Рішення від 19 серпня 2026 р. у справі №420/24200/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/24200/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 20.07.2025 через “Електронний суд” звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (зареєстрований канцелярією суду 21.07.2025), у якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати i виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію гpoшoвoгo забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку iндeкcaцiї грошового забезпечення - січень 2008 року;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування, та невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно із врахуванням індексації-різниці (фіксованої суми індексації у розмірі 4463,15);

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію гpoшoвoгo забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року включно із врахуванням індексації-різниці (щомісячної фіксованої індексації у розмірі 4463,15);

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2013 - 2017 роки;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань із врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди за 2013 - 2017 роки;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати у період з 30.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення ОСОБА_1 (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавку за кваліфікацію, премії, одноразову грошову допомогу на оздоровлення, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань) розраховуючи посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, надбавку за кваліфікацію, премії, одноразову грошову допомогу на оздоровлення, грошову допомогу для вирішення соціально-побутових питань) виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (за 2020 рік - враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020; за 2021 рік - враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2021; за 2022 рік - враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022; за 2023 рік - враховуючи прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023) на відповідні тарифні коефіцієнти згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб” (з урахуванням раніше проведених виплат);

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік без урахуванням індексації, індексації-різниці та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням індексації грошового забезпечення, індексації-різниці та додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, враховуючи раніше виплачені суми;

визнати протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого обчислена грошова допомога для оздоровлення за 2016-2021 роки індексації, та індексації-різниці (фіксованої суми у розмірі 4463,15 грн. починаючи з 2020 року по 2021 рік) грошового забезпечення за кожен відповідний календарний рік за 2016-2021 роки;

зобов`язати перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2018-2021 роки із урахуванням індексації та індексації-різниці (фіксованої суми у розмірі 4463,15 грн. починаючи з 2020 року по 2021 рік) за кожен відповідний календарний рік.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 01.12.2015 по 28.02.2018 йому не нараховувалася індексація із застосуванням базового місяця січень 2008 року, а з 01.03.2018 по 31.12.2022 року - не виплачувалася щомісячна фіксована індексація-різниця у розмірі 4 463,15 грн. Крім того, у 2020-2023 рр. відповідач розраховував його посадовий оклад та оклад за військовим званням на основі прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 замість актуальних розмірів станом на 1 січня відповідного календарного року, що призвело до заниження всіх інших складових грошового забезпечення. Крім того, до розрахунку допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги за 2013-2017 роки не було включено щомісячну додаткову грошову винагороду; у період 2016-2021 років при виплаті допомоги на оздоровлення військова частина безпідставно не враховувала індексацію та індексацію-різницю, а при обчисленні допомоги на оздоровлення за 2022 рік не врахувала щомісячну додаткову винагороду за постановою КМУ № 168.

Ухвалою судді Одеського окружного адміністративного суду Каравана Р.В. від 05.08.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

07.08.2025 до суду від в/ч НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що базовим місяцем для цілей індексації має бути січень 2016 року (а не січень 2008 року), оскільки з 01.01.2016 року на підставі наказу МОУ № 44 суттєво зросло щомісячне грошове забезпечення за рахунок підвищення премій та надбавок. Щодо вимог про виплату індексації-різниці (4 463,15 грн) відповідач зауважує, що розрахунок позивача є помилковим через безпідставне застосування приросту інфляції з 2008 року: за розрахунками частини, приріст з січня 2016 року по березень 2018 року склав 28,2%, а можлива сума індексації станом на березень 2018 року становила лише 496,88 грн. Стосовно виплати допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги відповідач наголошує, що індексація, додаткова винагорода за постановою КМУ № 168 та щомісячна додаткова грошова винагорода не мають постійного характеру та не входять до складу місячного грошового забезпечення, з якого обчислюються такі види допомог. Щодо перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням за 2020-2022 роки на основі актуального прожиткового мінімуму, частина НОМЕР_1 стверджує, що законно застосовувала розрахункову величину станом на 01.01.2018 згідно з чинною редакцією Постанови КМУ № 704, оскільки використання прив`язки до мінімальної заробітної плати чи її частин прямо заборонено Законом України № 1774-VIII, який має вищу юридичну силу.

Розпорядженням керівника апарату Одеського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи, у зв`язку з довготривалою відсутністю головуючого судді Каравана Р.В.

Згідно з Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025 головуючим у справі визначено суддю Завальнюка І.В.

Ухвалою судді Завальнюка І.В. від 29.12.2025 справу прийнято до розгляду.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11 листопада 2013 року по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Внаслідок самостійної перевірки позивачем довідки про нараховане йому грошове забезпечення від 02.06.2025 вих. №1042\302\27\530\пс ним було виявлено, що виплата належних сум здійснюється не в повному обсязі.

Так, у період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року військова частина НОМЕР_1 виплачувала позивачу поточну індексацію грошового забезпечення, однак не нараховувала та не виплачувала щомісячну фіксовану індексацію (індексацію-різницю).

Упродовж 2013-2017 років військова частина НОМЕР_1 виплачувала позивачу грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань без урахування у складі грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди.

У період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року відповідач обраховував посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача (а також похідні складові грошового забезпечення) шляхом множення тарифних коефіцієнтів на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня 2018 року.

При виплаті позивачу грошової допомоги для оздоровлення за період з 2016 по 2021 рік військова частина НОМЕР_1 не включала до складу місячного грошового забезпечення суми індексації та індексації-різниці.

При нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік відповідач не включив до розрахункової бази суми індексації грошового забезпечення, індексації-різниці, а також додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Положеннями статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції до 24.02.2018) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Однак, Постановою № 103 до Постанови № 704 внесено зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.".

Отже, з 01.03.2018 Урядом України запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня 2018 року.

Разом із тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.

Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток додатку 1 та пункту Примітки додатку 14 до Постанови № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

З наведеного суд доходить до висновку, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Тобто з 29.01.2020 відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.

Водночас, суд зауважує, що 20.05.2023 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 "Про скасування п.п.1 п. 3 змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704" (далі - Постанова № 481).

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними. Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». В іншій частині задоволення позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24, залишено без змін.

Отже, рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 року по справі № 320/29450/24 набрало законної сили 18 червня 2025 року.

Водночас у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, вирішуючи питання про застосування розрахункової величини, визначеної як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", замість фіксованої грошової величини 1762 гривні, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704", у пункті 63 відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.10.2025 у справі № 600/3516/24-а та від 22.10.2025 у справі № 420/3824/25, у яких викладено правовий висновок про те, що з дня набрання чинності Постановою № 481 (20 травня 2023 року) та протягом усього періоду її дії (до 18 червня 2025 року) правові підстави для видачі довідок про розмір грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, відсутні. Протягом зазначеного періоду визначення посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями здійснювалося, виходячи з фіксованої величини 1762,00 грн, передбаченої Постановою № 481.

Судова палата сформувала новий правовий висновок про те, що до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного станом на 01 січня 2024 року відповідно до Постанови № 704, під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена Постановою № 481, якою визначено фіксовану розрахункову величину - 1762,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на те, що у постанові Верховного Суду від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24 сформований висновок щодо застосування пункту 4 постанови КМУ № 704 та Постанови КМУ № 481, які поширюються на спірні правовідносини, суд вважає, що цей висновок слід враховувати при вирішенні цього спору.

Попри те, що предметом розгляду у зазначеній справі було оформлення довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, встановлений Верховним Судом алгоритм визначення посадового окладу та окладу за військовим званням через застосування пункту 4 Постанови № 704 (у первісній редакції) є єдиним та спільним як для пенсіонерів, так і для осіб, які перебувають на дійсній службі.

Отже, оскільки розрахункова величина для обчислення окладів є ідентичною для обох категорій осіб і базується на одній і тій самій нормі права, розбіжність у кінцевій меті звернення (отримання довідки чи виплата поточного грошового забезпечення) не нівелює обов`язковість застосування визначеного Верховним Судом підходу до правовідносин сторін.

Суд встановив, що Законами України про Державний бюджет України встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб:

у 2020 році з 01 січня 2020 року - 2102 грн;

у 2021 році з 01 січня 2021 року - 2270 грн;

у 2022 році з 01 січня 2022 року - 2481 грн;

у 2023 році з 01 січня 2023 року - 2684 грн.

Поряд із тим, Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік", прожитковий мінімум встановлювався у розмірі 1 762 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач протиправно здійснював обчислення та виплату позивачеві в заниженому розмірі за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за всі дні невикористаної щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України про Державні бюджети України на відповідний рік: 2020, 2021, 2022, 2023.

Верховний Суд зауважив, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці.

Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково вказує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн.

Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.

1762,00 грн. * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Таким чином, сума індексації з урахуванням абз. 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 підлягала виплаті у фіксованій сумі (різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу у березні 2018 року).

Також суд зазначає, що відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону України від 3 листопада 2023 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Водночас, суд зазначає, що індексація грошового забезпечення є похідною виплатою від самого грошового забезпечення (зокрема, посадового окладу), а її нарахування та обчислення перебувають у прямій залежності від розміру та факту зміни складових грошових доходів.

