Постанова від 13 серпня 2026 р. у справі №442/7896/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 442/7896/25 Головуючий у 1 інстанції: Нагірна О.Б.

Провадження № 22-ц/811/253/26 Доповідач в 2-й інстанції: Бойко С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Львів

Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бойко С.М., суддів: Копняк С.М., Ніткевича А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,

встановив:

15.10.2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила: стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання їхньої повнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5000 грн. щомісячно, до завершення донькою навчання або досягнення двадцяти трьох років; стягнути з ОСОБА_2 на її користь 34300 грн. додаткових витрат на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що згідно з судовим наказом Бориславського міського суду Львівської області від 24.07.2017 року у справі №438/643/17 з відповідача ОСОБА_2 на її користь стягувались аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, та на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, що підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 20.07.2017 року до досягнення дітьми повноліття.

ІНФОРМАЦІЯ_3 їхня з відповідачем донька - ОСОБА_3 досягла повноліття і виплата аліментів на її утримання за вказаним судовим наказом припинилась.

Після досягнення повноліття, донька позивачки та відповідача продовжує навчання на третьому курсі Дрогобицької філії ВПНЗ Львівський медичний фаховий коледж «Монада», з денною формою навчання на платній основі, без отримання стипендії, відтак, потребує матеріальної допомоги батьків.

Позивачка зазначала, що донька проживає разом із нею по АДРЕСА_1 , тому саме вона несе основний тягар утримання доньки та потребує допомоги від відповідача.

Згідно з договором про навчання від 26.07.2023 року, вартість навчання становить: 26800 грн. (перший рік); 31800 грн. (другий рік); 36800 грн. (третій рік).

Позивачкою повністю оплачено другий та частково третій рік навчання доньки, тому просила стягнути з відповідача половину цих витрат.

Додатково наголошувала, що відповідач не заперечував проти вибору донькою навчального закладу, зокрема, платної форми навчання, неодноразово висловлював свою готовність оплачувати навчання, однак, добровільно цього не робить і несе лише ті витрати, які задоволені до стягнення з нього судом.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 грудня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду оскаржила позивачка ОСОБА_1 , просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначала, що, відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що витрати на навчання дитини не є додатковими витратами у розумінні статті 185 СК України, разом з тим, диспозиція даної статті встановлює не вичерпний, а приблизний перелік додаткових витрат на утримання дитини.

При цьому, покликається на правовий висновок Верховного Суду у справі №545/819/18 про те, що дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається статтею 185 СК України. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу.

Вважає, що витрати на навчання дитини у коледжі становлять собою додаткові витрати у розумінні статті 185 СК України.

Додає, що суд першої інстанції повністю проігнорував і не надав жодної правової оцінки постанові Львівського апеляційного суду від 06.03.2025 року у справі №442/4764/24, згідно якої частину додаткових витрат, а саме за навчання доньки на першому курсі, вже було стягнуто з відповідача на її користь в розмірі 13400 грн.

Просить врахувати, що вона проживає разом з дітьми, що зумовлює для неї значно більші витрати на утримання дітей, ніж для відповідача.

Додає, що окрім спільних з відповідачем дітей, разом з нею проживає її теперішній чоловік, двоє спільних їхніх дітей та двоє дітей чоловіка від попереднього шлюбу, що значно обтяжує її матеріальне становище.

Вказує, що станом на 11.10.2024 року у відповідача була заборгованість по сплаті аліментів в сумі 39421 грн. 10 коп., яку він протягом 14 - 15 жовтня 2024 року погасив одним платежем, що, на переконання позивачки, свідчить про його добре матеріальне становище.

Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 04.08.2026 року, є дата складення повного судового рішення - 14.08.2026 року.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення відповідно до вимог статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі судового наказу, виданого Бориславським міським судом Львівської області 24.07.2017 року, починаючи з 20.07.2017 року до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 щомісячно стягувалися аліменти на дитину у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до довідки №46 від 06.10.2025 року, ОСОБА_3 навчається на третьому курсі у Дрогобицькій філії ВПНЗ Львівський медичний фаховий коледж «Монада» за спеціальністю 226 «Фармація, промислова фармація» на денній платній формі навчання без отримання стипендії. Згідно контракту термін навчання триває з 01.09.2023 року до 05.07.2026 року.

Згідно з актом ОСББ «Промінь» від 06.10.2025 року та довідки про склад сім`ї, ОСОБА_3 фактично проживає без реєстрації за місцем проживання матері.

У відповідності до частини першої статті 199 Сімейного кодексу (далі - СК) України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно з частиною другою статті 199 СК України, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно до частини третьої статті 199 СК України, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У відповідності до частини першої статті 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

У відповідності до частини першої статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною другою статті 200 СК України, при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання, зокрема, другим з батьків.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

Отже, правовий аналіз статей 199, 200 СК України вказує на те, що законодавець пов`язує обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Тож, обов`язковими обставинами, що підлягають доказуванню у цій справі, є наявність у відповідача можливості надавати таку матеріальну допомогу та існування потреби у зв`язку з навчанням у матеріальній допомозі.

У постанові від 16 лютого 2022 року у справі №381/2423/20 (провадження №61-17937св21) Верховний Суд виснував, що стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, потрібних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). Обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. При визначенні розміру аліментів потрібно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Приписи цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов`язань, обов`язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.

Наведене узгоджується із статтею 201 СК України, якою визначено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Позаяк, відносини між батьками щодо участі у додаткових витратах на дитину врегульовано статтею 185 СК України, норма якої до відносин між батьками і повнолітніми дочкою, сином, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, не застосовується.

Таким чином, вимога позивача про стягнення додаткових витрат на повнолітню доньку, яка продовжує навчання, є безпідставною, тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні такої вимоги.

Колегія суддів відхиляє посилання позивачки в апеляційній скарзі на постанову Львівського апеляційного суду від 06.03.2025 року у справі №442/4764/24, згідно якої, частину додаткових витрат по оплаті за навчання доньки на першому курсі, в розмірі 13400 грн. стягнуто з відповідача на користь позивача, оскільки такі додаткові витрати стосувалися неповнолітньої на той час доньки сторін, про що зазначено в описовій частині постанови.

На цій підставі колегія суддів відхиляє й посилання позивачки на вказані в апеляційній скарзі постанови Верховного Суду щодо стягнення додаткових витрат, оскільки такі також стосуються стягнення додаткових витрат на неповнолітніх дітей.

Що ж стосується оскарження рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення аліментів на повнолітню доньку сторін, яка продовжує навчання на третьому курсі у Дрогобицькій філії ВПНЗ Львівський медичний фаховий коледж «Монада» (період навчання з 01.09.2023 року до 05.07.2026 року), то необхідно зазначити, що на момент звернення позивачки до суду із вказаним позовом дочка сторін - ОСОБА_3 була працевлаштована, працювала на посаді помічника фармацевта спочатку в аптеці №52, а в подальшому, в аптечному пункті №26 м. Дрогобич та отримувала заробітну плату в розмірі близько 18000 грн.

Ця обставина визнається всіма учасниками справи і додатково підтверджена позивачкою копією витягу з трудової книжки ОСОБА_3 та копією наказу про припинення трудових відносин на вказаній посаді з 30.04.2026 року, згідно з наказом №238-К/ТР.

Таким чином, на момент подання позивачкою позовної заяви та ухвалення судом першої інстанції рішення в даній справі, ОСОБА_3 працювала і отримувала самостійний дохід у виді заробітної плати, позаяк, доказів про дохід відповідача в матеріалах справи немає, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність визначених законом підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання повнолітньої доньки, оскільки не встановлено, що у зв`язку з одержанням самостійного заробітку дочка сторін потребувала матеріальної допомоги від батьків на навчання.

Отже, в колегії суддів немає підстав для інших висновків по суті вирішення даного спору, ніж тих, що дійшов суд першої інстанції, відмовляючи позивачці у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судом першої інстанції правильно встановлено характер спірних правовідносин та обставини справи, надано належну правову оцінку доказам, які були досліджені судом, застосовано норми матеріального права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, не допущено порушень норм процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування рішення, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 16 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 14 серпня 2026 року.

Головуючий С.М. Бойко

Судді: С.М. Копняк

А.В. Ніткевич