Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №420/41534/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/41534/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді – Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд :

визнати протиправними бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.05.2022 по 25.04.2025 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи відповідному році;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.05.2022 по 31.12.2022, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2023 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2024 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 по 25.04.2025, із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2025 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , індексації грошового забезпечення в період з 01.05.2022 по 25.04.2025 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.05.2022 року по 25.04.2025 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 з урахуванням раніше виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у неврахуванні індексації у складі місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якого здійснювався обрахунок допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, 2024, 2025 роки;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перерахунок допомоги на оздоровлення за 2022, 2023, 2024 та 2025 роки, з врахуванням індексації у складі місячного грошового забезпечення, з якого проводилось обчислення та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач обчислював виплати із застосуванням застарілого прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 (1 762 грн). Позивач наголошує, що згідно з судовою практикою та відновленою дією п. 4 Постанови КМУ № 704, оклади мали розраховуватися шляхом множення актуального прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня кожного календарного року (2022-2025 рр.) на відповідні тарифні коефіцієнти. Крім того, військова частина НОМЕР_1 неналежно проводила індексацію грошового забезпечення, не застосувавши в повному обсязі правила Порядку № 1078 (зокрема щодо виплати індексації-різниці з урахуванням березня 2018 року як базового місяця). Через це позивачу недонарахували грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу за 2022-2025 роки, оскільки індексація мала бути включена до складу щомісячного грошового забезпечення, з якого вони обчислюються.

Ухвалою від 29.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно з ст. 262 КАС України.

12.01.2026 до суду від в/ч НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що скасування судом суперечливих норм Постанови КМУ № 103 автоматично не відновило попередню редакцію Постанови № 704. Відповідач діяв в межах кошторису та вказівок Міноборони, використовуючи величину 1762 грн. Крім того, з 20.05.2023 року набрала чинності Постанова КМУ № 481, яка прямо закріпила показник 1 762 грн для обчислення окладів, що унеможливлює проведення перерахунку. Нарахування індексації проводилося у повному обсязі, за винятком періодів, коли її виплату було зупинено законом у 2023 р., або коли індекс інфляції не перевищив поріг (у 2024-2025 рр.). Щодо індексації-різниці, то право на неї виникло лише в осіб, у яких відбулося підвищення окладів у березні 2018 року. Оскільки позивач мобілізований лише у березні 2022 року і його оклад за посадою надалі не зростав, підстав для виплати йому індексації-різниці немає.

19.01.2026 до суду від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 14 березня 2022 року проходив військову службу за мобілізацією у військові частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на посаді відповідального виконавця стройової частини відділення персоналу, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_4 .

Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 № 961 від 31 грудня 2024 року, позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України у зв`язку з військовою агресією РФ, у такі періоди: з 12.12.2022 по 31.12.2022, з 01.05.2024 по 31.05.2024, з 26.08.2024 по 11.09.2024 та з 03.11.2024 по 31.12.2024.

24 квітня 2025 року позивач не повернувся до місця проходження військової служби з частини основної щорічної відпустки за 2025 рік, у зв`язку з чим командиром Військової частини НОМЕР_1 25 квітня 2025 року було видано наказ по стройовій частині № 118 про визнання ОСОБА_1 таким, що самовільно залишив військову частину (СЗЧ) з 24.04.2025, та зняття його з усіх видів забезпечення.

Адвокат Слаблюк В.М., діючи в інтересах позивача, звернувся з адвокатським запитом до військової частини НОМЕР_1 щодо надання інформації та документів про нараховане й виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення, а також позивач особисто подав заяву до військової частини з проханням провести перерахунок і виплату індексації за 2022-2025 роки.

21 червня 2025 року представник позивача отримав від військової частини НОМЕР_1 лист-відповідь від 16.06.2025 № 11/1029 із доданими картками особових рахунків позивача за 2022-2025 роки, з яких позивач та його адвокат вперше детально дізналися про точний помісячний склад, розміри та методику розрахунку виплаченого грошового забезпечення, індексації та допомоги на оздоровлення.

Протягом усього періоду проходження служби з травня 2022 року по квітень 2025 року Військова частина НОМЕР_1 (а до серпня 2022 року - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) обчислювала та виплачувала позивачу посадовий оклад та оклад за військовим званням із застосуванням сталої величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року у розмірі 1 762,00 грн, замість використання показників прожиткового мінімуму на 01 січня відповідного календарного року (2 481 грн на 2022 рік, 2 684 грн на 2023 рік, 3 028 грн на 2024 та 2025 роки).

Крім того, за період з травня 2022 року по квітень 2025 року відповідач здійснював нарахування та виплату позивачу лише поточної індексації грошового забезпечення (зокрема у 2022 та 2024 роках - у часткових розмірах, у 2023 році - виплату зупинено законом, у 2025 році - не перевищено поріг інфляції).

Також позивач зазначає, що відповідач не нараховував та не виплачував індексацію-різницю відповідно до вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 з урахуванням березня 2018 року як базового місяця.

У період 2022-2025 рр. позивачу нараховувалася та виплачувалася грошова допомога на оздоровлення, а також у 2025 році виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, проте розрахунок цих одноразових виплат відповідач проводив із місячного грошового забезпечення без урахування індексації та без застосування окладів, перерахованих із прожиткового мінімуму відповідного року.

Заява позивача про перерахунок індексації грошового забезпечення, надіслана до військової частини НОМЕР_1 , була залишена відповідачем без задоволення та без надання письмової відповіді.

Зважаючи на те, що такі дії відповідача є протиправними, позивач звернувся до суду з вимогою зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату перерахованого за період служби грошового забезпечення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими часткового задоволенню у зв`язку з наступним.

Положеннями статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції до 24.02.2018) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Однак, Постановою № 103 до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, з 01.03.2018 Урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.

Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.

Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток додатку 1 та пункту Примітки додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З наведеного суд доходить до висновку, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Водночас, суд зауважує, що 20.05.2023 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 "Про скасування п.п.1 п. 3 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704" (далі - Постанова № 481).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними. Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24, залишено без змін.

Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24 набрало законної сили 18 червня 2025 року.

Водночас у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання про застосування розрахункової величини, визначеної як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", замість фіксованої грошової величини 1762 гривні, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704", у пункті 63 відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.10.2025 у справі № 600/3516/24-а та від 22.10.2025 у справі № 420/3824/25, у яких викладено правовий висновок про те, що з дня набрання чинності Постановою № 481 (20 травня 2023 року) та протягом усього періоду її дії (до 18 червня 2025 року) правові підстави для видачі довідок про розмір грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутні. Протягом зазначеного періоду визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями здійснювалося, виходячи з фіксованої величини 1762,00 грн, передбаченої Постановою № 481.

Судова палата сформувала новий правовий висновок про те, що до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного станом на 01 січня 2024 року відповідно до Постанови № 704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на те, що у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 сформований висновок щодо застосування пункту 4 постанови КМУ № 704 та Постанови КМУ № 481, які поширюються на спірні правовідносини, суд вважає, що цей висновок слід враховувати при вирішенні цього спору.

Попри те, що предметом розгляду у зазначеній справі було оформлення довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, встановлений Верховним Судом алгоритм визначення посадового окладу та окладу за військовим званням через застосування пункту 4 Постанови № 704 (у первісній редакції) є єдиним та спільним як для пенсіонерів, так і для осіб, які перебувають на дійсній службі.

Отже, оскільки розрахункова величина для обчислення окладів є ідентичною для обох категорій осіб і базується на одній і тій самій нормі права, розбіжність у кінцевій меті звернення (отримання довідки чи виплата поточного грошового забезпечення) не нівелює обов`язковість застосування визначеного Верховним Судом підходу до правовідносин сторін.

Суд встановив, що Законами України про Державний бюджет України встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб:

у 2022 – 2481 грн;

у 2023 – 2684 грн;

у 2024 – 3028 грн;

у 2025 – 3028 грн

Поряд із тим, Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", прожитковий мінімум встановлювався у розмірі 1 762 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно здійснював обчислення та виплату позивачеві в заниженому розмірі за період з 01.05.2022 по 25.04.2025 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державні бюджети України на відповідний рік.

З метою належного захисту порушеного права позивача, суд вважає за можливе зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату його грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за період служби із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня відповідного року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період з 01.05.2022 по 25.04.2025 суд зазначає наступне.

З карток особового рахунку позивача вбачається, що позивачу в період проходження служби нараховувалася та виплачувалася поточна індексація грошового забезпечення.

Так, в 2022 році індексацію грошового забезпечення позивачу розраховано шляхом множення прожиткового мінімуму на індекс приросту споживчих цін і виплачено у таких розмірах (в картках відображено в поточному місяці за попередній): квітні (за попередній місяць) - 2481*27,1% = 672,35/31*18 (кількість днів перебування на службі в березні) = 390,40 грн.; в травні - 2481*27,1% = 672,35 грн.; в червні - 2481*36,8% = 913,01 грн.; в липні - 2481*41% = 1017,21 грн.; в серпні - 2600*41% = 1066,00 грн.; у вересні - 2600*49,3% = 1281,80 грн.; в жовтні - 2600*49,3% = 1281,80 грн.; в листопаді - 2600*49,3% = 1281,80 грн.; в грудні - 2600*54,8% = 1424,80 грн.

