Рішення від 20 серпня 2026 р. у справі №380/11496/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 рокусправа № 380/11496/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач 1), у якому просить:

- визнати протиправною відмову Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 в оформлені відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаному ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлену протоколом 47;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі п. 12 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 та має дружину, якій встановлено ІІІ групу інвалідності і в якої діагностовано психічний розлад – генералізований тривожний розлад (F41.1). Стверджує, що раніше за тих самих обставин та на підставі тих самих документів йому було оформлено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації за п.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» строком до 09.05.2025, що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим у застосунку «Резерв+». Указує, що після продовження строку проведення загальної мобілізації він звернувся до комісії із заявою про оформлення відстрочки, до якої додав усі документи, передбачені додатком 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, проте отримав відмову. Наполягає, що п.12 ч.1 ст.23 зазначеного Закону містить дві самостійні підстави для відстрочки, поєднані сполучником «або», і що друга з них не вимагає, щоб інвалідність ІІІ групи була встановлена саме внаслідок психічного розладу, а пов`язує право на відстрочку з наявністю такого розладу як супутнє захворювання. Вважає відмову невмотивованою, оскільки в ній не зазначено, яких саме документів не вистарчає, а законодавство не визначає ані форми медичного документа, яким підтверджується захворювання, ані переліку хвороб, що належать до психічних розладів. Стверджує про порушення своїх правомірних очікувань і просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 16.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

26.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Свою позицію мотивує тим, що заява позивача від 23.04.2025, зареєстрована 30.04.2025 за вх.№2767/в, розглянута комісією з дотриманням установленої процедури. Наголошує, що п.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та підп.1 п.12 додатка 5 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, вимагають подання свідоцтва про шлюб, документа про інвалідність дружини, в якому зазначено групу та причину інвалідності, і документа, що підтверджує наявність захворювання та/або причину інвалідності. Стверджує, що у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №862144 причину інвалідності не зазначено, інших документів на підтвердження причини інвалідності позивач не додав, а огляд психіатра від 24.12.2024 не підтверджує, що інвалідність дружині позивача встановлена внаслідок психічного розладу. Зазначає, що розгляд заяви призупинявся протоколами №41 від 01.05.2025 та №43 від 09.05.2025, а протоколом №47 від 16.05.2025 комісія дійшла висновку про відсутність підстав для надання відстрочки, про що позивача повідомлено листом від 16.05.2025 №3473/в. Указує, що позивач не позбавлений права повторно звернутися із заявою, усунувши недоліки, а копію огляду сімейного лікаря від 15.05.2025 до заяви не долучалося, тому комісія її не розглядала. Покликаючись на постанови Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №360/1193/17, від 16.02.2021 у справі №320/950/19, від 13.02.2024 у справі №320/5934/22 та від 17.04.2019 у справі №342/158/17, стверджує про відсутність порушеного права позивача. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

27.06.2025 позивач подав відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги. Зазначає, що відповідач неправильно тлумачить п.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ототожнюючи дві самостійні підстави для відстрочки. Наголошує, що вимога довести встановлення інвалідності саме внаслідок психічного розладу не ґрунтується ні на нормі Закону, ні на додатку 5 до Порядку. Указує, що раніше оформлена відстрочка підлягала продовженню без повторного подання документів, а відповідач не надав доказів того, що комісія готувала запити до органів державної влади або використовувала відомості публічних електронних реєстрів. Повідомляє, що в період розгляду справи повторно звертався із заявою про оформлення відстрочки від 18.06.2025, яка залишена без розгляду.

Ухвалою суду від 09.12.2025 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ухвалою суду від 17.03.2026 змінено процесуальний статус третьої особи та залучено до участі у справі другим відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі – відповідач 2, ІНФОРМАЦІЯ_6 ).

24.03.2026 відповідач 2 подав відзив на позовну заяву, у якому навів заперечення, аналогічні за змістом викладеним у відзиві від 26.06.2025, та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Частиною 5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) унормовано, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , має військове звання солдат, військово-облікову спеціальність 901074, і згідно з постановою військово-лікарської комісії від 09.10.2013 визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. Зазначені обставини підтверджуються військовим квитком серії НОМЕР_1 , обліковою карткою до військово-облікового документа та військово-обліковими документами, сформованими у застосунку «Резерв+».

25.05.2017 позивач уклав шлюб із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка після реєстрації шлюбу має прізвище ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Бердянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №862144, виданою Міжрайонною медико-соціальною експертною комісією м. Бахмут за результатами огляду 14.08.2024 (акт огляду №1495), ОСОБА_4 встановлено ІІІ групу інвалідності повторно; причина інвалідності – загальне захворювання; інвалідність встановлено на строк до 01.09.2025, дата чергового переогляду – 14.08.2025.

Відповідно до консультаційного висновку лікаря-психіатра медичного центру «Біомед» від 19.08.2024 (лікар ОСОБА_5 ) ОСОБА_4 за результатами консультації встановлено генералізований тривожний розлад з панічними атаками та призначено медикаментозне лікування.

Згідно з оглядом психіатра Комунального некомерційного підприємства « 5-а міська клінічна поліклініка м. Львова» від 24.12.2024 (лікар ОСОБА_6 ) ОСОБА_4 встановлено основний діагноз F41.1 – генералізований тривожний розлад; у висновку зафіксовано скарги, дані анамнезу та психічного стану, зокрема показник за шкалою тривоги (HADS) 19 балів, і призначено медикаментозне лікування.

Відповідно до огляду сімейного лікаря Комунального некомерційного підприємства « 1-а міська поліклініка м. Львова» від 15.05.2025 (лікар ОСОБА_7 ) ОСОБА_4 встановлено діагноз із коментарем « НОМЕР_3 .1 генералізований тривожний розлад» та зазначено, що пацієнтка спостерігається у лікаря-психіатра останні три роки та тривало отримує медикаментозне лікування.

Із військово-облікового документа, сформованого у застосунку «Резерв+» 23.04.2025, суд установив, що позивачу оформлено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації до 09.05.2025, тип відстрочки – п.12 ч.1 ст.23.

23.04.2025 позивач звернувся на ім`я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявою, в якій повідомив, що є особою, яка на підставі п.12 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, що обставини, на підставі яких йому було оформлено відстрочку, не змінилися, та просив забезпечити внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про наявність у нього відстрочки. До заяви позивач додав копії паспорта громадянина України, документа про реєстраційний номер облікової картки платника податків, військового квитка, військово-облікового документа, нотаріально засвідчені копії свідоцтва про шлюб, паспорта дружини та довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №862144, а також копії консультаційних висновків лікаря-психіатра та сімейного лікаря про наявність психічного розладу (F41.1 генералізований тривожний розлад). Заяву зареєстровано відповідачем 2 30.04.2025 за вх.№2767/в.

15.05.2025 позивач подав на ім`я голови комісії заяву, в якій просив розглянути її та оформити йому в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, додавши до заяви документи, зазначені в попередньому абзаці.

Протоколами №41 від 01.05.2025 та №43 від 09.05.2025 комісія ухвалювала рішення про призупинення розгляду заяви позивача.

Згідно з витягом з протоколу №47 від 16.05.2025 роботи комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, комісія за результатами розгляду заяви позивача вх.№2767/в від 30.04.2025 з комплектом документів ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки з підстави, зазначеної у графі «Рішення комісії», – «відсутні підстави для надання відстрочки».

Повідомленням від 16.05.2025 №3473/в, складеним за формою згідно з додатком 7 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідач 2 повідомив позивача, що протоколом №47 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та що позивач підлягає призову на військову службу на загальних підставах. Підставою для відмови зазначено: відсутні підстави щодо надання відстрочки згідно з переліком додатка 5 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Із військово-облікового документа, сформованого у застосунку «Резерв+» 05.06.2025, суд установив, що відомості про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації щодо позивача у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутні.

05.06.2025 представник позивача звернувся до відповідача 2 з адвокатським запитом вих.№05/06-1 про надання належним чином засвідченої копії протоколу №47, який надіслано 06.06.2025 (накладна Укрпошти №0505318209930). Доказів надання відповіді на цей запит матеріали справи не містять; копію витягу з протоколу №47 від 16.05.2025 подано до суду відповідачем разом з відзивом.

Вважаючи відмову в оформленні відстрочки протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Змістом спірних правовідносин є правомірність відмови комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 , оформленої протоколом №47 від 16.05.2025, у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 12 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Надаючи правову оцінку цим правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу виснувати, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, побудованого на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом». Тобто суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури та обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дія якого в подальшому неодноразово продовжувалася. Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено проведення загальної мобілізації, строк якої також продовжувався, зокрема Указом Президента України від 15.04.2025 №236/2025 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженим Законом України від 15.04.2025 №4380-IX.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон №3543-XII).

