Постанова від 19 серпня 2026 р. у справі №463/12786/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/12786/25 Головуючий у 1 інстанції: Грицко Р.Р.

Провадження № 22-ц/811/1236/26 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Копняк С. М.,

суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,

секретар судового засідання – Федчун Н.С.,

з участю – представника позивачів – адвоката Дмитришин М. П., представника Галицького ВДВС Керніцького А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_3 , на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 19 березня 2026 року, у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_4 , Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись в суд з позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_4 , Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просили:

- зняти арешт з рухомого майна - електричного дитячого потягу, облаштованого світлодіодними стрічками світло-рожевого кольору, з акумуляторними батареями (2 шт.) 12V/120 Am та електричного дитячого потягу, облаштованого світлодіодними стрічками, корпус склопластик, різнокольоровий, з акумуляторними батареями 12V/120Am (2 шт.) та 12V-120Am (1 шт.), накладеного постановою головного державного виконавця Галицького ДВС Грабовенської Л. О. від 04 грудня 2025 року про опис та арешт майна боржника у зведеному виконавчому провадженні № 79378272;

- зняти арешт з рухомого майна - дитячого електромобіля «Порше» жовтого кольору, компанія-виробник «Bаmbi», накладеного постановою головного державного виконавця Галицького ВДВС Грабовенської Л. О. від 04 грудня 2025 року про опис та арешт майна боржника у зведеному виконавчому провадженні № 79378272;

- зобов`язати Галицький ВДВС повернути ОСОБА_1 або її уповноваженому представнику, або ОСОБА_4 електричний дитячий потяг, облаштований світлодіодними стрічками світло-рожевого кольору, з акумуляторними батареями (2 шт.) 12V/120 Am та електричний дитячий потяг, облаштований світлодіодними стрічками, корпус склопластик, різнокольоровий, з акумуляторними батареями 12V/120Am (2 шт.) та 12V 120Am (1 шт.);

- зобов`язати Галицький ВДВС повернути ОСОБА_2 або його уповноваженому представнику, або ОСОБА_4 дитячий електромобіль «Порше» жовтого кольору, компанія-виробник «Bаmbi».

Позов мотивований тим, що позивачі є власниками зазначених дитячих електромобілів. Так, ОСОБА_1 належать два дитячі електричні потяги, а ОСОБА_2 дитячий електромобіль «Порше» жовтого кольору. На правах оренди вони передали ці автомобілі ОСОБА_4 , який є фізичною особою-підприємцем і який на правах оренди використовував ці автомобілі для здійснення підприємницької діяльності. Постановою головного державного виконавця Галицького ВДВС Грабовенської Л. О. від 04 грудня 2025 року на вказані автомобілі накладено арешт в межах зведеного виконавчого провадження, де боржником є ОСОБА_4 , а стягувачем - Галицька РА ЛМР. Оскільки право власності на зазначене майно підтверджується договорами оренди, просили в судовому порядку зняти з нього арешт і повернути власникам.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 19 березня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Галицької РА ЛМР, ОСОБА_4 , Галицького ВДВС про звільнення майна з-під арешту відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, що вжиті ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 12 січня 2026 року у виді: зупинення продажу арештованого майна, що здійснюється у зведеному виконавчому провадженні № 79378272, а саме: електричного дитячого потягу, облаштованого світлодіодними стрічками світло-рожевого кольору, з акумуляторними батареями (2 шт.) 12V/120 Am; електричного дитячого потягу, облаштованого світлодіодними стрічками, корпус склопластик, різнокольоровий, з акумуляторними батареями 12V/120Am (2 шт.) та 12V 120Am (1 шт.); дитячого електромобіля «Порше» жовтого кольору, компанія виробник «Bаmbi»; заборони державним виконавцям Галицького ВДВС, а також ОСОБА_5 вчиняти будь які дії щодо користування та розпорядження наступним майном: електричний дитячий потяг, облаштований світлодіодними стрічками світло рожевого кольору, з акумуляторними батареями (2 шт.) 12V/120 Am; електричний дитячий потяг, облаштований світлодіодними стрічками, корпус склопластик, різнокольоровий, з акумуляторними батареями 12V/120Am (2 шт.) та 12V-120Am (1 шт.); дитячий електромобіль «Порше» жовтого кольору, компанія-виробник «Bаmbi».

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши в квітні 2026 року через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу, до якої приєднався ОСОБА_2 , в якій просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 19 березня 2026 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що позивачами не доведено їхнє право власності на майно, з якого вони просять зняти арешт, накладений державним виконавцем, адже такий факт доведено договорами оренди такого майна, якими засвідчено правомочності позивачів щодо такого майна, та яке передано в оренду фізичні особі – підприємцю ОСОБА_4 , а також його показами як свідка та показами свідка ОСОБА_6 . Звертають увагу на те, що їхнє право власності на арештоване майно ніким не оспорюється, тому вони вправі заявити вимогу про зняття арешту з такого майна, що відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року в справі 207/3013/20.

У той же час, місцевим судом питання правомірності/неправомірності накладення арешту на таке майно взагалі не досліджувалось. Вказують на те, що висновки державного виконавця про арешт майна, яке не належить боржнику ОСОБА_4 , а належить позивачам, які не є стороною зведеного виконавчого провадження, ґрунтуються виключно на припущеннях. Наведене свідчить про незаконність арешту, який підлягає зняттю, що узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 04 травня 2022 року в справі № 916/2100/20.

Окремо звертають увагу, що судом безпідставно не прийнято визнання відповідачем ОСОБА_4 позову, адже такі дії не суперечать положенням процесуального закону, та не свідчать про порушення прав стягувача – Галицької РА ЛМР, оскільки права стягувача не можуть бути задоволені за рахунок майна боржника, яке йому не належить, а належить не учасникам виконавчого провадження.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково.

До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що на виконанні у Галицькому відділі державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження №79378272, до складу якого входить 219 виконавчих проваджень про стягнення з ОСОБА_4 штрафів на загальну суму 654 765, 60 гривень. Стягувачем у цьому виконавчому провадженні є Галицька районна адміністрація Львівської міської ради.

Відповідно до постанов головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 04.12.2025 про опис та арешт майна боржника, в межах зведеного виконавчого провадження № 79378272 державним виконавцем вилучено, арештовано та описано майно, а саме дитячий механізований електромобіль у жовтому кольорі, дитячий механізований електромобіль у вигляді потягу кольору блакитно-фіолетового з підсвіткою та дитячий механізований електромобіль у вигляді потягу рожевого кольору з підствіткою.

Відповідно до договору оренди (електроскутерів, гіроскутерів, скутерів, дитячих електромобілів та інших предметів для спорту та відпочинку) №2501 від 03.01.2025 орендодавець ОСОБА_2 , в особі ОСОБА_2 , з одного боку та орендар ФОП ОСОБА_4 , в особі ОСОБА_4 передав в оплатне володіння і користування (в оренду) орендарю товари для спорту та відпочинку, а саме велосипеди, електроскутери, гіроскутери, електрокартинги, скутери, дитячі електромобілі та інші предмети для спорту та відпочинку, строком на один рік, що належить орендодавцю.

Відповідно до п. 2.1 договору, орендоване майно буде використовуватись орендарем, в тому разі і для підприємницької діяльності.

Згідно з п. 3.1.2 договору орендар зобов`язується прийняти в оренду майно згідно накладних, які виписуються кожен раз при передачі майна.

Згідно накладної № 05 від 08.01.2025 позивач ОСОБА_2 передав в оренду відповідачу ОСОБА_4 , серед іншого, дитячий електромобіль «Порше» жовтого кольору, фірми «Bambi», вартістю 48 000, 00 гривень.

Окрім цього, як вбачається з матеріалів справи, 02.07.2025 між ОСОБА_1 , в особі ОСОБА_1 , з одного боку та ФОП ОСОБА_4 , в особі ОСОБА_4 , укладено договір оренди (електроскутерів, гіроскутерів, скутерів, дитячих електромобілів та інших предметів для спорту та відпочинку) № 022025 відповідно до умов якого орендодавець передає в оплатне володіння і користування (в оренду) орендарю товари для спорту та відпочинку, а саме велосипеди, електроскутери, гіроскутери, електрокартинги, скутери, дитячі електромобілі та інші предмети для спорту та відпочинку, строком на один рік, що належить орендодавцю.

Згідно з п. 3.1.2 договору орендар зобов`язується прийняти в оренду майно згідно накладних, які виписуються кожен раз при передачі майна.

Згідно накладної № 003 від 02.07.2025 позивач ОСОБА_1 передала в оренду відповідачу ОСОБА_4 , серед іншого, електричний дитячий потяг облаштований світлодіодними стрічками пластик світло рожевого кольору з акумуляторними батареями (2 шт.) 12V/120 Am та електричний дитячий потяг, облаштований світлодіодними стрічками, корпус склопластик, різнокольоровий, з акумуляторними батареями 12V/120Am (2 шт.) та 12V-120Am (1 шт.).

Вищенаведеним підтверджується, що договори оренди укладались ОСОБА_4 саме як фізичною особою-підприємцем, а пунктом 2.1 цих договорів було передбачено використання майна для підприємницької діяльності.

Окрім цього, матеріалами справи підтверджується, що відповідач ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основними видами діяльності відповідача 2 за кодами КВЕД є: 77.21 Прокат товарів для спорту та відпочинку (основний), 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.

Договори оренди укладені в простій письмовій формі, ніким не оспорені, в судовому порядку не визнані недійсними та не розірвані.

ОСОБА_4 подав до суду заяву про визнання позову, у прийнятті якої судом першої інстанції було відмовлено з тих підстав, що таке визнання порушує права іншого відповідача Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, як стягувача. В той же час Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, заперечувала проти задоволення позовних вимог не з підстав їх недоведеності чи необґрунтованості, а з тих підстав, що вважає себе неналежним відповідачем.

Звертаючись до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказували, що постановами головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 04.12.2025 про опис та арешт майна боржника, в межах зведеного виконавчого провадження № 79378272 порушене їх право, яке підлягає захисту шляхом зняття арешту, накладеного на належне їм на праві власності майно.

Окрім цього, з позовної заяви вбачається, що визначаючи коло відповідачів, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради, ОСОБА_4 , а також Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (частина перша статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (постанови від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18, від 05 травня 2020 року у справі № 554/8004/16, від 07 квітня 2021 року у справі № 174/474/17).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 71)).

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №905/386/18 (провадження №12-85гс19) зроблено правовий висновок про те, що орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18).

Оскільки предметом даного спору є вимога власників про звільнення належного їм майна з-під арешту, накладеного державним виконавцем під час здійснення виконавчих дій щодо стягнення штрафів з боржника ОСОБА_4 , при цьому позивачами одним з відповідачів зазначено Галицький відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, оскільки такі пред`явлено до неналежного відповідача.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного «панування» власника над майном, не пов`язана з використанням його властивостей. Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості. Під правом розпорядження розуміють юридично забезпечену можливість власника визначати долю майна.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2020 у справі №554/8004/16 дійшла висновку про те, що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, відповідно до статей 15 і 16 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2019 у справі №643/3614/17 дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до частини першої статті 76, частини першої статті 77 та статті 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПКУкраїни).

У абзаці 2 пункту 8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» судам роз`яснено, що, якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту з майна.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, на підтвердження права власності на електричний дитячий потяг, облаштованого світлодіодними стрічками, корпус склопластик, різнокольоровий, з акумуляторними батареями 12V/120Am (2 шт.) та 12V 120Am (1 шт.) представником позивачів долучено копію інвойсу та його переклад на українську мову, копію зображення упакування контейнера із електричним дитячим потягом, копії фотознімків з телефону, якими підтверджується листування Я.Спиридонової із іноземним продавцем електричних дитячих потягів та квитанцію про оплату від 14.05.2025.

ОСОБА_7 була допитана судом першої інстанції у якості свідка і підтвердила обставини придбання нею спірних електричних дитячих потягів та дитячого електромобіля.

Ці ж обставини ствердив і допитаний в суді першої інстанції за правилами допиту свідків відповідач ОСОБА_4 , який подав заяву про визнання позову.

Передача їх в оренду підтверджена договорами оренди, які є чинними, та відповідними накладними.

Вище зазначені докази у їх сукупності, підтверджують факт придбання позивачами, через Я. Спиридонову, спірних електричних дитячих потягів та дитячого електромобіля, а відтак перебування таких у власності позивачів.

Окрім цього, представник позивачів пояснила, що позивачі є переселенцями з Харківської області, де здійснювали діяльність по передачі в оренду електроскутерів, гіроскутерів, скутерів, дитячих електромобілів та інших предметів для спорту та відпочинку, що перебували у їх власності.

На думку колегії судді, в ході розгляду справи знайшли свої підтвердження доводи позивачів про те, саме вони є власниками дитячого електромобіля та електричних дитячих потягів, на які постановою головного державного виконавця Галицького ВДВС Грабовенської Л. О. від 04 грудня 2025 року накладено арешт.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та ухвалив незаконне рішення про відмову у задоволенні позову про зняття арешту.

Отже, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду.

Пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 376 ЦПК України).

За вказаних обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи; висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи; також судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. А відтак, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог до неналежного відповідача Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та про задоволення позовних вимог до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради та ОСОБА_4 про зняття арешту з майна.

Зняття арешту з майна передбачає його повернення власникам, а відтак позовні вимоги про зобов`язання органу виконавчої служби, який у даній справі є неналежним відповідачем, повернути таке, є передчасними і задоволенню не підлягають. Тому у їх задоволенні з цих підстав необхідно відмовити.

Відповідно до приписів частини сьомої статті 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відтак питання скасування заході забезпечення позову, що вжиті ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 12 січня 2026 року апеляційним судом не вирішується.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_2 , в інтересах яких діє представник ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 19 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_4 про звільнення майна з-під арешту та зобов`язання вчини дії задовольнити частково.

Зняти арешт з рухомого майна - електричний дитячий потяг, облаштований світлодіодними стрічками світло-рожевого кольору, із акумуляторними батареями (2 шт.) 12V/120 Am та електричного дитячого потягу, облаштованого світлодіодними стрічками, корпус склопластик, різнокольоровий, з акумуляторними батареями 12V/120Am (2 шт.) та 12V-120Am (1 шт.), накладений постановою головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Грабовенської Л.О. від 04.12.2025 року про опис та арешт майна боржника у зведеному виконавчому провадженні № 79378272.

Зняти арешт з рухомого майна - дитячий електромобіль «Порше» жовтого кольору, компанія-виробник «Bаmbi», накладений постановою головного державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Грабовенської Л.О. від 04.12.2025 року про опис та арешт майна боржника у зведеному виконавчому провадженні № 79378272.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_4 відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Галицького відділу державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про звільнення майна з-під арешту та зобов`язання вчини дії - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складений 20 серпня 2026 року.

Головуючий С.М. Копняк

Судді: С.М. Бойко

А.В. Ніткевич