Крім того, відповідно до абзацу 18 пункту 3 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Відтак відповідач правомірно не нараховував і не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.

Відповідний правовий висновок було викладено у постановах Верховного Суду від 18.12.2025 у справі №380/5270/24 та від 23.12.2025 у справі №420/35557/23.

Статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Отже, починаючи з січня 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників було поновлено, однак обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадилося наростаючим підсумком, починаючи з 01 січня 2024 року.

Також, статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 №4059-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Вказані норми Законів України є чинними та неконституційними не визнавались, а отже, підлягали врахуванню відповідачем під час нарахування позивачеві індексації грошового забезпечення.

Отже, якщо приріст індексу споживчих цін (коефіцієнт індексації) обчислюється з 01.01.2024, то в силу вимог пункту 5 Порядку №1078 приріст розраховується з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення, тобто таким місяцем є грудень 2023 року.

Індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103%.

Порядком №1078 визначено, що індекс споживчих цін обчислюється Державною службою статистики України і публікується в офіційних періодичних виданнях не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним.

Індекси споживчих цін опубліковані Державною службою статистики України в газеті «Урядовий кур`єр» та становили (по відношенню до попередніх місяців): за січень - 100,4% (дата опублікування 13.02.2024); за лютий - 100,3% (12.03.2024); за березень - 100,5% (11.04.2024); за квітень - 100,2% (14.05.2024); за травень - 100,6% (12.06.2024).

У червні 2024 року по відношенню до травня 2024 року індекс споживчих цін становив 102,2%, за період січень-червень 2024 року - 104,3% (дата опублікування 12.07.2024).

Так, наростаючим підсумком індекс споживчих цін у період з січня по червень 2024 року перевищив 103% лише в червні 2024 року і склав 104,3%. До червня 2024 року перевищення індексом споживчих цін показника 103% не було.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за червень 2024 року, є липень 2024 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовця у зв`язку з її індексацією повинно здійснитись у серпні 2024 року.

З наведеного випливає, що починаючи з січня по липень 2024 року у відповідача не виникало підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, оскільки не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України.

У серпні-листопаді 2024 року індексація грошового забезпечення позивачу виплачувалася із розрахунку 3028*4,3% = 130,20 грн. (в картці особового рахунку за 2024 рік відображено у вересні-грудні, за попередні місяці). В грудні 2024 року індексація грошового забезпечення склала 3028*8,4% = 254,35 грн. (в картці особового рахунку за 2025 рік відображено у січні за попередній місяць-грудень 2024 р.).

Відповідно до ст. 34 Закону України від 19.11.2024 р. № 4059-IX “Про Державний бюджет України на 2025 рік” обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2025 року, який приймається за 1 або 100%, тому сума індексації у січні - березні 2025 року не нараховується, оскільки в березні індекс споживчих цін не перевищив 103%.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (справа № 400/3826/21) право на отримання фіксованої індексації-різниці виникає лише у тих військовослужбовців, чий дохід зростав унаслідок нормативного підвищення посадових окладів з 01.03.2018 (на підставі Постанови № 704), якщо сума такого підвищення виявилася меншою за суму можливої індексації на березень 2018 року.

Поряд із тим, позивач був призваний на військову службу за мобілізацією лише 14.03.2022, а отже посадовий оклад за його посадою внаслідок зміни нормативних актів у березні 2018 р. не підвищувався. Оскільки Порядок № 1078 прив`язує розрахунок індексації-різниці до моменту останнього нормативного перегляду окладу за посадою, у позивача взагалі не виникло права на виплату даного виду індексації.

Вимога про здійснення перерахунку та виплату допомоги на оздоровлення за 2022-2025 рр. із включенням до складу місячного грошового забезпечення індексації-різниці є похідною від вимоги про нарахування самої індексації-різниці.

З огляду на те, що поточна індексація виплачувалася відповідачем у повному обсязі (згідно з обмеженнями законів про Держбюджет на відповідні роки), підстави для зобов`язання відповідача перераховувати допомогу на оздоровлення з урахуванням неіснуючої індексації-різниці відсутні.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

У позовній заяві зазначено, що позивачем планується понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 18700 грн, проте на момент вирішення справи до суду не надано рахунків, актів приймання виконаних робіт та ін., які б підтверджували понесення позивачем таких витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_6 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 01.05.2022 по 25.04.2025 грошового забезпечення, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 01.05.2022 по 25.04.2025 грошового забезпечення, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк