Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №380/24430/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 рокусправа № 380/24430/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) щодо неврахування у складі грошового забезпечення за лютий місяць 2018 року щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» для розрахунку суми фіксованої індексації;

- зобов`язати НОМЕР_1 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_2 ) провести новий розрахунок та нарахувати суму фіксованої індексації, враховуючи у складі грошового забезпечення за лютий місяць 2018 року щомісячну додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що перебував на військовій службі за контрактом у військові частині НОМЕР_2 та був звільнений з військової служби і виключений зі списків особового складу наказом від 07.02.2022 № 76-ОС. Стверджує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі № 380/9111/25, зміненим постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025, відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 07.02.2022 відповідно до приписів абз. 3, 4, та 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Вказує, що на виконання цього рішення 30.10.2025 йому виплачено 54324,88 грн, проте, на його переконання, суму фіксованої індексації обчислено неправильно, оскільки під час визначення грошового забезпечення за базовий (лютий 2018 року) місяць відповідач не врахував щомісячну додаткову грошову винагороду, передбачену постановою № 889, яка нараховувалася та виплачувалася йому щомісячно, мала систематичний характер і з якої утримувалися податки. Позивач наголошує, що така винагорода є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, а тому підлягала включенню до складу грошового забезпечення базового місяця, і її неврахування призвело до заниження суми фіксованої індексації. Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді від 17.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив. Свою позицію мотивує тим, що згідно з п. 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.02.2016 № 73 (далі - інструкція № 73), винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Наголошує, що ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, виплачується лише тим категоріям військовослужбовців, перелік яких наведений у постанові № 889, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні кошти для її виплати, а тому індексація грошового забезпечення не має постійного характеру та не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення. Відповідач також зазначає, що постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025 у справі № 380/9111/25 виконано в повному обсязі, а позивач фактично не погоджується із здійсненим розрахунком індексації, тобто оскаржує бездіяльність щодо виконання судового рішення, у зв`язку з чим ним обрано неналежний спосіб захисту, оскільки належним є звернення в порядку судового контролю за виконанням судового рішення відповідно до ст. 383 КАС України, а не пред`явлення нового адміністративного позову. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

На виконання розпорядження керівника апарату Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 №19/р проведено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_2 .

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2026 справу №380/24430/25 передано на розгляд головуючій судді Андрусів У. Б.

Ухвалою судді від 03.03.2026 прийнято до провадження адміністративну справу №380/24430/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Частиною 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які покликаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 з 07.06.2017 до 07.02.2022 проходив військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 24.04.2025 № 08/2022 та витягом з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 07.02.2022 № 76-ОС.

Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 07.02.2022 № 76-ОС позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 у справі №380/9111/25 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати позивачу індексації в період з 01.03.2018 по 07.02.2022 та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за відповідний період відповідно до приписів абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією податку на доходи фізичних осіб відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. №44.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025 рішення суду першої інстанції у справі № 380/9111/25 змінено, викладено абзац третій резолютивної частини в редакції, згідно з якою відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 07.02.2022 відповідно до приписів абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум та одночасною компенсацією податку на доходи фізичних осіб відповідно до Порядку № 44.

На виконання зазначеного судового рішення відповідач склав довідку-розрахунок фіксованої суми індексації грошового забезпечення позивача. Згідно з цією довідкою грошове забезпечення за лютий 2018 року (базовий місяць) визначено у розмірі 4994,00 грн (посадовий оклад 740,00 грн; оклад за військовим званням 50,00 грн; надбавка за вислугу років 79,00 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби 869,00 грн; премія 3145,00 грн; надбавка за особливі умови служби, пов`язані з підвищеним ризиком для життя 111,00 грн), а грошове забезпечення за березень 2018 року - у розмірі 8004,10 грн. З огляду на це відповідач визначив, що грошове забезпечення збільшилося на 3010,10 грн, а сума фіксованої індексації з 01.03.2018 склала 4463,15 грн - 3010,10 грн = 1453,05 грн.

30.10.2025 на банківський рахунок позивача відповідачем зараховано 54324,88 грн з призначенням платежу «перерах. індексації грош. забеспеч. в/сл. у 10.2025; рішення Львівського окружн. адм. суду 380/9111/25 від 07.10.25р.», що підтверджується платіжною інструкцією № 12447 від 29.10.2025 та випискою АТ КБ «ПриватБанк».

З довідок про грошове забезпечення та інші види винагород за 2018 рік (ВЧ НОМЕР_2 від 03.05.2025 № 695) суд установив, що у січні та лютому 2018 року позивачу нараховувалася винагорода за постановою № 889 («Винагорода ПКМУ 889) у розмірі 2996,40 грн щомісяця, з якої, за твердженням позивача, утримувалися податки.

Не погодившись із визначеною відповідачем сумою фіксованої індексації через неврахування у складі грошового забезпечення за базовий місяць щомісячної додаткової грошової винагороди за постановою № 889, позивач пред`явив цей позов до суду.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неврахуванням відповідачем при визначенні грошового забезпечення за базовий (лютий 2018 року) місяць для розрахунку суми фіксованої індексації щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 889.

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Насамперед суд вважає за необхідне надати оцінку доводам відповідача про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки спірні правовідносини стосуються виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2025 у справі № 380/9111/25, а тому позивач мав звертатися в порядку ст. 383 КАС України, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Суд зазначає, що інститут судового контролю за виконанням судового рішення (статті 382, 383 КАС України) застосовується у випадках, коли суб`єкт владних повноважень не виконує або неналежно виконує вже ухвалене судове рішення, тобто предметом перевірки є факт вчинення (невчинення) дій, безпосередньо визначених резолютивною частиною раніше ухваленого рішення суду.

Натомість у цій справі рішенням суду у справі № 380/9111/25 відповідача зобов`язано нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення «відповідно до приписів абзаців третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку № 1078», тобто спосіб виконання визначено через застосування відповідних норм права, а не через конкретну грошову суму чи конкретну методику визначення грошового забезпечення базового місяця. Питання про те, які саме складові грошового забезпечення підлягають включенню до розрахунку грошового забезпечення базового місяця для обчислення фіксованої суми індексації (зокрема, чи підлягає включенню щомісячна додаткова грошова винагорода за постановою № 889), у межах справи № 380/9111/25 не було предметом дослідження та вирішення, а виникло вже на стадії складення відповідачем довідки-розрахунку фіксованої суми індексації.

Отже, предметом цього спору є не спонукання відповідача до виконання судового рішення у справі № 380/9111/25 (яке відповідач вважає виконаним), а самостійна протиправна, на думку позивача, бездіяльність відповідача, що полягає у застосуванні неправильної методики визначення складу грошового забезпечення базового місяця, унаслідок чого порушено право позивача на отримання індексації у належному розмірі. Таке порушення є новим за змістом та підставами і не охоплюється резолютивною частиною раніше ухваленого рішення суду, а тому підлягає захисту шляхом пред`явлення окремого адміністративного позову, а не в порядку судового контролю за виконанням судового рішення.

З огляду на викладене, доводи відповідача про обрання позивачем неналежного способу захисту та про необхідність звернення виключно в порядку ст.383 КАС України суд відхиляє як необґрунтовані.

Вирішуючи спір по суті, суд керується таким.

Згідно з приписами ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

За змістом ч. 1, 3 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII).

Абзацом 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін регламентуються Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII), відповідно до ст. 2 якого індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - порядок № 1078).

Абзацами 3, 4, 6 п. 5 порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено механізм обчислення суми індексації у місяці підвищення грошового доходу, за яким сума підвищення грошового доходу порівнюється із сумою індексації, що склалася у відповідному місяці. При цьому базовим місяцем є місяць, у якому востаннє проводилася індексація (місяць, що передує місяцю підвищення грошового доходу), а розмір фіксованої суми індексації визначається як різниця між сумою індексації, обчисленою у базовому місяці, та сумою підвищення грошового доходу.

Отже, ключовою обставиною, від якої залежить правильність визначення розміру фіксованої суми індексації, є повнота врахування усіх складових грошового забезпечення, що входять до його складу як обрахункової величини, у базовому місяці та у місяці підвищення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду (пункт 1). Згідно з пп. 5 п. 1 цієї постанови щомісячна додаткова грошова винагорода виплачується військовослужбовцям Державної прикордонної служби у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. У постанові від 06.02.2019 у цій справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. При цьому до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів.

У постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою № 889, відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер, а відтак входить до складу грошового забезпечення військовослужбовця.

Аналогічної правової позиції Верховний Суд дотримувався у постановах від 19.10.2020 у справі № 826/2205/17, від 31.07.2019 у справі № 826/3398/17, від 22.10.2019 у справі № 520/3505/19, від 16.12.2019 у справі № 825/812/17, від 19.02.2020 у справі № 822/2741/17, від 28.02.2020 у справі № 817/1427/17, від 19.03.2020 у справі № 820/5286/17, від 10.07.2020 у справі № 760/8406/16-а, згідно з якими щомісячна додаткова грошова винагорода за постановою № 889, яка нараховувалася і виплачувалася військовослужбовцю щомісяця та мала систематичний характер, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення і підлягає включенню до складу грошового забезпечення.

За змістом ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Наведені вище правові висновки є застосовними до обставин цієї справи.

Суд враховує, що положення п. 8 інструкції № 73, на яке покликається відповідач, визначає, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Проте у цій справі спірним є визначення грошового забезпечення для розрахунку фіксованої суми індексації, яка за своєю правовою природою не є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення чи іншою одноразовою виплатою у розумінні п. 8 інструкції № 73. Крім того, як зазначено вище, структура грошового забезпечення визначена законом (ст. 9 Закону № 2011-XII) і не може бути звужена приписами підзаконного нормативно-правового акта. За таких обставин посилання відповідача на п. 8 інструкції № 73 як на підставу для невключення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення базового місяця є безпідставним.

Доводи відповідача про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода за постановою №889 має окремий, особливий та разовий характер, суд відхиляє, оскільки вони спростовуються наявними у справі доказами. Так, з довідки про грошове забезпечення та інші види винагород за 2018 рік (ВЧ НОМЕР_2 від 03.05.2025 № 695) убачається, що зазначена винагорода («Винагорода ПКМУ 889) нараховувалася позивачу у січні та лютому 2018 року щомісячно у розмірі 2996,40 грн, що свідчить про її систематичний, а не одноразовий характер. Підстави вважати цю винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою № 889, яка нараховувалася та виплачувалася позивачу щомісяця і мала постійний (систематичний) характер, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення у розумінні статті 9 Закону № 2011-XII, а тому підлягала врахуванню у складі грошового забезпечення за лютий місяць 2018 року (базовий місяць) при визначенні відповідачем суми фіксованої індексації.

Не включивши щомісячну додаткову грошову винагороду за постановою № 889 до складу грошового забезпечення базового місяця, відповідач допустив неправильне визначення розміру грошового забезпечення, що склалося у базовому місяці, а відтак і неправильне обчислення суми фіксованої індексації, чим порушив право позивача на отримання індексації грошового забезпечення у належному розмірі.

Оцінюючи бездіяльність відповідача, яка зумовила пред`явлення позивачем цього позову, суд дійшов висновку, що вона не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема вимогам щодо прийняття рішень (вчинення дій) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення. За таких обставин поведінка відповідача щодо неврахування у складі грошового забезпечення за лютий місяць 2018 року щомісячної додаткової грошової винагороди за постановою № 889 для розрахунку суми фіксованої індексації є протиправною.

Отже, перша позовна вимога є обґрунтованою та підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача у відповідній частині.

Друга позовна вимога про зобов`язання відповідача провести новий розрахунок та нарахувати суму фіксованої індексації з урахуванням у складі грошового забезпечення за лютий місяць 2018 року щомісячної додаткової грошової винагороди за постановою № 889 є похідною від першої та спрямованою на ефективний захист порушеного права позивача. З огляду на встановлену судом протиправність бездіяльності відповідача, така вимога також підлягає задоволенню як спосіб відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з дотриманням інших визначених цією нормою критеріїв.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд виснував про задоволення позову повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за пред`явлення цього адміністративного позову, доказів понесення інших судових витрат він до суду не подав, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. 2, 6, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування у складі грошового забезпечення за лютий місяць 2018 року щомісячної додаткової грошової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» для розрахунку суми фіксованої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести новий розрахунок та нарахувати ОСОБА_1 суму фіксованої індексації грошового забезпечення, врахувавши у складі грошового забезпечення за лютий місяць 2018 року щомісячну додаткову грошову винагороду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій».

4. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач - НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна