08.07.2022-20.07.2022 у ОВМКЦ ДПС України, 08.09.2022-21.09.2022 у лор-відділенні КЗ «МКЛ №1», м. Одеса, 27.03.2023-14.04.2023 у психіатричній клініці НВМКЦ «ГВКГ», 18.06.2023-19.07.2023 у Черкаській обласній психіатричній лікарні, 26.10.2023-30.10.2023 у терапевтичному відділенні КНП «Первомайська ЦРЛ», 29.12.2023-26.01.2024 у центрі №8 пароксизмальних станів КП «ДБКЛПД» ДОР, 19.08.2024-19.09.2024 у неврологічному відділенні КНП ООКЛ ООР, де під час перебування у відділенні було зафіксовано 2 судомних напади (I-II). 19.09.2024-30.09.2024 проходив лікування у ДУ «ТМО МВС України по Одеській області». 27.11.2024-25.12.2024 проходив лікування у терапевтичному відділенні КНП «ООКМЦ» ООР, 27.12.2024-10.01.2025 у КНП «МКЛ №10» OMP. 13.03.2025-10.04.2025 проходив лікування у КНП «ООМЦПЗ» ООР. 12.05.2025-23.05.2025 проходив лікування у КНП ЧЛ ЧМР, де 14.05.2025 та 16.05.2025 були зафіксовані генералізовані судомні напади (III-IV). Згідно акту засвідчення нападів епілепсії № 4219: у серпні, вересні 2024, лютому 2025 відмічались напади епілепсії (V-VII), 28.05.2025 був оглянутий неврологом ВМКЦ ПР та з рекомендаціями направлений до неврологічного відділення КНП «ЧЛ» з метою обстеження з подальшим переоглядом ВЛК. Однак рапорт ОСОБА_1 був залишений без задоволення. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 за 2025 рік не виплачувалась. Разом з цим, наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 12.06.2025 № 23-РС наказано: - Відповідно до абз. третього пункту 14 статті 10 Закону України "Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", виплатити грошову компенсацію за 25 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік. - Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10 Закону України «Про соціальний 1 правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплатити грошову компенсацію за 20 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік. - Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10 Закону України «Про соціальний 1 правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплатити грошову компенсацію за 15 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік. - Відповідно до абзацу третього пункту 14 статті 10 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», виплатити грошову компенсацію за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік. - Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустку» та пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виплатити грошову компенсацію за 28 днів додаткової відпустки за 2024- 2025 роки, згідно з учасником бойових дій (посвідчення учасника бойових дій № НОМЕР_1 від 17.09.2024 виданого Управлінням персоналу штату військова) частина НОМЕР_2 ). - Виплатити відповідно до розділу ХХІІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, грошову допомогу для оздоровлення на 2025 рік у сумі 21329,25 гривень - Виплатити одноразову грошову допомогу, у разі звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 460 у розмірі 4% від місячного грошового заощадження за кожен повний календарний місяць військової служби за 39 (тридцять дев`ять) місяців (призваних на військову службу за призовим під час мобілізації на особливий період 24.02.2022 року). - Виплатити солдату ОСОБА_1 щомісячну премію у розмірі 535% відсотків, нарахування за особливість проходження військової служби у розмірі 65 відсотків від посадового окладу, окладу за військове звання та нарахування за послуги років з 1 по 13 червня 2025 року. Однак, як стверджує позивач, вищевказаним витягом з наказу не передбачено виплату одноразової грошової допомоги мобілізованим та грошової компенсації вартості за не отримане речове майно.

Ухвалою від 21.07.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Копію даної ухвали отримано відповідачем 21.07.2025 року.

Однак, ні у визначений суддею строк, ні станом на дату вирішення даної справи відзиву на позов до суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх наданими до справи доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , проходив військову службу за призовом по мобілізації на особливий період, на посаді стрільця-санітара 3-го відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 .

04.10.2024 року позивач звернувся до т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 із рапортом, в якому просив виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік у зв`язку із лікуванням, яке пов`язане із захистом Батьківщини строком більше 30 діб.

До рапорту позивачем було додано, зокрема, копії виписок та довідок.

03.02.2025 року позивач звернувся до т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 із рапортом, в якому просив виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2025 рік у зв`язку із лікуванням, яке пов`язане із захистом Батьківщини строком більше 30 діб.

До рапорту позивачем було додано, зокрема, копії виписок та довідок.

Як стверджує позивач, рапорт ОСОБА_1 був залишений без задоволення. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 за 2025 рік не виплачувалась

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 12.06.2025 № 23-РС ОСОБА_1 звільнено у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я на підставі свідоцтва про хворобу № 2025-0605-1149-1761-3 від 05.06.2025 затвердженого протоколом засідання штатної 18 ВЛК № 2025-0610-1228-2431-3 від 10.06.2025 про непридатність до військової служби) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та наказано вважається таким, що справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4.

Відповідно до даного наказу ОСОБА_1 з 13.06.2025 року виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У наказі від 12.06.2025 № 23-РС вказано, що вислуга років позивача станом на 13.06.2025 року становить: календарна 04 роки 06 місяців 14 днів; пільгова 00 років 00 місяців 24 днів; загальна 04 роки 07 місяців 08 днів.

Також, у наказі вказано, що щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась, щорічна основна відпустка за 2023 рік використано терміном 10 діб, щорічна основна відпустка за 2024 рік використано терміном 15 діб. використано терміном 15 діб, щорічну основну відпустку за 2025 рік та грошову допомогу на оздоровлення за 2025 рік не отримував, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260 за 2025 рік не отримував, додаткова відпустка за 2024- 2025 роки, як учаснику бойових дій, передбачена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не надавалась, грошова компенсація за невикористану додаткову відпустку не виплачувалась.

Крім того, наказом визначено:

- виплатити відповідно до розд.ХХІІІ Порядку виплат грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.08.2018 року №260, грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік у сумі 21329,25 грн;

- виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року №460 у розмірі 4% від місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць військової служби за 39 місяців.

03.02.2025 року позивач звернувся до т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 із рапортом, в якому просив виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2025 рік у зв`язку із лікуванням, яке пов`язане із захистом Батьківщини строком більше 30 діб.

До рапорту позивачем було додано, зокрема, копії виписок та довідок.

Позивач вважаючи протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за станом здоров`я, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пп. 1 п. 2 ст. 15); протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та надбавку за вислугу років, виплата яких передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (п.п. 5,6) за 2024 та 2025 роки; протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати позивачу у день виключення зі списків особового складу військової частини грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини суд зазначає таке.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011-XII).

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст. 2 Закону №2011-XII).

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

За змістом ч. 3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

У відповідності до абзаців першого та третього пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_5 за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_5 для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Частиною 1 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ визначено, що речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.

22.03.2016 року набув чинності Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 178 від 16.03.2016 року (далі - Порядок №178).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:

звільнення з військової служби;

загибелі (смерті) військовослужбовця;

переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Відповідно до пункту 4 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 (далі -Інструкція № 232), встановлено, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно". Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Відтак, з викладених норм вбачається, що військовослужбовець має право на отримання грошової компенсації вартості за неотримане ним речове майно у разі звільнення з військової служби при виключенні його зі списків особового складу на підставі рапорту такого військовослужбовця про виплату йому компенсації, за результатами розгляду якого командиром військової частини приймається відповідний наказ.

В той же час, доказів звернення позивача із рапортом про виплату йому компенсації вартості за речове майно до суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволення вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати позивачу у день виключення зі списків особового складу військової частини грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно та зобов`язання здійснити виплату позивачу компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Щодо вимог позивача в частині бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та надбавку за вислугу років, виплата яких передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (п.п. 5,6) за 2024 та 2025 роки, суд зазначає.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 1 пункту 5 Постанови № 704 (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

На виконання зазначеної постанови Міністерством оборони України прийнято наказ від 07.06.2018 № 260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" (надалі також Наказ №260, в редакції, станом на час спірних правовідносин).

Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань врегульована розділом ХХІV Наказу № 260.

Відповідно до пункту 1 Розділу ХХІV Наказу № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 7 Розділу ХХІV Наказу № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Приписами пунктів 8, 9 Розділу ХХІV Наказу № 260 визначено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань військовослужбовцям, накази про звільнення яких підписано минулого року, але не виключеним зі списків військової частини, в поточному році не надається. Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Пунктом 6 дорученням Міністра оборони України від 16 січня 2024 р. № 183/уд установлено, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав: смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця; поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов`язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану; у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини; порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С; безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, які пов`язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів; сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми. Матеріальна допомога для вирішення соціальнопобутових питань виплачується один раз у 2024 році за однією з вищезазначених підстав внаслідок події, яка настала у 2024 році або у 2023 році, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події (крім підстав зазначених в абзацах четвертому та дев`ятому цього пункту). Інші підстави для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та її розміри будуть доведені окремим рішенням Міністра оборони України.

Пунктом 6 окремого доручення Міністра оборони України № 156/уд від 09.01.2025 року визначено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям один раз у 2025 році в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав: 6.1 у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини; 6.2 сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або зниклим безвісти; 6.3 внаслідок події, яка настала у 2025 році або у грудні 2024 року, та за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події, а саме: 6.3.1 смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця; 6.3.2 народження дитини у військовослужбовця, в тому числі її усиновлення; 6.3.3 порушення стану здоров`я військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма № 027/о), довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії, висновок лікарсько-консультативної комісії), а саме: 6.3.3.1 захворювання військовослужбовця на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С; 6.3.3.2 перебування військовослужбовця понад 30 днів поспіль на лікуванні, реабілітації чи у відпустці для лікування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) або захворюванням, які пов`язані із захистом Батьківщини та потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки, ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування; 6.3.3.3 перебування військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця на лікуванні онкологічного захворювання, що потребує хірургічного лікування, променевої та (або) хіміотерапії, незалежно від року встановлення діагнозу онкологічного захворювання; 6.3.3.4 поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов`язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану; 6.3.3.5 поранення (тяжкі травми, каліцтва) дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, пов`язаного з військовою агресією російської федерації проти України.

Отже, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у межах асигнувань та у розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення, за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника).

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за своєю суттю є цільовою допомогою, яка надається за відповідним мотивованим зверненням (рапортом) військовослужбовця.

Як вже встановлено судом, позивачем було подано рапорти про виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2024 та 2025 роки.

Протягом усього строку розгляду даної справи рішень за результатами розгляду даних рапортів відповідачем до суду не надано, а за твердженням позивача така допомога йому не надавалась.

Підставою для виплати вказаної допомоги позивач вказав: лікування, яке пов`язане із захистом Батьківщини строком більше 30 діб, тобто підстави, що визначені як у окремому дорученні Міністра оборони України від 16 січня 2024 р. № 183/уд, так і у окремому дорученні Міністра оборони України № 156/уд від 09.01.2025 року

До рапорту позивачем було додано, зокрема, копії виписок та довідок.

Так, наданими доказами підтверджено, що з 19.08.2024 року по 19.09.2024 року, з 19.09.2024 року по 30.09.2024 року, з 27.11.2024 року по 25.12.2024 року, з 27.12.2024 року по 10.01.2025 року позивач перебував на лікуванні.

Захворювання, скарги щодо якого слугували підставою для звернення, є тим самим щодо якого у свідоцтві про хворобу №2025-0605-1149-1761-3 від 05.06.2025 року вказано, що воно пов`язане із проходженням військової служби.

В той же час, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач проходив лікуванням, яке пов`язане із захистом Батьківщини строком більше 30 діб

За вказаного правового регулювання, з урахуванням встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог в цій частині також необхідно відмовити.

Щодо вимог позивача про визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за станом здоров`я, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пп. 1 п. 2 ст. 15), суд зазначає.

Так, відповідно до пп.1 п.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби за станом здоров`я.

Абзацом 7 пункту 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їхнього призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року №460 (далі - Порядок №460), військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Порядку №460 та умов, військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період служби за призовом у зв`язку з мобілізацією з дня їх призову на службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували у мирний час, за винятком тих осіб, які у разі звільнення з військової служби у мирний час не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону №2011-ХІІ.

Пунктами 3-4 Порядку №460 встановлено, що розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» та допомога виплачується з розрахунку місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення.

Відповідно до пункту 5 Порядку №460 виплата військовослужбовцям допомоги у разі звільнення з військової служби здійснюється Міноборони, іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів державного бюджету, передбачених на їх утримання.

Судом встановлено що позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Отже, позивач набув право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.

При звільненні позивачу наказано виплатити одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 року №460 у розмірі 4% від місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць військової служби за 39 місяців.

Отже, суд дійшов висновку, що у задоволення позовних вимог позивача щодо визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за станом здоров`я, яка передбачена Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (пп. 1 п. 2 ст. 15) необхідно відмовити.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1). В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2).

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя О.А. Вовченко

.