Відповідно до п.12 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Згідно з ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Цей порядок визначає, зокрема, порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі – положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. За приписами п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі – порядок №560; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

За приписами п.56, 57 порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених ст.23 Закону №3543-XII; для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.

Згідно з п.58 порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки військовозобов`язані особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно до п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформляється протоколом. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6, а у разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.

Підпунктом 1 п.12 додатка 5 до порядку №560 визначено, що документами, які подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки на підставі п.12 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII, є свідоцтво про шлюб та один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики, та документ, що підтверджує наявність у дружини (чоловіка) захворювання та/або причину інвалідності.

Аналіз наведених правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що обов`язок перевірити наявність підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації покладено на районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, а рішення за результатами розгляду заяви ухвалює утворена при ньому комісія, яка при цьому зобов`язана вивчити подані документи, оцінити законність підстав для відстрочки і, за потреби, самостійно отримати додаткову інформацію шляхом надіслання запитів до органів державної влади або використання відомостей публічних електронних реєстрів.

Ключовим для вирішення цього спору є питання про зміст п. 12 ч. 1 ст.23 Закону №3543-XII, оскільки саме різне тлумачення цієї норми зумовило виникнення спору між сторонами.

З конструкції п. 12 ч. 1 ст.23 Закону №3543-XII слідує, що законодавець поєднав сполучником «або» дві самостійні підстави, за наявності яких військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Перша з них полягає у наявності дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів. Друга – у наявності в дружини (чоловіка) з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Отже, у першій підставі законодавець установив причинний зв`язок: інвалідність III групи має бути встановлена внаслідок саме тих станів, які перелічені в цій частині норми. Натомість друга підстава є самостійною і такого причинного зв`язку не вимагає: інвалідність III групи може бути встановлена внаслідок будь-якого іншого захворювання, однак обов`язковою умовою є наявність у такої особи одного із супутніх захворювань – онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів. Інше тлумачення, за якого обидві частини норми вимагали б доведення причини інвалідності, позбавило б другу частину норми самостійного змісту та зробило б її дублюванням першої в частині онкологічного захворювання, що суперечить принципу ефективності тлумачення правових норм.

Суд ураховує, що поняття психічного розладу визначене спеціальним законодавством. За змістом ст.1 Закону України від 22.02.2000 №1489-III «Про психіатричну допомогу» (далі – Закон №1489-III) психічні розлади – розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №1489-III діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів діагностики та Міжнародної статистичної класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я для застосування в Україні. Згідно з ч.1 ст. 11 Закону №1489-III психіатричний огляд проводиться з метою з`ясування наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

Пунктом 1.1 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 08.10.1998 №297 «Про перехід органів і закладів охорони здоров`я України на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров`я десятого перегляду» з 01.01.1999 здійснено перехід на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров`я десятого перегляду (МКХ-10) як єдиний міжнародний нормативний документ для формування системи обліку і звітності в охороні здоров`я. Відповідно до МКХ-10 клас V «Розлади психіки та поведінки» охоплює захворювання за кодами F00–F99, до яких належить і код F41.1 – генералізований тривожний розлад.

Отже, з установлених у цій справі обставин у взаємозв`язку з наведеним правовим регулюванням слідує, що дружина позивача є особою з інвалідністю III групи, причина інвалідності – загальне захворювання, і що в неї за результатами психіатричних оглядів діагностовано психічний розлад, який належить до класу V МКХ-10. Такий стан відповідає другій із самостійних підстав, передбачених п.12 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII, а тому для оформлення відстрочки з цієї підстави встановлення того, що інвалідність спричинена саме психічним розладом, не вимагається.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України, суд керується таким.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних фактичних і юридичних підстав їх прийняття, а також переконливих і зрозумілих мотивів, які дають адресатові змогу усвідомити зміст рішення та реалізувати право на його ефективне оскарження.

Як установив суд, ані витяг з протоколу №47 від 16.05.2025, ані повідомлення від 16.05.2025 №3473/в не містять відомостей про те, які саме документи з переліку, наведеного у підп.1 п.12 додатка 5 до порядку №560, позивачем не подано, які з поданих документів комісія визнала неналежними чи недостатніми і з яких саме причин, а також про те, за якою з двох підстав, передбачених п.12 ч.1 ст.23 Закону №3543-XII, комісія оцінювала заяву. Зазначення у графі «Рішення комісії» формулювання «відсутні підстави для надання відстрочки», а у повідомленні – загального посилання на перелік додатка 5 до Порядку №560, не є мотивуванням у наведеному вище розумінні, оскільки таке формулювання відтворює висновок, але не розкриває його підстав.

Відповідно до п. 60 порядку №560 комісія за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Якщо комісія вважала подані позивачем медичні документи недостатніми для встановлення обставин, з якими закон пов`язує право на відстрочку, вона мала можливість і повноваження отримати відповідну інформацію самостійно. Доказів вчинення таких дій відповідачі суду не надали.

Суд відхиляє покликання відповідачів на те, що у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №862144 не зазначено причини інвалідності. Це твердження спростовується змістом самої довідки, у графі 9 якої зазначено причину інвалідності – загальне захворювання, і суперечить іншій частині відзивів, у якій відповідачі самі вказують, що причиною інвалідності є загальне захворювання. Крім того, вимога додатка 5 до порядку №560 щодо зазначення групи та причини інвалідності стосується документів про призначення пенсії чи соціальної допомоги, тоді як позивач подав довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, яка є самостійним документом у наведеному в цьому додатку переліку.

Суд відхиляє також доводи відповідачів про те, що огляд психіатра від 24.12.2024 не підтверджує встановлення дружині позивача інвалідності III групи внаслідок психічного розладу. Ці доводи ґрунтуються на застосуванні до заяви позивача умов першої з підстав, передбачених п. 12 ч. 1 ст.23 Закону №3543-XII, тоді як позивач заявляв про наявність другої підстави, яка причинного зв`язку між психічним розладом та встановленою групою інвалідності не вимагає. Висування суб`єктом владних повноважень вимоги, не передбаченої законом, є виходом за межі наданих йому повноважень.

Суд ураховує, що ані Закон №3543-XII, ані порядок №560 не визначають ані форми чи найменування медичного документа, яким підтверджується наявність у дружини (чоловіка) захворювання, ані переліку хвороб, що належать до психічних розладів. За таких умов належним є будь-який медичний документ, виданий лікарем відповідної спеціальності за результатами огляду, зміст якого дає змогу встановити діагноз, а віднесення такого діагнозу до психічних розладів визначається за МКХ-10. Подані позивачем консультаційні висновки лікарів-психіатрів від 19.08.2024 та від 24.12.2024 цим вимогам відповідають.

Доводи відповідача про те, що огляд сімейного лікаря від 15.05.2025 до заяви про надання відстрочки не долучався і комісією не розглядався, суд ураховує в тій частині, що правомірність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється з огляду на обставини та документи, наявні у нього на час прийняття такого рішення. Водночас ці доводи не спростовують висновків суду, оскільки право позивача на відстрочку підтверджувалося іншими документами, поданими разом із заявою, зокрема консультаційними висновками лікарів-психіатрів від 19.08.2024 та від 24.12.2024, які комісія мала у своєму розпорядженні.

Суд не бере до уваги доводи відповідачів про відсутність порушеного права позивача. Відмова у наданні відстрочки має безпосередні правові наслідки для позивача, оскільки за її наслідками він, як зазначено у повідомленні від 16.05.2025 №3473/в, підлягає призову на військову службу під час мобілізації на загальних підставах, а відомості про відстрочку не вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим у застосунку «Резерв+» 05.06.2025. Отже, порушення прав позивача є реальним та індивідуально вираженим.

Висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.10.2018 у справі №360/1193/17, від 16.02.2021 у справі №320/950/19 та від 13.02.2024 у справі №320/5934/22, на які покликаються відповідачі, стосуються загальних умов надання судового захисту та не спростовують установлених у цій справі обставин порушення прав позивача, а тому не є підставою для відмови в позові.

Доводи позивача про порушення його правомірних очікувань суд визнає обґрунтованими в частині, що стосується послідовності поведінки суб`єкта владних повноважень. Матеріалами справи підтверджено, що раніше позивачу було оформлено відстрочку саме за п. 12 ч. 1 ст.23 Закону №3543-XII строком до 09.05.2025, при цьому відповідачі не вказали, які саме обставини, що зумовлювали право на відстрочку, змінилися станом на дату прийняття оскаржуваного рішення. Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №862144 на цю дату була чинною, оскільки інвалідність встановлено на строк до 01.09.2025. Зміна правової оцінки тих самих обставин та документів без наведення відповідних мотивів не узгоджується з вимогами обґрунтованості та добросовісності, закріпленими у п. 3, 5 ч.2 ст.2 КАС України.

Водночас суд зазначає, що питання продовження раніше оформленої відстрочки у порядку, передбаченому п.60 порядку №560, самостійним предметом цього спору не є, оскільки позивач оскаржує рішення комісії, ухвалене за результатами розгляду його заяви, а вимог щодо продовження відстрочки чи внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не заявляв.

Доводи позивача щодо залишення без розгляду його повторної заяви від 18.06.2025 суд до уваги не бере, оскільки вимог, пов`язаних із розглядом цієї заяви, позивач не заявляв, а межі судового розгляду визначаються заявленими позовними вимогами.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд доходить висновку, що відмова в оформленні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлена протоколом №47 від 16.05.2025, ухвалена без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, необґрунтовано та з висуненням вимоги, не передбаченої законом, а отже, не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України. Відтак позовна вимога про визнання такої відмови протиправною є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд зазначає таке.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Згідно з ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Суд не може підміняти орган, рішення якого оскаржується, та приймати замість нього рішення, оскільки такі дії виходять за межі визначених законодавцем повноважень суду.

Оцінка законності підстав для надання відстрочки, вивчення поданих документів та ухвалення за наслідками їх розгляду рішення про надання або відмову у наданні відстрочки згідно з п.57, 60 порядку №560 і п.11 положення №154 віднесені до компетенції комісії, утвореної при районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, порушене право позивача у даному випадку підлягає відновленню шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з поданими до неї документами та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Натомість позовна вимога про зобов`язання оформити відстрочку задоволенню не підлягає, оскільки її задоволення означало б підміну судом дискреційних повноважень комісії.

Суд ураховує, що обов`язок з оформлення відстрочок від призову під час мобілізації та перевірки підстав їх надання покладено п.11 положення №154 на районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, а комісія є органом, утвореним при ньому для розгляду відповідних питань, і не має відокремленого від нього статусу юридичної особи. З огляду на це обов`язок вчинити відповідні дії суд покладає на відповідача 2 як на суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого належить оформлення відстрочки та який забезпечує роботу комісії.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. За правилами ч.1 ст.90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується таким.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Згідно з ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за приписами п.1 ч.3 цієї статті належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Ураховуючи, що вимога про визнання протиправною відмови та похідна від неї вимога про зобов`язання вчинити дії становлять одну вимогу немайнового характеру, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 у повному розмірі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. За приписами ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

На підтвердження понесених витрат позивач подав договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 13.01.2025, додаток №1 до нього від 06.06.2025, яким погоджено гонорар за представництво інтересів у суді першої інстанції у розмірі 20000,00 грн, опис послуг, наданих адвокатом, станом на 06.06.2025 із зазначенням витраченого часу загалом 9 годин, рахунок-фактуру від 06.06.2025 №06/06/25 та платіжну інструкцію від 06.06.2025 №A60C-CM9T-19C3-M5X9.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, а також чи пов`язані ці витрати з розглядом справи. Оцінюючи заявлений розмір витрат за наведеними критеріями, суд бере до уваги, що справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні, належить до справ незначної складності, не потребувала збирання значного обсягу доказів, проведення експертиз чи участі адвоката в судових засіданнях, а спір у подібних правовідносинах є типовим і щодо нього сформована послідовна судова практика. Суд також ураховує часткове задоволення позовних вимог.

З огляду на наведене суд вважає співмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 грн, який і підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 . У стягненні решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Керуючись ст.2, 6, 8-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295 КАС України, суд

у х в а л и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 в оформленні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену протоколом №47 від 16.05.2025.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (вх.№2767/в від 30.04.2025) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.12 ч.1 ст.23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

7. У задоволенні решти вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач 1 – комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).

Відповідач 2 – ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

СуддяАндрусів Уляна Богданівна