Оскільки цим судовим рішенням позовні вимоги в частині перерахунку щомісячного грошового забезпечення за період служби 30.01.2020-19.05.2023 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року задоволено, у відповідача виникає обов`язок на виконання цього рішення суду першочергово здійснити перерахунок та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення.

З огляду на те, що остаточна сума грошового забезпечення, яка є базою для нарахування інших пов`язаних виплат, на час розгляду справи ще не сформована та не виплачена, визначення конкретного базового місяця для індексації та розрахунок суми індексації-різниці на цьому етапі спору є неможливим. Будь-які правові оцінки дій відповідача щодо нарахування індексації за вказаний період можуть бути надані лише після проведення ним первинного перерахунку грошового забезпечення.

За таких обставин, заявлені позовні вимоги щодо протиправності дій військової частини при нарахуванні індексації та зобов`язання вчинити конкретні розрахункові дії за період з 30.01.2020-31.12.2022 є передчасними, оскільки право на обчислення індексації має бути реалізоване відповідачем самостійно за результатами виконання цього судового рішення в частині перерахунку грошового забезпечення.

Таким чином, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо незастосування при обрахунку індексації грошового забезпечення позивача з 01.03.2018 по 31.12.2019 (з урахуванням розсуду вимог в частині перерахунку щомісячного грошового забезпечення за період служби 30.01.2020-19.05.2023 із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року) норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.

Щодо нарахування та виплати допомоги на оздоровлення і матеріальної допомоги за 2013-2017 рр. з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 30.1-30.3 та 33.1-33.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260 (чинної у спірний період), розмір грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначався виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець мав право на день підписання наказу.

Щомісячна додаткова грошова винагорода була запроваджена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 та регулювалася Інструкцією, затвердженою наказом Міноборони від 15.11.2010 № 595.

Нормами зазначених актів щомісячна додаткова грошова винагорода була визначена як окремий (спеціальний) вид винагороди, що виплачувався за окремими правилами, та прямо не включалася до складу щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, з яких обчислювалися одноразові та щорічні допомоги.

Оскільки положення Інструкції № 260 містили пряму застережну норму «крім винагород», у відповідача були відсутні законні підстави для включення щомісячної додаткової грошової винагороди до розрахункової бази допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги у 2013-2017 рр.

Розглядаючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за 2016-2022 роки з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення сум індексації, індексації-різниці та додаткової винагороди за постановою КМУ № 168 від 28.02.2022, суд вважає їх передчасними з огляду на таке.

Суд зауважує, що грошова допомога для оздоровлення є одноразовою виплатою, розмір якої відповідно до Порядку № 260 безпосередньо вираховується з розміру місячного грошового забезпечення за займаною посадою. Отже, ця допомога є похідною виплатою від основного та додаткового грошового забезпечення військовослужбовця.

Як зазначено вище, позовні вимоги позивача щодо зобов`язання військової частини здійснити перерахунок і виплату щомісячного грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 (із застосуванням актуального прожиткового мінімуму) та виплатити індексацію із базовим місяцем січень 2008 р. за період 01.01.2016-28.02.2028, індексацію-різницю за 2018-2019 рр. задоволено.

Таким чином, у відповідача на виконання цього судового рішення виникає обов`язок першочергово здійснити перерахунок складових щомісячного грошового забезпечення позивача за відповідні періоди. Оскільки остаточний розмір місячного грошового забезпечення позивача (яке є безпосередньою базою для обчислення допомоги на оздоровлення) на час розгляду справи відповідачем ще не сформований, не перерахований та не виплачений, надання правової оцінки порядку та складовим елементам обчислення грошової допомоги для оздоровлення є передчасним.

Право позивача на належний розрахунок похідних виплат має бути реалізоване відповідачем самостійно під час виконання рішення суду в частині проведення первинного перерахунку щомісячного грошового забезпечення. Будь-які вимоги щодо оцінки протиправності дій чи бездіяльності військової частини при обчисленні допомоги на оздоровлення за вказані роки до проведення такого перерахунку є передчасними, у зв`язку з чим у їх задоволенні на даній стадії вирішення спору слід відмовити.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 30.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 30.01.2020 по 19.05.2023 грошового забезпечення, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні при нарахуванні ОСОБА_1 індексації за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року коефіцієнтів індексації, що відповідають місяцю підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з урахуванням для обчислення індексації коефіцієнтів місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у фіксованій величині (різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу у березні 2018 року) за період з 01.03.2018 по 31.12.2019.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у фіксованій величині (різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу у березні 2018 року) за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 із врахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк